Главная Обратная связь

Дисциплины:






Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 5 страница



Статеву приналежність волосся визначають за виростами статевого хроматину (тільця Бара і Бертрама) в ядрах клітин піхвових оболонок цибулини вирваного волосся. Заслуговують на увагу також методи, спрямовані на виявлення статевих відмін в елементному складі волосся з використанням атомно-абсорбційного аналізу і спектрофотометрії в інфрачервоному випромінюванні.

Як зазначалось, експертиза волосся зараз із багатьох причин є експертизою не ототожнення, а схожості, і проводиться вона з використанням порівняльного мікроскопа МС-51.

Проте вивчення особливостей волосся при хворобах обмінного характеру мікозах, визначення деяких механічних (розривне подовження, щільність) та електричних показників (питомий електричний опір, вольтамперна характеристика та ін.) із застосуванням сучасної апаратури (Р.М.Юсупов, 1992) наблизили судових медиків до експертизи ототожнення волосся.

4. Дослідження сперми

Судово-медичне дослідження слідів сперми здійснюється при проведенні експертизи, пов’язаної з розслідуванням ста­тевих злочинів. Ці сліди можуть бути виявлені на тілі і одя­зі потерпілих, а також на різних предметах на місці по­дії. Досліджуються також мазки, взяті з піхви і прямої киш­ки потерпілих. Рідку сперму досліджують для вирішен­ня питання про спроможність чоловіка до запліднення.

За мікроскопічною картиною сперма є середовищем, що містить морфологічні елементи — сперматозоїди, які становлять її специфічну частину, а також передміхурові тільця, що нагадують зерна крохмалю. В спермі можуть виявлятися і неспецифічні елементи — клітини епітелію, лейкоцити, лецитинові зерна, кристали холіну.

У більшості чоловіків в середньому віці під час еякуляції виділяється близько 4-5 мл сперми, рідше — 10 мл і біль­ше; іноді її дуже мало — 0,2-0,5 мл.

В сперматозоїді розрізняють три основні частини: го­лівку, шийку і хвіст. Довжина сперматозоїда дорівнює 52-62 мкм у (рис. 79). Рухливість їх зумовлена скороченнями хвоста.

На місці події предмети, на яких можуть виявлятися сліди сперми, оглядають неозброєним оком та за допомогою лупи. Якщо плями сперми дуже малі або розташовуються на забруднених предметах, то для виявлення їх може бути застосований огляд в ультрафіолетовому випромінюванні.

Плями сперми мають різну форму, звивисті краї, крохмальну щільність, сіруватий чи жовтуватий колір. Запах свіжих плям сперми нагадує запах каштана.

У разі необхідності дослідження вмісту піхви для встановлення наявності сперматозоїдів треба враховувати, що вони зберігаються там у середньому до 7 днів залежно від реакції середовища піхви, активності мікрофлори і ферментів. У середовищі піхви трупа тривалість збереження сперматозоїдів більша (близько двох місяців) внаслідок припинення дії ферментів.



Такі предмети, як спідниця, білизна, панчохи, простирадло зі слідами, що нагадують плями сперми, відбирають для дослідження цілком, запаковуючи так, щоб вони не зіпсувались. З відібраними речовими доказами до лабораторій направляють зразки крові і слини підозрюваного і потерпілої для порівняльного дослідження.

При дослідженні сперми судово-медична експертиза має дати відповідь на такі запитання:

1) чи є на речових доказах сперма;

2) яка її групова приналежність;

3) може ця сперма належати підозрюваному (звинуваченому) чи ні.

Встановлення наявності сперми. В судово-імуноло­гічних відділеннях бюро судово-медичної експертизи наявність сперми встановлюють за допомогою попередніх і доказових методів.

До попередніх методів дослідження належать дос­лідження в ультрафіолетовому випромінюванні, мік­рокристалічна реакція Флоранса, реакція з соком картоп­лі.

При дослідженні в ультрафіолетовому випромінюванні плями сперми в затемненому приміщенні дають голубувато-біле свічення (флюоресценцію). Проте крім сперми таке саме світіння можуть давати багато речовин тваринного і рослинного походження: слина, молоко, сеча, соки рослин тощо. Під впливом деяких чинників плями сперми можуть втрачати здатність до флуоресценції.

Мікрокристалічна реакція Флоранса, незважаючи на досить високу чутливість, також є попередньою, тому що позитивний результат не доводить наявності сперми, а негативний — не свідчить про її відсутність. Наприклад, реакція Флоранса дає позитивний результат з білком курячого яйця. Реакція при наявності сперми полягає в уворенні кристалів йодхоліну бурштинового кольору у формі скісних паралелограмів, частина яких має роздвоєний кінець, що нагадує хвіст ластівки. Ці кристали не утворюються в свіжій або дуже загнилій спермі.

Реакція з соком картоплі, запропонована Л.О.Барсегянц (1977), грунтується на тому, що сік картоплі містить аскорбінову кислоту (вітамін С) — своєрідний фітаглютинін, здатний аглютинувати еритроцити будь-якої групи, особливо групи О. Тестостерон сперми активно блокує аглютинувальну дію аскорбінової кислоти, тому в присутності сперми відбувається затримка аглютинації.

Одним з основних доказових методів наявності сперми є морфологічний, що дозволяє виявити в плямі сперматозоїди.

Для забарвлення препарату за методом Баєки використовують один із трьох способів:

1) 1% розчин кислого фуксину в 1% розчині хлористоводневої (соляної) кислоти;

2) 1% розчин метиленового синього в 1% розчині хлористоводневої кислоти%

3) 1% розчин кислого фуксину та 1% розчин метиленового синього в 1% розчині хлористоводневої кислоти.

Щоб полегшити виявлення сперматозоїдів, запропоноване (В.Н. Виноградов, О.К.Туманов, 1961) використання флуоресцентної мікроскопії з використанням флуорохромів (розчин 1:100 барберінсульфату) і мікроскопії в ультрафіолетовому випромінюванні. Сперматозоїди світяться жовтуватим світлом.

За методикою X.М.Тахо-Годі (1958) використовують два флуорохроми, які вибірково забарвлюють голівку і хвіст сперматозоїдів. Виявлення хоча б одного цілого сперматозоїда свідчить про сім’яне походження плями. Якщо у підозрюваного в спермі сперматозоїди не виявляються (азооспермія) внаслідок будь-якої патології, наприклад, при хронічних запаленнях статевої сфери, руйнування їх під дією мікрофлори піхви або внаслідок впливу інших чинників навколишнього середовища, можуть використовуватись інші доказові методи: визначення кислої фосфатази, сперміну і холіну за допомогою нисхідної хроматографії на папері (Д.Д.Джалалов, 1977). Цей метод грунтується на тому, що в спермі людині міститься значна кількість кислої фосфатази, вільного холіну і сперміну, яка в кілька разів перевищує їх вміст в інших біологічних субстратах людського організму.

Виявлення холіну, сперміну і кислої фосфатази в ком­плексі свідчить про наявність сперми в об’єкті дослідження.

За допомогою методу електрофорезу було виявлено (A.Blanco, W.Linkyam, 1963) ізоферменту фракцію лактатдегідрогенази (ЛДГ), названу ізоферментом ЛДГ-Х, який є типовим для сперматозоїдів. Автори також довели, що ізофермент ЛДГ-Х має не тільки статеву, а й вікову специфічність, оскільки він виявляється в гомогенатах яєчок у статевозрілих чоловіків.

Для встановлення сім’яного походження плями може також використовуватись емісійне спектральне дослідження. Виявлення відповідних мікроелементів, особливо цинку (7 умовних одиниць і більше), свідчить, що це пляма сперми.

Встановлення групової приналежності сперми. Після того, як наявність сперми в досліджуваній плямі доведена, визначають її групову приналежність, що має важливе значення для встановлення особи, якій вона може належати.

Групову приналежність сперми визначають за наявністю аглютинінів, відповідних до аглютиногенів крові. Проте перед тим, як приступити до визначення групи сперми, встановлюють ступінь виділюваності групових антигенів системи АВО.

З цієї точки зору всі люди поділяються на дві групи: виділювачів (80%), у виділеннях яких містяться групо­ві антигени системи АВО, і невиділювачів (20%), у виділеннях яких немає наведених антигенів. Якщо в крові люди­ни є антиген А, то у виділеннях її (спермі, сечі, слині, жов­чі, поті, вмісту грудних залоз і піхви) теж виявляється аг­лютиноген А. Явище виділюваності позначається символами Se, невиділюваності — se. Поняття невиділюваності є умовним, тому що у виділеннях невиділювачів все ж виявляються групові антигени, проте в дуже невеликій кількості.

Групові антигени, що містяться у виділеннях людини, утворюються в клітинах тканин, і завжди відповідають групі крові особи і не змінюються протягом усього життя.

5. Дослідження органів, тканин
та виділень людини

Крім розглянутих речових доказів у судово-медичній практиці нерідко виникає необхідність дослідження знарядь травми, транспортних засобів, одягу та інших предметів, на яких можуть бути не тільки кров чи волосся, а й шматочки шкіри, м’язів, мозку та інші об’єкти.

Дослідження органів і тканин тіла людини і тва­рин проводиться при розслідуванні дорожньо-тран­спор­т­них пригод, якщо на частинах і деталях автомобі­ля виявляються шматочки тканин, а також крадіжок і забою тварин, крадіжок м’яса і м’ясних виробів, якщо на пред­ме­тах, якими обробляли тушу залишились шматочки тка­­нин.

При невеликих розмірах шматочків тканин, коли визначити їх природу за зовнішнім виглядом неможливо, їх частково направляють на гістологічне дослідження.

Визначивши їх природу (кістки, шкіра, м’язи, мозок), встановлюють видову приналежність за допомогою реакції преципітації так само, як і при дослідженні крові.

Якщо досліджувані шматочки тканин належать людині, то визначають їх групову приналежність до серологічної системи АВО за допомогою реакції абсорбції в кількісній модифікації. При збереженні клітинних елементів, зокрема грудочок хроматину, визначають їх статеву приналежність.

Виявлення слини в плямах на цигарках, конвертах, а також у залишках страв і на посуді проводяться в зв’язку з кримінальними справами.

Плями слини на речових доказах мають білуватий або жовтуватий колір. Під дією ультрафіолетового випромінювання сліди слини флуоресціюють білуватим або голубуватим світлом, що вважають орієнтовною пробою для виявлення малопомітних плям, підозрілих на плями слини.

Наявність плям слини встановлюють за допомогою реакції Мюллера-Барсегянц, яка грунтується на визначенні постійного компонента слини — ферменту амілази (птіалі­ну). До досліджуваного матеріалу додають розчин картопляного крохмалю і витримують 20-24 год. у термостаті при температурі +37° С. Потім додають по одній краплі розчину Люголя. Якщо амілази достатня кількість і весь крохмаль розчинився, каламутний розчин стає прозорим, а при взаємодії з розчином Люголя синього забарвлення не спостерігається (наявність слини доведена). У разі відсутності амілази чи малої її кількості розчин залишається каламутним і синіє при додаванні розчину Люголя (слина не виявлена).

Зразки слини у вигляді висушених на марлі плям дос­ліджують для встановлення виділюваності антигенів у виділеннях людини методом абсорбції аглютинінів.

Приводом для судово-медичного дослідження слідів поту можуть бути різні причини, пов’язані, як правило, з карними злочинами, коли на місці події виявляють носильні речі злочинця.

З цією метою застосовують реакцію визначення в плямах поту амінокислоти серину, яка є відносно специфічною і постійно виявляється в поті в досить високій концентрації порівняно з іншими біологічними рідинами. Принцип реакції полягає в окисленні серину перйодатом натрію з утворенням формальдегіду, що дає кольорову реакцію з кислотою. Поряд з цією реакцією, використовують хроматографію в тонкому шарі з використанням сорбента — водного розчину кремнієвої кислоти.

Важливу роль відіграє визначення в плямах поту антигенів системи АВО методом абсорбції в кількісній модифі­кації або методом абсорбції-елюції.

Дослідження вмісту грудних залоз в судово-медичній практиці широко застосовується у випадках встановлення факту вагітності і її терміну, факту викидня, що одбувся, давності його і терміну переривання вагітності. В основі цієї експертизи лежить цитологічне дослідження грудних залоз.

Морфологічний склад секрету грудних залоз відображає різний віковий, фізіологічний стан організму жінки і може бути однією з діагностичних ознак для визначення періоду дитинства, менструації, вагітності, пологів, лактації, клімаксу, менопаузи і старіння, а також якості грудного молока для годування дитини.

Починаючи приблизно з 3-го місяця вагітності в грудних залозах утворюється молозиво. У породіль в перші 1-2 дні виділяється молозиво, а потім молоко.

Плями від молозива жовтуватого кольору, темніші з периферії і мають сіру смугу по краях, в ультрафіолетовому випромінюванні дають слабку флуоресценцію.

Плями від грудного молока сірого або жовтуватого кольору і також слабо флуоресціюють в ультрафіолетовому випромінюванні.

Морфологічний склад секрету грудної залози може бути різним залежно від функційного стану залози в нормі і при деяких хворобах. Одні морфологічні елементи (жирові кульки і десквамовані епітеліальні клітини) є основними при нормальній діяльності залози, інші, неосновні, у вигляді окремих клітин (нейтрофільні лейкоцити, лімфоцити, моноцити, гістіоцити) виявляються тільки за певних умов (вагітність, деякі хвороби).

Жирові кульки в найбільшій кількості спостерігаються під час лактації. Вони розподіляються на дуже маленькі — пилоподібні (до 1 мк), маленькі (1-3 мк), середні (4-6 мк) і великі (7-10 мк). Розташовуються вони окремо, або групами, скупченнями.

Епітеліальні клітини можуть бути малі, круглясті з великим ядром і вузькою протоплазмою (0-25 мк). Вони спостерігаються найчастіше в другій половині вагітнос­ті.

Середні за розміром епітеліальні клітини (молозивні тільця) круглясті, овальні, розміром 30-50 мк. В протоплазмі їх маленькі включення жиру, ядро розташоване ексцентрично. Ці клітини спостерігаються протягом всієї вагітності, особливо в перші місяці.

Великі епітеліальні клітини також круглястої форми розміром 60-100 мк з численними ядрами, виявляються в невеликій кількості в останні місяці вагітності.

Нейтрофільні лейкоцити спостерігаються в секреті, як правило, в пізні строки вагітності (16-19 тижнів). Кількість їх поступово збільшується і є максимальною перед пологами, під час пологів і в перші години після них.

Збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів спостерігається при хворобах грудної залози (мастит, тріщини сосків). При цій патології виявляються поодинокі лімфоцити, моноцити.

Кристали жирових кислот мають вигляд жироподібних утворень або променів у жирових кульках або в плазмі секрету при тривалій затримці його в грудній залозі.

Таким чином, сучасні можливості експертизи речових доказів дозволяють з’ясувати різні питання, які виникають при розслідуванні справ, пов’язаних зі скоєнням злочинів проти здоров’я і життя людини.

Розділ XIX

Судово-медико-криміналістичні методи досліджень

1. Загальні положення

Сучасні досягнення фізики, хімії, криміналістики та інших наук, можливості використання в експертній практиці новітньої апаратури та методів досліджень значно розширюють спектр питань, які можуть бути вирішені під час проведення судово-медичної експертизи. Тому судово-медичний експерт у своїй діяльності використовує не тіль­ки дані, отримані під час дослідження трупа, а й результати лабораторних і спеціальних досліджень, які виконуються в медико-криміналістичному відділенні бюро судово-медичної експертизи.

Медико-криміналістична експертиза проводиться на підставі постанови особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу за цією справою. Виконують таку експертизу, в основному, судово-медичні експерти-криміналісти, які мають вищу медичну освіту і спеціальну підготовку.

Метою медико-криміналістичної експертизи є визначення знарядь травми, виду пошкодження на тілі та одязі, його механізму, ідентифікація предметів, що спричинили травму, чи їх диференціювання, ототожнення особи, визначення природи мікрооб’єктів, слідів, накладень, а також відтворення ситуації, в якій були заподіяні пошкодження.

Об’єкти дослідження можуть мати як біологічне, так і небіологічне походження. До них належать:

· м’які тканини, органи, кістки, оболонки;

· різні сліди крові, виділень, відбитків зубів;

· розчленовані трупи, відчленовані частини тіла, скелетовані трупи, окремі кістки і кісткові уламки, золь­ні залишки, попіл;

· різні накладення та мікрооб’єкти, сторонні тіла, які мають відношення до предмета, що спричинив травму, або пов’язані з механізмом травми;

· снаряди та їх частини, вогнепальна зброя, боєприпаси, мішені;

· відображення слідів чи пошкоджень у вигляді словесномовних, графічних, фоторентгенографічних, математичних та інших моделей, які зафіксовані в матеріалах кримінальних справ і медичних документах;

· документально зафіксовані відомості щодо осіб та їхніх родичів;

· фотографічні, рентгенологічні, комп’ютерні та інші моделі людей, які проходять у кримінальній справі.

Під час проведення медико-криміналістичної експертизи цих об’єктів широко використовують вимірювальні інструменти, оптичні пристрої, фотографічні апарати, джерела ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, рентгенівську апаратуру, хіміко-аналітичні прилади, комп’ютерну техніку тощо.

Медико-криміналістична експертиза починається з візуального вивчення об’єкта. Речові докази, пошкодження, сліди або накладення детально описують, визначають їх морфологічні особливості, а за допомогою вимірювальних методів встановлюють розміри.

В окремих випадках є потреба у попередньому вилученні мікронакладень, сторонніх включень із досліджуваного об’єкта. Для цього використовують деякі технічні прийоми. Наприклад, мікронакладення, які походять із знаряддя травми та пов’язані з механізмом його дії, зі шкіри можуть бути вилучені за допомогою клейкої стрічки; сторонні частинки, виявлені в рані, — полімеризаційними масами.

2. Вимірювальні методи

Вимірювальні методи досліджень широко застосовуються під час проведення медико-криміналістичної експертизи. При цьому визначають розміри пошкоджень, знарядь травми, довжину тіла, розміри кісткових залишків, окремих частин тіла, мікрооб’єктів, слідів-накладень тощо. Для цього використовують лінійки і м’які стрічки, штангенциркулі і мікрометри. Для точнішого вимірювання застосовують спеціальні мікроскопи, наприклад, мікроскоп-компаратор, який збільшує зображення об’єкта до 15 разів та дозволяє точно фіксувати початок і кінець вимірюваної величини.

Для вимірювання маси об’єктів тіла, його частин, включень застосовують різні типи вагів — технічні, торзійні, аналітичні. З метою визначення температури використовують хімічні, ртутні, електричні, технічні термометри, які мають різні діапазони вимірювань і точність. В судово-криміналістичних дослідженнях вимірювання температури відіграє допоміжну роль, оскільки під контролем температури працюють різні прилади, насамперед, ті, які використовуються для попередньої обробки об’єкта дослідження — термостати, муфельні печі тощо.

3. Фотографічні методи

В судово-медичній експертизі застосовують різні види наукового фотографування — фіксуюче, досліджувальне і мікрофотографування.

Фіксуюче фотографування дозволяє зберегти уявлення про загальний вигляд об’єкта дослідження. При фотографуванні макрооб’єктів обов’язково використовують масштаби. Тому такий різновид фіксуючого фотографування дістав назву масштабного. Під час фотографування великих за розміром об’єктів, коли наступна фотографія об’єк­та буде зменшена в кілька разів, використовують сантиметровий масштаб. Коли зйомка об’єкта проводиться в природну величину чи фотографують окремі пошкодження або знаряддя травми, то використовують сантиметровий або міліметровий масштаб. У разі фотографування невеликих об’єктів — дрібних слідів крові, накладень, пороху, дробу, або зі збільшенням, застосовують міліметровий масштаб.

Для вивчення кольорових характеристик об’єкта дос­лідження використовують кольорове фотографування. При цьому колір досліджуваного об’єкта дає відомості про стан різних пошкоджень, слідів-накладень як біологічного, так і небіологічного походження, трупних змін. Кольорова фотографія застосовується також і при порівняльному аналізі об’єктів.

У деяких випадках на речових доказах можуть бути сліди, колір яких майже не відрізняється від кольорового фону предмета, на якому вони розташовуються. На звичайних чорно-білих фотографіях такі сліди розпізнати важко. Тому, щоб отримати знімок, різний за тональністю, застосовують кольоророзподілення. Воно може бути виконане за допомогою спеціальних прийомів фотографування, наприклад, шляхом використання спеціальних фільтрів.

Найповніше уявлення про об’єкт складається при застосуванні стереоскопічного фотографування, яке дозволяє бачити об’єкт в об’ємі і просторі. Воно застосовується, наприклад, для фіксування пози трупа, розташування окремих частин тіла, деталей одягу та пошкоджень на ньому.

Дослідницьке фотографування дає можливість сфотографувати об’єкт дослідження під час його вивчення в інфрачервоному або ультрафіолетовому випромінюванні.

Для фотографування мікрооб’єктів використовують спеціальні фотонасадки.

4. Оптичні методи

Під час медико-криміналістичного вивчення об’єктів дослідження, наприклад, пошкоджень тіла та одягу, знарядь травми, на яких можуть бути сліди їхньої дії на тіло людини, застосовують оптичні методи дослідження з використанням різних мікроскопів. Так, за допомогою бінокулярного мікроскопа експерт-криміналіст має можливість роздивитись окремі дрібні деталі пошкоджень, виявити сторонні включення в ранах, встановити форму і глибину їх розташування.

У секційному залі для дослідження пошкоджень може використовуватись стереоскопічний мікроскоп, оптична система якого моделює схему об’ємного зору людини, завдяки чому об’єкт вивчається двома очима і визначається його об’ємність.

Крім того, стереоскопічний мікроскоп дозволяє освітити об’єкт з будь-якого боку і роздивитись деталі, приховані у затінку. Оскільки зображення є об’ємним і прямим, то об’єкт дослідження на предметному столику можна пересувати або навіть обробляти тими чи іншими інструментами.

Для вивчення поверхні пошкоджень, у тому числі кісток і хрящів, волосся, текстильних волокон, скла, використовують фазово-контрастний і інтерференційний мікроскоп.

Особливо детально досліджують пошкодження, які виникають на одязі потерпілого під час транспортних травм. Так, наприклад, при автомобільній травмі, коли за лічені секунди відбувається зіткнення людини з автомобілем, частинки фарби прилипають до одягу. В місці зіткнення одяг значно деформується і неозброєним оком такі частинки фарби іноді неможливо виявити. Тому пошкодження одягу, особливо у місцях його деформації, вивчають за допомогою мікроскопії. При цьому застосування стереоскопічного мікроскопа дозволяє вивчати особливості розриву тканини, надриву текстильних волокон, наявність опалення волокон, якщо одяг синтетичний, а також проводити зіставлення поперечних шліфів частинок фарби. Як­що ж діаметр текстильних волокон не перевищує 20-30 мкм, то у звичайному бінокулярному мікроскопі можливо дослі­дити тільки найбільші їх деталі, а багато які з особливостей структури залишаються нерозпізнаними. Тому зараз все ширше застосовується растрова електронна мікроскопія, яка дає об’ємне зображення волокон, та дозволяє досить детально дослідити їх поперечний зріз. Електронна мікроскопія застосовується також для вивчення особливостей будови поверхні об’єктів.

5. Рентгенологічні методи

Рентгенологічні методи дослідження надають судово-медичному експерту-криміналісту можливість дослідити ознаки, які відображають наявність та особливості патологічних змін, зумовлених зовнішньою дією, особливо, якщо застосувати інші методи неможливо.

Лише за допомогою рентгенівського дослідження можна виявити і визначити механізм травмування кісток скелета. Воно також застосовується в разі можливого порушення взаєморозташування уламків кісток під час розтину трупа.

При пошкодженні гострими предметами рентгенівське дослідження може використовуватись для встановлення виду та особливостей знаряддя травми, визначення напрямку удару в разі наявності пошкодження кісток або паренхіматозних органів, а також форми зануреної частини гострого предмета.

При пошкодженні вогнепальною зброєю визначають наявність, локалізацію, вид снаряда, напрямок його руху в тілі, розташування вхідного і вихідного отворів, а також роблять висновок про дистанцію пострілу за слідами відкладення металів із безоболонкової кулі.

Для вирішення всіх цих питань використовується оглядова рентгенографія, як в стандартних, так і спеціальних проекціях, томографія, контрастна і тотальна рентгенографія.

Значні можливості рентгенографічне дослідження надає для встановлення віку за особливостями будови скелета, наявністю ядер окостеніння і синостозів, для ідентифікації особи за наслідками хвороб чи пошкоджень кісток або за наявністю їх уламків у м’яких тканинах, за слідами операцій на кістках та ознаками дії професійних шкідливостей, а також в разі зіставлення зажиттєвих і післясмертних рентгенограм однієї людини.

Зараз особливу роль у судово-медичній практиці відіграє дослідження в м’яких рентгенівських променях за допомогою спеціального рентгенівського випромінювача “Рейс — Світлана”. Цей метод дозволяє виявити кіптяву пострілу, якщо вона розташовується на темних тканинах або під шаром крові, мікровключення в ранах, морфологічні особливості країв і кінців пошкоджень на ворсистих тка­нинах, морфологічні особливості пошкоджень кісток, а та­кож мікрорентгеноструктуру кісток та їх шліфів. Його мож­на використовувати і для дослідження речових доказів.

6. Дослідження об’єктів в крайніх променях
спектра. Люмінесцентне дослідження

Об’єкти дослідження, які не розрізняються за кольором при звичайному освітленні з кольоровим фоном предмета, на якому вони розташовані, можуть бути виявлені шляхом дослідження в ультрафіолетовому або інфрачервоному випромінюванні та за їх люмінесценцією.

Дослідження в ультрафіолетовому випромінюванні. Багато об’єктів, які є прозорими для звичайного світла та добре його відбивають, здатні поглинати ультрафіолетове випромінювання. У судовій медицині застосовується ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі 250-400 нм, джерелом якого можуть бути лампи нажарювання, різні типи ртутно-кварцових або люмінесцентних ламп. Дослідження в ультрафіолетовому випромінюванні використовується для виявлення на білих тканинах замитих і непомітних неозброєним оком слідів крові, а також трупних плям у ранні строки після настання смерті тощо.

Дослідження в інфрачервоному випромінюванні. Інфрачервоне випромінювання з довжиною хвилі від 760 до 1300 нм здатне проникати через непрозорі середовища і тонкі шари різних речовин, абсорбуватися і відбиватися багатьма речовинами інакше, ніж звичайне світло. При цьому в інфрачервоному випромінюванні одні речовини світлішають, інші стають більш темними. Джерелом інфрачервоного випромінювання при проведенні медико-кримі­налістичних досліджень можуть бути побутові освітлювальні лампи нажарювання, ртутно-кварцові лампи високого тиску, напівпровідникові інфрачервоні освітлювачі, які застосовуються разом із спеціальними фільтрами, що дозволяє працювати в інфрачервоній зоні спектра. На цій основі створені й відповідні пристрої, наприклад, електронно-оптичний перетворювач. Дослідження в інфрачервоному випромінюванні дозволяє виявити приховані або малопомітні синці, крововиливи, накладення, які залиті кров’ю, замиті сліди крові, розташовані безпосередньо під шкірою сторонні тіла (імпрегнація металами, зернами пороху, залишки фарби від татуювання), наявність на тканинах мастильних речовин та форму таких забруднень, з’ясувати риси обличчя, яке замасковане залитою кров’ю.

Люмінесцентне дослідження. Для виявлення непомітних або малопомітних за звичайних умов слідів-накладень, наприклад, крові, слини, сперми, мастильних речовин, з’ясування їх форми, розмірів та орієнтовного визначення природи речовин може застосовуватись люмінесцентний аналіз. Люмінесценція — це здатність тіла або речовин світитися під дією збуджувальної енергії. Вона є нерівномірним випромінюванням, надмірним над тепловим, зумовленим різними перетвореннями енергії речовини у світло. Залежно від виду збуджувальної енергії роз­різняють фотолюмінесценцію (ультрафіолетове випромінювання або видиме світло) і хемілюмінесценцію (хімічні реакції тощо). За тривалістю світіння люмінесценцію поді­ляють на флуоресценцію, коли світіння спостерігається в момент дії збуджувального джерела і фосфоресценцію, в разі якої світіння триває деякий час після припинення збудження. Енергія, яка виділяється під час люмінесценції, є частиною енергії збудження, а інша її частина переходить в енергію теплових коливань кристалічної решітки. В судово-медичній практиці використовується флуоресценція, яка виникає від дії ультрафіолетового або синього випромінювання.

За допомогою люмінесцентного аналізу можна виявити підшкірні крововиливи і гематоми, визначити їх форму і розміри після зникнення зовнішніх проявів травми, раніше спричинених опіків, а також давність рубців, наявність деяких отрут (наприклад, акрихіну) у внутрішніх органах, вік померлого (за кольором люмінесценції хрящової тканини), наявність крові (за гематопорфірином), встановити статеву приналежність клітинних елементів на знаряддях травми, а при дослідженні одягу виявити сліди накладень слизу з носа, слини, сперми, сечі (орієнтовна проба), мастильних речовин у разі транспортних пригод або рушничного мастила тощо.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...