Главная Обратная связь

Дисциплины:






Сорян» – у кого-то на этом сайте я видел; означает извини или прошу прощение. 3 страница



Займетеся творчістю, на яку раніше вам не вистачало ані часу, ані сил. А ця творчість поступово приведе вас до нової кар'єрі, до роботи, заради якої ви будете з радістю прокидатися вранці. Життя без сили волі можливе. Воно цілком може виявитися більш творчим, насиченим, продуктивним і динамічним, аніж життя, що складається з «можна» і «не можна».

Справжня функція сили волі та самодисципліни – доповнювати мудрість й проникливість у хвилини сумнівів, нагадувати про підказки внутрішнього голосу і застосовувати їх. Наприклад, якщо робота вам у радість, але щось відволікає від неї, доводиться нагадувати собі про те, чого саме хочеш. А коли нестримно ваблять спокуси суспільства споживання, корисно буває нагадати собі про тихі вечори у колі сім'ї.

Якщо сила волі служить для нагадувань й налаштувань, то вона природна і додає нам сил, але боротьба з самим собою перетворюється на випробування. Нерідко ми вдаємося до «самодисципліни», аби змусити свій внутрішній голос замовчати, оскільки вважаємо за краще довіряти здоровому глузду і набутим переконанням. І дарма: а якщо наші внутрішні прагнення та пориви – це якийсь важливий сигнал? Уявляю собі дисциплінованого студента, майбутнього інженера, який не проти пограти на гітарі, але змушує себе зубрити формули, оскільки «знає», що музикою ситий не будеш. Якщо студенту вистачить сили волі, його музичні здібності так і не розкриються, та й неабияким або ж просто щасливим інженером йому не стати...

 

75) щоб ви порадили для книги рекордів Гіннеса?‎ кава з корицею

— Знайти людину, яка досконало навчилася керувати своїми думками. Нас, Іванно, з дитинства ніхто не вчив цьому. Тому якщо така людина трапиться вам, то це буде "ноу-хау" і одразу зверніться до тих, хто вносить записи до книги рекордів Гіннеса...

 

76) "Коли закохуєшся занадто сильно - ти втрачаєш своє життя." Дмитро Грінберг. А як Ви розумієте дану цитату?) Цікаво дізнатися Вашу думку) Приємних Вам вихідних!)‎ ★Мелодія душі★

— Привіт-привіт, Яно! «Надто» завжди шкодить життю людині. Колись навіть слово таке з’явилося як «зло». Зараз це слово має дещо інше трактування. Трішечки не такий зміст має у сьогоденні. А тоді, у сиву давнину, це слово означало відхилення від рівноваги. У світі є певний рівноважний стан, а відхилення від неї приводить до зла. Так і з нашою закоханістю... Вона не переростає з часом у кохання, а перетворюється на фанатичку залежність. Потім люди придумали гасла, мовляв, кохання – це наркотик. І починають плутати любов із сексом, світле з темним, праведне з грішним і так далі...

А ви, Яно, напевно здогадуєтесь, що таке фанатична залежність, чи не так? Коли потрібно прийняти необхідну дозу чогось, далі знову цю дозу через певний проміжок часу... А потім хочеться ще більше... пачку тієї дози... Дві пачки... Три... І так підходить залежна людина до того моменту, коли вже душенька не витримує страждань, організм махнув рукою і душа покидає тіло. Хоча з будь-якої ситуації є вихід. Якщо вчасно прийняти необхідних заходів. І в першу чергу це стосується залежної людини.



Примітка. Якщо ви любите просто так і не створюєте при цьому правил і не ставите вимог до об’єкта своєї любові, тоді це є справжня любов. Любите просто за те, що та людина є. А любов, як відомо, – це творіння... На ній побудований весь світ... починаючи від крихітних частинок істот і закінчуючи гігантськими частинами... Існує навіть думка, що камінь теж живий. Просто він існує в іншому вимірі, а для нас він здається нерухомим.

Знаєте, чому надлишкова любов не шкодить? Вона не порушує рівноваги... Вона навіть у певні моменти життя виступає у ролі відновника рівноваги, коли її не вистачало у певній точці простору...

 

 

77) любите проводити час на природі?

як часто ходити на пікнік з друзями , рідними?‎ кава з корицею

— Доброї ночі, Іванно! Так, я люблю проводити час на природі. Ви навіть можете у цьому переконатися, читаючи мої відповіді минулого року, де я згадую природу незлим, душевним і радісним словом. Я не дуже часто ходжу на пікнік з друзями або рідними. Друзі знаходяться далеко... А рідних мені треба брати за вуха і тягнути з собою. То в них робота планується на вихідні, то вони нічого не хочуть, окрім того аби посидіти біля комп’ютеру чи полежати на дивані перед телевізором. Так і пройшли позаминулі роки можливостей. Хоча, чесно кажучи, я тривалий час теж віддавав активному відпочинку біля комп’ютера, коли у вікно світить сонечко і надворі тепло... А зараз я сам беру на себе ініціативу і здійснюю свою мандрівку на природу, особливо до лісу...

78) "Щоб знайти вірну дорогу, спочатку треба заблукати "... Як ви вважаєте, яких помилок в житті у вас було більше? ___________________________ "Чтобы найти верную дорогу, сначала надо заблудится "... Как вы считаете, каких ошибок в жизни у вас было больше?‎ Alyonka ✔

— Я, Альоно, чимало робив помилок у всіх сферах свого життя. Навіть не знаю, в яких вони одержували золоту медаль по кількості влучних попадань. Але зараз я переконаний, що я робив і роблю геніальні помилки. Це досвід... Ніщо у моєму житті проходить не даремно. Помилки вносять вклад у формування мого успішного, вдалого і щасливого життя. Так що не такі вже вони помилки, як їх називають, але нехай вже будуть вони помилками, оскільки іншого слова я поки що не знайду, аби їх назвати.

Візьміть до відома: Справжній успіх виростає на руїнах невдач.

 

79) ты любишь одиночество?‎ Галочка Олексина

— Здравствуйте, Галя! Одиночество? – переспросил Йискело девушку и улетел в воспоминания. – Как же его можно не любить, а? Я ощущал сильно его любовь в позапрошлом году. Я будто бы был среди родных мне людей, но чувствовал, как оно кладёт руки мне на плечи и целует шею. Хотя это абсурд, как по мне. Какого ангела я одинок, если я не один, а среди людей? А если я без людей, то со мной бывала природа. А там у меня точно мыслей об этой госпоже и не было в помине. Кроме того, со мной еще моя душа и мой разум, не закрывающий свой рот на замок. Он еще тот балабол. Мои губы сомкнуты, а он там еще что-то говорит. Ох уже это мой разум! С ним не соскучишься! То депрессию тебе может помочь познать, если умело им воспользоваться, то счастье жизни коснутся своим плечом. А люди еще говорят о скуке, – улыбнулся я.

— Он тараторит постоянно, – с улыбкой продолжал живописно отвечать знакомый незнакомец и показывать жестами. – Так что если я слышу тишину в моей голове, значит, в лесу кто-то или что-то родилось. Поэтому я думаю, что одиночество – это иллюзия. Ее внушают людям. Причём сделать это очень просто... Достаточно человека поместить в четырёх стенах, чтобы он почувствовал ограниченность. А еще следует его отвлечь от «самого себя», чтобы он не имел времени познать себя. И так он забывает себя. А потом, когда возникают свободные минуты, то человеку страшно оставаться из самим собой, мол, незнакомое ощущение, пустота... Одиноко... Вот так и навязывается роман человеку с одиночеством...

А давайте теперь попробуем заменить слово «одиночество» на «иллюзорную ненужность». А вам, Галя, нравится иллюзорная ненужность человека?

Люди ощущают свою ненужность в этом мире:

1. Когда не понимают откуда они сюда пришли, то есть не ощущают связи с той начальной Силою;
Если первый пунктик люди выполнили отлично, то назревает следующий со временем...

2. Потребность казаться нужным для людей, где тебя примут так, как ты этого желаешь... Но не всегда человек попадает в такой душевный круг людей (не знаю, может мысли такие носит в голове) и чувствует как другие люди по отношению к нему примеряют не «потребность», а «выгодность».

3. Когда человек ведет бесцельное существование... Ни к чему не стремится... Ни чем может не интересоваться. Вот тут его и ждёт интересный роман... А как же иначе?

 

80) Есть ли у тебя какой-то свой мирок?‎ Alyonka ✔

— Привіт, Альоно! Ти мені поставила приховане запитання на приховану тему, – відповів я, знаходячись у сонячному лісі й записуючи на диктофон свою відповідь. – Чому невидиме? Річ у тому, що про світ («світок») не всі люди згадують... Навіть не всі здогадуються про цей «світок» у собі. Тим не менш у кожної людини він є.

Можна подумати, що світок – це невеличкий постійний куточок у соціальних мережах (наприклад, «ask», «Вконтакте», «Facebook», «twitter» і так далі), де людина створила свій світ і час від часу йде туди відновити сили... Або тимчасові кімнатки взаємодії між двома та більше світами: «скайпування» (Skype), «айсік’ювання» (ІСQ), електронного листування (e-mail) і так далі... Аби таким чином показати про існування свого світу: так я тут, я існую! Але, як на мене, це не є світом («світком») людини.

Бажано, аби людина цей світок відкрила у собі з самого початку її народження на Землі. Але, на жаль, не завжди так буває... Частенько людину вчать і виховують, прищеплюючи уподобання зовнішнього світу, а про внутрішній світ нічого не промовляється і робиться вигляд, ніби його немає. Так людина забуває дорогу до свого світу. Але ж він існує... Тому рано чи пізно можна його віднайти. Краще вже пізно, аніж ніколи...

Спочатку почну з того, як я відкрив для себе свій світ. Цей світ у собі я відкрив зовсім недавно, приблизно років 5 тому назад... Можливо у дитинстві у мене були якісь осяяння щодо мого внутрішнього світу, але я все це смутно зараз пам’ятаю. Ходив до школи... Вчився далі... Намагався вчитися на «5», проте не завжди це виходило. Роби все так, як скажуть і не прислухався до внутрішнього голосу... І так частенько заходив у глухі кути, хоча і робив усе так, як треба... Але виходив знову на дорогу і йшов далі. А потім знову потрапляння глухий кут... Так з часом я став замислюватися: «мені подобається так жити?», «для чого, власне, я тут живу?»... Питання посипалися і я почав шукати відповіді... Появився раптовий інтерес до певного жанру книг... Почав шукати сенс життя, але знайшов свій «світок»... Почав прислухатися до нього... Коли питання стосувалися виключно мого життя, то я брав ініціативу в свої руки, просив порадників відступити і не заважати мені прийняти рішення... Так я почалася моя подорож дивування рідних людей...

Тепер, власне, розповім трошки детальніше про свій світ. Мій світ подібний до моделі «Сонячної системи». У ньому є певне світило... Навколо нього обертаються 11 планет... Найближча планета до світила має назву... Назвемо її «Їскело» (у моїй розповіді вона буде частенько згадуватися)... Біля цієї планети обертається супутник. Детальніше про нього я розповім у кінці запитання...

На всіх планетах можна перебувати без скафандру. Лише на останній, 11 планеті там вже потрібні такі речі...

— Так, звичайно, пані! А чому б і не викликати у вас посмішку?)

Коли я розповідав про свій світ, а люди з інтересом починали ним цікавитися або просто слухали, то ми починали спілкування з третьої планети... А вже потім, яким руслом протікало наше спілкування, тоді ми переходили до наступної планети до «Сонця» або далі від світила мого світу... Навіть були такі моменти, коли спілкування доходило до 11 планети. На тій планеті завжди триває зима... Холодно... Нестача повітря... Там лише розмова у скафандрах відбувається між мною і людиною... Або ще краще: ми заходимо у невеличку будівлю з декількома кімнатами... Влаштовуємося зручно у різних кімнатах і починаємо спілкування вести спілкування за допомогою величних досягнень техніки... Тільки так, а інакше ніяк, поки ми не перейдемо на новий рівень спілкування...

Мене частенько запитують:

— Їскело/Олексію/... , а ти не боїшся впускати людей у свій світ? Адже є різні люди! Хтось може зруйнувати його вщент, – зі співчуттям хитаючи головою. – Оголюєш тут свою душу...

— Ні, – відповідаю я, усміхнувшись. – Це лише відголоски мого світу. Це лише таке відчуття, що побачив здалеку планету Земля, а вже кажеш, що знаєш про неї все...

А впускати людей я не боюся і не боявся... Часом і мене світ не пускає на свої планети. А тим паче на планету «Їскело».

— Чому? – Напевно здивуєтесь ви.

— Справа у тому, що мої планети оповиті біологічними захисними полями. Вони дуже чутливі до думок, до моїх вчинків. Як тільки мною починає опановувати зграя темних думок, думки набувають руйнівного впливу або я знаходжусь, як то кажуть, у стані «поза собою», то я втрачаю координати до свого світу. Мене несе космічний корабель подалі від мого світу... Спрацьовує якась відштовхувальна сила. Це не я придумав ті закони і правила... Вони давно існували й існують зараз... Напевно це для безпеки не тільки мене, але й всього світу. Так само і в спілкування з людьми... Не я обираю, на якій планеті ми будемо спілкуватися... Я просто починаю спілкування з певною людиною (не важливо як: реально чи віртуально), а далі вже наша взаємодія відбувається з часом на тій чи іншій планеті мого світу.

Щодо моїх друзів, то ті, хто ними стає, то вони не тільки відкривають для себе цю планету. Не тільки бачать її здалеку з другої планети. Вони навіть потрапляють на неї зі мною. Так деяким людям я у минулому році показав свій невеличкий куточок цієї планети (скажімо розміром як держава Японія). Мій улюблений шматочок планети – «Україна». Той шматочок буде останнім пазлом планети Їскело, який дізнається та людина, яка є моїм другом. Таким чином якщо хтось справді стає мені другом, то ми частенько спілкуємося на першій планеті. Іноді переходимо на другу планету. Але рано чи пізно ми знову опиняємося на першій планеті.... Дивно, але під час нашого спілкування ми не звертаємо уваги на ці переходи. Ми просто спілкуємося... Нам добре.. Все проходить саме собою з гармонією між двома душами...

Ні, ви не подумайте, що з друзями я поводжусь добре, а з іншими погано. Я до всіх людей відношуся однаково... Проте саме з цими людьми, які стали (А може завжди ними були попри час і фізичну/метафізичну відстань?) моїми друзями розмова стає особливою... У цій затишній атмосфері мені легко залишатися собою. Хоч я і намагаюся скрізь бути собою. Але в оточенні друзів найлегше підтримувати у собі цей стан. Друзі... Напевно саме зараз я починаю розуміти істинне значення цього слова!

А ще мені років п’ять тому назад снилися чудові й незвичайні сни... Я бував у таких куточках невідомих планет, яких ніколи не бачив на власні очі. Ще мені траплялося зустрічати людей, які я взагалі у житті своєму не бачив... Напевно це планети інших людей?

Також виникло цікаве справдження мого сну... У позаминулому році мені снився сон, ніби я спілкуюся з людиною, знаходячись на лісовій галявинці (тут я впізнав планету Земля і куточок свого міста). Я цю людину взагалі не бачив у поточному житті. А потім з часом у 2014 році почалося спілкування і лише зараз я згадав той сон. Ні, ми не спілкувалися на галявинці, а через Інтернет. Але все ж таки сон якимось чином показав частинку мого майбутнього, яке вже зараз стало теперішнім.

Ось такі дива)))

А тепер, як я вже говорив на початку своєї розповіді, я розповім про супутник, який обертається навколо планети «Їскело»...

— Навіщо він, власне, потрібен? – думав я.

— З часом прийшли осяяння. Він потрібен для того, аби нагадати людині, що у світі є людина, яка є більше, аніж друг... Що крім мого світка є ще інші світи. А також є такий світок, який ідеально гармонійно взаємодіє з моїм світом... Але це ще не все. У «карпатських» печерах своєї планети я віднайшов ще невеличкі знахідки про той супутник... У тих записах було зазначено, що на тому супутнику є країна Вічної Гармонії. Біля входу в ту країну на варті стоїть янгол Любові. До тієї країни одному ввійти неможливо. Туди впускають лише двох людей... Тобто якщо мій і чийсь світ починаємо разом тісно співіснувати, тоді у нас виникає можливість потрапити у ту країну... Але цього може виявитися не достатньо. І не важливо чи у нас будуть документи, що підтверджують наше співіснування, діти і тому подібні речі... Коли ми опинимося перед брамою тієї країни, тоді Вартовий скануватиме наші думки і почуття до одне одного. Якщо він там виявить хоча б 1 % того, що зветься «залежністю», «умовами», «користю», «вигідністю» і тому подібне. І так буде до тих пір, поки сканування покаже, що ми справді маємо чисті думки та наміри по відношенню до одне одного... Тоді вхід буде вільним. А в тій країні нам відкриються такі таємниці й знання Всесвіту, про які й не марили мудреці нашої Землі уві сні...

Постскриптум. Дякую за увагу. Бажаю всім відкрити свій світ (якщо не відкрили), пізнати його і навчитися випромінювати ауру щастя та любові, живучи у гармонії з іншими.

 

81) Краса - це страшна сила! Краса вимагає жертв! Краса врятує світ! Як може страшна сила, яка вимагає жертв, врятувати світ?‎ кава з корицею

— У кожного своє розуміння і трактування поняття «краси». Але я з цими усіма словами погоджуюсь, Іванно... Обґрунтую... Я вважаю, що зовнішня краса без внутрішньої – це страшна сила... Вона справді вимагає жертв... Але не варто гинути заради такої краси... А ось внутрішня краса врятує світ... Ми всі прийшли на землі з внутрішньою красою. Отримали оболонку на Землі – зовнішню красу... Що ж ми тоді робимо, якщо головною вважаємо зовнішню красу, а внутрішню ігноруємо... Про що вже тоді говорити? Тоді й справді ця краса стає страшною силою... Від неї тільки одні жертви... Зовнішня краса мінлива... А внутрішня завжди з нами... Лише треба її не прикривати завісою, яку тче наша свідомість, підлаштовуючись під стереотипи... А коли вже розклав по поличкам все, тоді стає зрозуміло, що є страшною силою, а що рятує світ... Тому ЗОВНІШНЯ КРАСА БЕЗ ДОПОМОГИ ВНУТРІШНЬОЇ АЖ НІЯК НЕ ВРЯТУЄ СВІТ – ВОНА ЙОГО ПРОСТО СПАЛИТЬ. Це схоже буде на те, як нашу планету поміняти з планетою Меркурій місцями... Тоді нам не потрібно буде їхати на південь:) Нікуди вже не потрібно буде йти... Тоді вже світські справи не будуть так важливими... У нас буде одна невеличка проблемка – нам буде «трішечки» гаряче...
________________________________________________________________________
Квіти... Вони плекають у собі внутрішню красу, а та краса відбивається на зовнішній... Чудові створіння...

 

82) Наші бабусі закручують нам овочі на зиму, в'яжуть одяг. А ми що зможете дати своїм онукам? Фотки обробимо? Плейлист зимовий замутимо?‎ кава з корицею

 

— Справді, що наше сучасне покоління зможе дати своїм онукам? Сторінки у соціальних мережах з ґуглами «лайків»? Але я думаю, що не все так погано буде, як здається... Проходить час і погляди у людей змінюються... Змінюється коло їх інтересів... У когось розширюється, а когось кардинально змінюється... Вам зараз напевно ще 20 років не наступило... Запам’ятайте цей момент, Іванно, заради цікавості. А потім через 5-10 років згадайте цей момент і порівняйте цю панянку в цей час з Іванною після 5-10 років. У вас, я певен, відбудеться шалений стрибок зміни поглядів, а може навіть інтересів...

Повернемося до запитання... У наш час з’являються такі люди, що кинули свою успішну роботу і чкурнули подалі від міст... А може навіть ще й подалі селищ... На природу... Освоюють нові землі... Створюють поселення. Беруть шматочок землі й починають там саджати сад, ліс, город... Будувати родові маєтки, аби залишити цей райський куточок своїм дітям... Починають застосовувати пермакультуру, начитавшись книжок Зеппа Хольцера... Тобто практикують найменше втручання до землі й при цьому отримання максимального врожаю... Починають саджати рослини не монотонно, як у нас зустрічаються, наприклад, поля пшениці, кукурудзи, картоплі й так далі... А різноманітно... Так саджати, аби рослини гармоніювали одне з одним, утворювали екосистему і не виснажували ґрунт... І так поступово вони відділяються від залежності системи, але все ще продовжують бути частиною нашого суспільства... Вони стають ближчі до природи. Мабуть, вони вирішили перевершити наших дідусів і бабусь, чи не так?

 

83) От цитата говорить- "Стався до дівчини як до дитини, люби її, старайся для неї, контролюй її, вчи її ... Вона буде брикатися, злитися, але якщо у тебе вийде, ти виростиш прекрасну жінку ...", а як виростити прекрасного чоловіка ??‎ кава з корицею

— Актуальні запитання, Іванно, пішли наприкінці зими, – посміхнувся Їскело, а потім перепитав. – Цитата говорить? Може цитатою говорять? Але то вже таке не буду придиратись до ваших слів... Адже так буду відходити від головного... Не ображаєтесь, Іванно? Спочатку почну з цитати, а далі вже перейду до остаточного вашого запитання, гаразд?

З цитати ми бачимо, що чоловік має ставитися до жінки як до дитини, любити її, старатися для неї, контролювати її, повчати/вчити її і тому подібне... Так, звичайно, якщо він буде це все робити, то при умові, помітьте, при умові «ЯКЩО» вона це витримає, то стане прекрасною жінкою... А якщо щось піде не так, то вже приїхали – втрачаєш людей.... Примус, контроль і «стояння над душею» для людини рано чи пізно відвертає її від того, хто змушує її, контролює і так далі... Нікому не подобається, коли його контролюють. Нікому не подобається, коли його повчають... Згадайте дітей, як вони реагують на контроль, повчання і примус!

За допомогою цієї цитати втрачаєш людей... І «своїх» втрачаєш... І «чужих» втрачаєш... «Чужих» людей втрачаєш швидше, а «своїх людей – через тривалий час: вони бідненькі терплять-терплять, а потім одного прекрасного дня не витримують: або втікають, або гинуть... А все це завдяки нав’язливій ласкавій сильній руці... Тому я вважаю, якщо чоловік хоче жінку чомусь навчити (а не повчити), то він повинен робити так, аби вона цього не помічала повчання... Або ще краще – вчити її своїм прикладом, своїми вчинками, собою, але не просто стояти над нею і розповідати всіляку теорію та змушувати. Не повинно бути контролю в сім’ї... Рівноправ’я... Контроль, примус і так далі лякають кохання... Кохання – це такий стан, коли двоє один одного люблять просто так і при цьому вони є вільними... Тому тільки власний приклад... Як буде жити чоловік, так і буде здійснюватися автоматично вплив на жінку і вона підсвідомо буде брати з нього приклад... Чоловік і дружина стають як одна людина...

Тепер я розповім як виростити прекрасного чоловіка, проте з цієї розповіді можна взяти чимало того, як виростити прекрасну жінку...

По-перше, він має відчувати підтримку жінки... Відчувати, що вона любить його... Це інтуїтивно відчувається, повірте...

По-друге, вона ані при яких умовах і обставинах сварити і говорити щось погане про свого чоловіка, а тим паче при його присутності... Взагалі нічого поганого... Нікому... Всі їхні маленькі й великі завдання вони мають вирішувати в їх невеличкому сімейному колі, а не виносити їх на загальний розсуд суспільства, аби потім суспільство постановило «вердикт». І взагалі, якщо між ними теплі люблячі стосунки, то конфліктів між ними не повинно. Якщо жінка (дружина) хоче виростити прекрасного чоловіка, то вона при людях буде тільки хороше про нього говорити... Навіть імператора з нього може зробити, як це зробила Жозефіна...

По-третє, жінка не повинна зупинятися у своєму розвитку... Вона повинна до чогось прагнути... Частенько можна помітити те, що жінки народжують дітей, а потім кидають свій розвиток... ВСЮ увагу спрямовують на дітей... І чоловік може відчувати якусь непотрібність у ці моменти... Хоча різні існують чоловіки... Тому увага в сім’ї повинна приділятися всім членам родини однаково... Пам’ятайте жінки... Діти у вас від чоловіків... Вони виростуть і залишать ваше гніздечко... Вони ніби ті квіти, які ви даруєте Всесвіту... Після цього ви залишаєтесь з ким? Вірно... З чоловіком... Тому не забувайте і йому дарувати свою увагу... З ним у вас почалася маленька історія і з ним вона у вас і закінчиться...

По-четверте... Вона має виконувати своє покликання – бути Жінкою... Я не знаю, що означає бути Жінкою, але жінки вже розберуться краще у цьому питанні... Вони, зрештою, і є Жінками. Варто їм згадати це... Всі знання в їхньому серці...

Помилка більшості сучасних жінок у тому, що вони всю свою силу кидають на досягнення зовнішніх результатів. А як же інакше? Конкуренція нині процвітає, а тому тіло має бути чудове. Сьогоднішня мода фактично робить жінок напівголими і це вважається нормальним. Чоловіки теж додають палива у вогнище: бігають за довгими ногами, мотивуючи жінок і далі розвивати ЗОВНІШНІЙ ШЛЯХ. Але кількість нещасних жінок зростає з геометричною прогресією. Всюди чути, що прекрасних чоловіків немає, але на аватарці обов'язково треба зробити акцент на якійсь частині тіла, не розуміючи, що «прекрасні» чоловіки на це не ведуться. Хоча що ми називаємо словом «прекрасний? Не існує як «прекрасних» чоловіків, так і «не прекрасних». Чоловік стає або тим, або іншим відповідно з тією жінкою, яка присутня біля нього.

Жінка, котра робить акцент на ЗОВНІШНЬОМУ ШЛЯХУ, може лише викликати у чоловікові хіть. І тільки.

Та ж жінка, котра чіпляє його душу, автоматично викреслює інших жінок зі свідомості чоловіка. Тепер вся сила чоловіка спрямовується на досягнення висот тільки для того, аби принести свої трофеї для своєї КОРОЛЕВИ. Він більше не бачить інших жінок, вони не можуть сп'янити його своєю «зовнішньої» красою.

Треба зрозуміти, що як тільки чоловік зустрічає ВНУТРІШНЬО РОЗВИНЕНУ жінку, то він одразу стає «прекрасним». Але тут і проблема. Внутрішній шлях для жінок сьогодні є великою таємницею за сімома замками....

Ідея внутрішнього шляху в жінок є еволюцією розуміння себе, як жінки. Культ зовнішньої краси змушує їх всю свою енергію витрачати на досягнення зовнішнього результату, як у тілі (одяг, косметика, пластична хірургія і тому подібне), так і у відносинах (фанатичне прагнення вийти заміж теж є зовнішнім атрибутом). Така поведінка не дозволяє жінці пізнати себе більш глибоко.

Внутрішній шлях для жінок саме і має на увазі глибинне усвідомлення себе, як жінки. Це і усвідомлення свого тіла, і своєї сексуальності, а також своєї жіночої сили, яка може проявлятися тисячею різними способами, а не тільки як спосіб «потягнути до себе».

Розвиваючи у собі внутрішню силу, жінка стає привабливою на рівні свідомості, на рівні душі. Якщо чоловік починає відчувати це, то він автоматично ВІДЧУВАЄ СВІЙ ЧОЛОВІЧИЙ ДУХ. Він починає хотіти здійснювати подвиги заради своєї коханої і здійснює їх. Така жінка приречена на щастя в особистому житті.

Хтось у моїй відповіді може помітити зайву прискіпливість до слабкої статі. Мовляв, Їскело виливає всю відповідальність на жінок. Адже якби чоловіки одразу були б сильними й відповідальними, то жінки поруч із такими розвивали б себе внутрішньо.

Так, є і такі приклади. Поруч із сильним чоловіком, який розкрив свій дух, жінка відразу стає слабкою, жіночною, СПРАВЖНЬОЮ ЖІНКОЮ. Вона йде за своїм чоловіком хоч до пекла, вона підтримка йому і опора. Вона робить все, що хоче від неї чоловік. Вона стає шалено щасливою і нарешті відчуває свою справжню природу. Але є одне АЛЕ... Чоловік, як правило, СЛАБШАЄ поряд з такою жінкою.

Це так звана «жінка-тінь». Це жінки, котрі реалізують себе тільки за рахунок енергії чоловіка. Її щастя – це її чоловік. А вона лише його тінь. Без нього вона у постійній тузі та самоті. Все її внутрішнє багатство зникає разом із чоловіком, якщо він вирішив від неї піти. Вся її сила випаровується, як волога під палючим сонцем. Вона нікому не потрібна без своєї сили. Але у тому то й річ, що це не її сила. Її ніколи у неї і не було. Вона ніколи не володіла внутрішнім багатством, а тому вона більше не сяє без свого чоловіка. Можна сказати, що у неї є потенціал, але його висвітлювало світло чоловіка. І тому вона відкидає його тінь.

Але якщо ЖІНКА ПІЗНАЛА СЕБЕ ВНУТРІШНЬО, якщо вона ВІДЧУВАЄ СВОЮ ПРИРОДУ і вміє нею користуватися, то, по-перше, від такої жінки не піде ніколи чоловік. По-друге, кращі представники чоловічої статі будуть готові горлянки одне одному перегризти за те, аби принести весь світ до ніг такої жінки.

Звичайно, бувають і «чоловіки-тіні», чия сила зростає тільки поруч із жінкою. Так хто ж винен у своєму нещасному особистому житті, чоловіки чи жінки? Правильна відповідь – і ті й інші. Така ціна зовнішнього шляху....

Вступивши у шлюб, чоловік і жінка стають одним цілим... І вже від того куди вони будуть прямувати, так і буде здійснюватися вплив на їхні стосунки в цілому... Якщо один тягне вгору, а інший – до низу, то будуть так тягнути одне одного, поки не знайдуть рівноваги або не витримає канат і вони зникнуть в протилежних полюсах... Або хтось перейде на бік партнера. Це вже як поталанить у житті. А якщо обоє тягнуться вгору, то це, як на мене, найпрекрасніший варіант розвитку сім’ї... Це щось схоже на те, як бутон квітки ось-ось розкриється і спіймає на собі промені сонця...

Пам’ятайте! Зовнішнє дане нам лише на певний час... Воно мінливе... А внутрішнє завжди буде з нами... Тому не забувайте про ВНУТРІШНЄ... Розвивайте у собі внутрішню красу, вона буде відображатися на зовнішній красі... А так ви своїм прикладом будете мотивувати чоловіка розвивати почуття прекрасного у собі... І так крок за кроком виростите прекрасного чоловіка. А може і він виростить таку прекрасну жінку, як ви...

Постскриптум. Щасливих і щирих вам стосунків, дівчата/жінки на все життя з вашим супутником життя!

 

84) Олексiй Блага... з виду звичайна та повсякденна людина, як i всi, але це тiло надiлене такою душею, якої більше немає ніде в світі. Твій внутрішній світ настільки широкий та щирий! Дякуємо, за твої слова. вони змушують задуматись, підіймають настрій, і завжди після їх прочитання на душі гармонія)‎ dreaming girl ﺕ

— Дякую, Ілонко! А хто це такий? – запитав Їскело. – Якщо змінити перші два слова у відповіді й поставити туди будь-яку іншу людину, то це також буде правдою... Кожна людина унікальна! Вона геніальна! З самого початку народження... Вона як та сніжинка, що не схожа на іншу... Неповторна... Це говорить чиясь душа, яку буцімто ви згадали вище у запитанні... А щодо внутрішнього світу, то там також буде підтвердження. У кожної людини він є.. Але не кожну людину вчили його відкривати у сові... А за слова – беріть... Приємно, якщо вони так чинять вплив на струни душі людини, допомагаючи їй віднайти нотки гармонії, якщо раптом за день десь її залишили... А якщо ці слова ще й раптом спонукатимуть людей до сприятливих і гармонійних дій/вчинків у житті. То це тоді вже не просто інформація... Не просто слова, а вже якісь знання... А хіба це не радість, коли хтось здобуває свої знання, пізнає світ і знаходить у ньому Сонце, Небо, Землю, Веселку? І все це стається випадково... Ти щось написав або сказав... А воно запало в душі людині й посіяло зерна щастя, успішності...





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...