Главная Обратная связь

Дисциплины:






РОБОТА ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ



 

На перших зборах майбутніх першо­класників проводиться анкетування батьків.

1. Дитина:

а) прізвище, ім'я;

б) скільки років, місяців.

2. Мати:

а) прізвище, ім'я, по батькові;

б) рік народження;

в) освіта, професія, місце роботи.

3. Батько:

а}прізвище, ім'я, по батькові;

б) рік народження;

в) освіта, професія, місце роботи.

4.Склад сім’ї (хто постійно проживає з дитиною).

5.Чиє інші діти, їхній вік, які стосунки з ними у дитини?

6.Кого з членів сім'ї дитина любить най­більше?

7.Чи була патологія під час вагітності, пологів?

8.Чи часто дитина хворіє, які тяжкі за­хворювання, травми перенесла?

9.Основні види ігор і занять удома.

10.Які іграшки подобаються, хто їх при­бирає?

11.Чи проводяться розвивальні занят­тя вдома, які, як часто?

12.Які гуртки, секції відвідує дитина?

13.Як часто у вашому домі бувають гості (частіше, ніж раз на тиждень, частіше, ніж раз на місяць, рідше), хто вони?

14.Як часто ви ходите з дитиною кудись і куди саме?

15.Як ви караєте дитину (назвати, які засоби найбільш дієві).

16.Які засоби заохочення ви застосовує­те, які з них найбільш дієві?

17.Чи відвідувала дитина дитячий са­док, який час, як ставиться до відвідуван­ня цього закладу?

18.Які у малюка стосунки з іншими дітьми, якщо виникають труднощі, то яко­го плану?

19.Що вас хвилює в дитині?

20.Про що ви хотіли б дізнатися і які поради отримати від нас?

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. Для дитини ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови наслідуючи, слу­хаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов'язково говоритиме так, як ви.

2. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілку­ються з нею. розмовляють. Виявляйте го­товність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувай­те: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладають­ся основи впевненості в собі Та успішного мовного спілкування поза сім'єю. Від сту­пеня раннього мовного розвитку залежати­ме подальший процес розвитку дитини в школі.

4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та анти­патії. Поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можли­вості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.



8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовува­ти, будувати, складати невеликі за розмі­ром деталі, зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умо­ви для повноцінної гри дитини. Гра—це її провідна діяльність, це її ро­бота. Л.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготов­лена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20. але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам'ято­вування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам'яті, уваги, мислення. Для цього сьо­годні пропонується багато ігор, головоло­мок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єди­ний режим і обов'язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольо­вого розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

15. Не завищуйте і не занижуйте само­оцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

 

Отже, саме в дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в майбутньому визначають готовність ди­тини до школи, і найбільша роль у цей пе­ріод в розвитку та становленні дитини на­лежить батькам. Саме вони мають забез­печити своєму малюку найбільш сприят­ливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим ра­ніше починається така взаємодія батьків з дітьми, тим краще, але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу». Вона може стати чудовим та захоплюючим заняттям— адже це процес творення людини, доросле життя якої пев­ною мірою визначається тим, чого вона навчилася в дошкільному дитинстві, спілкуючись з мамою і татом. Цікавим є такий факт: люди, які досягають успіху в житті, наголошують на значущості й важ­ливості того, що дається дитині батьками.

У роботі з шестирічками доцільним є використання такої форми узагальнення, як називання загальної кількості пред­метів. При цьому можна використовувати не тільки предметне оточення, а й тексто­вий матеріал. Прочитати дітям казку. Після прочитання і детального аналізу тек­сту попросити назвати всіх добрих і кмітли­вих героїв казки, підрахувати їхню кількість і записати її цифрою. Порівняти між собою множини. Записати словами їхні імена, порівняти їх за звучанням і на­писанням тощо. Операції аналізу й уза­гальнення можна вводити в кожну дитячу гру, наповнювати ними будь-яку практич­ну діяльність. Так. при прибиранні іграшок (з якими шестирічні граються з превели­ким задоволенням) запропонувати дітям: «Складіть схожі за кольором іграшки до кошика, а всі інші—до ящика» тощо.

Під час вивчення дітьми букв доцільно використовувати вправи на виділення за­даної букви з-поміж інших: запропонувати знайти у віршику всі великі букви «А», за­писати кию кількість цифрою, потім знай­ти всі маленькі букви «а» у віршику, підра­хувати їхню кількість, множини порівняти між собою. Доцільною є і така вправа, як знаходження у тексті всіх великих букв і підрахування їхньої кількості, що сприяє розвитку зосередженості та уваги. Під час опанування вміння виділення букви з фону інших букв можна запропонувати знаходи­ти в тексті задані слова, словосполучення і навіть невеличкі речення.

Дуже ефективною для розвитку логічно­го мислення є вправа на порівняння. Спо­чатку доцільно, наприклад, порівнювати букви між собою. Порівняння здійснюєть­ся за алгоритмом, схемою або словесним планом. Наприклад: «Що це?» (букви), «Які вони за розміром?», «З якої кількості еле­ментів складаються?», «Який звук на письмі позначають?», «Де в словах пишуть­ся?» тощо.

Показовою є вправа на знаходження четвертого зайвого з використанням еле­ментів граматики. Мабуть, важко знайти шестирічну дитину, яка не покаже або не напише букву «А».

Одним із показників мисленнєвого розвитку дітей є обізнаність, тобто певний запас знань про навколишній світ. Але треба пам’ятати, що цей критерій не за всіх умов є показником розвитку саме логічного мислення дитини. Так, наприклад, уміння читати, писати, рахувати і швидкість цих процесів є необхідними і показовими для пізнавального розвитку, але не основними. Як показують дослідження, читання, письмо, лічба у шестирічних можуть бути суто механічними діями, переважно продуктом пам’яті, а не глибоко усвідомленими явищами, які потребують активної роботи мислення. Більш надійним показником є ступінь узагальненості знань, їх гнучкість. Таким самим надійним показником є опанування раціональних прийомів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, тобто внутрішніх логічних механізмів мислення. Всі ці прийоми можна застосовувати до матеріалу будь-якого змісту і в будь-яких сферах діяльності дитини. Вони становлять основу для засвоєння теоретичних знань в умовах подальшого шкільного навчання.

 

 

Адаптація та дезадаптація дитини в школі

 

Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Це критичний вік. Які труднощі спіткають дитину в цей період? Які природні механізми адаптації та за яких умов вони “спрацьовують”?

Спочатку сформулюємо критерії адаптації, які умовно можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні показники адаптації – це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’єктивних належать самовдоволення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.

Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи теж має безліч аспектів. Розглянемо деякі з них.

I. Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі проходить швидко. Тривалий, іноді болісний період адаптації переживають діти, які одночасно з навчанням набувають досвіду щоденного спілкування з різними за характером однокласниками, шукають способів самоствердження. Вчителеві та вихователеві необхідно зрозуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, а також цілеспрямовані виховні завдання та ігри, в яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставитись до інших, допоможуть швидше знайти своє місце в класі.

II. У першому класі зустрічаються діти, які граються на уроках, на перервах, а виконання навчальних завдань для них стає лихом. Чому трапляються такі випадки такі випадки? Це діти, у віковому розвитку яких не закінчився період дошкілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно не готові до навчання діти. У цьому випадку тільки умови, за яких навчання засноване на грі та спілкуванні, допомагають дитині задовольнити свою потребу в грі не за рахунок навчання. З виховною метою треба формувати мотивацію навчання та ціннісні орієнтири.

III. З початком навчання перед дитиною ставлять нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов’язкового режиму та обмежень. Ступінь адаптації до нової соціальної ролі школяра визначається рівнем вольового розвитку та саморегуляції. За невисокого рівня психічних процесів сприймання вимог відбувається поступово. Успішний процес психологічної адаптації таких дітей залежить від дорослих. Атмосфера вимогливості й доброзичливості прискорює формування вольової саморегуляції.

IV. Зміна ролей від дошкільника до учня призводить і до нових стосунків у ланці “дитина – батьки”. Тепер поряд з турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання.

 

Надзвичайно велика роль в адаптації належить сім’ї, дорослим. Тому особливе значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження ще на етапі вступу до школи. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра тощо.

За перших ознак дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками щодо труднощів дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння ті підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту в дитини.

V. Багато важать для успішної адаптації стосунки “учень – учитель”. Адже дитина перебуває у великій емоційній залежності від учителя. Саме вчитель створює (або не створює) умови для повного розкриття потенційних можливостей дитини. Тому важливо зрозуміти справжні причини та психологічні механізми неадекватної поведінки й навчальних невдач. З цією метою можуть проводити так звані “малі педради”, на яких вчителі, які працюють з дітьми, аналізують причини дезадаптації і розробляють відповідні рекомендації.

 

Вияви дезадаптації в початковий період

Ø швидка втомлюваність; значний спад працездатності на кінець дня й тижня;

Ø підвищена тривожність, плаксивість;

Ø неадекватна поведінка;

Ø невміння формувати стосунки з дітьми та дорослими;

Ø неуспішність у навчанні.

 

Основні причини труднощів під час адаптації:

1. Психофізіологічні особливості:

- слабкий тип нервової системи;

- підвищена сензитивність;

- надмірне збудження.

2. Особливості розвитку:

- несформованість емоційно-вольової сфери;

- слабка саморегуляція поведінки.

3. Хибні методи виховання в сім’ї:

- виховання за типом “ кумир у сім’ї”;

- не сприйняття дитини;

- батьківська вседозволеність.

Дослідження цих причин допомагає розробити програму допомоги дитині в адаптації.

 

Рекомендується проводити такі заходи:

1. Індивідуальна робота з психологом – корекційні ігри, бесіди.

2. Консультації батькам.

3. Малі педради.

4. Ігри та завдання з метою корекційно-виховної роботи.

Такий комплексний підхід дає результати: вже на кінець другої чверті дитина долає труднощі.

 

Отже, готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначитися на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.

Саме для того, щоб вчасно запобігти можливих труднощів, необхідне психологічне обстеження готовності дітей до школи за показниками загального психічного розвитку. Зрозуміло, що діагностика – не самоціль. За виявленими ознаками неготовність дитини до навчання важливий і наступний крок – забезпечення їй необхідної психолого-педагогічної допомоги. Найкраще було б здійснювати психолого-педагогічний контроль за розвитком дитини та потрібну корекцію заздалегідь, протягом дошкільного віку, інакше, долучена до навчального процесу не готовою до нього, вона приречена на труднощі і долатиме їх нелегко. Проте цю проблему швидко не вирішити хоча б тому, що дошкільними дитячими закладами охоплена менша частина дітей. Набагато реальніше продіагностувати шестирічних дітей і з тими, що виявляють неготовність до навчання, працювати протягом року.

Тести для батьків

№1.

Дає змогу визначити, чи готові ви віддати свою дитину до школи.

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших дітей.

2. Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки – це непомірне навантаження на малюка.

4. Важко бути впевненим, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.

5. Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька – її рідна мати.

6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8. Боюсь навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

9. Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

10. Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.

11. Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12. Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13. Мій малюк значно слабший за своїх однолітків.

14. Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дитини.

15. Моя дитина часто каже: “Мамо, ми підемо до школи разом!”

Впишіть свої відповіді до таблиці: якщо згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні – залиште клітинку порожньою.

 

 

1) 2) 3) 4) 5)
6) 7) 8) 9) 10)
11) 12) 13) 14) 15)
Разом:

 

Аналіз результатів

î до 4 балів – це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі достатньо готові до шкільного життя вашої дитини);

î 5 – 10 балів – краще підготуватися до можливих труднощів заздалегідь;

î 10 балів і більше – було б непогано порадитися з дитячим психологом.

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчиках отримано 2 чи 3 хрестики:

1 – необхідно більше займатися іграми і завданнями, які розвивають пам’ять, увагу, дрібну моторику;

2 – необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3 – передбачаються труднощі, пов’язані із здоров’ям дитини, але ще є час для загартування;

4 – побоювання, що дитина не знайде контакту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5 – дитина дуже прив’язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому випадку корисно пограти з дитиною в школу.

 

Вольова готовність до школи

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички – стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам’ятовування, уваги, навичок мислення.

1. Чи достатньо сформовані у дитини гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею):

а) робить завжди сама, без нагадування;

б) робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в) без спеціального нагадування не робить.

2. Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл):

а) робить постійно;

б) робить часто;

в) робить дуже рідко.

3. Чи є у дитини стійкі навички самообслуговування (може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав’язати шарф):

а) є достатньою мірою;

б) є деякі;

в) немає.

4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15 – 20 хвилин), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі):

а) дуже часто вміє;

б) вміє зрідка;

в) не вміє.

5. Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерок, хоча вони їй доступні; не капризує, коли старші щось заборонили):

а) уміє достатньою мірою;

б) уміє тільки зрідка;

в) не вміє.

6.Чи вміє дитина поводитися за столом (правильно сидить, охайно їсть):

а) як правило вміє;

б) вміє, але робить далеко не завжди;

в) не вміє.

7. Чи є у дитини більш-менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластеліну:

а) всі досить стійкі;

б) інтереси є, але весь час змінюються;

в) наявні інтереси відсутні.

8. Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітається, прощається, дякує):

а) вміє;

б) вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в) не вміє.

9. Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі):

а) як правил, так;

б) взагалі дотримується, але інколи порушує;

в) ні, не дотримується.

10.Якщо дитина ставить запитання, чи завжди вона вислуховує відповіді:

а) як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б) інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

11.Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма:

а) завжди прибирає;

б) завжди прибирає після нагадування;

в) не прибирає.

Аналіз результатів

Варіант відповіді (а) в кожному запитанні – 3бали , другий (б) – 2бали, третій (в) – 1бал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок визначається за такими критеріями:

- високий – 33 – 27балів;

- добрий – 26 – 22бали;

- середній – 21 – 18балів;

- низький – 18балів і нижче.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Від п'ятирічної дитини до мене тільки крок, від новонародженого до п'ятирічного - страшна відстань. Л.Толстой

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім'ї.

2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтесь справами і проблемами дитини.

4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.

5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії по місту.

6. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

7. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин.

8. Зверніть увагу на те, що діти мають інформацію на тему сексу. Не дайте темі бути домінуючою.

9. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички і любов до праці.

10. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім'ї з своїми правами та обов'язками.

ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...