Главная Обратная связь

Дисциплины:






Сорян» – у кого-то на этом сайте я видел; означает извини или прошу прощение. 10 страница



 

208) Ти влаштовував(-ла) вечірки, коли батьків не було вдома?‎ кава з корицею

— Я? Ні, Іванно, не влаштовував. Мене не тягнуло на вечірки... А в той час я був дуже сором'язливим хлопчиком. Тому батьки могли спокійно на мене залишити все земне царство і мали тверду надію, коли вони повернуться з мандрівки часом, то вони ще побачать їх будинок з 4 стін... Їхня віра та думки справджувалися до цього часу... А що буде далі? То вже фільм "Секрет"... Чудовий, до речі, фільм...

209) Чи легко тебе розізлити?‎ кава з корицею

— Не знаю, Іванно! У кожного своя сила... Свої здібності... Та це ще залежить від того, як я зранку підняв і настроїв свою гітару... От вона на стіні висить праворуч... Якщо чудово або майстерно я настроїв струни гітари, тоді для людей ох як нелегко буде мене розізлити... Вони будуть думати, що я на кокаїні чи ще на щось підсів, а я просто буду не піддаватися на їхні провокації, тримаючи свої думки у чистоті, роблячи свої справи... А якщо махну на все рукою і кину свої думки вільно гуляти, буду не фільтрувати, а ковтати, запиваючи коктейлем смутку, інформацію, тоді навіть посмішка людини легко мене зможе розізлити, оскільки я перейду на бік тих людей, які терпіти не можуть чужі тріумфи або той стан, коли комусь добре... А якщо тримати думки у чистоті, не триматися за своє почуття важливості, тоді ти відповідь уже знаєш...

210) Розглядати село як скупчення людей – величезна помилка. Село – це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації. Люко Дашвар "Село не люди". А Ви як гадаєте, село є тією скарбницею нації та берегинею її традицій?‎ black tea.

— Вітаю, Вікторіє! Так, погоджуюсь... Я ніколи не відчував неприязні до села... Змалечку я частенько проводив час у селі... Далі зі шкільних років і донині живу у невеличкому місті... Місто захоплювало мене, але відношення до села я тримав нейтральне... А за останні 5 років я полюбив село... Звісно, є різні села... Різна культура... Але зараз у мене образ села більш світліший за місто... Люди там більш сонечки... Може просто я не так зрозумів столицю України, а ще десяток міст України, які мав честь відвідати? Живучи з кожним днем у місті, я переконуюся, як з кожним днем люди роблять безліч безглуздих речей і настільки далеко віддаляються від СВОЄЇ природи. Я вже не кажу про природу в цілому...

Сусід ледве знає сусіда... Діти в окрузі ніхто нікого не знає... Можливо поталанить, то Інтернет їм допоможе збагнути, що хтось ще проживає біля них поруч у місті.

Я обома руками погоджуюся з тим, що село є скарбом нації та оберегом традицій... Якщо перекласти моє погодження на сучасність, то я ставлю за це стільки мішків «лайків», стільки принесу...



А ще я тривалий час захоплювався вивченням ведруською культурою... Цим загальним терміном позначається народ, який об'єднує безліч слов'янських, германських, тюркських та інших племен, що мешкали більше двох тисяч років тому на територіях від Європи до Далекого Сходу і володіли «ведичною» мудрістю та праведністю. Здебільшого це слов'янські народи, які ще жили за часів Київської Русі... Жили ще до царів, князів і тому подібних сутностей... Ці народи жили у поселеннях... Кожен мав клаптик землі... Свій будинок... Своє рослинне і тваринне господарство... Перейнявшись враженнями від їхньої культури, їхньої духовності, традицій, я починаю глибше розуміти, настільки мізерні та убогі традиції у місті, в якому я проживаю... Ця ведруська культура остаточно замовила за мене слівце, аби у мене любов зростала до села... У першу чергу до того села, де люди продовжують природний спосіб життя та бережуть свої традиції... І не тільки бережуть, але й слідують ним і навчають своє молоде покоління...

211) чудового тобі вечора) розкажи про свою улюблену музичну групу^^‎ кава з корицею

— У мене немає улюбленої музичної групи, Іванно... Кожен день щось нове... Не було такого, аби всі пісні подобалися якоїсь групи... Зазвичай норма 1-2-3-4-5 пісень... А наступного дня вже інший ритм мелодії... Навіть не буває і без пісень... Наприклад, сьогодні Rachel Portman, завтра ОдноНо... Bob Singlar... 19-й Караван Мечты Солнечные Барды... Один в каное... Звучащая Радость... Bob Marley... Kevin Kern... Лама... Michael Buble... Mojo... Океан Ельзи... Pamela Williams... Денис Майданов... Suzanne Ciani... Yiruma... Ёлка... Каста... Браво... Максим Лидов...

_______________________________________________________________________

...Кожен податися бажає: туди, де музика живе. Туди, де серце всі стежки знає...

 

...Если пустота накрыла пеленой наш общий стол

Все по каютам разбрелись, забыли, кто есть кто

Нужно начать сначала, прервать весь этот вздор

Вызов принять и вместе пройти сквозь общий шторм...

 

...И мы будем идти на свет, который не погаснет

И там, где пока нас нет, мы создаем счастье...

 

212) Найніжнішого вечора, Олексію) Сьогодні мене весь день переслідує одне слово - щастя.То "лісовик"(вчитель) розповідав 45хв. якісь не зрозумілі речі про матеріальність щастя, про неможливість існування без щастя, то ще щось з чим я як завжди не погоджувалася. Згодом щастя постукала і у двері, просто прийшло і сіло у моїй душі. Так прийшло воно не одне, а прийшло зі сміхом. довелося вдруге ставити чайник, щоб напоїти всіх чаєм) А до тебе часто щастя приходить в гості? і чи ти погоджуєшся з тим, що щастя приходить неочікувано? (1)‎ *Кульбабове вино*

— Найпрекраснішого вечору покровительниці кульбабок! З такою покровительницею як ти, Катю, кульбабки точно не пропадуть... Чудові новини, Катю! Вчитель розповідав тобі про щастя, а ти його слухали його душею, а не розумом. Ось так і здавалося незрозумілими речами його слова... Але душа якимось дивним чином притягнула щастя до себе... А може вона просто відкрила його у собі? Ніби ти відкрила очі зранку, а у кімнаті ледь-ледь світло... Ти підійшла до гардин і відчинила їх... Стало світліше... Та ще сонечко заглядає у віконечко своїм проміннячком... І тут тебе осяює... А що буде, якщо я вийду на вулицю... Ти виходиш на вулицю і скрізь багато світла... Тепла... І щось всередині співає щасливі пісні... І ти посміхнулася – душевні гості на помості...

Навіть не знаю, Катю, що тобі на це відповісти... Інколи воно так часто приходить, що мені здається, що воно ніколи не йшло від мене... Або я закінчую свій день... Вже думаю, що ось буде кінець дня, нічого особливо не зробив за цей день, нічого вже не станеться цього дня, а тут раптом бац і щастя привалило... Тому неочікуванність щастя я відчуваю на собі... Дивний фактор...

Інколи мені здається, що я, Катю, щось роблю у житті надто рано, а щось надто пізно... Але проходить час і я з кожною секундою переконуюсь, що я все роблю вчасно... Так само із щастям... Якимись дивними шляхами і обставинами воно приходить завжди вчасно, навіть якщо його не чекаєш...

А ще... На мою думку, щастя споконвічно є нематеріальним... Матеріальність - це його друга оболонка... Але метафізична - це оригінальна форма... Візьмемо наприклад день і ніч... Ніч - це невидима сторона нашого життя, а день - це видима. Ось вночі те щастя є, а потім ми його або інші люди (чи навіть сама Природа) переносимо його у день... І так бачимо його наслідки... А якщо говорити про важливість щастя вдень, забувши про ніч, тоді щось ніби-то буде не вистачати у словах, щось буцімто не буде вистачати у почуттях... Якогось такого шматочка пазлу, аби побачити загальну картину в цілому...

213) А правда, що щастя емоція непідробна? і чи може нас кожного разу робити щасливими щось різне? А взагальному, напевно й не варто роздумувати над тим що таке щастя, а просто варто бути щасливим незамислюючись про те що дає нам такий стан? Нехай прилетить до тебе птаха, і принесе на крилах бабокульки(2‎ *Кульбабове вино*

— Дякую, Катю! Навіть якщо б ти написала потаємно, я б впізнав по електронному почерку твою сутність... Твій стиль дуже відчувається, непідробність... Так і з щастям... Воно непідробне... Навіть властивість душі розпізнавати брехню... Як вона це робить? Логіці це не збагнути... Так і з щастям... Його не підробиш... Знаєш чому? Тому що емоція проходить через душу... А ця Панянка, сама знаєш як розпізнає фальш від правди... Тому тут або є щастя, або його немає... І ніякі підробки не допоможуть... Кожного разу робити щасливими щось різне може... Душа через матеріальний світ пізнає себе... Вона проживає нові враження... Старі не забуває, нові набуває... А з тих нових і буде щось щастям... Наприклад... У дитинстві Катю ми були у маленькому колі сім'ї... Ще повзали, мабуть, по хаті... Наше розуміння щастя було у межах біля батьків... Далі ми почали пізнавати світ... Природа... Знайомилися з новими людьми і віднаходили друзів... А там вже і супутника знаходимо на своєму шляху, як Земля знайшла Місяця... А може Місяць знайшов Землю? Це не так важливо... Головне, що вони знайшлися... А сонце освітлює їх союз...

Так, напевно не варто роздумувати над тим, що таке щастя... Так само, як і над тим, що таке кохання... Гадаю, що треба просто визначити для себе, що приносить щастя душі, а вже що воно таке, то не треба напружувати мозок... У нього і так інших завдань вистачить за життя.. Хіба не щастя, що є щастя? Воно просто є. І не важливо де... Це вже сіє у душі щастя... Недарма кажуть, що щастя є дорогою, а не пунктом призначення... Якщо буде вважати щастя раєм, то так і проживеш до смерті, в очікуванні щастя, а що буде після смерті? А якщо насолоджуватися самим процесом здобуття щастя у дорозі, або вже здобутого... Тоді, як на мене, для тебе буде рай на землі, поки в інших від невизначення тут пекло, чистилище або в нейтральному випадку щось середнє між чистилищем і раєм...

Дякую, Катю, вкотре за побажання. Ось так прийму до серця твої побажання, а там вже заповню, принаймні, всю область в Україні кульбабками... То Хрущов там зі своєю кукурудзою дивував людей, а тут якийсь хлопець заповнює весь світ кульбабками.. А вони, сама знаєш, вітер подув і насіннячко порозліталося світом... Так що з такими можливостями можемо обійти кукурудзу... Винайдемо технології, аби кульбабки могли рости навіть взимку та ще й, принаймні, в арктичному поясі... Тоді, Катю, повір, тільки і будуть розмови лунати про кульбаби на всіх мовах світу...

214) ...бабокульки від кульбабок. Таких легких та ніжних. А з бабокульками прийде спокій, лагідність, та сонце. Щирого та натхненного тобі завтра. Нехай кожна травинка, хвилинка, мить та момент будуть щасливим. *Кульбабове вино*

— Цієї ночі мені, напевно, будуть снитися кульбабки.. А може бабокульки... Не знаю, Катю, як правильно... Я йду лугом і обережно ступаю свої кроки, аби не зробити боляче кульбабкам... Так світло навкруги... Я піднімаю погляд на небо... А там... Сонце... Я озираюсь навкруги і так лугами навколо мене безліч кульбабок... Я відчуваю їхні душі... Я починаю відчувати, як вони відчуваються... Я починаю розуміти їх мову... І вони починають зі мною розмовляти... Тим часом дує вітер, аби я не згорів на сонцю... І раптом в якийсь момент я розумію, що це сон... Я згадую вчорашні події... Згадую дівчину, яка на просторах Інтернету зве себе "*Кульбабове вино*" і посміхаюся... Посміхаюся, наскільки влучно передалося її побажання... Я бажаю їй в семеро разів більше відчути це щастя і умиротворення, яке я здобув тут на лугах... Цікаво, а уві сні мої думки долетять до Каті? Чи почує вона їх? Чи справді вони долетять до неї і слова стануть діями... Побажання стануть втіленими намірами...

Я прокинувся від співу ранкових пташок... Який загадковий сон мені наснився! І чи був взагалі-то сон? Я побажав усім гарного настрою, а тим часом світ теж побажав мені гарного настрою... Всі залишилися задоволеними... Я згадав вчорашню бесіду, згадав сон, згадав усе до кожної миті... Кожну секунду... І знову посміхнувся в душі.... Щастя тобі, Катю! – промовив я, окутаний щирістю натхнення, подумки відправляючи усім світлу енергію, що переповнювала мене, проходячись якимись каналами через мене. – Щастя моїм друзям... Щастя моїй родині! Щастя людям... Щастя усім! Хай усі його відчують і відкриють усі свої чакри, засіявши, як зорі на небі темної ночі... Розкривши і реалізувавши свій потенціал душі... Реалізувавши те, для чого, власне, вони сюди і пришли на Землю, прибравши з голови людей думки, які навіюють те, ніби людина прийшла сюди просто відбути свій термін... Ніхто сюди прийшов не просто так... Ніхто сюди не прийшов, аби відбути свої 50, 100 чи 200 років...

215) З 7 березням Вас: дівчатка, дівчата, сестри, матері, тітки, хрещені, бабусі, прабабусі...!‎ їскело

— Радий, що ви завітали на мою скромну сторіночку! Вітаю вас, дівчатка, дівчата, сестри, жінки, матері, тітки, хрещені, бабусі, прабабусі з усіх куточків планети Земля, а може навіть і галактики! Вітаю вас із 7 березнем... Жіночим днем... Мені важко вам передати палітру побажань почуттями, оскільки досить довгий час я розвивався у руслі логіці...

Будьте щасливі... Знаходьте у кожному своєму дні (навіть за вашими міркуваннями сірому) щось таке, що змусить вас посміхнутися і наблизитися до щастя (якщо ви ще не почуваєте себе такими)... А якщо ви вже у ньому перебуваєте, тоді чудово – зайві посмішки вашій душі не завадять...

Зичу вам справжнього і непідробного відчуття того, що про Вас піклуються не тільки цього дня, але й кожен день рівноцінно дбають, приділяють вам увагу і роблять вас щасливими жінками на цій планеті...

Миру вашій тендітній душі... Хай кожен наступний день ви відчуватимете дію цього жаданого Янгола... Хай він обійме вас своїм крилом і наповнить вашу душу спокоєм, жагою до життя... Аби ваша душа стрепенулася натхненно і почала жити радісно... Почала розкривати свою сутність... Розкривати свій талант...

Втілюйте своє Призначення на цій Землі... Воно у вас масштабне... Навіть ми, чоловіки, не всі до кінця розгадали своє Призначення. Знаємо, що наше призначення бути чоловіками, а більше конкретики? Тут вже починаються легіони запитань... А що вже говорити про ваше? Від щирого серця бажаю щоб ви його знайшли, зрозуміли і реалізували...

Бережіть себе, жінки! Я знаю, що більшість із вас є надто жертовними... Всю себе віддаєте дітям, онукам, сім’ї... Але і собі хоча б краплинку уваги не забувайте приділяти... Собі хоч краплинку любові приділіть... Будете щасливі ви, будуть брати з вас приклад оточення і теж буде щасливе... Наприклад, ваші діти...

Не забувайте, що підсвідомо ви впливаєте на нашу долю, а ми впливаємо на вашу... Маю намір аби цей вплив приводив до плідної співпраці, процвітанню, благополуччю, щастю і поліпшенню навколишнього середовища навколо нас...

З 7 березням вас! Цього весняного дня! Хай свято у ваші душі буде кожного дня!

216) Сьогодні мене зацікавило ось що: Яка мелодія стоїть у тебе на дзвінку на мобільному телефоні?‎ кава з корицею

♫ Yiruma – It's Your day ♫

Post scriptum. Nokia connecting people... ;-)

 

217) Звертайтесь до нас))‎ Порадник Особистого Життя

 

— Дякую! Якщо у вас знайдеться, пані та панове, то прошу 20 порожніх п'ятилітрових банок... Терміново! У мене тут настрій піднесений... Генератор гарного настрою запущений... Ось я і надумав провести консервацію запасів цієї дивної енергії на зиму та осінь... Допоможете?

218) Чиї вірші (з сучасних юних поетів та поетес) ти полюбляєш читати??

— Для себе я відкрив вірші 4-ох сучасних поетес...

«Яскравий Спалах» http://vk.com/club57181919

«Промінь надії» http://vk.com/club57181919

«Ніро Вульф» http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=21032

«Лань» http://vk.com/i_was_waiting

А в 2015 році я ще одну поетесу відкрив:

«Ledi D» https://vk.com/poetry_ivanna_pihun

Постскриптум. Почитайте! Певен, що щось вам сподобається... А якщо сподобається більше, отже, тоді у мене з вашої точки зору непоганий смак до сучасної поезії... А які у вас смаки, людино, котра ставить мені анонімні запитання?

219) Як квітка не може цвісти без стеблинки й корінця або як прекрасний купол на церкві не височітиме без фундаменту й стін, так і людина не може розвиватися й досягати вершин без тих, хто даруватиме їй опору. Надійка Гербіш. А хто чи що є Вашою опорою у житті?‎ black tea.

— Вітаю, Віторіє! Чудесної вам весни! Як у душі, так і за вікном... Моєю опорою у житті є природа, тато, хрещена, бабуся і друзі. Не багато поки що у мене опори на даний момент, але й немало, якщо придивитися уважніше... Зрештою, я дякую Світу, що вона у мене Є. Ах так, опорою для мене ще є Всесвіт і світлі думки... А якщо поглянути у Всесвіт через збільшувальне скло, тоді там ще можна знайти найбільш активнішу мікрочастинку, яка впливає на мене, даруючи мені опору навіть тоді, коли я не бачу її на горизонті або не відчуваю якихось проявів на фізичному рівні...

220) ви зберегли мене). дивно. Цікаво дізнатись...як багато папок у вас в розділі "Людина"?‎ мертва.

— Чому дивно, Анно? Цілком очевидно! – Далі я почав жваво відповідати. – Я просто оживив свою пам’ять! Відкрив для себе ще одну приховану «папку» у розділі «Люди». А щодо мого розділу «Людина», принаймні, у цьому поточному житті, то там, дівчино, знаходиться лише одна папка – «Їскело». Так-так! Всього лише одна. Я не можу похвалитися двома чи навіть трьома папками у цьому розділі. Якщо у мене буде збільшення кількості папок у тому розділі, тоді у мене буде роздвоєння або поділ особистості на 3 і більше частини... А я до такого щастя ще не готовий і поки що зелений. До речі, мені цей колір подобається і з цим кольором мене асоціюють. Реалістична фантастика! Я просто сутність в одному екземплярі, хоча цю сутність і називають двома іменами... Кому як подобається... Як казав чийсь предок зі Стародавнього Китаю, мовляв, ім'я – це гість сутності. І від того як мене будуть звати, я і надалі залишуся однією сутністю. Я – це я. Навіть ви... Якщо вас називати Анною або іншими іменами, то від цього ваша сутність не зміниться... Можливо мозок якось буде підлаштовуватися і приміряти слова, втілюючи їх значення, але тільки-но вас відірвати від соціуму, тоді ви прекрасно відчуєте, що Ви – це Ви... А ким вас назвали або називають це лише ваша тінь...

221) Ти віриш в Бога???

— Ого, скільки запитань у кінці!!! Таке враження, ніби від моєї відповіді залежить доля всієї планети Земля... Я вірю в Бога! Якщо я вірю у Бога, отже, я вірю у себе. Якщо я вірю у Бога, отже, я вірю у людей. Якщо я вірю в Бога, отже, я вірю у всіх сутностей, що населяють планету Земля. Якщо я вірю в Бога, отже....

«Заходьте через вузькі ворота, оскільки широка й простора дорога ведуть до загибелі, і багато хто йде нею, тоді як вузькі ворота й тісна дорога ведуть до життя, і мало хто знаходить її.» (Матвія 7: 13-14)

Багато хто йде дорогою, яка, як їм здається, є вірною (і йдуть легко і без перешкод). Тоді як деякі знаходять вірну (якою йти не просто). Йти шляхом істини – означає зіштовхуватися з презирством, насмішками, ненавистю та гоніннями. А йти шляхом смерті – означає йти без перешкод, на цьому шляху тебе ніхто не буде зневажати, ненавидіти, гнати і засуджувати за це, тому цей шлях загальновизнаний, яким ідуть більшість (згадайте про інстинкт натовпу). Широкий шлях приваблює тих, хто звик потурати своїм бажанням і схильний керуватися голосом плоті. Такі люди не хочуть відрізнятися від інших і намагаються пристосуватися до норм сучасного світу. Йти цим шляхом дуже просто: жодних зобов'язань, ніякої відповідальності, духовні дії зупиняються на «поставив свічку – і пішов», ніхто тебе не буде засуджувати за те, що ти йдеш цим шляхом. Але це дуже відрізняється від дороги, що веде до життя.

Той, хто йде справжнім шляхом постійно піддається нападкам, зіштовхується із глузуванням, нерозумінням, презирством і відвертою ненавистю інших людей, котрі йдуть «широкою дорогою», причому достатньо тільки вибрати цей шлях, як перешкоди дадуть про себе знати:

«Вони у подиві, оскільки ви вже не біжите з ними у той же вир розгулу, і говорять про вас образливо.» (1 Петра 4: 4)

Я з дитинства не розумів: НАВІЩО палити і вживати алкоголь? А коли під натиском суспільства спробував і ставав «як усі», то незабаром упав так низько й боляче, ніби мені показали, що це не мій шлях. Було дуже соромно і відчуття якогось бруду всередині. Пройшов і період сумних думок, а потім довгий час повернення до себе на «вузький» шлях, з чим моя душа погодилася і прийняла.

Як ви вважаєте: людина, скажімо, народилася у країні, де приміром переважає християнство й навіть ця релігія є державною, то які при цьому вона буде відвідувати храми і церкви з дитинства і продовжувати відвідувати дорослою? Ця людина знайшла цей шлях чи просто ним йде, піддавшись громадській думці?

Справжня релігія не може бути державною, яку людина приймає з раннього віку, а не вибирає її.

Істина не буде «валятися на дорозі», тобто бути загальнодоступною і на першому місці, істину потрібно знайти, усвідомлено вибравши її з числа інших.

«Багато хто скаже мені в той день: "Господи, Господи, хіба не від твого імені ми пророкували, хіба не від твого імені ми виганяли демонів і хіба не від твого імені ми здійснювали багато могутніх справ? " І тоді я їм відповім: "Я ніколи не знав вас! Відійдіть від мене ті, хто творить беззаконня".» (Матвія 7: 22-23)

«І я переконався, що церковне вчення, незважаючи на те, що воно назвало себе християнським, є та сама темрява, проти якої боровся Христос і велів боротися своїм учням». (Лев Толстой)

Я взагалі поза такої загальновизнаної релігії! Певен, що Богу не потрібні наші багатогодинні оспівування та обряди, а наша співтворчість, співвзаємодія, наш всебічний розвиток, наші конкретні дії на фізичному, духовному, соціальному та інтелектуальному рівні. Ми не слуги і не раби! Ми – співтворці, оскільки створені за образом і подобою Бога!

«Докладайте усіх зусиль, аби увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, будуть намагатися увійти, але не зможуть.» (Луки 13:24)

Обирайте: широкий і легкий шлях або вузький і тернистий?

222) Здравствуй, Yiskelo. Весна уже вошла в свои владенья. Поделись, пожайлуста, стихотворением о весне.‎ Red

 

— Здравствуй, Таня! Стихотворение о весне? Дело в том, что я в основном на украинском языке. Поэтому стихи читаю принимаю с тех источников... Но я попробую... В добрый и вдохновлённый путь! ;-)

Весна пришла в свое владение:

Никто уж больше дома не сидит.

Принесла сказочное настроение

Каждый встречный ее чтит.

 

Увы, нет времени на социальные сети!

Это вам подтвердят даже милые дети.

«Айфоны» лежат на скамейках по бокам

И доносится живое общение по окрестностям.

 

Сидит на лавочке милая девушка

И о чём-то болтает с подружкой.

А тем временем мимо проходит парнишка

С другом говорят, обнимаемые наукой...

 

Весна всех нежно цветами обнимает,

И про тебя, Таня, тоже не забывает!

Вот так пришла внезапно ко всем весна,

И мы свежесть жизни ощутили сполна.

 

223) "Винайдемо технології, аби кульбабки могли рости навіть взимку та ще й, принаймні, в арктичному поясі... Тоді, Катю, повір, тільки і будуть розмови лунати про кульбаби на всіх мовах світу..."- Олексію, мені неймовірно приємно) Кульбабки на твоєму фоні викликають у мене усмішку.(1)‎ *Кульбабове вино*

— І мені казково приємно, Катю, що цей фон не тільки радує моє око і серце, а ще однієї людинки... До речі, після наших розмов про кульбабове поле і тому подібні теми спілкування, я наступного дня опинився серед жовтих квітів... Уявляєш? Це були хризантеми і тюльпани... Але думаю з часом, що з таким піднесеним настроєм ще й опинюся серед кульбабових лугів, що омріяні чудесною атмосферою цих волелюбних і загадкових квітів, до літечка...

224) Усміхається все: душа, серце і обличчя) До речі прибирала в селі сьогодні і уявляєш знайшла в рамі між вікнами бабокульки, уявляєш, так багато багато.Я була вражена, це було просто диво серед див. Дякую за найтепліші побажання. Нехай все у тебе вдається і нехай завтра тебе зустріне Диво)‎ *Кульбабове вино*

— Справді диво! – піднесено промовив я і в мене виникла цікава ідея. – А давай будемо фіксувати у нотатнику дива за день, Катю... Так маленькі будуть складатися і ставати великими... І так буде річка чудес... А потім, Катю, ця річка часу впаде у Море часу... Так проходить день за днем, ночі змінюються новими ночами, а вже за пройдений відрізок часу наше життя має на собі рюкзак з Океаном Див за плечима...

Або ділитися дивами за день з іншими людьми... Як у тій пісеньці: «Поділись своєю посмішкою своєю і вона до тебе повернеться ще сторицею»...

 

225) ти віриш у те, що кожна людина в нашому житті не випадкова?‎ кава з корицею

— Так, Іванно, – промовив лагідно я, – я вірю у це. Якби людина була випадковою, то вона просто-на-просто не з’явилася у моєму житті. А так все приходить вчасно і не випадково. Навіть ті люди, які приходять на зовсім короткий час у наше життя, вони теж з’являються не просто так, не випадково. Для цього є певна причина.

На сході популярною стала одна цитатка, мовляв, ніхто тобі не друг, ніхто не ворог, проте кожна людина є для тебе вчителем. Я всім серцем погоджуюсь з цим висловом, навіть мій розум не чинить протест, показуючи душі свій жест схвалення. Він останнім часом її розуміти навчився, тому замість слів вивчати жести обзавівся... Взаєморозуміння між ними з кожним днем зростає сповна, а тут ще й за вікном прийшла тепла весна...

До речі, ми говоримо тут про випадкові (або не випадкові) речі, а тим часом хай весна покладе руки на твої плечі... Розчеше гребінцем розкішне волосся і сплете тобі вінок, додавши у нього трохи колосся....

226) Привіт)Що на вашу думку приховує погляд?Якщо ж перед розстрілами людям зав'язували очі,значить боялись,а чи варто?‎ Соломія

— Привіт-привіт! На мою думку, Соломіє, погляд показує, або якщо хочете, розкриває силу душі... А хто захоче побачити погляд душі, яку розлучають передчасно з тілом у цьому світі? Або побачити такий погляд очей, що потім дні та ночі не спати, згадуючи цю сцену, коли позбавляли життя людини. А хто захоче бачити потім чудернацькі жахливі сни, прокидаючись з потом на обличчі й бачачи перед собою силует тієї душі? Ось тому і зав’язують очі, гадаючи що це пройде...

— Чи варто? – запитуєте мене.

— Цього я не знаю. Я не всі закони Всесвіту знаю, але в голові розум таку думку тримає: «Ніщо у житті так просто з нізвідки не з’являється і кудись не зникає»...

227) Ви втратили близьку людину? Які почуття відчували в той момент? Які у вас стосунки зараз?‎ кава з корицею

— В якому ракурсі розглядати це запитання? Якщо з точки зору смерті рідної близької людини, то я ще був маленьким, 9 років, і смерть не так трагічно сприймав... Зрозумів, що настала черга тієї людини вирушати у новий світ... Крім того, мені потім бабуся ще снилася декілька ночей і я сприймав так, ніби вона не померла, а просто перейшла з однієї форми життя в іншу... І взагалі, хіба близькій людині буде приємно, якщо за нею будуть лити ріки сліз, навівати сумні думки і купати в цьому свій час життя? Їй краще, якщо про неї радісно згадають, втілюючи справи світу, від яких душа співає радіє. Від цього і їй там буде тепло... А потім вона знову опуститься на Землю і знову стане проживати своє життя...

А якщо, Іванно, ви запитуєте мене про близьку людину еквівалентну коханої, тобто з втратою, як я розумію, не САМОЇ людини, а почуття між тією та іншою людиною? То я нікого не втрачав... Близьких людей я не втрачаю... Тим паче коли вона проживає свою фізичну форму життя на Землі... Втрачають тих, хто не був близький тобі. Але таких мені ще доводилося зустрічати... А це вже, до речі, трохи інше запитання... Друге запитання відпадає...

Мої стосунки зараз знаходяться на стадії візуалізації... Всесвіт підбирає час зустрічі, обставини, вчинки, слова, декорації і тому подібні фактори для зміцнення стосунків між мною і дійовою особою, котра бере [прийняла] участь у прояві мистецтва цієї галузі життя...

228) "Коли тебе зрадили - це все одно, що руки зламали. Пробачити можна, але от обійняти вже не виходить. Л. М. Толстой." А чи легко ви пробачаєте зраду?‎ Natalia

— Добрий вечір, Наталіє! Якісь накладки тут у цитаті, але все може бути... Проте спробую пояснити, як я ці накладки бачу, гаразд? Не заперечуєш, Наталі? Справді? Інтуїтивно відчуваю, що ти киваєш головою. Дякую, ти так поблажлива людина!

Якщо вже пробачив людину, тоді вже у тебе виходить її обійняти... Обійми – це у першу чергу ознака довіри... Коли ти обіймаєш людину, в тебе вже немає якихось почуттів недовіри і тому подібного. Проте з кожного твердження можуть випливати деякі нюансики. Знаєш, можна навіть обіймати людину в тому випадку, коли її не пробачив. Так людина обіймає іншу людину, вдаючись у гру лицемірство. В очі одне, дії одні а поза очі інше, думки в голові теж інші, як і самі дії у відсутності тієї людини. Кому подобається лицемірство?

Так, звичайно, це питання особисте... Пробачати людину або не пробачати за зраду – справа ОСОБИСТА. Але я бачу небажання пробачити людину невигідною річчю. Навіть якби я був палким користолюбцем, то теж би знайшов у цих словах (які пишу) краплю істини. Так тягар образи чи зради буде людина за собою волочити. І замість того, аби направляти свої помисли і наміри у щось творче, у бік її мрій, цілей, можливостей, таланту і тому подібного, людина буде тримати думки у голові про те, хто її зрадив, як, де, коли... І можливо буде назрівати план, аби яскраво і колоритно відплатити тій людині. А не це йде ЧАС... ОСОБИСТИЙ ЧАС тієї людини. Тому я за те, аби пробачати зраду, якою б вона не була... Навіщо тягати з собою у портфелі цеглу? Може її краще викласти з рюкзаку, аби легкою була дорога у житті? Мене ніхто не зраджував, тому не знаю що на це відповісти... Але ви вже, напевно, здогадуєтесь мою відповідь з попередніх дописів, пані Наталіє...





sdamzavas.net - 2021 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...