Главная Обратная связь

Дисциплины:






Вимоги до психолого-педагогічної підготовки



Знання: методологічних основ і категорій психології та педагогіки; закономірностей розвитку і соціального формування особистості; мети, завдань, змісту, принципів, форм і методів національного виховання й навчання; вікових та індивідуальних особливостей дітей, підлітків, юнаків і методики їх вивчення; принципів управління педагогічним колективом, засад наукової організації педагогічної праці.

Уміння: аналізувати педагогічну ситуацію, проектувати результат і планувати систему педагогічних впливів на колектив і особу; аналізувати й оцінювати стан реально існуючих соціально-педагогічних явищ, їх характер, причини, умови і наслідки виникнення і прогнозувати подальший розвиток; виявляти рівень навченості і вихованості учнів; проектувати розвиток особистості вколективі і поза школою; заздалегідь виявляти можливі труднощі і помилки учнів; виділяти і точно формулювати для них конкретну педагогічну задачу; планувати свою роботу з керівництва навчальною і позакласною діяльністю учнів; обгрунтовано добирати методи, засоби, організаційні форми навчально-виховної роботи; передбачати характер зворотних реакцій учнів на заплановану схему педагогічного впливу.

У конструюванні та реалізації змісту навчально-виховного процесу майбутні педагоги повинні вміти: відбирати, аналізувати, синтезувати навчальний матеріал відповідно до поставлених цілей навчання, виховання і розвитку учнів; здійснювати дидактичну переробку навчального матеріалу і складних, неадаптованих текстів з урахуванням досвіду учнів і пристосуванням до конкретних дидактичних задач; цілеспрямовано розчленовувати педагогічну діяльність на операції, правильно розставляти учнів у процесі практичної роботи і забезпечувати їх ефективну взаємодію; творчо і обгрунтовано будувати організаційно-педагогічну і логіко-педагогічну структури уроку; виявляти і приводити до руху потенційні педагогічні можливості різних видів діяльності учнів; педагогічно доцільно визначати завдання для окремих учнів і колективу класу, змінювати їх логіку; планувати структуру дій учнів і педагогічне керівництво їх діяльністю; педагогічно доцільно застосовувати методи навчання і виховання, керувати поведінкою та активністю учнів; визначати за зовнішніми ознаками і вчинками зміни у психічному стані учнів, розуміти і пояснювати особливості їхньої поведінки в різних життєвих ситуаціях; подумки ставити себе на місце учня; захоплювати учнів, зацікавлювати їх новими перспективами знань, громадських справ; ураховувати їхні взаємостосунки.

особисті симпатії і антипатії при їх групуванні для виконання загальних завдань; швидко приймати рішення і знаходити найнадійніші засоби педагогічного впливу, які б не були антипедагогічними; вишукувати найліпші форми вимог і варіювати їх залежно від індивідуальних особливостей учнів і педагогічної обстановки; встановлювати педагогічно доцільні стосунки з окремими учнями, малими групами і всім учнівським колективом; знаходити контакт, спільну мову і правильний тон з батьками, колегами-вчителями і, взагалі, — з різними людьми за різних обставин; приваблювати до себе вихованців, за необхідності перебудовувати свої стосунки з колективом та окремими учнями, знаходити індивідуальний підхід до них; передбачати вияви психічних процесів, властивостей і станів, соціально-психологічних установок і мотивів поведінки; виявляти позитивні й негативні соціально-педагогічні явища у школі, вловлювати характер внутрішньоколективних, міжколективних і міжособистіс-них взаємостосунків.



У регулюванні та коригуванні педагогічного процесу вміти: обгрунтовано здійснювати коригування поставлених завдань, забезпечувати адаптацію або нейтралізацію зовнішніх впливів мікросередовища; виявляти здібність до орієнтування й перебудови засобів діяльності за зміни умов; регулювати, спрямовувати міжособистісні стосунки школярів, ліквідовувати конфлікти, що виникають між ними, зміцнювати їхні відносини дружби і товариськості; провадити поточне інструктування, а також постійний контроль за роботою учнів, змінювати напрями і характер їхньої діяльності — ускладнювати вимоги і стимулювати хід роботи з урахуванням тенденції її розвитку.

Важливими складовими є також підсумковий облік, оцінювання одержаних результатів і визначення подальших педагогічних завдань; уміння аналізувати отримані результати відповідно до вихідних даних і заданої педагогічної мети; вміння виявляти порівняльну ефективність тих чи інших застосованих форм, методів і прийомів у навчально-виховному процесі; вміння аналізувати сутність своїх досягнень, недоліків, досвід інших учителів, зіставляти теорію з практикою.'

Друга частина професіограми складається з предметної та методичної підготовки, а також набуття прикладних знань, умінь і навичок.Методична підготовка майбутніх учителів-предметників узагальнено складається з таких компонентів: знання завдань освіти з навчального предмета на сучасному етапі розбудови національної школи, глибокого і всебічного знання навчальної програми, підручника і навчальних посібників з фаху; знання теоретичних основ викладання предмета як педагогічної науки і методів дослідження; знання практичних шляхів здійснення виховання учнів у процесі вивчення навчального

1 Див.: Грузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. — Рівне, 1996. — С. 39-42.44

предмета; знання важливих місць шкільної програми, розуміння природи труднощів (змістовна, психологічна, методична і т. д.), наявності прийомів подолання цих труднощів; уміння організувати нарівні сучасних дидактичних, психолого-педагогічних і технічних вимог усі форми роботи з предмета (уроки різних типів, практичні та лабораторні роботи, повторення, перевірка й оцінка знань, самостійна робота учнів); фундаментального володіння методикою викладання, тобто, спираючись на основні положення дидактики, вікової і педагогічної психології, вибрати оптимальний варіант навчання в певних умовах; вміння у потрібний момент замінити один прийом роботи іншим, не передбаченим у плані уроку; вміння відрізнити науку і навчальний предмет, здійснювати дидактичну (методичну) переробку матеріалу і методів науки у матеріал і методи викладання; вміння відрізнити методи, перевірені досвідом школи, і нові методи, які оправдали себе, від методів, які не виправдали себе в роботі; вміння залучити учнів до навчання і навчити їх вчитися; вміння пробуджувати і розвивати в учнів інтерес до предмета; володіння методами і прийомами роботи з навчально-наочними посібниками, сучасними технічними засобами навчання, комп'ютерною технікою; уміння виготовляти і застосовувати просте обладнання з предмета; володіння вільним і про­фесійним демонструванням наочності; уміння вести у школі не менше двох факультативних курсів з предмета; готовність до керівництва позакласною та позашкільною роботою з фаху.

На базі професіограми вчителя складають навчальні плани, за якими визначаються перелік навчальних предметів і кількість відведеного для їх вивчення часу, вимоги до знань, умінь і навичок майбутнього вчителя, закладені в навчальних програмах і підручниках.

Навчальний план— це нормативний документ, який складається вищим педагогічним навчальним закладом на основі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, навчальні і виробничі практики) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю. У навчальному плані відображається також обсяг часу, відведеного на самостійну роботу.

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки і затверджується керівником вищого закладу освіти.

Різновидом звичайного навчального плану є робочий навчальний план та індивідуальний навчальний план студента.

Робочий навчальнийплан — це нормативний документ, який складається вищим закладом освіти на поточний навчальний рік і конкретизує форми проведення навчальних занять, їх обсяг; форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю по семестрах. Робочий навчальний план затверджується деканом факультету.

У навчальному плані з будь-якої спеціальності можна виділити чотири групи навчальних дисциплін:

1) соціально-економічні і гуманітарні науки, які створюють методоло­гічну базу для всіх спеціальностей: історія України, філософія, основи економічної теорії, соціологія, політологія, правознавство, етика і естетика, логіка, історія релігії і вільнодумства, українська і зарубіжна культура, культура ділового і наукового мовлення, валеологія та охорона здоров'я дітей, цивільна оборона, безпека життєдіяльності;

2) загальноосвітні дисципліни, що сприяють всебічному розвитку майбут­нього вчителя: іноземна, мова, обчислювальна техніка і технічні засоби навчання, фізична культура тощо;

3) психолого-педагогічні дисципліни, що забезпечують психолого-педа-гогічну підготовку майбутнього вчителя: вступ до педагогічної професії, педагогіка, загальна психологія, вікова і педагогічна психологія, етика та психологія сімейного життя, історія педагогіки, основи педагогічної майстерності, вікова фізіологія та шкільна гігієна, спецкурси та спецсемінари з актуальних проблем навчання і виховання учнівської молоді;

4) спеціальні науки,що визначають профіль спеціаліста: цикл фунда­ментальних і професійно орієнтованих дисциплін, методика викладання навчального предмета з фаху, спецкурси і спецсемінари зі спеціальності, педагогічна практика та ін.

Індивідуальний навчальний план студента— це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента з урахуванням вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки та його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб.

Даний документ складається на основі робочого навчального плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та вибіркові, обрані студентом, з обов'язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки.

Індивідуальний навчальний план складається на кожен навчальний рік і затверджується у порядку, встановленому вищим закладом освіти, але, зазвичай, деканом факультету.

Методичне керівництво індивідуальним навчанням студентів та контроль за виконанням ними індивідуальних навчальних планів здійснюється деканами факультетів і відповідними кафедрами.46

Навчальна програма— це нормативний документ, який визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань та умінь студентів.

Навчальні програми нормативних дисциплін включаються до комплекту документів державного стандарту освіти, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються і затверджуються вищим закладом освіти.

Підтипом навчальної програми є робоча навчальна програма.Це—норма­тивний документ вищого закладу освіти, який розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану.

У робочій навчальній програмі відображається конкретний зміст на­вчальної дисципліни, послідовність та організаційно-методичні прийоми і форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби і форми поточного та підсумкового контролю. До робочої програми входять тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання тощо.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...