Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема 3. Система контролю та оцінювання знань, умінь і навичок студентів



За час навчання в загальноосвітній школі нинішні першокурсники звикли до існуючої в ній системи обліку та оцінювання знань, умінь і навичок. Види, форми і методика контролю успішності, критерії оцінювання знань, умінь і навичок студентів у вищому навчальному закладі істотно відрізняються від шкільної системи. Це вимагає переорієнтації першокурсників зі звичного для них стереотипу підготовки до навчальних занять до нових умов навчання у вищій школі, передусім через ознайомлення їх з методикою контролю й оцінювання їх знань, умінь і навичок.

Насамперед студентів знайомлять з тим, що у вищому педагогічному навчальному закладі мають місце міжсесійний контроль (попередня, поточна і тематична перевірка) і підсумковий.

Міжсесійнийконтроль. Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю. Наприклад, на початку навчального року з метою встановлення рівня знань студентів; перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення; ступеня готовності студентів до сприйняття нової інформації за новою навчальною програмою, яку належить вивчити, у процесі підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до роботи над першоджерелами тощо. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування навчальної діяльності студента, що особливо важливо для стимулювання його самостійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах. Найчастіше вона здійснюється у таких формах:

— усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції, з оцінкою відповідей студентів (10-15 хв);

— письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (10-15 хв); відповіді перевіряються і оцінюються викладачем у позалекційний час; бажано, щоб контрольні запитання були заздалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти напишуть відповіді;

— фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв); проводиться найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт;

— перевірка за допомогою перфокарт (5-7 хв);

—письмова перевірка у вигляді диктантів, творів з гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо-математичних дисциплін;

— домашні завдання;

— практична перевірка знань на лабораторних і практичних заняттях;

— тестова перевірка знань студентів.

Досвід показує, що розумно й чітко проведена поточна перевірка

є ефективною стимулюючою силою за умови, коли вона не перетворюється



4на дріб'язкову опіку, а спрямовує пошукові старання студента в русло

самостійної роботи. Студентам імпонують слово підтримки і критична оцінка

з боку викладача.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінарських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання тематичної перевірки — дати можливість студентам осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв'язках. Тематичний і поточний контроль взаємопов'язані і входять до системи міжсесійного контролю. Наприклад, оцінка знань на семінарських заняттях — форма поточної перевірки знань студентів, їхньої самостійної роботи. Водночас семінарські заняття виступають зовнішньою формою організації тематичної перевірки. Цьому сприяє передусім те, що семінарські заняття присвячуються найважливішим темам дисципліни, що вивчається. Сказане стосується також лабораторних і практичних занять. Семінарські, практичні і лабораторні заняття сприяють не тільки перевірці знань і способів діяльності, а й виступають важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань.

Колоквіуми—важлива форма тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму — мобілізація студентів на поглиблене вивчення найважливіших тем чи розділів курсу. Мета колоквіуму—допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

Консультації з контрольними функціями мають два основних різновиди: а) консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першоджерел, самостійну роботу студентів над допоміжною літературою, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б) консультації-відпрацювання для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню в них уміння чітко організувати свою працю, допомагає викладачеві своєчасно виявити відстаючих, організувати індивідуальні творчі заняття для найменш підготовлених студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відповідних змін до матеріалу, що вивчається на лекціях, до змісту консультацій, індивідуальної роботи зі студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Підсумкова перевірка. Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і педагогічна практика традиційно вважаються основними формами підсумкового контролю навчальної роботи студентів.58

Кількість іспитів, зазвичай, не повинна перевищувати п'яти, а кількість заліків за семестр — шести, у тому числі не більше двох диференційованих.

Успішність студентів визначається і фіксується такими оцінками: за результатами заліків—"зараховано" і "незараховано", за результатами іспитів — "відмінно", "добре", "задовільно" і "незадовільно". Оцінка за підсумками диференційованого заліку виставляється так само, як і за результатами іспиту. Заліки — це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних і лабораторних робіт, засвоєння ними матеріалу семінарських занять, результатів практики.

Заліки, зазвичай, проводяться без білетів і оцінок, у вигляді бесіди викладача зі студентами. Співбесіди можуть проходити індивідуально. Під час заліку викладач констатує факт виконання чи невиконання студентами необхідних робіт. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залік "автоматично".

Іспити, зазвичай, складаються за білетами, затвердженими кафедрою. На консультаціях перед іспитом викладач знайомить студентів з екза­менаційними білетами.

Досвідчені викладачі нерідко проводять іспити за білетами у вигляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створенню атмосфери довіри та взаєморозуміння.

У деяких вищих закладах освіти нагромаджено певний досвід проведення іспитів без білетів (з урахуванням специфіки курсу).

Іспит з "відкритим підручником "розрахований, насамперед, на перевірку уміння швидко знайти необхідну інформацію, користуватися додатковою літературою, довідниками, навчальними посібниками тощо. Такий тип іспиту доцільно проводити зі складних і великих за обсягом дисциплін.

Практичний іспит зводиться, найчастіше, до виготовлення студентами натуральних об'єктів, їх схем, макетів тощо. У студентів музично-педагогічного факультету іспит може проходити у вигляді підготовленої заздалегідь концертної програми, що подається на суд викладачів і громадськості.

Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють упродовж року.

Курсові роботи студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні іспити приймає державна екзаменаційна комісія (ДЕК) у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім державних екзаменів, студенти-випускники захищають перед ДЕК дипломні роботи.

Усі згадані види контролю знань студентів (попередній, поточний, тематичний, підсумковий) є відносно самостійними, хоча й тісно пов'язаними між собою.

Особливо важливо ознайомити студентів з критеріями і нормами оцінювання. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог враховує:

а) характер засвоєння вже відомих знань (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);

б) якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);

в) ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

г) оволодіння досвідом творчої діяльності;

ґ) якість виконання роботи (зовнішнє оформлення теми виконання, ретельність і т. ін.).

Норми оцінювання.Оцінки "відмінно" заслуговує студент, який виявив всебічні, систематичні і глибокі знання програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, і ознайомлений з основною та додатковою літературою, рекомендованою програмою. Зазвичай, оцінка "відмінно" виставляється студентам, які засвоїли взаємозв'язок основних понять дисципліни в їхньому значенні для набутої професії, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу.

Оцінки "добре" заслуговують студенти, які виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка "добре" виставляється студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення та оновлення у ході подальшої навчальної роботи і професійної діяльності.

Оцінки "задовільно" заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлений з. основною літературою, рекомендованою програмою. Зазвичай, оцінка "задовільно" виставляється студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті і при виконанні екзаменаційних завдань, але спроможні усунути ці огріхи.

Оцінка "незадовільно" виставляється студентові, який виявив прогалини У знаннях основного навчально-програмового матеріалу; студентам, які неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додаткових занять з відповідної дисципліни.

Запитання і завдання

1. Розкрийте зміст професіограми вчителя.

2. Які якості особистості небажані для педагогічної професії?60

3. Охарактеризуйте основні форми організації навчання у вищому педагогічному закладі освіти.

4. Розкрийте суть навчально-пізнавальної діяльності студента під час лекції чи іншого навчального заняття.

5. Щоб мати уявлення про зміст і основні напрямки своєї навчально-пізнавальної діяльності за весь період навчання в педагогічному університеті, поцікавтесь навчальним планом вашого факультету.

6. Які види і форми контролю знань, умінь і навичок мають місце у педагогічному університеті?

7. Як ви готуватиметеся до складання заліків та іспитів?

8. Уважно прочитайте матеріал посібника про критерії і норми оцінювання і під час занять намагайтесь "приміряти" їх до отриманої Вами оцінки.

9. Для першокурсників актуальною є проблема навчитися слухати лекцію, повідомлення чи будь-яку інформацію. Для цього педагогіка пропонує дотримуватись таких правил:

1. Налаштуйте себе на засвоєння знань: прослухавши повідомлення викладача про план лекції, її мету і завдання, створіть собі робочий настрій, підготуйте все необхідне для конспектування важливих і цікавих для себе думок, фактів і висновків.

2. Слухайте активно: робіть записи плану лекції і рекомендованої літератури, основних положень і висновків, оригінальних думок, цікавих фактів, а також запитань, які виникли під час лекції, щоб після її закінчення задати їх викладачеві.

3. Зберігайте уважність і активність упродовж лекції: включайтесь у загальну психологічну розрядку, яку влаштовує викладач для попередження і зняття втоми; у зручний час розслаблюйтесь (зіпріться на спинку крісла, зробіть глибокий вдих та ін.).

4. Якщо вам нецікаво слухати, намагайтесь активізувати свою увагу шляхом коригування та доповнення повідомлення викладача або однокурсника своїми думками і прикладами, роблячи це, звичайно, подумки.

5. Після лекції необхідно переглянути законспектований матеріал і, якщо с потреба, уточнити та розширити його за рахунок самостійного опрацювання рекомендованої літератури, що сприятиме доброму закріпленню у пам'яті отриманої інформації. (Аверин Н.А., Львов Е.С. Как научиться учиться. — К., 1988. — С.27-28.)

Ш Рекомендована література

1. Алексюк A.M. Педагогіка вищої освіти України: історія, теорія. Підручник для студентів, аспірантів. — К.: Либідь, 1998. — 500 с.

2. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. — К.: ВВП "Компас", 1997. — 64 с.

2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. Посібник для вузів. — Рівне, 1996. — 240 с.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...