І культура фахового мовлення

Офіційно-діловий стиль передбачає точний, чіткий, ло­гічний виклад думки шляхом використання синтаксич­них конструкцій (словосполучень і речень).

Вибір варіантів побудови простих і складних речень ре­гулюють синтаксичні норми. їх вивчають у межах такого мовознавчого розділу як синтаксис.

Синтаксис — розділ граматики, що вивчає будову простих і

складних речень, їх типи, форми та умови вживання.

Мовним засобам офіційно-ділового стилю властиві кон­серватизм і сталість через його незначну експресивність. Тому мова ділових паперів характеризується великою кіль­кістю словосполучень, які є мовними кліше: доводжу до вашого відома, у зв'язку з, прошу надати.

Комунікативній функції ділового мовлення прита­манний іменний характер (вживання іменникових сло­восполучень). У діловому професійному мовленні широ­ко використовують віддієслівні іменники, основним завданням яких є уникнення двозначності: з метою створення — створити, шляхом відновлення — відно­вити.

Для офіційно-ділового стилю характерне використан­ня простих речень. Речення ділових паперів має прямий порядок слів, що передає загальний зміст без спеціального виділення окремих його елементів. Підмет завжди стоїть перед присудком, узгоджене означення — перед означува­ним словом, неузгоджене — одразу після нього. Вставні слова стоять на початку речення, оскільки вказують на ви­словлену раніше думку, систематизують виклад, поясню­ють окремі слова та словосполучення.

Непрямий порядок слів у ділових паперах доцільний лише в тому разі, коли логічний наголос падає на присудок.

Присудок вживають здебільшого у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості, постійності. Поширені пасивні конструкції, у яких вибір присудка обмежується лексичним значенням підмета: показники плану — вста­новлюються, розраховуються; вимоги до якості — задо­вольняються.

Ознакою офіційно-ділового стилю є розміщення кількох слів підряд в одному відмінку, найчастіше в родовому чи орудному.

Синтаксис ділової документації характеризується на­явністю узвичаєних інфінітивних конструкцій, неозначе­но-особових та безособових речень резолюційного змісту: допускаються до захисту роботи, оформлені відповідно до Положення про... .

Із метою економії висловлювання й точності відтворен­ня думки в документах поширені дієприслівникові та діє­прикметникові звороти. Дієприслівникові звороти не вжи­вають на позначення умови, часу і причини. У таких випадках їх замінюють підрядними конструкціями. Дієприкметникові звороти в офіційно-діловому стилі використовують з метою уточнення інформації.

Для ділових паперів характерне використання непря­мої мови. Пряма мова має місце тоді, коли цитують розпо­рядчий документ, законодавчий акт тощо.

У простому реченні не завжди можна відобразити складність взаємозв'язків між фактами, ієрархічну послі­довність, тоді послуговуються складними реченнями.

У діловому мовленні складне речення використовують обмежено, оскільки офіційно-діловий стиль тяжіє до системності й лаконічності. Різні типи синтаксичних струк­тур сприяють якнайточнішому вираженню змісту ділових паперів та передаванню різноманітних логічних відношень.

Для зв'язку компонентів думки у складних реченнях найчастіше з-поміж різних типів синтаксичних одиниць обирають займенникові зв'язки (цей, такий, той тощо).

Поширеними синтаксичними конструкціями у ділових паперах є складносурядні речення зі сполучниками а, але, і.

ІІ Практичний блок:виконайте завдання.