Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема 1. Принципи побудови системи освіти України



Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави.

Закон України "Про освіту" (Ст. 3) гарантує громадянам України право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

— розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

— відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

—різними формами навчання—очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Навчально-виховна діяльність закладів освіти здійснюється за такими принципами (Ст. 6):

—доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

— рівність умов кожної людини у повній реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку;

— гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

— органічний зв'язок з освітою та національною історією, культурою, традиціями;

— незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

— науковий, світський характер освіти;

— інтеграція з наукою та виробництвом;

— взаємозв'язок з наукою інших країн;

— гнучкість і прогностичність системи освіти;

— єдність і наступність у системі освіти;

— безперервність і різноманітність системи освіти;

—поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Національна доктрина розвитку освіти передбачає такі пріоритетні напрями державної політики щодо її розвитку:

— особистісна орієнтація освіти;

— формування національних і загальнолюдських цінностей;



— створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

— постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

— розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;

— пропаганда здорового способу життя;

— розширення україномовного освітнього простору;

— забезпечення освітніх потреб національних меншин;

— забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;

—розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

— органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;

— запровадження освітніх інновацій та інноваційних технологій;

— створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;

— створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне забезпечення;

— інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.

Управління освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування.

До державних органів управління вищою освітою належать:

— Міністерство освіти і науки України;

— центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти;

— Вища атестаційна комісія України;

— Державна акредитаційна комісія.

Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти. Міністерство освіти і науки України:

— бере участь у визначенні державної політики у сфері освіти, науки, про­фесійної підготовки кадрів;

— розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти;

— забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

— проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних за­кладів, видає їм ліцензії, сертифікати;

— організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних, педагогічних та вчених звань.

Вища атестаційна комісія України організовує і проводить атестацію нау­кових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою щодо присудження науко­вих ступенів, присвоєння вчених звань.

За результатами акредитації вищих закладів освіти Міністерство освіти і науки України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти:

— визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами, надає право видачі документа про освіту державного зразка;

— встановлює рівень акредитації навчального закладу;

— інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

— Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;

— загальні збори колективу навчального закладу;

— районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників;

— з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим.

Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики у сфері освіти.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...