Главная Обратная связь

Дисциплины:






ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ № 5



 

Практичне заняття № 14

 

Тема: ДІЄСЛОВО

 

План

1. Поняття про дієслово як частину мови.

2. Граматичні категорії дієслова.

3. Інфінітив як початкова форма дієслова.

4. Безособові форми.

5. Особові форми дієслова, особливості їх творення.

 

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К., 2001. – С. 265-290, 293.

2. Плющ М.Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. – К., 2010.

– С. 241-279, 283.

3. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К., 2001. – С. 169-188, 191.

4. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 204-223.

5. Волох О.Т., Чемерисов М.Т. Сучасна українська літературна мова. – К., 1976. –

С. 184-206, 213-214.

6. Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П. Грищенка. – К.,2002. – С. 360-391, 396.

7. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С. 503-521.

8. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 195-202, 203.

9. Горпинич В.О. Морфологія української мови. – К., 2004. – С. 156-213, 225-227.

б) додаткова:

1. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис . – К., 2010. – С. 113-135,

139.

2. Івченко М.П.Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 298-331, 335.

3. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 369-396, 401.

4. Сучасна українська мова: В 5 кн. – Кн. 2. Морфологія / Ред. І.К.Білодід. – К., 1969. –

С. 296-408, 423-427.

5 . Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. – К., 2004.

‒ С. 217-328.

6. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1972. – С. 320-364, 368.

7. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови.

Морфологія. – К., 1993. – С. 157-242.

8. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. – К., 1971.

9. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С. 70-74, 87-88, 92-94, 97-98, 100, 105-106, 111-117, 124, 126-127.

10. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 44, 64-65, 140-141, 144-146, 185,

413-414, 434-435, 588-589, 591, 722.

 

ЗАВДАННЯ

1. Утворити всі можливі форми наказового способу від поданих дієслів.

Сидіти, сісти, лити, стояти.

2. Визначити особовим чи безособовим є дієслово у своєму прямому значенні. Відповідь

закодувати: 1 – особове, 2 – безособове. Скласти речення з двома особовими дієсловами

(на вибір), у яких би вони набували безособового значення.



Світає, вечоріє, сіріє, болить, розвидняється, блискало, насупилося, занудило, пече.

3. Скласти речення, у яких би подані дієслівні форми вживалися в переносному

граматичному значенні.

Написав би (у значенні наказового способу), стояти (у значенні наказового способу),

скажи (у значенні дійсного способу), сидимо (у значенні минулого часу), з’явиться (у

значенні минулого часу), заспівай (у значенні умовного способу).

4. До дієслів 1 особи однини записати форму інфінітива. Визначити дієвідміну.

Іду, їду, біжу, мажу, їжджу, колишу, змащу, відсилаю, відішлю, люблю, згублю, висію.

5. Переписати схему і зразок морфологічного аналізу дієслова.

Див. зразки виконання завдань.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Парадигма дієслова охоплює такі форми: особові, неозначену (інфінітив), дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -НО, -ТО. Усі вони мають різний набір ознак, але їх об'єднує однакове категоріальне значення процесуальної дії (такої, що розгортається в часі), спільна твірна основа, ГК виду, стану, перехідності/неперехідності, здатність сполучатися з прислівниками та керувати іменниковою формою непрямого відмінка.

Найбільша кількість ГК притаманна особовим, дієвідмінюваним, формам (вид, стан, перехідність/неперехідність, зворотність, спосіб, час, особа, рід, число).

Класифікаційна ГК виду дієслова виражає відношення дії до її внутрішньої межі, вона властива всім дієслівним формам. Реалізується вона у ГЗ доконаного й недоконаного виду, а відповідні дієслова утворюють видову пару. Однак існує певна кількість одновидових дієслів (поважати, нездужати – тільки недоданий вид; наврочити, схаменутися – тільки доконаний вид) та двовидових (залежно від контексту набувають значення того чи того виду – гарантувати, організувати).

ГК стану виражає відношення дії до суб’єкта та об’єкта. Активний стан виражає дію, що залежить від суб’єкта (підмета) і реалізується на залежному від неї об’єкті (додатку). Пасивний стан виражає дію, що залежить від об’єкта (підмета) і виникає певний стан залежного від неї суб’єкта (додатка). Зверніть увагу, що пасивні дієслова мають постфікс

-СЯ (без значення зворотної дії).

Категорія перехідності/неперехідності виражає відношення дії до об’єкта. Перехідні дієслова називають дію, яка безпосередньо спрямована на об’єкт, неперехідні – дію, яка або не переходить на об’єкт, або переходить на непрямий об’єкт. Запам’ятайте: 1. зазначена категорія є класифікаційною, тобто постійною; 2. показником перехідності дієслова є його властивість сполучатися з іменникам чи займенниками у знахідному відмінку без прийменника.

Зворотні дієслова позначають дію, яка спрямована на дійову особу. Виразником ГЗ зворотності є постфікс –СЯ, що має значення «себе»: умиватися, взуватися.

Словозмінна ГК способу, яка виражає відношення дії до дійсності, реалізується у трьох ГЗ: дійсного (реальна дія), умовного (нереальна дія, можлива за якихось умов ) і наказового (нереальна, бажана дія) способів: сидить, сидів би, сиди.

ГК часу, що виражає відношення дії до моменту мовлення, реалізується в чотирьох ГЗ: минулого (сидів), давноминулого (був сидів), теперішнього (сиджу) і майбутнього (сидітиму, буду сидіти) часів.

Категорія особи виражає відношення дії та її суб’єкта до мовця. Перша особа називає творцем дії самого мовця (сиджу), друга – співрозмовника (сидиш), третя – особу, що не бере участі в розмові (сидить). Зверніть увагу на існування безособових слів, які називають дію саму по собі, без участі діяча (щастить, світає).

За допомогою категорії роду здійснюється зв’язок дії з суб’єктом, тому форма роду дієслова залежить від роду іменника, з яким узгоджується. Так само категорія числа визначається залежно від суб’єкта – один він виконує дію чи діячів кілька.

Готуючи відповідь на питання, не забудьте про способи вираження ГЗ тих чи тих категорій та про особливості творення граматичних форм (перш за все – способу та часу).

Категорії дієслова пов’язані між собою (наприклад, дієслова доконаного виду не мають теперішнього часу, дієслова минулого часу змінюються за родами і числами, а теперішнього – за особами та числами тощо), вони реалізуються в певних граматичних значеннях (вид може мати ГЗ доконаного та недоконаного виду, стан – активного та пасивного стану, спосіб – дійсного, умовного та наказового способу, час – теперішнього, минулого, давноминулого (маловживаний) та майбутнього часу (дві форми), особа – 1-ої, 2-ої та 3-ої особи, рід - чоловічого, жіночого та середнього роду, число – однини та множини ).

Окрім того, певні форми дієслова можуть вживатися як у прямому, так і в переносному значенні. Це стосується: 1. форм способу (форми наказового способу у значенні дійсного для вираження моментальності дії або у значенні умовного з відтінком дорікання комусь; форми умовного способу – у значенні наказового для пом’якшення наказу; форми майбутнього часу дійсного способу – у значенні наказового для підкреслення категоричності наказу; у цьому ж значенні можуть виступати і форми інфінітива); 2. форм часу (форми теперішнього часу можуть вживатися у значенні минулого; форми майбутнього – у значенні минулого або теперішнього часу, надаючи відтінку раптовості, енергійності); 3. форм особи (1 особа множини замість 2 особи однини чи множини; 2 особа множини – 2 особи однини; 1 особа множини – 1 особи однини тощо).

Інфінітив (неозначена форма) – це дієслівна форма, яка називає дію без вказівки на особу, час і спосіб, а в реченні може виконувати будь-яку синтаксичну функцію. Інфінітив української мови має суфікс -ТИ або -ТЬ (у розмовному та художньому стилях) і може утворювати стилістично забарвлену пестливу форму (їстки, їсточки, їстоньки). Неозначена форма є початковою формою дієслова.

Безособові невідмінювані форми на -НО, -ТО виражають дію безвідносно до діяча, позначеного формою називного відмінка іменного слова. У реченні вони є словами незалежними і виконують функцію головного члена безособового речення. Ці форми інколи відносять до пасивних дієприкметників, хоча, на відміну від останніх, вони не змінюються. Утворюються безособові форми на -НО, -ТО від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів -Н-, -ЕН-, -Т- та суфікса -О- (подано, зроблено, бито).

При творенні особових форм дієслова слід пам’ятати:

1)усі форми зберігають вид інфінітива;

2)написання Е або И в особових закінченнях залежить від дієвідміни, що визначається за третьою особою множини (1дієвідміна – закінчення -УТЬ, -ЮТЬ, Е в особових закінченнях; 2 дієвідміна – закінчення -АТЬ, ЯТЬ, И в особових закінченнях). Зверніть увагу на слова бути, їсти, дати та з основою на -вісти, що зберегли давню систему змінювання;

3)синтетичну форму майбутнього часу мають дієслова доконаного та недоконаного виду, аналітичну – тільки недоконаного (читатиму, прочитаю – буду читати);

4)форма давноминулого часу (позначає дію, яку передувала іншій минулій дії) утворюється додаванням до основного дієслова в минулому часі допоміжного дієслова БУТИ у формі минулого часу: був ходив, була ходила, були ходили;

5)умовний спосіб твориться поєднанням форми минулого часу і частки БИ;

6)дієслова наказового способу можуть мати синтетичні форми (зроби) та аналітичні форми (хай зробить). Не забувайте, що форми 1 особи однини наказового способу не творяться;

7)при творенні деяких форм можливі чергування приголосних (водити – воджу, лазитилажу тощо).

Виконуючи вправи, пам’ятайте про ці та інші особливості творення форм дієслова.

Студенти повинні знати: визначення дієслова; форми дієслова та їх специфіку; граматичні категорії дієслова, вияв їх у співвідносних граматичних формах; основні випадки переносного вживання дієслівних форм; норми утворення дієслівних форм; правила словозміни дієслів.

Студенти повинні вміти: розрізняти дієслівні форми; визначати граматичні значення дієслів і способи їх вираження; правильно утворювати форми дієслова; наводити приклади переносного вживання дієслівних граматичних форм; визначати дієвідміну та вживати відповідні особові закінчення; робити морфологічний аналіз дієслова як частини мови.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...