Главная Обратная связь

Дисциплины:






Сорян» – у кого-то на этом сайте я видел; означает извини или прошу прощение. 6 страница



Втім, у Римсько-Католицькій Церкві Ромео офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують Ромео в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на його могилі один юнак, хворий на епілепсію, довго молився – і видужав.

А ще є один аргумент, чому в цей день святкують свято душевно хворих, мовляв, кохання – це божевілля... Хоча, як на мене, божевіллям є те, що нарікають така високе почуття чимось божевільним здебільшого маючи негативні відтінки сірого... Ось симпатія, закоханість – це може з часом перетворитися на божевілля. А кохання ні... Воно або є, або його немає... Вони чисте, взаємне... Той, хто кохає, більше турбується про те, аби дарувати свою любов іншому, аніж більше приймати на себе уваги/турботи і все таке... Але все ж таки день душевно хворих теж має своє місце у нашому світі... Якщо вже ходять легенди, що в цей день зцілюються люди, то це вже на так і погано... Хай буде день душевно хворих...

А тепер про моє святкування 14 лютого... У цей день у мене, як я вже згадував раніше, день Творчості... Я прокидаюся у гарному настрої, запалюю ароматизовану свічку і згадую Ромео, Джульєту, Мавку, Лукаша і бажаю їм вічного кохання. Бажаю, аби вони зустрілися у наступних життях і знову були разом на цій Землі... Також я згадую Тараса Григоровича, Ларису Петрівну, Григорія Савича, Ольгу Юліанівну, Івана Яковича... Цю п’ятірку людей з теплом я згадую і посилаю їм свої світлі думки і теж зичу знайти своє щастя у наступних життях... Потім я хвилин десять подумки читаю мантру любові... А далі вже приступаю до творчості... Займаюся улюбленими справами, від яких душа співає... Ось так я, обкутаний творчими думками, втілюючи їх, проживаю свій день 14 лютого....

3. Я можу порекомендувати, але чи вам прийде вона по смаку... Ось у чому цікавість мого зустрічного запитання... Смаки книг – це річ особиста... Особливо тоді, коли починаєш читати не програму, а ті книги, до яких тягнеться душа...

Я перейду на нейтралітет і пораджу прочитати книгу американської письменниці Елеонор Портер «Поліанна»...

4. Далі...

5. Мій вік має двадцять чотири гармоніки: 10 гармонік осені, 4 гармонік весни, 8 гармонік літа і 2 гармоніки зими...

6. Ми знайомі? Не заперечуєш, якщо я тобі 17 кілограм творчих думок подумки відправлю? Може знайдеш щось з них потрібне для реалізації свої планів...

124) а давайте Ви кинете мені декілька рядочків із улюбленої пісні)

...Я посміхаюся сонцю,

І всім навкруги.

Світло у моєму серці,

І я виходжу на луги...

 

125) вам коли небудь допомагала людина, від якої ви це явно не очікували??‎ Alyonka ✔



— Так, Альоно... Це так зворушливо! Потрібна допомога у потрібний час... І як людина здогадалася? Інтуїція?

126) ''..приходить ніч,питання повертають мене, Вони роздирають мене! Так,вони зжирають мене!...''А які у Вас нічні думки?‎ Божевільні..

— Ого! – здивувався Їскело. – Оце вам таланить, Софі! Оце так пристрасть! Овва! Вас потребують... Ваша потрібність аж зашкалює... Я ось зараз у прямій трансляції відповідав на подібне запитання. У мене всього на усього гармонійні й спокійні думки... А ви не думайте про ті думки, пані! Просто думайте про інші думки... Це схоже на те, коли після маршрутки виходиш і починаєш наспівувати мелодію... Вона у голові засіла і баста... Але якщо ви проявите ініціативу і будете співати чи слухати іншу більш приємну для вас мелодію, то та "маршрутна" мелодія не витримає вашої поведінки і відчепиться від вас...

127) Зоряного вечора, аск-мешканцю. Небо наді мною рясно всіяне зорями. У цих зірках відбивається моє щастя. А що бачиш ти вдивляючись у нічне небо?‎ Lаna

— Так, звісно, Роксолано! Ти бачиш зоряне небо... А хтось бачить усе небо й усі зорі у твоїх очах... Які ми різні! А що бачу я, вдивляючись у нічне небо? Я бачу білі виблискуючі цяточки... Деякі з них такі непостійні, що рухаються небом... А деякі такі загадкові, що зникають після певного руху... Різні вони... Але мої зорі від мене нікуди не ховаються, нікуди не тікають... Вони завжди перед моїм зором. Варто лише підняти очі. А якщо зараз день, то вони інтуїтивно нагадують мені про свою присутність... А ще варто при зручній нагоді споглядати на нічне зоряне небо. Так після споглядання розумієш, що світ безмежний і чарівний... Ти частина його... Твої проблеми, якщо ти певні завдання ще досі називаєш проблемами, не такі вже проблеми у порівнянні з масштабом Всесвіту... Все геніальне просте і зрозуміле... Воно на видноті, але його вібрації не завжди ловляться на ночі... А все, що заплутане, складне і туманне, то частенько і заводить у непрохідні хащі... А що я бачу, вдивляючись у нічне небо? Я бачу нескінченність, дівчино... Ту нескінченність, яка є зовні й всередині мене...

128) Щиро дякую.Раніше була противником соц мереж, проте зараз визнаю, що це не просто холодні літери на веб-сторінках, а можливість бути ближче до "саме" тих. І тобі сонячно-небесного дня, настрою, людей) До речі як ти зустрічаєш ранок щодня?)‎ Helga

— Так. Холодні літери від душевних літери відрізняються... Це ж відчувається... А ось пояснити це не можна. Тому якщо "правильно" використовувати соціальні мережі, то можна знати потрібних людей за короткий час, а далі вже, відрепетирувавши ваші зустрічі в мережі, ви зустрічаєтесь поза межами віртуального світу... Я ранок зустрічаю з посмішкою... А якщо не виходить, Хельго, то, принаймні, радію, що у мене є ще один шанс прожити своє сьогодні спочатку... А це рано чи пізно змусить посміхнутися... Навіть якщо немає сонечка на небі... А якщо воно там є, отже, тоді все і так зрозуміло... Прокидаєтеся, зустрічаєте промені сонця і, примруживши очі, посміхаєтесь, мовляв, вітаю тебе, янголе Сонця...

129) Не важливо, скільки дверей закриється перед твоїм носом, - пам'ятай, що є одні, які призначені спеціально для тебе...а яким ти бачиш своє майбутнє?

— Так, Іванно! Я погоджуюсь... Одні двері закривають, а інші відкриваються... Якщо вам у дорозі щось гнітить на душі, отже, це не ті двері... Своє майбутнє я не бачу, а лише створюю його в одному дні, що зветься "тут і зараз". У ньому я уявляю своє майбутнє з близькими людьми... Вони близькі перш за все по духу... Росте і квітне країна солов'їна... Духовно і заможно... Така тепла, щира, відкрита... Кожен у ній щоночі лягає спати з миром у душі... Напевно - це щастя? Закінчувати свій день з миром у душі й зустрічати новий з посмішкою на обличчі... Я роблю певні справи і вони сприятливо впливають на суспільство... Мої дії спрямовані на розвиток особистостей... Люди стають більш свідомими... Мені допомагають у цьому інші люди... І так з часом нас стає багато... А я тим часом у цьому процесі підходжу до певної границі у своєму поточному житті, виконавши мої невеличкі скромні плани... А далі знову за куліси... Аби трошки перепочити і знову повернутися продовжувати те, що почав дуже-дуже-дуже-...-дуже давно... Одна маленька подійка, але стане епохою... Увійде до Всесвітньої історії з іншими епохами... Але це не так вже буде важливо... Важливо буде бачити плоди своїх старань на землі... Накопичення досвіду...

130) У мене пальці самі друкують тобі запитання, я навіть не встигаю все файно обмислити. Мені цікаві твої думки) А скажи коли в кінці дня ти вкрай виснажений і просто хочеться у простори легких фіолетових снів, яка остання думка приходить у твою світлу голову?)‎ Helga

— Якщо у тебе таке трапляється, отже, так душа проявляється і нарешті виходить з розумом на ґанок і танцює свій черговий танок... А ти тим часом не мислиш, а відчуваєш... Пишеш, як відчуваєш і в цьому проявляється того, що привертає увагу, аніж мудрість без душі... А тим часом я відповідаю на твоє, Олю, запитання:

— О, щастя! Для цього потрібно так ма....

131) Скажи: чому? Чому так популярно бути відлюдником, довбаним соціопатом із вічно песимістичним настроєм, навіяним огидною вірою у злиденний фатум, який чмирить всіх і кожного впродовж його земного шляху? Невже не було б простіше усміхатись всім навколо, радіти життю, насолоджуватись ним.

– Чому, – сказав я. – Якщо не заперечуєш, тоді я почну з ліричної оди, а потім вже перейду до відповіді, аби вона мала певний фундамент, гаразд...

Колись у 1945 році був написаний план Аленом Далесом... Молодець дядько! Його план навіть почав останнім часом бути спрямованим на Україну... А тепер коротенько суть плану:

«Закінчиться війна, все втрясеться і владнається. І ми кинемо все, що маємо: усе золото, усю матеріальну потужність на обмакогонювання та обдурення людей!

Людський мозок, свідомість людей здатні до змін. Посіявши там хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві й змусимо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, своїх союзників у самому Радянському Союзі. Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі найбільш непокірного на землі народу, остаточного й незворотного згасання його самосвідомості. Наприклад, з мистецтва та літератури ми поступово витравимо його соціальну сутність; відучимо художників і письменників – відіб'ємо у них потяг займатися зображенням і дослідженням тих процесів, які відбуваються у глибинах народних мас. Література, театри, кіно – все це буде зображувати й прославляти найбільш низинні людські почуття.

Ми будемо всіляко підтримувати й піднімати так званих художників, які стануть насаджувати і втовкмачувати у людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зради – словом, всякої аморальності. В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину.

Ми будемо непомітно, але активно й постійно сприяти самодурству чиновників, процвітанню хабарників і безпринципності. Бюрократизм і тяганина будуть зводитися у чеснота. Чесність й порядність будуть висміюватися і нікому не стануть потрібні, перетворяться на пережиток минулого. Хамство і нахабство, брехня й обман, пияцтво та наркоманію, тваринний страх один перед одним і безсоромність, зрадництво, націоналізм і ворожнечу народів – насамперед ворожнечу і ненависть до російського народу, – все це ми будемо спритно і непомітно культивувати, все це розквітне махровим кольором.

І лише небагато, дуже мало хто буде здогадуватися або навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо у безпорадне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати й оголосити покидьками суспільства. Будемо виривати духовне коріння, опошляти і знищувати основи народної моральності.

Ми будемо розхитувати таким чином покоління за поколінням. Будемо братися за людей з дитячих, юнацьких років, і головну ставку завжди будемо робити на МОЛОДЬ – станемо розкладати, розбещувати і розтлівати її. Ми зробимо з неї циніків, пошляків і космополітів.

Ось так ми це зробимо!»

План перекинувся на Росію... Росія зробила свій крок до нас... Тим часом план Далеса і в нас починає знаходити свої корінчики ще до кроку... Все чудово. пане Алене, ви – золотко!

[Далі буде...]

132) Скажи: чому? Чому так популярно бути відлюдником, довбаним соціопатом із вічно песимістичним настроєм, навіяним огидною вірою у злиденний фатум, який чмирить всіх і кожного впродовж його земного шляху? Невже не було б простіше усміхатись всім навколо, радіти життю, насолоджуватись ним. [частина 2]

Тепер давайте залишимо Алена в спокої... Це був лише ліричний вступ... А тепер починаю відповідати на запитання...

Чому так відбувається? Тому що наша свідомість затуманюється і ми не тямимо, що робимо... Щось зробимо, а потім через певний час подумки хапаємося за голову... Це не тому, що у нас мозку немає... Мозок у нас є... Нам усвідомленості не вистачає. Усвідомленості життя, свого життя... А ось в останній час є чимало божественних факторів, що впливають на затуманення нашої свідомості. Аби ми почували себе у житті, як їжачок у тумані, навіть ще більш туманніше... Аби морок пробрався не тільки зовні, але й у середину серця кожної людини... А що для цього потрібно?

Потрібно створити купу інформації... Багато, аби людина могла заплутатися у ній... Аби вона могла пересичуватися нею... Тримати її увагу весь час, відволікати її, аби вона зайвий раз не подумала, що десь «лажа»... Навіть не факт, якщо людина прочитала багацько книжок... Ми ж читаємо книги, аби щось розуміти і застосовувати на практиці, чи не так? Можливо ще й розширювати свій кругозір, але це вже і так, очевидно, входить у перші слова цієї думки... Повернемося до купи інформації... Саме інформації, бо знання – це перевірена відчуттями інформація. А якщо вона просто накопичується, то просто так званий багаж інформації, але аж ніяк не знань... Просто ходяча енциклопедія... Але я вже не буду придиратися до книжок.

Інтернет, так звані соціальні мережі й інші сайти, телебачення, засоби масової інформації, реклама так і ллються у глечик людини... Що треба і що не треба... Більшість сприймає інформацію автоматом, а не вибірково... Не фільтрує вхідну інформацію, думки і все таке... А коли довгий час знаходиться у натовпі, у соціальній мережі, то волею чи неволею починає «колективно» мислити... Вважати, якщо всі роблять, отже, це правильно... Всі топитися, отже, і мені треба...

Тому, якимось дивним збігом обставин, об’єднавшись, люди у натовпі починають втрачати свою думку, замінивши її на суспільну... Відбувається уніфікація особистості... Тому перша причина ховається в засобах інформації, які затуманюють свідомість... Ми поміняли біосферу на техносферу...

[Далі буде...]

133) Скажи: чому? Чому так популярно бути відлюдником, довбаним соціопатом із вічно песимістичним настроєм, навіяним огидною вірою у злиденний фатум, який чмирить всіх і кожного впродовж його земного шляху? Невже не було б простіше усміхатись всім навколо, радіти життю, насолоджуватись ним. [частина 3]

Далі підходимо до їжі... Хоча, їжа – це теж свого роду інформація... Можна за допомогою певної системи харчування створити спільноту людей, які будуть рабами і непохитно виконувати чиюсь волю... Все просто... Так планувала це зробити Америка, винайшовши генно-модифіковані організми (ГМО), аби спрямувати його на країни третього світу... Проте, вийшла журбинка... Що віддав – твоє... ГМО розійшлося по всьому світі й, звичайно, повернулося до Америки, а точніше просто розійшлося від джерела... Також, крім ГМО, в їжу зараз пхають різні хімічні домішки, які чинять сприятливий вплив на наш організм... Зайдіть у супермаркет і там повно всілякої «здорової» їжі... Навіть у м’ясо й рибу хімію пхають... Це що, вітамінки?

Я теж провів цікавий експеримент. Я спробував на собі вплив цієї «здорової» їжі після місяців очищення свого організму... Відчуття не передати, це треба відчути! Після такої їжі у животі відбувається «Війна і мир», а тобі хочеться просто лягти на дивані й відсутнє бажання щось робити... Лише виникає бажання знову і знову прийняти чергову дозу... Ой, чергову порцію «здорової» їжі. Але якщо посидіти на «нездоровій» їжі, відновивши свої смакові рецептори, то здорова їжа буде викликати у вас «фє»... Якось так... Тому я для себе вирішив віддавати перевагу переважно нездоровій їжі... А тій здоровій, напханій всілякими хімічними вітамінками, типу Е... чи глютамат натрію і так далі обходжу...

Рух... Ми ведемо малорухомий спосіб життя... Немає руху – немає енергії... Немає енергії – тенденція зростання негативу... Порожнечу треба чимось заповнити і на автоматі спрацьовує рефлекс «устриці» й людина за будь-яких обставин криє ближнього свого негативом...

Ось тому ми стаємо відлюдниками, довбаними соціопатами. Ми самі себе загнали у матрицю... Ми її створили... Вона випадково розрослася і тепер наші діти народжуються вже у ній... Тому чи потрібно дивуватися, що кожен сам по собі... Шукає порятунку... Хтось у відлюдники подався... Десь далеко на природу... А на довго? Хтось стає соціопатом... Закривається у своїй кімнатці й не хоче виходити. Хоча бувають випадки, що людина виходить вночі зі своєї кімнатки прогулятися містом, аби не бачити людей...

Що будемо робити?

______________________________________________________________________

— Не можеш просто помовчати?

— Якби я просто змовчав, то правда лишилась у тіні. Я не можу цього допустити!

— А що, якщо у цю правду не повірить ніхто?

— Дехто у неї вже вірить...

 

134) Здравствуй. Какую отмазку придумаете для парня(девушки), чтобы не идти с ним(ней) на танцы?‎ Red

— Дорогая/дорогой! Я хочу провести это время с кем-то другим... Например, с собой или с другой интересной личностью - девушкой/парнем. Поэтому я не хочу идти с тобой танцевать и проведу свое время более полезно... Ты не сердишся на меня?

Р.S. Есть отмазки? Значит любовь между вами подавно не имеет краски... Будем отмазываться или скажем открыто? Или все так же будем прятать табличку над нашей любовью: "доступ закрыто"...

135) Чи є у Вас улюблена поезія? Я б залюбки прочитала цей вірш))‎ зірочка

— Привіт, Софі! Ось такого віршика я вчив у школі. Нам колись у 7 класі задавали вивчити два віршика одного поета із зарубіжної літератури. Один всім обов'язково, а інший на вибір. Ось цей я і розповідав у класі... Проте я трішки підміняв слова, аби вчителі та однокласники не дивувалися новим словам...

Ох ця самотня "ask" сторінка:

Увагою супутника звертає,

Так це ж бліда душевна панянка!

Хай милий погляд твій притягає...

 

І якщо після низки багатьох своїх літ

Ти прочитаєш, як відчувала дівчина-поет,

І згадаєш, як тебе любила вона,

То думай - вона колись покине цей світ,

А частинку свого серця залишила тут вона.

 

136) Як на вашу думку, чи виникають у людей схожі відчуття під час прослуховування однієї і тієї ж пісні, чи у кожного сугубо індивідуальне сприйняття музичного твору? На останок прошу поділитись вашими улюбленими музичними композиціями. Хорошого вам настрою)‎ мертва.

— Доброго вечору, Анно! Хм, – раптом став загадковим, задумливим, непомітним і тихим Їскело. – Цікаво! Я думаю, зрештою, що навіть у дуже-дуже-дуже-дуже-...-дуже близьких людей буде якісь розрізнення, навіть якщо вони і будуть більше 50 % співпадати... Хоч музика і є мовою душі... Її всі розуміють... Проте кожен сприймає по-своєму... Наприклад, візьмемо яблуко... Один їх любить... Другий їх ненавидить... Третій спокійно до них відноситься... І в кожній з цих трьох категорій людей ще розходяться відгалуження... Тому я думаю, що у кожного сугубо індивідуальне сприйняття музичного твору...

Анно, а може давайте проведемо експеримент? Ви мені одного дня кинете пісню або я вам – бажано без слів, аби не відволікатися від звуків мелодії на слова... А потім в один і той же час ми прослухаємо цю мелодію. А далі напишемо свої враження і побачимо як наші сприйняття співпадатимуть. Як вам така ідея? Тоді ми обидва відповімо на ваше запитання... Це вже буде не теорія та гіпотеза, як я тут пишу, а вже практика. Як хтось казав: «Досвід і практика – велика справа!»
___________________________________________________________

♫ Royal envoy [soundtrack] – Island of the forest spirits ♫

♫ Yiruma – Letter ♫

♫ Kevin Kern – Bathed in dawns light ♫

♫ Yiruma – 27. May ♫

♫ Alfia Yussupova – The last summer («To my Teacher») ♫

♫ Yiruma – If I could see you again ♫

137) У Вас є такі спогади, які Ви б хотіли стерти з пам'яті?‎ Божевільні..

— Напевно ні, Софіє! Якщо переглянути життя, то, я певен, знайдеться трохи спогадів, які викликали дискомфорт... Хоча з часом виявляється, що той дискомфорт грає на руку... Річ у тому, що без тих спогадів можуть не статися прекрасні спогади... Буде вже інше життя, інший я, інші думки, інші люди, інші уподобання, інші захоплення, інші 1990-ті та 2000-ні роки мого життя... Все буде по-іншому... Тому хай мої пережиті спогади залишаються на своїх місцях. Прекрасним спогадам дякую за казку, хорошим за ласку, а трішечки хорошим за новий рівень відчуття, пережитий досвід і промінчик приємних миттєвостей...

138) Ніжного вечора тобі) Сьогодні, крокуючи вулицями, я збагнула - весна близько: повітря геть інше - весняне, і сонце ніжніше. Скоро весна прийде і вдихне у мене нове життя, і моя душа буде співати її зелену, весняну пісню. А ти вже чекаєш на свою весну?‎ Lаna

— А тобі сьогодні душевного вечору! Ти, Роксолано, так чудово передала свій сьогоднішній день, що переді мною постали живі образи як ти крокуєш вулицями і які при цьому тебе охоплюють емоції та відчуття. Моя весна завжди зі мною... А ось весна 2015 буде через 2 тижні. Дивно, вона вже підкрадається у ці дні. Сьогодні була, не дивлячись на те, що температура повітря понизилася... Було сонячно і чудово гріло сонце... А ще містом гуляв весняний вітер... Сьогодні співали пташки пісні, ніби зараз третє квітня... Тому в наш час слід дивитись на календар, аби не сплутати зиму з весною або навпаки. Вони так тісно стали останнім часом переплітатися... Що вже Стрітення ніяк не відділило їх. Як зустрілись 15 лютого, так і ходять разом... Напевно весна закохалася у зиму? У 2013 році зима з весною проводила побачення у березні... Я ще досі те побачення пам'ятаю... Снігу було по коліна... Кому романтика, а кому Дао) А яке тут Дао, якщо дороги заметені? Тоді треба брати знаряддя праці - лопату... І тут вже Дао зникає)))

139) Що подарувати хлопю на день народження (19р)?які в тебе є цікаві пропозиції?)

— Ех цей нелегкий вибір, чи не так? А тут мене призначають порадником... А я ще не знаю уподобання 19-річного хлопця, і взагалі, я його анітрохи не знаю... Хто він? Друг? Знайомий? Брат? Коханий? Я можу подумки уявити себе у 19 років і навести тобі, дівчино, пропозиції, але що чудово підходить для когось - це ще не означає, що кому іншому прийде до душі... Скільки людей, стільки й думок. Скільки людей, стільки й смаків... Подаруй йому щось оригінальне...Можливо ручна душевна робота? Згадай ті моменти, коли він тобі говорив про свої бажання, наміри, плани... Ось витягни з цих розмов перли, так звані афоризми-підказоньки. А потім спроектуй їх на певний подарунок... Плюс ручна робота, вкладання у подарунок своїх почуттів і це буде більше, аніж подарунок. Як на мене, то я б сприйняв цей подарунок, як Чашу Грааля...

А може давай поговоримо на глобальні теми?

Подаруй йому почуття "його власної значущості"... Тільки дивись, аби воно йому шкоди не принесло... Після такого подарунку він уже точно буде згадувати тебе все своє життя... Плекають і жадають зростити почуття своєї власної значущості майже всі люди на землі... Хтось відкрито, а хтось потаємно... Але часом ця гра вилізає боком, якщо пройнятися цим почуттям настільки, що ходити навколо всіх як той павич або індик, показуючи свою зверхність... Коли людина сама прагне підкреслити або підвищити свою значущість, то вона часом буває спадає... Але коли людина плекає почуття значущості інших людей, то її почуття саме автоматично зростає в очах інших людей... Ось таке хитре спрацювання явища у житті...

Подумай, дівчино... Може якийсь невеличкий подарунок від якого у нього буде з'являтися посмішка на лиці, коли він триматиме у руках той подарунок... Знаю, що ми різні... Кумедно звучить, але є теорія, буцімто чоловіки більш володіють стихією мозку (мудрість), а жінки більше володіють стихією душі (почуття)... Але це не означає, що жінки або чоловіки володіють певними якостями, а інших не мають... Застосуй свою душевність, дівчино: прислухайся до своєї душі, що вона тобі підказує на основі цих слів, що я тобі надрукував?

140) Мирного всім вечора) Більшість людей занадто покладаються на свій мозок, але краще б їм прислухатися до цієї штуковини під ребрами.(с) А Ви покладаєтеся на мозок чи прислухаєтеся до серця? Тепла Вам нині і Душевного завтра!‎ *Кульбабове вино*

— Радий вас бачити, Катю! Миру всім! Справді, варто прислухатися всім до того, що під ребрами... Тим, хто занадто покладається на свій мозок і тим, хто взагалі на нього не покладається... Я прислухаюся до серця, але й мозок не обходжу увагою... Часом буває без прикладеної мудрості Сонце може спалити себе, не знайшовши відповідної цілі - планети... Наприклад, Земля... Так і мудрість без душевності аж ніяк не чіпляє і холодна, а часом навіть байдужа... А ось разом, об'єднавши "схід", "захід", "північ" і "південь"", підсвідомості й свідомості, тоді виходить дивовижна Сила, яка здатна вершити Великі, Сприятливі, Гармонійні й Щасливі дії... Потім на результати цих дій приходять поглянути різні істоти з усіх куточків цілої низки Галактик...

Ось вже четвер, Катю! Чарівний, Енергійний, Творчий, Елегантний, Радісний день... Я ще додам щасливого дня, усім! Хай Радість у Серці буде завжди вічним домосідом...

141) Здравствуй, їскело. Меня поистине радует Ваш красивый и правильный украинский язык, без ошибок, сленгов, ругани....‎ Red

— Благо дарю, Таня! Спасибо за комплимент... День за днём, ночь за ночью пролетает и дает мне возможность в том, что язык мою улучшает... Все большое начинается с малого... А если вы заметили такие маленькие детали, значит, я на верном пути в отношении украинского языка... И самому приятно, что речь и написание слов усовершенствуется каждый день. Может не каждый день, но в добрый час и добрый день... Ошибки в словах у меня могут и быть или даже в знаках препинания. Но я, как говорится, учусь... Относительно сленгов, то стараюсь не употреблять по причине ограничения своего языка или языка на котором я пишу/говорю... А ругань не одобряю... Во-первых, эта речь имеет разрушительное, нежели созидательное влияние на человека... Во-вторых, это как бы залог чистоты мыслей... Аналогия с чистотой дома... Если не убирать дома долгое время, то там будет грязно или полный бардак. Так и с речью... Вот поэтому я сторонник красивой (по желанию) и правильной речи... Будь она украинская, русская, английская или другая...

А здесь, на сайте, прямо как бальзам на душу – практические тренировки усовершенствования языка...

Постскриптум. Всем желаю, чтобы ваша речь и речь ваших собеседников, встречающих по жизни, было приятной, легкой, светлой и дарила только положительные впечатления после беседы, навевая на новые мысли, идеи, благородные поступки, открытия и тому подобное...

142) Здравствуй. У меня такой вопрос: Kак звали парня, который не хотел учиться, а хотел жениться?‎ Red

— И снова здравствуйте, миссис Рэд! Это снова я! Я знал когда-то в 2007 году одного парня с никнеймом «Tranquil», имя он решил скрыть в тени... Со мной вместе учился... Но через некоторое время у него такие мысли прошли и он уже хотел не жениться, а жить, радоваться мгновению, познавать реальности и, конечно, научится любить...

Даже не знаю, как ответить на ваш вопрос... И тут после того как я хотел отправить вам ответ, ко мне за несколько секунд до отправления ответа пришло озарение... Парня звали Митрофан... Как-то он обратился к свое матери, отбросив чертежы по начерталке в сторону и пригласив в гости одну знакомую девушку...

— Мама! Час моей воли пришел: не хочу учиться, хочу жениться...

Мама от такой неожиданности слегка помолодела и поздравить сына забыла... А дальше описать, что творилось в мыслях матери и как слегка волновалась девушка в этот кульминационный момент – перо мое бессильное... Может когда-то научусь передавать всю палитру чувств один к одному из жизни на бумагу...

143) "Людина може винести нескінченно багато, але вона не переносить приниження, коли її позбавляють можливості поважати саму себе." Жорж Сіменон Хотіла б почути Ваші роздуми на цю тему. Чудової ночі, приємного ранку та нехай у Вшому житті буде якнайбільше приємних моментів))‎ •ніжний дотик минулого•

— Вітаю, Оксано, на крилах цього сайту! Знаєте, людина може переносити приниження заради чогось... Довгий або короткий час. Проте рано чи пізно її терпіння не витримає і вона більше не у змозі буде переносити приниження... Та ще й у повазі до самої себе. Навіть якщо вона закореніла альтруїстка... Всьому свій час і свій край... Дякую, Оксано, за побажання ночі, в снах після такого умиротворено сплять мої очі... Дякую за побажання такого ранку, від якого хочеться танцювати на ґанку... Завтра субота... Проведіть її прекрасно так, як бажає душа. Цей день має своє покликання... реалізуйте його... Субота: Світлий, Унікальний, Божественний, Окрилений, Творчий, Артистичний день... А там ще й неділя... Яке покликання у неї? Неділя: Надзвичайний, Енергійний, Душевний, Інтуїтивний, Ласкавий, Яскравий день...

144) Привіт. Не так давно відкрила для себе посткроссинг. Тепер я майже фанат красивих поштівок. А чим захоплюєшся Ти?‎ Бальзак

— Привіт, Надю! А я захоплююся здобуттям знань на основі практики... Пізнавати щось нове... Творити щось нове... Часом перекладом захоплююся... Віршами... Прогулянками на природі... Здебільшого лісом... Часом інтерес з'явився до пермакультури, але зараз я відклав книги у бік і поки що перейшов на інші сфери... І взагалі, я захоплююся всім своїм життям. Життям, що вирує у мені й поза його межами... А які захоплення привернуть мою увагу за все моє життя – це для мене поки що таємниця, яку мені допомагає відкривати з кожним днем моя душа, якщо я наберуся терпіння і буду її слухати, а не перебивати...

145) Душевного вам спокою) Є люди ,що при знайомстві з новою людиною помічають навіть найдрібніші деталі,коли інші не звертають увагу і на найочевидніші речі.А на що ви звертаєте увагу ,коли знайомитесь?‎ Осіння





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...