Главная Обратная связь

Дисциплины:






Сорян» – у кого-то на этом сайте я видел; означает извини или прошу прощение. 8 страница



х) Дощ... Люблю промокати до нитки під весняним або літнім дощем... Це так прекрасно...

ц) Натхнення... Природа блискуче запалює вогник свята у душі... І як після цього не обянголитися і не окрилитися, душевно не зрадівши?

ч) Жага до життя/пізнання/творіння... Так... Природа у цьому ас... Вона чудово розвиває таку якість у людини

ш) Поява веселки на небі... А може навіть і дві?

щ) Сніжинка...

ь) Ковзанка на льоду...

ю) Засмагати на сонці, прикривши голову...

я) Звуки природи... Знаходячись на природі, не важливо чи весною, літом, зимою або восени, слухати її голос у всіх її проявах, на мить ставши тихим і уважним слухачем... Звуки природи: заспівали пташки, подув вітер, заколихалися дерева, пішов дощ, виглянуло сонце...

2) Творчість:

а) Пізнання... Я люблю пізнавати щось нове... Відкривати нові явища, читати книги, розмовляти з людьми, слухати музику, подорожувати, інколи переглядати фільми і на основі цього всього витягати з цих джерел творчі ідеї, які, можливо, будуть втіленні у подальшому.

б) Переклад... Мені подобається займатися перекладом... Перекладаючи книги з різних мов (які я розумію, звичайно) на свою рідну мову... Коли я вперше свідомо цим займався, то десь у 2012 році під час такого процесу щось співало і раділо у душі, навіть коли я вже був втомлений... Але сили все ж таки знаходилися , аби робити справу в той момент часу...

в) Малювання... Хоч я цим дуже-дуже-дуже рідко займаюся, проте коли я беру аркуш білого паперу і олівець, то в процесі цього таїнства моя душа окрилюється...

г) Написання віршів...

ґ) Ставити запитання і знаходити відповідь у душі...

д) Писати листи... Таке таїнство мене частенько окриляє... Ти починаєш входити у потік Життя і на твій бік переходять Творчі ідеї... І тебе це окрилює вже у самому процесі...

Постскриптум. Ось мій скромний нескінченний список того, що дарує радість моїй душі..

 

165) Привіт)Це гра у футбол палаючим кокосом в Індонезії. А як ви розважаєтесь?)‎ Соломія

— Привіт, Соломіє! Цікаво! Я навіть про такі розваги і не чував. Треба буде купити кокос у супермаркеті й зіграти у футбол...

Як я розважаюсь? До чого душа тягнеться, до того і руки прикладаються...

е) Наводити порядок у своїй кімнаті... Це іноді у мені викликає радість душі, якщо я до цього підходжу з творчого боку. Така собі розвага... Затягує правда...

є) Настільні ігри...

Постскриптум. Гадаю, що на цьому я закриваю попередні два запитання

 

166) ПитанняДняВідАніки: Что вы думаете о всеми расхваленном фильме "50 оттенков серого"‎ Аніка ♛

— Привіт, Аніко! А в який бік його хвалять? Я – в плюс...



Почну з сюжету.

Анастейша Стіл – скромна студентка, котра живе разом із близькою подругою-однокурсницею Кейт. За тиждень до випускного в університеті, Анастейша замінює свою подругу, котра раптово прихворіла, взявши інтерв'ю у молодого красеня-мільярдера Крістіана Ґрея. Інтерв'ю проходить не дуже вдало, і Анастейша не думає, що вони коли-небудь зустрінуться знову. Несподівано Ґрей з'являється у господарському магазині, де дівчина Анастейша працює продавцем. Їхнє знайомство продовжується... Анастейша поступово дізнається про таємні сексуальні захоплення багатія...

А тепер перейдемо до самого фільму... Фільм мені сподобався... Він дуже добре висвітлив певні питання суспільства... А ось коли підійшла черга до оцінювання фільму, то я замислився...

Якщо відкинути мораль суспільства, то я би поставив фільму 10 балів з 10... Я намагався виправдати героя фільму і знайти зачіпки, що змушувало його впадати у садизм... І з середини фільму знайшов цьому пояснення... У нього було важке дитинство... Йому в дитинстві не вистачало любові від батьків... Ось тепер він виріс і компенсує цю нестачу своїми так званими сексуальними захопленнями... Тими відчуттями, аби йому підкорювалися і тому подібне... Іншими словами, плекали його значущість... Йому так потребувало уваги в дитинстві... А скільки таких людей виростає з нестачею такою батьківської любові? А потім починають це компенсувати хто до чого підсідає: алкоголь, сигарети, психотропні речовини, розпуста, кондитерські солодощі, тощо... Але це навряд чи принесе хоч крихту любові... Я можу найти чимало переконливих аргументів, аби виправдати дії героя.

Якщо все ж таки бути палким прихильником моралі суспільства, то я би поставив цьому фільму 0 балів за сцени насильства у фільмі... Хоча постривайте! Герой фільму чудово інформує про це Анастейшу і підходить до цієї справи юридично та бюрократично... Тому тут насильство здійснюється виключно за згодою обох сторін... Ви помітьте, що Ґрей ще й дбає про здоров’я Анастейши... Можливо він цим самим швидше за все турбується про своє здоров’я, але той жест по відношенню до неї мене зворушив... Крім своїх сексуальних бажань він ще й проводить з нею час за межами його так званої «ігрової кімнати» та ліжка... Тому з цього боку я ставлю фільму 8 балів із 10.

Анастейша... Що спонукало її погодитись на такі умови? Закоханість? Кохання? Я не жінка, тому не можу сказати, що нею рухало... Що б там не було... Вона не витримує такого ставлення до себе і йде від Ґрея...

У фільмі мене порадувало те, що у герою ще залишилися струни індивідуальності після тяжкого дитинства... Він не йде сліпо по правилам суспільства, а створює власні правила...

Якщо глядач прийшов переглянути цей фільм заради еротики чи порно, то він буде глибоко розчарований, оскільки тут, у фільмі, режисер мав на увазі висвітлення іншим питань.

За гру акторів ставлю 7 балів із 10...

А тепер підведу підсумки оцінювання фільму (10 + 8 + 7 ) / 3 ≈ 8 балів

167) Завтра вже перший день весни. Які плани вже є на цю пору року?‎ ∆ Death ∆

— Доброго дня, Олено! Чудових вам вихідних! На початку планів у мене буде зустріти Новий рік...

Наші з вами предки – слов’яни, як, власне, і більшість народів того часу, вели лічбу років по сезонах. Рік у всіх починався у перший день весни – 1 березня, коли оживала природа і люди починали піклуватися про посіви нового врожаю.

Новий рік слов'яни святкували навесні, у день весняного рівнодення – початок відродження Природи. Новорічним деревом була береза – дерево життя, любові й благоденства. Береза першою розпускається навесні, і вважається осередком животворящих сил, вона відлякує зло і приносить здоров'я.

Протягом багатьох століть, 1 березня – було зорею кожного прийдешнього року. Так йшли справи аж до 1492 року. Але, коли Іоан III затвердив своїм указом громадянський початок – настання нового року зсунули на 1 вересня. Урожай зібраний, роботи завершені – починається новий рік.

У Петровську епоху, основою для свят стали не Природа і не «святе письмо», а традиції Заходу. Тому у 1699 році Петро І замінив календар на юліанський, і наказав святкувати Новий рік, як в Європі, – 1 січня. Новорічним деревом стає ялинка. Таке нововведення Петро перейняв у протестантській Німеччині. Суворо й довго насаджував нову традицію (ялинку), оскільки у слов'ян ялина була деревом смерті, з нею пов'язані похоронні ритуали. За указом Петра кожен повинен був прикрашати цілими хвойними деревами або гілками – ворота, вулиці, дороги, дахи трактирів. Таким чином, ялинка стала головною деталлю новорічного міського пейзажу.

З Новим 2015 роком! Нехай із приходом весни усім людям на Землі стане жити легше, приємніше і, звичайно, мирно... Нехай розквітне ще прекрасніше сад вашої душі... Всього вам найкращого бажаю до серця!

Весна

 

168) Доброго дня!) Знаєте, ось ми відповідаємо на питання. Вважаємося добрими та привітливими людьми або ж навпаки. А якою людиною я постаю для Вас?) Цікаво дізнатись Вашу думку) Теплоти Вам і надворі, і у душі!)‎ ★Мелодія душі★

— Доброго дня, Яно! Я не можу на основі ваших відповідей давати вам статус тієї чи іншої людини з певною репутацією... Мені потрібно зустрітися з вами віч-на-віч і бажано, аби зустріч була незапланованою... Тоді на основі наших розмов я можу висловити свою думку. Принаймні на відсотків 75... Щодо тих 25 %, то ті манери поведінки, жести і тому подібне може залишитися поза кадром зустрічі. Це так звані 25 % того, коли людина проводить час наодинці... А багато людей розповідають про себе, як вони проводять час наодинці? Чи все вони розповідають? Тому моя думка буде гіпотезою... Ви, Яно, – добра, привітна, щира, душа компанії, цікава, душевна і щаслива дівчина... Все інше – це так... Дрібнички життя...

169) "Як багато ми втратили, переставши писати листи! Телефонну розмову не можна перечитувати знову і знову..." Ліз Карпентер)) А ти коли-небудь писав(-ла) комусь листи?

— Світлої суботи, Іванно! Передайте панянці, Лізі Карпентер, що не всі втратили такі можливості... Хтось навіть у пізні роки оцінив переваги паперових листів... Так, Іванно, я писав листи... Можливо і дійшов до балансу, коли кількість відправлених мною світом листів стала поруч з моїм віком, а може навіть трішки перейшла цю межу..

 

170) Привіт)Борці сумо незважаючи на велику вагу і габарити довго відпрацьовують розтяжку. Кожен професійний сумоторі повинен вміти сідати на шпагат.Хм..а ви умієте сідати на шпагат?)‎ Соломія

— І Вам привіт, Солю! А ще й доброго дня вам на 6 годин, а далі вже доброго вечора на 12 годин... А далі вже інший вимір реальності – Весна... Там вже треба все починати спочатку...

Чи вмію я сідати на шпагати? Сісти б я зумів, якщо захотів... Треба просто потренеруватися... А так я на шпагат не сідаю, оскільки не тренеруюсь і на меті це не маю...

171) "А все ж листівочка від руки, індивідуальним людським почерком, дорожча. Колись навіть вважалося нечемним надрукувати приватний лист на машинці."© Ліна Костено Як ви вважаєте,краще написаний лист від руки і на папері,чи в електронному вигляді?‎ Welcome to my crasy reality

— Прекрасного і мелодійного дня, пані! Так, Маріє, краще написаний лист власноруч, а не через друкарську машину... Навіть під час святкування свят душі слід дарувати подарунки, а не гроші... А що вже говорити, коли ми душевні речі замінюємо матеріальними... Коли за нас якісь слова, хай навіть три чудесних слова пишуться через принтер... А де ж та магія? Коли одна літера не схожа на іншу... Коли вона має певний обрис, відтінок певної душі... тоді навіть написане від руки слово "привіт" приносить душі "радісний цвіт" у порівнянні з теплим реченням електронного формату. Особливо тоді, якщо воно йде від душі...

172) Привіт.Як Ваш настрій?Ось у мене просто ніякий.Можна сказати "депресія".Чи часто у вас буває таке,що Вам нічого не хочеться?Якщо буває,то як ви цього уникаєте?Та як підвищуєте собі настрій?Дякую)‎ По горло у мріях

— Вітаю, Настю! Настрій чудовий! За вікном весна... І в душі весна... За вікном співають пташки... Ось і в душі під вечір заспівають синички... Не часто у мене таке буває... А якщо буває, то я щось роблю... Не сиджу на місті, склавши руки, аби не навівати ще дужчі думки одного роману Ґабріеля Ґарсіа Маркеса... Якщо у вас таке буває, тоді хай ваш розум вам якісь дії підшукає... Вийдіть з 6 стін і прогуляйтесь на відкритій місцевості... Зробіть прибирання вдома... Пишіть... Читайте... Малюйте... Світ пізнавайте... Зарядку зробіть... Це ж зарядка! А якщо депресія, отже, десь, можливо, прорвалися канали енергії і її треба поповнити або просто хтось до голови вам вставив негативні слайди... Що ви і не помітили, як стали сприймати світ так, як цього душа не бажає... Все кудись зникло... Мрії, бажання, цілі, прагнення у житті... А вони не зникли, а просто їх щось заблокувало у голові....

Можете ще прочитати у попередніх запитаннях список того, що приносить радість моїй душі. Може там щось і вам підійде...

А на десерт можете прочитати розповідь "Оранжеве свято"... Можливо вона вам швидше допоможе здобути соборність душі, а також суверенітет від панянки на ім'я "Депресія"...
________________________________________________________________________

Якось наздогнала мене депресія вчора:

Настала її довгоочікувана для мене пора.

Заскочила до мене зненацька із-за кутка,

Своєю чорною хусткою мою голову покрила.

Вона чорними думками мій розум обняла

І до моїх грудей свої руки приложила...

 

А я не гнав підлу панянку налигачем

Я весь сіяв їй, загравав, манячи її до себе...

І тут раптом ця панянка із ображеним лицем

Ось-ось вже далеко відійшла від мене...

 

173) Здравствуй...Yiskelo. Нравились ли тебе в детстве читать сказки? Kакие были самые страшные и ужасные по - твоему мнению?‎ Red

— Мне нравилось читать сказки, Таня... Я как-то не замечал, чтобы сказки были для меня жутковатыми... Были моменты в сказках, вот это да... А вот сама сказка не такая и ужасная... В возрасте 4 лет не испытывал страха, когда мне читали сказки...

174) Радісного дня тобі) Антуан де Сент-Екзюпері стверджував : "Всі ми родом з дитинства." Розкажи про свої дитячі роки , про ті часи від яких віяло безтурботністю, радістю та бабусиними ласощами. Ти ще пам'ятаєш дорогу до країни, що зветься Дитинством?‎ Lаna

— Щасливих митей цього дня, Роксолано! Так, я пам'ятаю дорогу до цієї країни... Я в ній живу... Мене рідні з світлими намірами мають бажання депортувати... Але я знаходжу стільки всього чудесного там, що у мене не має поки що намірів залишати ту країну... Тому я її ношу з собою скрізь... Не одягаю темних окулярів, аби краще бачити, відчувати й сприймати цей світ своїми першими очима від народження...

Я у собі плекаю безтурботність... Це корисна якість... Ось так буває зіштовхуєшся з якимись обставинами і завданнями, які здаються дуже тяжкими для їх вирішення, а потім в один момент розумієш, що все геніальне – просте... На такі обставини і завдання знаходяться прості рішення... Лише треба вміти не залізати у хащі й оцінити тверезо ситуацію, а не брати приклад з мухи, яка б'ється об скло і не може залетіти/вилетіти з будинку... Вона б'ється і б'ється об скло... А поруч, зовсім близько, відкрите віконце...

Дивні бувають люди... Виражаєш радісне відношення до світу і світлі думки, а тобі починають приписувати симптому гебефреніка... Починаєш бачити з таким своїм відношенням до життя частіше дива у світі... А тебе запитують, мовляв, на чому ти сидиш? Дивні запитання...

Якщо розповідати, Лано, про мої дитячі роки, тоді й відповіді, обмеженої певною кількістю символів, не вистачить. Я буду розповідати коротенькими фразами... Можливо вони у тобі викликатимуть багацько чудових образів...

Село... Бабуся... Увага... Турбота... Домашній хліб... Коржики... Подарунки... Мозаїка... Поле... Копання картоплі... Шалаш... Луги... Безтурботність... Наречена...

Природа... Пасіка... Бджоли... Русалка... Яри... Поля... Лук... Стріли... Алфавіт... Наука... Ліси... Озера... Річки... Пізнання... Психолог дідуся... Пригоди... Криничка... Заєць... Лисиця... Божа корівка... Полювання на трутнів... Професіонал...

Школа... Перша закоханість... Скромність... Чергування... Фізична культура... Похід...

Літо... Канікули... Друг... Лісові бешкетники... Лицарство... Гра "тато і син"... Стратегія... Кодекси честі... Моделювання дорослого життя на піску... Робота... Сім'я... Дружина... Діти... Відпочинок... Польоти гнилих яблук... Водяні пістолети... Хованки... Посиденьки на лавочці двох знавців спільної справи... Яблуні... Мавпочка у жилах... Вишенька... Політ Їскело... Гральні карти... Передбачення...

175) О, Їскело, як же я заздрю тобі. Мене давно звідти депортувало суспільство. І згодом я почала забувати ту дорогу. Все складніше відтворити її в пам'яті.Бажаю тобі ніколи не втрачати доступу до тієї країни, бережи світло всередині себе. Ми королі в свої країні Дитинства , в країні дорослих- ми раби.‎ Lаna

— У вас, Лано, все ще попереду... Мене депортували ще на початку 2000-их років... Далі я шукав дорогу дитинства у країні комп'ютерних ігор... Але згодом років 4 тому назад я вирішив знайти істинну стежку до тієї країни і здивувався... Хто шукає, той завжди своє знайде... І не заздри мені, прошу...

Давай розглянемо слово заздрість детально... Російською мовою воно перекладається як "зависть", тобто бути від чогось або когось залежним... А вам потрібні додаткові залежності, Лано? А під заздрістю ще криється маленький факт... Мовляв, якщо у когось це є, то у мене цього не буде [ніколи]... Свідомість ставить крапку на цьому і не дозволяє можливостям допомогти віднайти те у собі, до чого притяглося почуття заздрості...

І будьте обережні зі словами... Вони суттєво впливають на нас... Чужі слова... А тим паче свої... Вони мають колосальний вплив...

На Соломонових островах проживає місцеве плем'я аборигенів. Живуть вони в основному землеробством... Цікавим фактом є те, що дерева під посіви вони ніколи не рубають Плем'я збирається разом навколо дерев і лають їх... Через деякий час ці дерева самі засихають... Ось така сила у словах...

А ще є цікаві спостереження... Хто досконало знає свою МОВУ, у того відкриваються здібності легше вивчати й пізнавати інші предмети... Тому, як на мене, недарма мова має такий суттєвий вплив на свідомість людей і, власне, на саме життя людини...

Постскриптум. Тепер ти здогадуєшся, Роксолано, який вплив чинить на людину спотворення оригіналу мови: суржик, сленги, лайливі й руйнівні слова...

176) Доброго вечора. А що для Вас означає прихід весни? Спокійного вечора і сонячної, світлої неділі)‎ *Кульбабове вино*

— Ласкавого, незабутнього цього вечору, Катю, твоїй душі! – привітався я, проводжаючи з вдячністю зиму до наступних груднів, вітаючи на порозі березень, а також дівчину, котра була оточена аурою кульбабок. Мені на мить здалося, що весна вже прийшла, недочекавшись березня в образі української дівчини цієї ночі... Прихід весни я напишу одним словом у цьому стовпчику:

{...Весно, ти – життя! Ура! Прийшла весна!

Люди тебе люблять! Ти – їх кохана!

Відступає від людей примарна самота

І скрізь запановує любов твоя проста...}

 

177) Їскело,ви сектант,чи під гіпнозом,чи обкурений?

— Хто я? Де я? З ким я? Ох ці питання непрості... А що тобі, Їскело, підказує інтуїція? Ти подібен точці на багатовимірній площині.

Давайте, друже, почнемо з омеги, гаразд? – увімкнув Їскело диктофон, віддаляючись від групи курців, оскільки він не переносив диму. – Я обкурений? На мене це не схоже. Я лише в дитинстві спробував вдихнути аромат диму від сигарети "прима", але цього мені вистачило, аби зрозуміти, що сигарети - це не мій шлях.

Під гіпнозом? Я до ворожок не ходжу. До астрологів і різних образів не звертаюся. Їм не вистачає часу на мене і мені теж на них. Взаємність у нас.

Якщо любов до рідного краю, на просторах якого повзав з дитинства у памперсах можна назвати гіпнозом, то так і є. Я під гіпнозом... Я з дитинства був під гіпнозом суржика або іноземної мови. Але з часом, коли почало молоко висихати на вустах, я вирішив піддатись гіпнозу рідної мови. Щось мене Василь Олександрович (людина з Радянського Союзу; я навіть реферат про нього робив і виступав перед більшовиками, вони схвалили мій виступ) і Лариса Петрівна (відома сепаратистка Радянського Союзу, навіть громадянство мала Союзу, але вона була легкою на підйом і не могла всидіти на місці щось її не влаштовувало у СРСР). А тепер уявіть собі таку картину, що ці двоє людей мене перестріли і говорили зі мною дивною мовою. Лариса мені про душу лісу та різних істот розповідала, а Василь блискучий романтик. Все про любов мені розповідав, про дітей, рідний край і багато дивних речей... Я хотів покрутити пальцем біля виска, але зелені очі Лариси Петрівни силою погляду так званої душі зробили так, аби я руки не піднімав до виска. А тим часом мене Вались Олександрович читав "Лісову пісню". Ось так. Я під гіпнозом?

Напевно якщо мене навіть відправити кудись у романтичні місця, наприклад, Китай, Лівія, Японія, США, Іспанія, Австралія, то я і там буду марити тією мовою, якою зі мною говорила пані Лариса і пан Василь. Але тихо. Тсс.. Це між нами... Не паліть секту. Не розкривайте карти перед Ларисою і Василем.

Я – сектант? Якщо ЗСЖ, розвиток особистості, правильне мислення, прихильник миру, мистецтва і творчості в усіх її проявах можна назвати сектою, тоді я сектант. Власна секта... Поки що не зареєстрував свою секту. Але ви вже, інспекціє, даруйте нам знижку... Близько 200 чоловік у цьому скромному акціонерному товаристві... Взагалі-то це мирна секта. Нічого нікому не нав'язуємо... Люди самі приходять до нас і їм у нас добре і затишно. Вони обмінюються з нами досвідом, традиціями, культурою... Обидві сторони задоволені. Також душу гріє, що в нашу секту входять люди не тільки з нашої країни, але ще й з інших куточків Землі. Отже, ми одне одному взаємопотрібні.

Постскриптум. Ось фото цих двох людей. Якщо знайдете їх, то не кажіть їм, що у мне тут є сторінка на "ask.fm". Інакше вони знайдуть мене і змусять читати "Кобзаря" і здавати по ньому ЗНО.

178) Чарівної суботи) 3 дні я вже не бачила сонця , небо затягнулось сірим серпанком. Я помітила, що у таку погоду у рідних, друзів, перехожих в очах почав блукати смуток. А твій настрій залежить від погоди?‎ Lаna

— Сонячної неділі, Роксолано! У мене вона сонячна... Приторно-сонячна... Але мені подобається... Давно я ще такого сонця не бачив... Це твої дії, Лано? Розумієш, дочко Сонця, у людей з дитинства формується звичка на все реагувати похмуро і з негативом... Не у всіх, але все ж таки це так і є... Людина думає, якщо вона насупить брови, буде випромінювати смуток або негатив, то таким чином їй від цього стане краще і вона захиститься від певних обставин світу, коли здається, що щось йде не так... Вона ніби засинає і забуває про те, що за нічкою приходить день... І це не визначена доля... Можна світлою зробити ніч, якщо мати у серці бажання і, звичайно, якесь там світле почуття... Як там його... Не важливо... Якщо згадаю, тоді напишу... А може ти і віднайдеш відповідь... Якщо згадаєш, то напиши, аби я не забував у житті про це.. Тому і погода впливає на душевний стан людей... А якщо у країні панує атмосфера трішечки напружена, тоді людину легко вивести з рівноваги... Навіть тим дощем або відсутністю Сонця, якщо вона не плекала у собі силу Душі (Духу)... Не здобувала у собі якості самовладання своїм життям... Ось тому, Роксолано, я думаю, що у твоїх ближніх до тебе людей починає в очах блукати смуток в такі дні... А якщо у людина може створити у душі свято, тоді їй будь-яка погода буде раєм... Вона буде шльопати по калюжам і співати... Знайде безліч способів, аби посміхнутися... Підняти комусь настрій... Самій змайструвати собі високі нотки настрою... Головне – "не засинати", згадати, що всі ми гості на Землі... Почувати себе вдома, але не забувати, що у гостях... Так чи варто "у гостях" сумувати? Або, почуваючи себе вдома, ще й смуток насувати на себе? Думаю, що ні... Інколи мій настрій залежить від погоди, якщо я забуваю про "головне"... Але у житті я вчасно встрепенувся від мари завдяки друзям і людям, які мені нагадали про головне...

Бажаю, Лано, аби погода зовні не чинила вплив на погоду в твоїй душі... Хай настрій залежить від Тебе... Налаштовуй його зранку, як гітарист налаштовує свою гітару, якщо струни починають звучати не так, як від них він очікує...

179) В Женеве весна официально наступает только тогда, когда этого захочет «официальный каштан», который растет под окнами кантонального правительства. Или проще говоря, когда на нем распустится первый листок. А когда весна наступает в твоем регионе?‎ Red

— Вот как! – удивился Йискело. – Пускай его лелеют и говорят ему почаще ласковые слова, чтобы распустил он свой первый листок. А в моем регионе все просто... Весна наступает когда ей хочется или когда люди ее хотят... Представь, Таня, даже в середине декабря была весна... Так что у нас полная свобода выбора...

180) Вітаю Вас з Всесвітнім днем котів :3 нехай у Вашому житті буде багато приємних моментів,як мурликання котиків і теплих днів, як вони самі ^^‎ їжачок.

— Дякую, Ірино! А я то думаю, чому в соціальних мережах муркочуть і в статусах м'явучать... Ось воно що! Коти повернулися... Дякую, Ірино! Чудової вам весни... Побільше яблучок... Пригод... Турботи і уваги в достатній кількості... І, звичайно, тепла вашій їжачковій душі, Ірино.

________________________________________________________________________

— Що за прикол у мене на спині? – подумав спросоння котик.

— Мурло, – сказав про себе їжак, який не міг заснути...

 

181) Їскело,ви язичник?

Жили по сусідству язичник і християнин. Християнин все життя свою плоть усмиряв, щиро молився, всі мощі обсмоктав де тільки зміг, гроші жебракам роздавав - сам голодний сидів, іншу щоку підставляв якщо били - загалом, страждав і мучився. А язичник у полі привітає Всевишнього і живе у своє задоволення.

Якось вони померли обидва і потрапили до раю. Дивиться християнин, що язичник з Всевишнім за одним столом сидить, а його посуд мити поставили. Він тоді каже:

— Господи! Він же нічого не дотримувався! А ти його з собою за стіл садиш?

А Бог йому відповідає:

— Так він усе життя вважав себе сином Божим, а ти рабом. Кожному по вірі його!

 

182) Напиши будь ласочка короткий твір або просто свою думку на тему "якби я була поетом то я б написала книгу про"....дуже потрібна твоя допомога)))дякую)

Якби я була поетом, то написала б книгу про життя. А точніше про певну грань життя, аби та книга пробуджувала у людях прекрасне...

Знаєте, якби я була поетом. А так у мене в голові сумніви і я не вірю у свої сили. А якби я повірила б у те, що я можу бути поетесою, то я б написала початківцям і всім тим прийдешнім у це русло таку собі невеличку промову. Вона б була такого змісту....

"Ось я написала чимало книг у своєму житті... А мене тим часом осипають листами мої любі читачі. Вони запитують мене, мовляв, ... , як же ти стала поетом, такою відомою, у чому твій секрет...

— А що я такого зробила? – починаю писати я їм. – Як на мене, я написала про елементарні речі... Я просто повірила у себе і починала змалечку писати у такому дорослому віці... Все велике починається з малого. Ось я маленькими кроками йшла...

Я не займалась своєю писаниною заради грошей або популярності... Я просто писала від душі, як відчувала... Я просто старанно трудилася... Мене захоплював процес... Я присвячувала свою писанину людям і відчувала радість, коли їхні серця були зворушені або наповнювалися радістю.

Мої роботи почали критикувати з одного боку, а з іншого підтримувати... Знаєте... Це з одного боку так розчаровує... Я сама не ідеальна, а тут ще й тебе ображають такою-сякою, якщо пишеш так, як ти це відчуваєш... Але дякуючи друзям, моїй найкращій подрузі, яка підтримувала мене у години фіаско... Вона всіляко мене підтримувала, коли я хотіла покласти край цій справі. Мені самій твори не подобалися... Вони були не ідеальні, а тут ще й дровець підкидали у вогнище... Але за допомогою підтримки друзів плідно трудилася і писала... Хоча б щось, але за тиждень або місяць писала...

Раптом щось змінилося... Мені почали подобатися твори... Критики порідшали... Шанувальників мого таланту побільшало... І мене ще й запитують про секрет моєї популярності... Та це ж лише частинка моєї праці... Всі 90 % моїх старань приховані за кулісами сцени... Тому тут ніякого секрету немає... Просто віра у себе... Просто терпіння у цій справі... Витримка часом того, коли хочеться свої твори і вірші зібрати докупи і спалити на вогнищі... Все нормально... Вам просто потрібно пройти через це... Через це проходять багато видатних людей, але саме ця сторона їхнього життя не афішується... Розповідають про чудодійні рецепти досягнення успіху і шлях покритий пелюстками троянд... А про шипи тих троянд забувають...

Не буду я вас втомлювати своєю писаниною, а просто скажу, аби ви повірили у свої сили... Всі ми не ідеали у вищій інстанції... Всі ми земні істоти... Але наше прагнення до досконалості вершить дива і великі справи на цій Землі... Дякую, за усім за підтримку і критику..."

Власне, якби я була поетом і написала книгу, то ви б миттєво дізналися про неї і її назву...

Постскриптум. Успіхів вам: великих і маленьких, очікуваних і неочікуваних...

 

183) Що ти робиш, коли не знаєш відповіді?

— Дістаю шпаргалку... А що тут такого? Це нормально... Треба вміти знаходити потрібну інформацію, якщо ще не навчився прислухатися до внутрішнього голосу. А вже потім з часом навички набудуться і ви рідше будете стояти у черзі за відповіддю...

 

184) Привіт)У стародавньому світі фіолетовий колір був рідкістю. Греки знали тільки один спосіб отримати фіолетовий барвник - він добувався з певного виду морського равлика.Його могли собі дозволити тільки дуже заможні люди.Фіолетовий колір асоціювався з монмонархією і владою.Який ваш улюблений колір?‎ Соломія

— Чудового вечору, дівчино! Начебто і просте запитання, Соломіє, але з часом відповідь змінюється або доповнюється... Принаймні, зі мною таке трапилося... Спочатку мій улюблений колір досить тривалий час був синій колір. Щось середнє між блакитним і темно синім кольором. А потім до цього кольору приєднався зелений і оранжевий колір... Тому на даний момент у мене три улюблені кольори... Хтозна, – замислився я, намагаючись зупинити посилений потік думок у голові. – Можливо так з часом всі кольори будуть становити для мене однакові пріоритети уподобань і це можна буде охарактеризувати одним кольором, який поєднує у собі всі кольори... А щодо фіолетового кольору, який колись був рідкісним... Це ж треба, я навіть і не здогадувався, які зусилля потрібно було прикладати, аби дістати цей барвник. Ось пишу про фіолетовий колір і в моїй уяві постає чагарник бузку... Я остаточно перенісся своїми думками в атмосферу весни...





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...