Главная Обратная связь

Дисциплины:






Політична економія в Україні в ІІ пол. 19 – поч. 20 ст. та її еволюція



Бурхливий розвиток продуктивних сил у пореформлений період супроводжувався значними соціальними зрушеннями. Поглибленням соціальних суперечностей, пожвавленням суспільної думки. Зміни, що сталися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 року, позначився і на розвитку політичної економії.

Економістів цікавлять проблеми аналізу економічних категорій, з’ясування предмета ПЕ, якій вони надавали виняткового значення в суспільному житті.

Одним з перших розробив курс ПЕ російською мовою Т.Ф.Степанов (1795-1847) – професор ПЕ Харківського університету. Степанов широко і творчо використовує надбання світової науки в галузі ПЕ. Аналізує такі питання, якпредмет ПЕ, суть і джерела багатства, продуктивні й непродуктивні класи, продуктивну й непродуктивну працю, суспільний поділ праці, відношення між виробництвом та споживанням, цінність, капітал, заробітну плату, прибуток, ренту, процент, кредит, НД тощо. У висвітленні цих категорій Т.Степанов не був оригінальним. В дусі Сміта він визначає такі категорії, як цінність, багатство. Під капіталом він фактично розуміє засоби виробництва, хоч і застерігає проти однобічного його розуміння. Він не лише аналізував і пропагував теоретичні ідеї західноєвропейських економістів, а й пов’язував йх з російською дійсністю, використовував для критики феодально-кріпосницької системи.


62. Економічні погляди М.Туган_Барановського (1819-1919) – учений зі світовим ім’ям, що зробив вел. внесок у розвиток багатьох теор. проблем економіки. Народився в дворянській сім’ї в Харківській губернії. Т.-Б. став першовідкривачем сучасної інвестиційної теоррії циклів. Ще 1894р. він опублікував працю “Промислові кризи в суч. Англії, їх причини і вплив на нар. життя яку захистив як магістерську дісертацію в Моск. ун-ті. Він критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади “теорії реалізації” Сея , яка стверджувала, що пропозиція порджує попит. Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те , що межа вир-тва визн. прод. силами людства .Він писав, що поит на товари створюється самим вирибництвом і жодних зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку прод. сил, не існує. Це на його думку підтверджує ідея про зв. пром. коливань з період. зростанням основного капіталу . Він розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух “ек. акт-сті”, а також фактори , що зумовл. таку активність . Т.-Б. звертає увагу на виявлення гол. рушійної сили ек. активності і робить висновок, що це є рух інвестицій. Він першим сформулював осн. закон інвестиційної теорії циклів , відповідно до якого фази пром. циклу визн активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва порджує мультипрлікаційний процес всіх елементів ек. активності.



Джерелом приб. він наз весь капітал.

У багатьох дослідж. “Учення про гран. кор-сть”, “Осн. помилка абстрактної теорії кап-зму” та ін. вчений намагався переорієнтувавти П.Е. в Рос. та Укр. на позиції

Велику увагу він приділив питанню розвитку капіталізму в Рос., що в останнє десятиріччя 19ст стало головним тор питаням у країні. Було опублік його докторську дисетацію “Рос. фабр. в минулому та сучасному. Історико-економічне досл.”.

63. Ек. погляди М. Зібера.

Професор Київського університету Зімер захищав труд теорію варт. Маркса. Зібер захистив маг. дисертацію “Теорія цінності й капіталу Д. Рікардо у зв. з пізнішими доповненнями та роз’ясненнями”. 1876-1878рр м. Зібер публікує в економічних журналах кілька статей під назвою “ Економ. теор. К. Маркса”, що в них викладає зміст першого тому “Капіталу”.

Він показує суперечності кап. вир-тва й привертає увагу до них увагу читачів глибоко аналізує стан. робітників. В цей час він критикує теорії цінності Г. Маклеода, Дж. Мілля, Т. Мальтуса, Н. Сеніора та ін. ек-стів. Детально проаназівувавши проблему форм власності, він простежив процес виникнення грошей , аналіз. їхні функції.На думку М.Зібера , заслуга М. полягає у вирішенні двох питань: з’ясуванні генетичного розвитку грошового обміну й чіткого визначення різних грошових ф-цій.

Теор. додаткової варт. К. Маркса він розглядає, як найвище досягнення економічної теор., оцінюючи вчення М. як дальший розвиток осн. засад науки. Виклавши вчення Д.Рікардо про чистий прибуток, М Зібер пише “Що ж лишалось авторові “Капіталу” додати до цього , крім точнішого, докладнішого й зрозумілішого формулювання?” Сам З. залишається у розумінні прибутку на позиціях Рікардо.

Погляди З. на закон-сті сусп розв. заслуговують на додаткове вивчення. Він досл. питажння розв первісного сусп. , виникнення різних форм власності, великого й дрібного вир-тва в земельному госп.

Велике знач. мали праці З., що заперечували народницьку тезу про особливість шляху екон. розв. Росії. Він зазначав що розв Рос. відбувається за об”єктивними ек. законами і неминуче приведе до кап-лізму.





sdamzavas.net - 2022 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...