Главная Обратная связь

Дисциплины:






Ботан» – прозвище студента, который слишком много внимания уделяет учёбе... 3 страница



А ще є зона комфорту. Тут комфортно, а поза нею невідомість. Тут вже може з'явитися страх або ще якісь почуття, тому з неї люди і не вилазять годинами, днями, тижнями, місяцями, роками, минулими життями... А може потрібна якась людина, аби викинула лежня із зони комфорту? Людина, яка пробудить у тобі почуття прекрасного? Пробудить у тобі жагу до життя? Чи треба прокачатися до трутня 100 рівня, аби поїхав дах і стати бджілкою 1 рівня. А в бджілки 1-го рівня, знаєте, намір щось робити, щось змінювати у своєму житті набагато вищий, аніж у трутня 100 рівня. Хоч він і прокачаний по всім параметрам, але його навик «я все знаю!» та «мені лінь» псують репутацію його наміру дій. Тоді янгол Діянь не входить до нього, а з ним товаришує лише Демон чогось... Ось як справно зона комфорту впливає на життя людей.

Ще є цікавий факт, що є одна група людей, які мріють жити по-новому і краще, а друга аудиторія людей мріє стати кращим за своє минуле «Я» і, звичайно, стати новими, цікавими, багатогранними особистостями. Ось цій другій когорті людей і таланить у питаннях посування справ швидше. Там ймовірність більше кидається в обійми «одиниці».

«У стародавні часи ті, хто бажав осяяти світ чеснотою, – писав Конфуцій. – Перш за все приносили своєму народу порядок. Щоб у країні панував порядок, вони приводили до гармонії свої сім'ї. Щоб у сім'ї була гармонія, вони починали з самих себе. Аби почати з себе, першим ділом вони міняли на краще свій стан духу. А для цього було потрібно, аби їх наміри були чисті.»

Часто багато людей можна побачити, як вони з ентузіазмом починають змінювати себе. Думаєте, що це з тієї 2 когорти людей? Можливо... Їм таланить у цьому? А як же! Вони себе змінюють, зраджують своїй душі, а потім дивуються, чому з'являється дискомфорт! Кумедні люди! А дискомфорт з'являється тоді, коли ти йдеш проти себе. А як же тоді змінити світ, не змінивши себе? Палиця у двох кінцях? Насправді душу змінювати не потрібно. Це на розумі утворюється стереотипний наліт суспільства. Ось він і змушує людину або змінювати себе (дивіться яка краса на світлиці! Чудовий нагляд того, як людина змінює себе).

Повернемося до людей, що починають змінювати себе у прямому та переносному сенсі. (А може лінь - це захисна реакція у такому випадку душі людини?) Копіюють в інших людей еталони успіху, копіювати дії знаменитих людей, підлаштовувати себе під якісь стандарти, правила і так далі. Так людина опиняється у тому стані, що наздоганяє сонце, яке постійно знаходиться за обрієм і ні на йоту не наближується відстань. Вони не відчувають щастя. Хоча щастя - це дорога, а не пункт призначення, люди не відчувають щастя на цій дорозі. Чому? Тому що це не їхня дорога! Тут і дискомфорт. А як же у такому випадку не відчувати його, якщо гвалтуєш, пригнічуєш і душиш свою душу? Наказуєш їй робити зовсім туманні речі, буцімто задля її блага. А їй, знаєте, талант до мистецтва лежить, до музики, композитор вона. Розумієте? А її шле людина на філологічний інститут, кажучи, що там престижно, приводячи приклади інших людей. Ось вам і зрада серед білого дня. Ніхто її не побачить, але одна людина її точно відчує. Душа про це скаже тій людині своїми відчуттями.



У кожного свій унікальний шлях, унікальний секрет успіху. Я не знаю їх всіх. Це знає лише кожна окрема душа. Достатньо лише припинити себе критикувати, зневажати, махнути рукою на свої недоліки та звернути увагу на свої нахили душі. Згадати, що так приносить радість душі... Не знаєте? Пізнавати цей світ далі. Розширювати зону своїх пізнань. Сходити туди, де не бували. Почути те, що не чули. Прочитати те, що не читали. Просто вийди із зони комфорту. Рано чи пізно при ваших вилазках із цієї зони душа рано чи пізно віднайде СВОЄ. Вона повідомить. Ви лише почуйте її. Почуйте її своїм мозком.

Ось начебто я все сказав, пані, аби все ж таки жити по-новому. Головне почати котити клубочок. Це вже великий і відважний крок у цьому питанні. А якщо брати до уваги глибше, рити далі вглиб цього запитання, опинившись у політиці, тоді треба свідомо жити, мати свою думку, не влазити у що попало. Якщо людина так буде ставати кращою. А далі вона буде інших таких людей знаходити... Вони разом об'єднаються у спільноти, далі організації. Свідомі особистості. Тоді вони зможуть інтенсивно здійснити заміну старого новим і тоді настане життя по-новому, не тільки в їхньому житті, але й в житті їх країни.

323) Пауло Коельо казав: "Погляд показує силу душі." Чи насправді це так?‎ Вже почалось,мабуть,майбутнє..

— Звичайно, – почувся голос знайомого незнайомця. – Я б навіть, Христино, сказав більше, трішки доповнивши. Погляд показує вміст почуттів душі людини, а також їх силу та чарівність.

324) Коллега, у мене запитання із роду фантастики для сьогоднішнього дня: Ти знаєш, яка у тебе міссія на Землі у даний момент? Яке твоє Призначення? Якщо ти знаєш, то може підскажеш, як ти це зрозумів. Дякую!‎ Gamer

— Доброго вечору, Сашо! Можливо із роду фантастики. Але я чому сміюся в душі. Гучно сміюся. Уяви, колись все було по-іншому... Люди краще розуміли свої нахили та бажання душі. Вони легше знаходили своє Призначення, а тут, сьогодні, це питання стало езотерикою в езотериці. Його шукають всі, але не всі мають тверде бажання. Мені навіть здається, що той, хто знайшов покликання, той знайшов себе. А з Апокрифічних текстів Християн можна витягти таку фразочку: хто знайшов себе, світ не вартий його.

Твоє питання вже більше неділі залежалося, а я про нього так і не забував. У четвер проводив прибирання у хаті й помітив серед своїх речей «розумові карти» (я їх років 2 тому почав вести). Знаєш, коли я роблю прибирання і доходжу до своєї кімнати, тоді починається фільм «Загублені у космосі» зі мною у головній ролі та ще й тривалість цього фільму більша, аніж трилогія фільму «Володар Перснів». Так і тоді я прибирав, розкладаючі речі по місцях і відкрив свої «розумові карти», натрапивши на 2 цікаві сторіночки.

На 34 сторінці я прочитав заголовок «Апокрифічний трансерфінг», мабуть, у 2014 році я цю книгу читав і склав для себе розумову карту на основі прочитаного. Це напевно хтось мене магнітом ткнув носа відкрити саме цю сторінку і зупинитися на тій сторінці погляд. Тут я читаю далі ключові слова, перекладаю їх на живописну багату українську мову і переді мною постають купи образів, які я зараз тут привожу:

Алгоритм визначення своєї місії:

« Визначається в єдності душі (почуття) та розуму (логіки);

« Місія притягне все те, що необхідно для життя;

« Місія – це те, що перетворить життя людини на свято;

« Місія є тією справою, якою людина полюбляє займатися;

« Розширення кругозору (сходити туди, де не були; побачити те, що не бачили; почути те, що не чули; загалом просто вийти зі своєї звичної зони комфорту);

« Поглянути на своє несерйозне захоплення (якщо таке є), якщо вам кажуть, що ви дурня валяєте або займаєтеся дурницями чи порожніми справами, але вам те захоплення до душі, то подумайте, а може це ваше покликання? Погляньте серйозно на це! Зверніть увагу і подумайте добряче над цим.

«Крутити у думках цільовий слайд (картинку того, як ви уявляєте себе і ваше життя у стані свята, при цьому не бути скупим на емоції та робити вигляд, ніби ви вже досягли цей стан і ним пройнятися, здобуваючи у тому свою нову зону комфорту). [Трошки далі я опишу як детальніше. Я навіть тему думок і цих речей описую у книзі, але вона поки що заморожена, проте думаю, що у найближчому часі я розвантажу вагони своїх справ і нарешті її закінчу.]

А на сьомій сторінці я побачив надпис «ПРОСВІТЛІННЯ». Гадаю, що і ця інформація буде вам корисна. Може просвітління – це синонім покликання або прояв своєї місії на Землі?

З головного надпису почалися відгалуження... У житті людини виникає святість й мудрість. Вона пробуджується у сновидінні загальноприйнятого життя. Вона нікуди не поспішає. Вона знаходиться у теперішньому часі не тільки тілом, але й думками. Вона у цьому часі зупинилася, відпочиває, відчуваючи благодать і свободу. У неї немає проблем. На те, чим би людина хотіла зайнятися у неї завжди знаходиться час. Починає у неї становлення життя у простоті та священній подорожі. Світ для неї стає божеством. Вона бачить скрізь чудеса. Навіть у тому, коли рубає дрова чи носить воду. Буденність її стає надприродною.

— Ого, – здивувався Їскело. – На тій сторінці близько всього 10 ключових слів, а я вже тут в дев'ять разів більше слів написав. Схоже, що я вдало підібрав тоді ключові слова, якщо з кожного слова згадую цілі романи.

Моя місія полягає у тому, аби привносити у цей світ гармонію, мир і вдосконалення матеріального та метафізичного середовища, що оточує навколо мене. Я звичайно не можу удосконалити весь світ, але ту маленькі частинку, що навколо мене і в мені там є світок, про якого я дисертацію написав у своїх мемуарах, там теж щось можна такого удосконалити. І від цієї самовіддачі я ще й здобуваю радість душі. Мабуть це і є моєю місією і власне тим, заради чого я тут.

До мого Покликання входить трохи шлях письменника, перекладача. Буває так, займаючись цими справами, я часу не помічаю, втому забуваю, сили звідкись здобуваю і щастя від цього процесу відчуваю. Це і є тим пазлом частини мого Покликання. За останні 3 роки я ще побачив перед собою два маяки. Тепер треба до них наблизитися і зійти на гору, аби зрозуміти чи входять вони до мого Призначення.

Аби знайти своє Покликання, достатньо поглянути на свої уподобання, нахили душі, згадати те, що подобається більше робити, згадати те, чим подобалося і тягнула душа займатися у дитинстві. У той час вона більш жваво себе проявляла. Я про Покликання писав у попередніх запитаннях типу «що треба робити, щоб жити по-новому?».

А тепер повернуся до «слайдів», як я обіцяв. Кожен по-різному сприймає цей світ. В однієї людини яскраво виражена візуалізація (краще сприймає світ чере картинки, зображення), у другої людини аудіалізація (краще сприймає світ через звуки). А третя людина краще сприймає світ через почуття (кінестетика). А можна ці три ознаки поєднувати. Для чого я все це кажу? Коли застосовувати техніку слайдів, то по можливості бажано використовувати звуки, зображення та почуття. Приведу приклади технік слайдів візуала (В), кінестетика (К) та аудіала (А).

В) «Все це у мене у голові», – говорив Арнольд Шварценеггер. Мультимільйонер, успішний магнат на ринку нерухомості, кінозірка, культурист, п’ять раз був удостоєний титулу «Містер Всесвіт», – Арнольд добився всього цього. Але так було далеко не завжди. Арнольд пам’ятає часи, коли у нього не було нічого, окрім твердої віри, що мозок є ключем до здійснення усіх його планів.

«Ще зовсім маленьким хлопчиком я подумки уявляв себе таким, яким мені б хотілося бути. У своїх думках я ніколи не сумнівався, що стану саме таким. Мозок справді унікальний. Ще до присвоєння мені першого титулу «Містер Всесвіт», я вже уявляв себе переможцем у цьому турнірі.

Головний приз був моїм. Я стільки раз подумки вигравав його, що вже не сумнівався, що так воно і буде. Те ж відбулося і з моєю кар'єрою у кіно. Я уявляв себе талановитим актором, який заробляє багато грошей. Я буквально відчував успіх і відчував його смак. Я просто знав, що це відбудеться.»

К) Кріс Полайн була членом всесвітньо відомої західнонімецької команди з фрістайлу, шість разів виграла Європейський Кубок у період з 1976 по 1982 роки.

«Частиною наших тренувань була робота із психологом, яка була спрямована на зміцнення сил мозку. Після тренування на схилах ми занурювалися у стан медитації. Психолог просив нас подумки пройти кожен схил, кожен трамплін і поворот. Під час цього уявного тренування ми працювали так само напружено, як і під час справжнього тренування. Досконалість у спорті, як і в будь-якій іншій діяльності, прямо залежить від уміння створити чіткий уявний образ своїх дій.»

А) А тепер перейдемо до звукового слайду. Слайду знаходження нашого покликання. Можеш, Сашо, використовувати цей, а потім, згодом, переробити слова на свій лад, як тобі ближче до душі. Ще раз нагадаю, що наступний слайд буде картиною, в якій людина знаходиться на своєму Шляху:

«Кожен день мого життя – святом. Моє життя наповнене сенсом і радістю. Жити легко. Я приношу користь цьому світу, а світ дає все, що мені потрібно. Я на своєму місці. Я відчуваю цінність у цьому світі. Я не порожне місце. Я тут не просто так, не даремно. Я виконую свою місію і моє життя вдається. У мене все йде як треба. Сила завжди зі мною, сила веде мене і я йду до своєї Цілі.»

А тепер далі уточнюєш:

«Я розширюю свій кругозір, впускаю у себе нову інформацію. Мій розум спостерігає, а душа вибирає, як дитина іграшку. В один прекрасний момент моя душа оживе і скаже – ось воно! А розум погодиться – так воно і є! І я знахожу своє Покликання, свою Ціль, свою Місію.»

Якщо ти поставиш собі ціль знайти свою ціль і систематично будеш крутити такий слайд (кіно) подумки або вголос, тоді Ціль відшукається. Який намір ти транслюєш, таку дійсність й отримаєш.

«Я на шляху до своєї Цілі. Я найду своє Покликання у будь-якому разі, оскільки постійно транслюю цільові слайди та мислеформи. Це безумовно працює, так що Ціль майже у мене у кишені. Моє від мене нікуди не дінеться. Я неминуче виходжу на шлях до своєї Цілі. Я вже на шляху до Своєї цілі, оскільки постійно транслюю своє кіно (слайд). Який слайд у мене у голові, такою і буде дійсність: рано чи пізно.»

Слід пам’ятати, що думки, які прокручуються механічно, несвідомо і бездумно, не володіють великою силою. Ефективно запускаються ті думки, які транслюються від серця, промовляються з почуттям, народжуються в єдності душі та розуму. (Тепер напевно усім зрозуміло, чому найгірші очікування людини завжди справджуються, чи не так? Душа вкладає у це всі свої почуття, знаходячи підтримку з боку мозку).

Постскриптум. А тепер, друже, залишається наступне: 1) просто прочитати мою відповідь і а) забути; б) занести до архіву енциклопедії; в) Почати втілювати інформацію, знайшовши свої знання, покликання та місію. Як бачиш, то все здається надто простим. Просто на словах пояснити як знайти покликання чи місію. Це легкий рівень. А ось вже здійснити перший крок часом буває трохи важче. Бажаю легкого старту!

325) Чи є у брехні переваги?‎ RoksoLаna.

— Звичайно, Роксолано! Як у кожному явищі! У правді є переваги. У брехні є переваги. У добрі є переваги. У злі є переваги. Але питання в іншому... Чи потрібні людині ті чи інші переваги для щастя її душі. Тоді й відповідь стане надто очевидною, аби її приводити.

326) "Небагато людей здатні переносити повну самотність. Я і сам, як ви знаєте, не люблю самотності, але після кількох спроб прийшов до висновку, що суспільство балакучих дурнів ще гірше." Айріс Мердок)) А як ти ставишся до самотності?‎ Girl With Green Eyes

— Моя самотність, Іванно, у 2012-2013 роках відкрила мені небо, зорі, душу і багато чудесних явищ.

327) Прекрасного вечера ,Алексей !Как вы думаете ,есть ли грань ,которую должно соблюдать общество на сегодняшний день ?Либо просто страх ,боязнь того ,что сделав что-то люди понесут наказание ?Божий страх?

— И Вам прекрасного вечера, ............ .........! Есть грань равновесия... Ограничений нет Они только в голове. Человек сам себе создает ограничения и под влиянием ограниченного общества сам с детства, если не выработался иммунитет духа, попадает в эту клетку. А потом еще в этой клетке делает себе хуже. Кто-то приживается, а кто-то начинает еще и чувствовать чувство вины. А вот за чувством вины следует всегда наказание. Так привыкли мыслить люди. И этот стереотип даже я принял. Так о чём я тут говорю? Нужно соблюдать грань равновесия в мире. Прежде всего начинать обретать, если не обрел человек, равновесие с собой. А дальше в его интересах будет не нарушать равновесие мира. Божий страх? Священная книга? Коран? Талмуд? Библия? И многие другие? Библейские Заповеди – это не мораль в том понимании, что надо себя хорошо вести, а рекомендации о том, как поступать, чтобы не нарушать равновесие и не нарываться на неприятности. Это люди, со своими оттенками наложенных стереотипных отпечатков детской психологии, воспринимают Заповеди так, как будто мама велела не шалить, а то поставит в угол. Напротив, наказывать нашкодивших людей никто и не собирается. Нарушая равновесие, люди сами нарываются на проблемы. И Заповеди лишь предупреждают об этом. Так что грань равновесия должно соблюдать общество на сегодняшний день. Иначе может внезапно человека преждевременно выкинуть с его игры под названием "Жизнь". А кому нужны такие сюрпризы, если не успел воплотить в своей жизни свои мечты? Правильно, никому. Все будто бы понимают, но когда приходится к делу, то как будто человек спит с отрытыми глазами.

— А не сплю ли я сейчас? – спросил себя Йискело, начав слышать звук шума ноутбука, мелодии из мобильной игры и синхронное нажатие клавиш в двух шагах от него. А до этого он их как-то не замечал, углубившись в процесс ответа на вопрос и теряясь где-то в местных неизвестных точках социальной сети. – Отвечаю ли я осознанно на этот вопрос?

P.S. У меня возник еще встречный интересный вопрос... А сколько людей в мире на данный момент достигли равновесия в своих мыслях? Какой процент от всех людей будет?

328) Чему тебя научила школа?‎ Red

— Здравствуй, Таня! Школа «Зевс»? Или обычная школа? – переспросил на всякий случай я.

Обычная школа научила меня писать и читать и считать. Также я случайно попал под прекрасное влияние нашей молоденькой учительницы 7-9 класс, которая после педагогического института пришла в нашу школу преподавать. Ее уроки украинского языка и литературы смогли пробудить во мне к нему чувство прекрасного. Они были естественные и не навязывающие. Видно было, что человек от души хотел поделится со своими учениками знанием. Вот эта неподдельная искренность и пробудило во мне прекрасные чувства к этому языку. Оно росло внутри. И после окончания школы, а также спустя лет шесть потом, эти чувства подросли достаточно, чтобы проявиться снаружи.

329) Здравствуй. Сегодня у меня вышел спор по поводу лечения ОРЗ (Острые респираторные заболевания). Мой оппонент доказывал, что стоит лечить только народными средствами. Согласны/не согласны? Почему?‎ Red

— Еще раз здравствуй, Таня! Чудесного и приятного вечера. Я не сторонник таблеток, антибиотиков, не сторонник народных средств. Я больше сторонник природных средств. Таблетка «как бы» что-то лечит, а что-то калечит. Не можно изменить что-то одно, не поменяв при этом всё остальное. Организм человека более удивительный и сложный, чем догадываются люди.

На ваше слово «почему» я приведу работу Арнольда Эрета «Так говорит болезнь» („Lebenskunst“ 1911 Nr. 1 und 2.). Я принимаю безоговорочно эти взгляды. Естественно, на состояние здоровья человека действует не только пища, но и мысли, окружение и так далее. Но все же эти взгляды приходятся мне по душе. Далее привожу его работу, написанную более 100 лет назад...

Я женщина, и поэтому непостижима для «ученых» мужей. Моя мать здоровье, мой отец человек, потому что он пренебрегает биологической свободой и через ложную культуру хочет стать умнее, как «божественная мудрость» законов природы. Мои дочери воспитаны в священном, то есть приносящем исцеление духе, их имена Возрождение абсолютного здоровья, Красота, Мудрость и вечная Жизнь, райское Счастье и Блаженство. Мои сыновья - Боль, Страдание, Ошибка, Неверие в природу, Смерть, Убийство.

Я дух, принцип, направление, цель, «подъем», «искупление вины», регулятор здоровья, оборона, защита от мертвого, плохого, враждебного жизни, в общем, я та сила, если хотите, по современному, по крайней мере часть той силы, которая желает зла а делает добро. По своей сути я хорошая, доброжелательная, честная, но так же и злая, жестокая до смерти и могу быть даже мстительной. Раньше меня принимали за самого дьявола. Как женщину меня не понимали тысячелетиями, угнетали, призирали, и не давали даже слово сказать. С самого начала я поставлена сражаться с «дьяволом», с принципом зла и смерти, я стремлюсь к жизни, к здоровью. Человек всеми мыслимыми средствами осложняет мою работу по сохранению жизни и борьбе с его противниками, постоянно увеличивает мою ношу, которая состоит из мертвых, изживших себя, гнилых, черствых, разварившихся остатков всех животных и растительных субстанций и таким образом мне сложнее вывести из организма разлагающуюся слизь. Уже в утробе матери я подаю предупреждающий сигнал - боль, и там уже работаю и черпаю из «резервов» матери, чтобы оградить нового человечка от мусора вашей неправильной пищи. Вместо извести из фруктов для основы будущего скелета вы даете мне разваренное молоко с телятиной. Но я скорее возьму известь из зубов, из костей матери даже подвергая ее при этом опасности и смерти. Я добрая, говорю я вам, но также жестокая. Я заодно с молодостью; для меня будущее человеческое существо, с которым я снова и снова пытаюсь провести здоровое возрождение человеческого рода, имеет большую ценность чем тысяча матерей. Рождение, самый священный и высочайший акт жизни, становятся для вас болью и смертью. Напрасно я возвышаю свой голос отвращения при приеме пищи во время беременности и говорю о жажде иного, неизвестного, непривычного, о фруктах; меня называют «истерией беременных» и вызывают опасность, заплатить жизнью за откорм эмбриона. Вряд ли малыш выйдет на «свет», он будет окутан «темнотой» и будет набит разваренным створоженным и бедным известью молоком и всем арсеналом слизистых препаратов. Снова я поднимаю свой предупреждающий голос с помощью ужасного крика и трупного цвета малыша; но вы не понимаете моего языка без слов. Даже доставить зародышу отравленную кровь матери в отчищенном виде было для меня большим усилием и не удалось в полной мере, но я пытаюсь исправить это с вашим молоком. Вместо этого королевскому ребенку приносят молоко крестьянки, на образование которого повлиял алкоголь и разложившееся мясо, или же молоко больной коровы. Я больше не могу отчищать кровь от этого мусора, ибо вы на столько начинаете «защищать» новорожденного от свежего воздуха, что становится невозможным, при отсутствии этого важнейшего элемента жизни сжечь остатки пищи или вывести их естественным способом. Я больше не могу удалять из кровяного русла гнилые остатки и ядовитую слизь, я задействую все средства, все железы, чтобы выловить эти циркулирующие яды, и поместить в надлежащие места, но этого маленького человечка прямо таки закармливают слизью. Теперь я прорываю кожные поры и хочу это отравление крови с помощью температуры и пота вывести наружу, и меня называют скарлатиной. Тут же приходит «ученый» человек, вливает сильнодействующий яд в желудок, и я должна немедленно всеми силами и всей кровяной массой направиться туда, чтобы обезвредить эти опасные для жизни вещества. Теперь там в желудке я занимаюсь кровью, но горе тебе, мое молодое создание, я не могу сражаться на два фронта, не могу победить одновременно двух врагов.

Скарлатина, нынешнее мое проявление, исчезает, но вместе с тем и ты все больше погружаешься в царство моих сыновей, в элемент «протоплазмы», смерти. Если бы этот «ученый» не попался мне на пути, и мне бы удалось сохранить жизнь выведением яда через «сыпь», то бедный заморыш проплакал бы столько, пока ему из-за законов и государства не введут в раны телячий гной. Теперь мне очень сложно, я создаю в месте отравления такое воспаление, уплотнение с намерением, что привитый яд в окрестных тканях вызовет местное нагноение и будет отторгнут. Если у меня это не получается или требуется слишком много здоровья, чтобы обезвредить это заражение крови, то ко мне снова приходят с этим телячьим гноем, пока я не вызову у ребенка лихорадку, сдавлю ему горло, буду угрожать смертью и если мне не помешают, будет инсценировано поразительное исхудание. Теперь «в духе ученого человека» охватывает родителей и окружение ужасны страх передо мной и смертью, и если получиться меня заставить замолчать, помешать мне произвести естественный очистительный процесс, тогда начинают прямо таки заливать этого малыша молоком и слизистыми препаратами, пока остатки этого не превратятся в гной в его горле, не явятся причиной грибка, воспаления и сужения трахеи, и госпожа болезнь не начнет угрожать удушьем. Теперь меня зовут дифтерия. Теперь в ход идет сыворотка, культивирующийся у искусственно зараженного животного «механизм защиты», который при попадании в кровь уничтожает грибок в горле, но для его уничтожения мне нужно столько жизненной силы, что возможно этот молодой человек и спасет этим свою жизнь, но точно не улучшит. Это означает избавиться от моего элемента, слизи, все равно как изгонять дьявола с помощью Вельзевула. Если же малышу не смотря ни на что удастся встать на ноги, он начинает воровать фрукты, элементы здоровья, которые приносят радость и помогают мне вывести из желудка и кишечника массы гнилой слизи с ужасной вонью. Теперь меня называют коликой или диареей. Госпожа болезнь рада при поддержке живых элементов, фруктов, победить смерть и слизь посредством основательной отчистки. Но горе вам, тут как тут появляется «ученый» человек и снова повторяется вышеописанная процедура – вонючие, гнилые испражнения, ядовитые и мертвые вещества не выходят наружу, человек закупоривается и болезнь замолкает.

В этом случае я обманчиво называюсь здоровьем, потому что я отдыхаю, потому что я сплю, тогда ослабляются, успокаиваются нервные реакции кишечника, и если меня и этот юный организм не «успокоят» на вечно, тогда я напрягаю в своем насильственном молчании самые могущественные силы до периода взросления человека. Незаметная в покое я и правда настолько хороша, на сколько это возможно при работе с помощью юношеских сил. Хотя все возбуждающие средства симулируют здоровье и силу, в действительности же они жрут мое тело, силу реакции, и оглупление сегодня заходит так далеко, что вы хвастаетесь своим здоровым желудком, когда выпиваете пять литров пива и съедаете один обед из шести блюд и это издевательство как минимум становится заметным. Если я захочу расшевелиться, защитить подвергающуюся опасности жизнь через боль и потерю аппетита, ответом служит порошок морфия, потому что у человека из-за работы и развлечений нет времени на меня, нет времени болеть. Слушайте больные – «время лечит все раны». Но в течении всей жизни вы и человечество тысячелетиями презирали меня, не прислушивались ко мне, не уделяли мне время; и теперь вы хотите от меня, болезни, потребовать, когда мне нужно насилие, в мгновение ока все исправить и улучшить. Если медицина разворачивает свою силу, цветут и пахнут все любители излишеств, поклонники «науки», которые хотят меня уничтожить, с жить со свету с помощью пробирки. Я дремлю в вашем теле и моя мельница медленно и точно мелет, но бесшумно. У меня есть время подождать. Но горе вам, когда мне на помощь одним горячим летом придёт мать мировое здоровье. Я вам покажу как и прежде, что вы меня не заключили под стекло.

Я лично забочусь о наших теперь уже повзрослевших людях. Я работаю с величайшим напряжением юношеской силы организма, прежде всего содержа в чистоте половые органы. Так как именно сейчас кровь заражается и бессмысленно разбавляется «хорошей едой в большом количестве», трупами животных, «трупными ядами», которые называют бульоном, ядовитыми напитками, то у меня много тяжелой работы. Чтобы отчистить «родильный аппарат» от хронического культурного мусора, перед вступлением в периодическую через каждые четыре недели возможность зачатия, я «устанавливаю» у женщины в определенный момент отчищающее кровопускание, и меня называют менструацией; раньше говорили яснее и называли меня очищением. Jeanne d'Arc, Bernadette de Lourde, эти женщины жили только плодами леса, и многие другие святые, то есть вылечившиеся самостоятельно никогда не имели менструации. Вы называете это великое, высочайшее здоровье истерией, ложью. Я, госпожа болезнь, говорю вам, современным, «всезнайкам», если вы не верите, то я должна вас научить, что и сегодня можно провести подобный эксперимент. Обеспечьте женщине полное здоровье, божественную чистоту пищей, которая полностью переваривается, с помощью райской диеты, фруктов, и тогда она останется «незапятнанной», и приняв святой дух, родит без боли, и госпожа болезнь, менструация, отчистит поле битвы. Слушайте скептики и верующие, я почти не заметила, что с вами говорит моя мать здоровье. Имеющий уши да услышит. (К чему очищение если ничего не загрязняется; почему у животных нет менструации?) Но вы зашли так далеко, сегодняшние роженицы с вашей «хорошей и обильной слизистой пищей», что я не обхожусь этой регулярной отчисткой. Теперь я выделяю слизь часто хронически и меня называют бели; по крайней мере у лучших девственниц и скромных супруг, я направляю туда как можно меньше крови и меня называют «хлороз», потому что со мной идет белая слизь, и потому лицо и руки становятся малокровными. Но так же, а пожалуй еще хуже я разговариваю с молодыми мужчинами. Если мне едва удается исправить «грехи матери», то у мужчин борьба со мной переходит все мыслимые границы. Неужели никто в Европе не хочет меня убедить, что лечить надо не меня, болезнь, не меня нужно заставлять исчезнуть, а наоборот, нужно мне содействовать, нужно воспринимать меня как принцип, как процесс выздоровления и поддерживать меня; что каждый поэтому должен рисковать своей жизнью, и что ему, больному никто не может помочь, пока он сам не поймет мою волю и сам не сделает это? Нам нужны не помощники в лечении а наставники, которые пошли по моему пути осознанно и уверенно, но наставники в лечении только для немногих, у которых есть время и намерение излечить себя, людей, а не меня, болезнь. Я, болезнь, становлюсь опасной и смертельной только потому, что вы мешаете моей работе едой или медициной. В первом случае ответственность несет больной, в последнем врач. Сегодняшняя медицина не имеет задачи вылечить больного, а от нее настойчиво требуют устранить меня, болезнь, что происходит только поверхностно, и через это моя борьба становится спокойной и тихой, хронической вместо острой. «Неприятное», мое желание излечить подавляют, чтобы позже быстрее умереть и освободить место другим «рожденным сверх меры». Вы меня успокаиваете, но льете воду на мою мельницу, которая регулирует излишки рождения менее ценных. Вы «усердные», поберегите силы в борьбе с помощью медицины, вы ничего не добьетесь, потому что я поставлена уничтожить всех тех, которые утратили веру в мою мать, абсолютное здоровье; но свобода слова тем, кто провозглашает мои мысли, мою мудрость, свобода тем немногим, которые следуют за мной и отворачиваются от медицины. Ученые не бойтесь таковых людей, их днем с огнем не сыщешь, они не отберут у вас поле деятельности.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...