Главная Обратная связь

Дисциплины:






Сорян» – у кого-то на этом сайте я видел; означает извини или прошу прощение. 5 страница



— Я думаю, що так. Хоча є різні люди... І після однієї невеличкої брехні ваш рейтинг довіри може максимально нескінченно наближатися до нуля і людина відвернеться від вас... Тому обирайте, Ірино, якщо вам випаде така ситуація, кого рятувати брехнею: людину або вашу репутацію. А якщо за брехню вас ще може мучити сумління, тоді зробити вибір стає трохи важче... Хай таких ситуацій не буде у вас, Ірино... Не зациклюйте на цьому просто свої думки!

 

103) егоїзм - це першопричина раку душі. як вважаєтe, багато такиx xвориx сьогодні? ви стикалися з цим заxворюванням - можливо, на сторінкаx книг, а чи на сторінкаx свого життя?‎ їжачок.

— Не знаю, Ірино! Не знаю! Але хворих багато! А щодо егоїзму, то я вважаю, що все перекручено з голови до ніг... Як я розумію, то егоїзм – [надмірна] любов до себе... Але я такою любові не зустрічав серед людей. Нікого зі знайомих... Навіть тоді коли мене називали егоїстом, то я не був ним... То ілюзія... То цілковита брехня... Приведу вчорашній особистий приклад... Мене попросили привезти на санях 20 літрів води у бутлях. Я поспіхом набрав їх і вирушив у дорогу. Близько кілометру треба було йти. Час від часу сніг змінювала чорна земля... Але я зараз не про це... Бутлі спадали з саней і дорога була нерівною. одною рукою я підтримував два бутлі, а іншою поперед себе штовхав сані пряжкою. Я так просувався довго.. У незручному стані у мене почала боліти страшенно спина... Але я продовжував йти через силу... Був би я істинним егоїстом, то я б все це кинув і припинив робити боляче собі. Або затримався вдома і прив'язав якось бутлі... А потім спокійно віз сані, не згинаючись раком. Я не бачив, Ірино, у сучасному суспільстві егоїстів... Покажіть мені їх, якщо знайдете... Навпаки, нестача «себелюбства», тобто «любові до себе» я помічаю... Тому, мабуть, ми зневажливо відносимось до людей, до своєї рідної планетки і всіх інших істот, що населяють її...

У нашому суспільстві егоїзм несе негативне смислове навантаження. Нам пропонують любити оточуючих більше, аніж себе. Від нас чекають альтруїзму. Всі біди у світі не від егоїзму, а від перекручених уявлень про те, що таке особистий інтерес і власне «я». Щоб егоїстичність була ефективною, необхідно постійно аналізувати й оцінювати те, до чого ви прагнете. Чи принесуть вам користь ці досягнення? Ми не любимо себе... Ми робимо собі погано... Думками, наприклад... Тіло травимо отруйним димом, ГМО, отруйною рідиною, різними таблетками або всілякими подібними надмірностями. Хіба це егоїзм? Недарма гріх тлумачиться як відхилення від рівноваги...

Уявіть величезний сад, гілки дерев в якому гнуться під вагою стиглих плодів, і я сам – сиджу посеред саду і пильно охороняю купку підгнилих яблук. Істинний егоїст не став би вартувати навіть велику купу, а просто забув би про неї, бачачи достаток, який його оточує. Бути егоїстом нелегко. Поклавши руку на серце, запитаємо, чи багато хто із нас по-справжньому добрий до себе?



А ще я почув якось один вислів... Напевно це зі священної книги, хоч я її не читав...

"Полюби ближнього свого усім серцем своїм, як самого себе"... Прочитайте цей вислів і зробіть увагу на останніх 3 словах вислову... Як я зрозумів, то при любові до ближнього людина вже має спершу любов до себе... А в нас цікавий перебіг подій відбувається... Люди, котрі не люблять себе, намагаються полюбити інших... Чекають перших кроків... Жадають бути потрібними... Не відчувають своєї самодостатності...

Чому? Чому? Чому? Може тому що не люблять себе (у кращому випадку) чи просто усім своїм серцем ненавидять себе (у гіршому випадку)...

 

104) Доброго вечора) спокою і душевності Вам) Сьогодні в мене такі питання: Що ви знаєте про ляльку - мотанку? Робили її колись чи може купували? А вдома маєте таку? І які асоціації вона у Вас виникає? А якщо немаєте чи хотіли б мати? І чи знаєте про її призначення?‎ *Кульбабове вино*

— Доброї нічки, Катю! Напевно ви зараз спите і ваш сон оберігають янголи... Казкових вам снів... Про ляльку-мотанку я знаю те, що вона є оберігом. У минулому році я був у місті Івано-Франківськ. Коли я купував сувеніри рідним, то мені запропонувала продавщиця купити цю ляльку... Я погодився... І привіз додому і подарував тату, коли він на певний проміжок часу приїхав додому... Про її призначення я смутно представляю. З чуток я знаю, що це є сильним оберігом. А ще мені цікаво, чому, власне, лялька-мотанка не має очей?

 

105) "І щоб з вами не трапилося - нічого не приймайте близько до серця. Небагато що на світі довго буває важливим." - #Еріх #Марія #Ремарк "Тріумфальна арка". А Ви сильно приймаєте все близько до серця? Чи можливо Ви така людина, що сприймає все адекватно і не піддається емоціям?‎ ★Мелодія душі★

— Емоції – це природно, Яно... Втім, як і мінливість природи. Тому і я часом потрапляв у цю пастку і приймав події близько до серця... Бувало навіть все тримав у собі й не ділився своїми переживаннями. Але поступово я вже доходжу до мети, коли все спокійно сприймаю... Вчуся бути другом змін...

106) доброї пори доби Вам:3 ось нещодавно я створила свій блог (не поспішайте видяляти питання! :D), тож мені стало надзвичайно цікаво, чи ведуть блоги мої любі асківчани. про що Ви пишете, як ставитесь до цього діла? як загалом має виглядати блог у Вашому баченні?) щастячка Вам^^‎ Лань.

— Доброї, пані Лань, доброї... Здається ночі... Я вже завітав... Тепла атмосфера... Охайно... Файно... Ви справді, Емі, обіймаєте словами... Не знаю, правда, як вам це вдається... Але то вже нехай буде вашою таємницею. Я на це діло закинув останнім часом...

У 2007 році я створив блог "Іскринки життя"... Там я в основному записував мудрі висловлювання. Я саме їздив на навчання... Шлях мій пролягав під землею – метро. У вагонах висів дисплей і так крутилася реклама... А іноді там появлялися цитати великих людей. Це і стало першим мотиватором у створенні свого блогу. А потім раптово у 2009 році я його видалив. Далі проходить час і я у 2013 році намагаюся створити знову блог... Крім висловлювань я планую туди ще й статті додавати. Але у кінці 2013 року я його видаляю... Ось який я непостійний. А може просто сумніви мучили продовжити справу... І знову вже у вересні 2014 року я створив блог
(h t t p : / / p r o s v i t l i n n y a . b l o x . u a ) на сайті "blox.ua"... Може є середовище краще для ведення свого блогу? Але я тут облаштувався, адже тут був мій перший блог... І ось він все ще живий... Рідко його наповнюю... Але дивно, Емі... Зараз стільки всього є, чим я можу заповнити той блог. Стільки мегабайтів слів рвуться туди зайняти свої місця...

Планую з часом створити там рубрики:

"Книги" (ділитися враженнями від прочитання тих книг, які надихали мене у житті);

"Статті" (викладати цікаві й пізнавальні статі);

"Цитати" (тут думаю і пояснювати не потрібно);

Ще можливо включити рубрику (назву ще не знаю), де буду ділитися власним досвідом у житті...

Ось такі плани... Все ж таки продовжу той блог вести і приводити до тями... У мене він народився, у мене він і зросте...

Дякую, Емі, за щастя! Натхнення Вам, пані Лань, вершити свої справи! Хай ваш блог, Еміліє, розквітає, як і ви... Хай доброта вашого серця осяє весь світ... Хай ваша світла карма вам допомагає у житті! Вас завжди помічатимуть, Еміліє! А коли будуть на відстані люди, то матимуть про вас теплі спогади... І також вам побільше рідних душ... Хай вони будуть поруч... І не губляться у натовпі...

 

107) "Не питай скільки ще іти,не жалій,що родився зараз і тут,І нехай вже не ті береги,ти ніколи не зраджуй свій маршрут.Там,де світло б"є у вікна,там народжується нове життяІ на світлі,непомітно,запалиться тінь твоя."А Ви впевнені,що Ваш шлях є правильним?‎ Божевільні..

— Цілком, Софіє! Якби це був не мій шлях, тоді б він був не правильним. А зараз я йду своїм шляхом...

Я йду, і радість співає у моїй душі... Хоча я чудово розумію: того, що я досяг сьогодні, завтра буде вже мало. Все ж таки я щасливий, не міг не посміхатися, і всі, хто зустрічався мені, відповідали мені посмішками.

«Шлях радості – шлях щасливих обранців», – згадав я слова однієї людини. І вперше я оцінив своє найбільше щастя, усвідомив на досвіді дня, що йду шляхом творчої радості, що живе всередині мене.»

Я йду стежкою і відчуваю кожен рух свого тіла. Відчуваю, як ноги ступають землею, як пальці ніг починають крок, як гнучко перекочується стопа. Суглоби колін пружинили у такт ході. Стегна несли спину і рухалися у тому ж ритмі, що і плечі. Яка благодать – підняти голову, закинути її... І відчути на обличчі ковзання повітря. Повітря вітру... Весняного вітру...

Я відчуваю божественне почуття... Хоча світ і існував багато віків, але він молодий, як і я ... І поки я відчуваю себе, світ існує... Поки я живу собою, я живу усіма...

 

108) "Лучше всего хранит тайну тот,кто ее не знает." Скажіть,Ви відноситесь до людей,які замикають свої таємниці в собі,чи до тих,які діляться ними?Якщо до других,то кому довіряєте потаємне? І чи часто Вам самим доводиться берегти чийсь "скарб"? Бажаю, щоб на Вас напали щирі посмішки і радісні моменти:)

— У мене ще немає такого, що треба приховувати, Ольго... Можливо коли створю власну сім'ю, тоді вже будуть якісь таємниці... А плани є таємницею? Якщо так, то це моєю таємницею. Я схильний не говорити про свої суттєві плани, поки вони не здійсняться або не настане час, коли вони мають здійснитися... Можливо з кимось і поділюсь планами, але я звик їх тримати у собі... Зі мною іноді ділилися рідні таємницями, але я не хочу бути носієм їх таємниць. Казав, мовляв, краще бережіть самі їх, а вони час від часу діляться зі мною...

 

109) коли Ви зрозуміли, що стали дорослими..?‎ дівчина з Венери.

— У той момент, Наталі, коли взяв відповідальність на себе за своє життя. А коли це саме відбулося,то я не знаю. Все сталося так раптово і чимало часу з тих пір пройшло.

110) кому дозволена мета тому дозволені і засоби , погоджуєшся з твердженням, парубче ?

— Так, погоджуюся, світла людино! Знаєте, навіть коли твою мету заперечують всі... І, звичайно, засоби для її досягнення... Тоді, – замислився я. – треба дозволяти самому собі мати ту мету [особливо душею] і засоби для її реалізації... Адже життя – це рух... Рух до своєї заповітної мрії/цілі... В іншому разі якщо вам все ВАШЕ заперечать, а ви з цим погодитеся, то це буде не життя. Принаймні для тієї людини, якій стежки до "рідного" заперечили і вона з цим змирилася...

 

111) Доброго вечора! Розкажіть будь-ласка як ви ставитесь до вбивст,і чи могли б ви вбити людину? (дуже важлива ваша думка)!‎ кава з корицею

— Привіт, Іванно! Я до убивства ставлюся негативно. Я так розумію, що ми говоримо про вбивство людей, чи не так? – перепитав знайомий незнайомець. – Знаєте, кожне життя священне... Кожен має право на життя. А посягання на життя – це посягання на святиню частинки Всесвіту... І це стосується не тільки людей, але й всіх інших сутностей...

А якщо брати до уваги інших істот, то я смиренно визнаю існування смерті... Особливо, якщо здійснюється вбивство з причинами... І коли тварини вбивають тварин або знищують рослин, то це не демонстрація переваги одного виду над іншим, а визнання життя та смерті...

Ми теж рано чи пізно щось чи когось вбиваємо за прожите життя... Як на мене, то це має бути мотиватором людей, аби розуміти цінність свого життя, здійснювати гідні вчинки у житті, особливо у тих випадках, коли їх рішення ставлять під загрозу її комфорт, безпеку та особисті інтереси (у розумних межах), але навіть у цьому випадку жити як належить – означає ризикувати життям. Час жити і час помирати є у кожної істоти. Всі ми ходимо під одним небом. А віднімати життя передчасно, особливо без причини я не схвалюю...

112) Доброго та душевного вечора) Чомусь мені стало цікаво яку Ви любите погоду? душевного спокою Вам)‎ *Кульбабове вино*

— А вам щасливої і милосердної ночі, Катю! Довгий час я любив погоду нейтральну. Щось схоже на те, коли на вулиці тепло, світло, біле небо над головою, але не має сонця. І чутно скрізь атмосферу літа... Проте з часом я став схилятися до сонячної погоди... Мені стало подобатися сонце... Навіть коли стає спекотно... Я став звикати до спеки... Тому я люблю теплу погоду...

113) Доброго часу доби! Ви задумувались над словом інтелігентність та еліта? Можете описати свої думки щодо цього?‎ Вільна

— Пізнавального, цікавого і душевного вечору, пані! Так. Я за своє життя мав певні думки стосовно цих двох слів...

Інтелігентність... Розумово розвинена, освічена, культурна частина суспільства.

Еліта... Найсвідоміша, найпередовіша, найкраща частина певної суспільної групи, що веде за собою інші суспільні групи.

— Еліта... Еліта... Еліта, – погляд мій кружляє навколо цього слова. – Ми всі прийшли у цей світ елітою. Всі до єдиного... Згадайте, дівчино, що ми колись ставали першими із сотень мільйонів... А потім проходило близько 9 місяців і ми побачили цей світ на власні очі... А далі вже з часом робимо вибір... Або залишитися в еліті й крокувати уперед... Або покинути її... З дитинства нас ще якось можуть стимулювати бути і залишатися в еліті (якщо не роблять навпаки), а вже далі наше життя у наших руках і ми робимо вибір САМІ... Якщо потрапимо у середовище еліти, то легше буде підтримувати у собі цей стан, а якщо в іншому середовищі, то трішки навантаження будуть. Головне – мати стержень у житті. Не ламати його...

Я вважаю, що серед людей має бути інтелігенція, яка впевнено йде еволюцією життя. А також еліта, яка просувається швидкими темпами вперед... А інтелігенція тим часом робить за собою міцний фундамент, аби ніхто з еліти раптом не розвернувся на 180 градусів і не привів людство до катаклізмів... Звісно, що не не вся інтелігенція та еліта за такими людьми піде... Все ж таки є своя голова на плечах... Але всяке може бути, тому вони створюють міцний свідомий фундамент життя, аби йшов неперервний процес еволюції свідомості й підсвідомості людини..

114) "Вилікувати горе може тільки смерть, а все інше лише притупляє і знеболює."Ернест Хемінгуей. Як Ви вважаєте, чи здатні душевні рани, якщо вони глибокі, повнісю загоїтися, і чи можна потім цілком бути щасливим? Чи, може, Хемінгуей правий, і покласти їм край може лише смерть? Більше радісних моментів)‎ Fenix Heaven

— Радісної недільки вам, Наталко! – привітався Їскело. – Душевні рани, які б вони не були, можуть повністю загоїтися... Все має у цьому світі протилежність... Якщо щось завдає шкоди, то є ЩОСЬ, що усуває цю шкоду і загоює рани... Все дуже просто, Наталі... Душевна любов... Вона все зцілює. У ній всі питання і відповіді... До любові входять світлі думки, щирі обійми, зцілювальні розмови і так далі... Тому не треба, отримавши глибокі рани, лягати у труну, аби все виправити... Є альтернативні способи...

А ще мене дивував і дивує той факт, як люди, ущербленні в чомусь, знаходять своє щастя і починають жити... І часто буває, що вони більш щасливіше живуть за тих людей, котрі буцімто не мають або мають трішки вад... Тому смерть, безперечно, не показник... Сподіваюсь, що Хемінгуей не образиться на мої слова, а навпаки, радітиме, що є інші шляхи вирішення цієї проблемки (завдання)... Тому хай люди не шукають причин, аби чкурнути від цього світу. Ще встигнуть... А потім знову будуть назад втілюватися, а тут черга... Треба почекати...

І ще одне... Ми прийшли у цей світ бути ЩАСЛИВИМИ І ЖИТИ, а не СТРАЖДАТИ Й ІСНУВАТИ... Тому хай кожен шукає можливості бути щасливим у цьому світі... Їх безліч...

 

115) Добрий вечір) Про що Ви думаєте? Гарного вечора. Гарної ночі. Гарних снів всім)‎ *Кульбабове вино*

— Вечору чарівного, Катю! Дивовижної ночі! Казкових снів... Не тільки Вам, але тим, хто зараз читає ці слова...

Перечитую ваше запитання, дівчино, і посміхаюся... Сьогодні у мене якийсь дивний потік думок... Я навіть зробив для себе зранку невеличке відкриття... Лише треба його підтвердити з часом за наступні 2 тижні... Так з ранку я розмовляв з невідомою людиною і під час нашої розмови я відкрив для себе метод утилізації почуттів. Дивно, до чого вже доходить у житті, що можна утилізувати почуття... Може ще окрім винайденого методу є різні способи, але то вже не так важливо... Це мене змусило посміхнути за день... Спочатку це здавалося мені дуже неймовірним і дивним, але під вечір якось стало смішно... Якби про це розповісти своїм батькам про це, то вони може і не повірять, що таке є. А якщо вже дідусям і бабусям, то тим паче...

Також я думав про те, як кожен живе у своєму власному світі... Хоч ми і можемо жити пліч-о-пліч, проте кожен живе у СВОЄМУ власному світі... Цікаво, як вони між собою гармоніюють? Як вони знаходять щось спільне? І багато інших запитань посипалося під вечір... А ще я згадав зоряне небо ... Там теж є різні світи... Вони з'єднуються у сузір'я, "сонячні" системи, галактики і якось утворюють щось велике... Знаходять щось спільне... Ось такий вир думок залучив мене сьогодні в обійми 12 лютого цього року...

Так що мандрівка у країну Див і Відкриттів ще продовжується... Принаймні у мене...

 

116) Що останнє змусило тебе посміхнутися?‎ кава з корицею

— Привіт, Іванно! Сьогодні до мене в гості завітало диво розміром у чотири кілобайти своєрідного тексту, де літери танцюють у певній комбінації свій рідний танок і ще й виряджені гарненько і зі смаком у чорний колір... Витончено! Душевно! Щиро! І як після цього не посміхнутися?

117) Бачу, Ви дуже любите метафорично висловлюватись, підбирати цікаві порівняння. Напишете щось цікаве для мене? Може, якусь незвичайну історію? Затишного Вам вечора)‎ Шантарам

— Дякую, Надю! І вам чудового цього вечору (а може ночі?) і всіх інших днів, ночей, ранків, вечорів, світанків.... Спробую щось придумати щось написати оригінальне й цікаве... А ви мені вже в кінці поставте оцінку від 0 до 5, гаразд? Тільки об'єктивно оцінюйте, аби я потім на основі тієї оцінки бачив, з чим мені ще треба попрацювати, гаразд? Отож, почну...

Йшов час, але люди так ні на йоту не наблизилися до 50% розуміння Всесвіту, проте певний багаж знань вже мали за плечима... По-особливому почували себе ті люди, які випробували знання на практиці, а не просто вірили кожному слову...

А ще цікавим було те, що одне і теж явище різні люди могли по-різному розуміти і тлумачити... Це і не дивно... Адже у кожного були свої думки у голові... У кожного свої уявлення про цей світ, припущення і тому подібне... Так і змагалися люди думками і пробивали собі місце у науках...

З часом те, що відкидалося раптом приймалося більшістю і ставало звичним... Зазвичай те, що так відкидалося... Викликало настороження у людей... Таких людей, що сіяли настороження нарікали божевільними... Різні були форми того божевілля... Навіть хтось з людей жартома сказав, мовляв, всім нам іноді не вистачає крихітку божевілля...

Якщо у будь-якої людини запитати, що власне є божевіллям, то не кожен може з ходу дати відповідь... Просто всі називають божевільним ті явища або людей, події або вчинки які не вкладаються у рамках їх світогляду... А може божевілля – це нездатність людини передати іншим людям сприйняття світу? Ось так раптом опиняєшся в іншій країні, мову якої не знаєш, і не можеш донести до них свої думки... Проте з іншого боку ти сам себе починаєш вважати божевільним... У цьому навіть відкриваються нові світлі боки... Так ти починаєш розуміти, що ти не такий, як усі... Якщо ти з цим починаєш змиритися, то стаєш собою... Живеш за велінням природи своєї сутності... Ти не намагаєшся когось копіювати і підлаштовуватися під чиїсь еталони й стандарти... А починаєш жити... Хоча з іншого боку ти можеш робити вчинки, які матимуть руйнівних вплив на тебе або людей. Ось цього і побоюється суспільство, коли чує слова «божевілля»...

Ось перечитую подумки це слово божевілля і згадую одну притчу...

 

118) Хм,знаєте,Ви нагадали мені мою подругу.Це,мабуть, єдина людина, котрій я можу відкрити усі свої божевілля. Вона каже, що всі великі творці - божевільні. І що ради мистецтва потрібно вибирати - або ти божевільний геній, або проста собі пересічна людина. Дякую за відповідь ,поставлю 5, Шантарам

Один могутній чаклун, бажаючи знищити королівство, вилив у джерело, з якого пили всі жителі, відвар чарівного зілля. Варто було кому-небудь ковтнути цієї води – і людина божеволіла.

На ранок усі жителі королівства напилися цієї води, і всі до єдиного зійшли з розуму, окрім короля, у якого був свій особистий колодязь для нього і для його сім'ї, і знаходився цей колодязь там, куди чаклун дістатися не міг. Схвильований король спробував закликати до порядку підданих, видавши низку указів про заходи безпеки та охорони здоров'я, але поліцейські та інспектори встигли випити отруєну воду і визнали королівські рішення абсурдом, а тому вирішили ні за що їх не виконувати.
Коли у країні дізналися про королівських укази, то всі вирішили, що їх правитель збожеволів і тепер віддає безглузді накази. З криками вони прийшли до замку і стали вимагати, щоб король зрікся престолу.

У відчаї король уже збирався скласти з себе корону, коли його зупинила королева, яка сказала:

— Давай підемо до того джерела і теж вип'ємо з нього. Тоді ми станемо такими ж, як і вони».

Так вони і зробили. Король і королева випили води з джерела божевілля і тут же понесли нісенітницю. У той же час їх піддані відмовилися від своїх вимог: якщо тепер король виявляє таку мудрість, то чому б не дозволити йому і далі правити країною?

У країні запанував спокій, незважаючи на те, що її жителі вели себе зовсім не так, як їхні сусіди. І король зміг правити до кінця своїх днів.

Прочитавши цю притчу, я не до кінця можу зрозуміти, хто із них був божевільним і при цьому залишався собою та ближчим до своєї природи... Все так перевернулося у голові...

Ось так різні судження, різні точки зору приводять до різних протиріч у житті, якщо чинити опір думкам іншої людини або свої нав’язувати дуже щиро.

Дивовижним у цьому світі є те, що є такі явища і речі, які залишаються незмінними, навіть якщо на їх дивитися під будь-яким кутом і маючи при цьому різну точку зору... Одною з них є любов... Цікаво, а чи є ще якісь подібні речі, з якими можуть погодитися всі з різними точками зору?

________________________________________________________________________

— Ти божевільна людина!

— Божевільна? Боже! Я вільна людина!

 

119) Затишного вечора) Сьогодні таке питання: в чому вимірюється щастя?‎ Lаna

— Файного, охайного й окриленого вечору, Лано! Втім, може вже й ніч зараз... Тоді ночі вам такої, Роксолано... Щастя? – перепитав я одним зимовим затишним вечором, споглядаючи на світ довкола. Раптом у небі блиснула яскраво одна зірка і це змусило мене посміхнутися. – Все дуже просто... Воно вимірюється у душевній радості... Більше радості у душі, більше щастя...

120) Здравствуй. У меня на подоконнике стоит кактус. А у Вас?‎ Red

— И тебе здравствуй, Таня! Или как насчёт доброй ночи? – спросил я, пытаясь пожелать душевной и волшебной ночи собеседнице, увидев мгновенное воплощение. – Кактус? Приятное растение... У меня тоже был кактус... Я сейчас заметил, что его уж нет... А он мне когда-то помогал писать расчётки и всякую формальную дребедень выполнить, которая иногда совершалась от силы воли, а не от души... Но я смотрел на подоконник... А там мартенсит, растения, в особенности кактус и это меня вдохновляло... А сейчас его не приметил... Аяяй... Это ж надо так не заметить верного товарища по труду и оборон... Наверное мама его у зал перенесла... А сейчас подоконник моей комнаты забит до отказа разными растениями... Я не знаю всех названий... Там есть денежное дерево, алоэ вера, был фикус, а сейчас тоже, вероятно, уплыл покорять другие комнаты...

Надо будет почитать книгу Дэвида Джеральда Хессайона и научится создавать райский уголок на подоконнике. Вот тогда и кактусы заживут... Ох и проза полетить... Ох и поэзии будет полно... Будет стабильное состояние вдохновения...

Постскриптум. Берегите, Таня, кактус. Не отдавайте его в чужие руки... Он любит вас! Он поет вам песни... Он поет вам колыбельни перед сном. Он радуется вашему присутствию... Только он так говорит, что мы его не слышим... А он как собака... Всё понимает, вот только передать нам не может...

 

121) Доброго вечора. Сьогодні всі говорять про кохання і майже всі питання пов'язані з цим почуттям. А я хочу запитати Вас ось про що: Ви компанійська людина? Любите великі компанії і вечірки чи надаєте перевагу прогулянці з кількома близькими друзями?‎ •ніжний дотик минулого•

— Добродійного, світлоносного і з наміром почуття прекрасного вам вечору, пані Оксано! – Не знаю. Я компанії не цураюся, але віддаю перевагу прогулянці з кількома близькими друзями.. На вечірки і дискотеки не ходив навіть у школі й подальшому навчанні - не моє. А ще, коли велике скупчення людей, то не з усіма поговориш душевно... Розмови будуть уривчасті й здебільшого малозмістовні... А ось невеличке коло друзів – це для мене райська ідилія... Те, що треба... Навіть коли святкував ДН у родині й було десь близько 16 людей, то я ,часом почуваю себе як риба на березі... Мені треба невеличке коло людей, аби можна просто поговорити... Бажано не більше 3-5 людей... Так що, Оксано, з цих моїх висловлених думок ви можете визначити або я компанійська людина, або ні... Або застосувати найкращий метод – практика.

122) Доброго та спокійного вечора, Вам) Які асоціації та емоції викликають у Вас слова : Сонце, небо, сірий колір, голуб, кров, життя, кохання, аск, дерево, повітря. Дякую) бажаю Вам натхненного завтра)‎ *Кульбабове вино*

— Цікавого, радісного, щирого й оригінального вам, Катю, вечору! Хай він наповнить умиротвореністю вашу душу та принесе ще цього відрізку часу до 17 лютого ще трішки див і пізнання...

"Слово" → [асоціації] → емоції:

"Сонце" → [тепло] → радість;

"небо" → [безмежність] → спокій;

"голуб" → [мир] → умиротворення;

"кров" → [вишня] → жвавість;

"життя" → [рух] → вдячність;

"кохання" → [душа] → ніжність;

"ask" → [табір близьких душ] → почуття окриленості;

"дерево" → [лісова німфа] → здивування;

"повітря" → [вітер] → задоволення...

123) Привіт. Я Анонім* Задаю сліпі питання, буду радий, якщо ти на них відповідатимеш! 1)Хто ти по знаку зодіака? Віриш в гороскопи? 2)Які події відбулися з тобою 5 червня, 1 лютого, 14 лютого? 3)Порекомендуй книгу? 4)Яке місто ти б хотів відвідати? 5)скільки тобі років? Добра і щастя!**

— Привіт, друже! Хм... А я, – промовив піднесено Їскело, випрямивши грудну клітку вперед і протягнув руку людині, – маючи вечірню манія ВеличІ буду зцілювати ваші запитання і вони будуть не такі вже сліпі, гаразд? Отже, перейдемо до наших запитань...

1. По знаку зодіаку я є вітром... Мені казали, що я їжачок, алея все ж таки їх переконував, що у мені тече жилка вітру... Тому я по знаку зодіаку є вітром...

Я вірю лише у власні гороскопи і гороскопи, що складають для мене деякі друзів... Якщо вам потрібен досвідчений астролог, то я можу вам, принаймні, двох людей порекомендувати... Тільки я спершу перемовлюсь з ними, гаразд? Якщо вони погодяться, то я влаштую вам із ними консультацію...

2. П'ятого червня зі мною нічого не відбулося такого. Може просто я не звертав уваги... Лише відбулося зі мною 1 травня, 1 червня і 1 липня... Ох вже ці три датоньки! Немов ті матінки))) Хоч час йде, але вони все ще мають свіжість тих подій, що сталися... 1 лютого зі мною нічого такого не сталося... А ось 11 лютого 2009 року зі мною сталося... Це був один із тих днів, коли я видалився із соціальної мережі "Вконтакте" і п'ять років там не бував. Оце було свято! Я дякую йому! Якби не це свято, то я б не був частіше на природі... І не мав більше часу переосмислити своє життя. Якби не ця дата, то я б не зареєструвався тут на аску. Якби не ця дата, то я б співав сумні пісні ОЕ, здебільшого його популярні пісні "Холодно" і "Сьогодні", ратуючи на життя... І зависав на одній сторінці ВК. А так ця подія позитивно вплинула не мене і від мене відчепився один "маятник"... Знаєте, я з фізикою мав легенькі стосунки, тому фізичні й математичні маятники для мене нічого не значили... Ось тому, напевно, один із них і зачепив мене тоді... А з цієї дати почалася епоха Відродження... Тому це прекрасна дата... Принаймні для мого життя... А тепер наближаюсь до ще однієї дати... Чотирнадцяте лютого...

За легендою, християнський священик Ромео жив за часів імператора Клавдія II (III ст. від Різдва Христового)... Крім свого основного покликання, він займався природничими науками та медициною.

Войовничий імператор Клавдій, батько Юлі, нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав наказ, в якому він забороняв воїнам одружуватися. Ромео, попри цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих.

Раптом про це довідався Клавдій і вирішив знайти того Ромео... І знайшов... За порушення наказу він його заарештував і кинув до в’язниці... Знаходячись у лондонської в'язниці, Ромео писав віршовані любовні послання своїй Джульєті. З часом навіть навернув її на християнство... Довідавшись про це імператор і наказав відтяти Ромео голову, що й сталося 14 лютого. У наш час цей день святкують, як день Закоханих...





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...