Главная Обратная связь

Дисциплины:






ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ



Курсова робота має бути виконана комп’ютерним або машинним способом відповідно до стандарту України “Документація. Звіти у сфері науки і техніки” (ДСТУ 3008-95).

Робота оформлюється на одному боці аркуша формату А4 (210х297 мм) з дотриманням міжрядкового інтервалу 1,5 пт із розрахунку 28–30 рядків на сторінці, шрифтом Times New Roman, розміром – 14 пт.

Текст розміщується на сторінці, залишаючи береги таких розмірів: верхній, нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, лівий – 30 мм.

Титульний аркуш роботи оформляється згідно з додатком Б.

Після титульного аркуша розміщують послідовно основні структурні частини роботи, заголовки яких: зміст, вступ, перший РОЗДІЛ, другий РОЗДІЛ, третій розділ, висновки, список використаних джерел, додатки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Не дозволяється розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки, а їх тексти – з абзацу. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам. Підрозділи у розділах починати з тієї ж сторінки, де закінчується попередній підрозділ. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу крапку не ставлять. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Текст курсової роботи повинен бути надрукований розбірливо, з однаковою щільністю, контрастністю і чіткістю зображення; помилки можна виправляти фарбою білого кольору, з нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту чорного кольору.

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці зі збереженням наскрізної нумерації всього тексту. Титульний аркуш, зміст теж включають до загальної нумерації, але номер сторінки на них не проставляють.

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі, у тому числі і на запозичені.

Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах розділу та називаються “Рисунок ____” і розміщуються під зображенням з вирівнюванням по центру, наприклад: “Рисунок 3.2 – Схема розміщення...” (другий рисунок третього розділу). До ілюстрації та після позначення її назви відступають один рядок. Приклад оформлення ілюстрації наведений у додатку Ж.



Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті з послідовною нумерацією у межах розділу. У лівому верхньому куті над таблицею розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Приклад оформлення таблиці наведений у додатку З. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження таблиці” і вказують її номер.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині підрозділів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки, з відступами зверху та знизу не менше одного рядка. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера, розділених крапкою. Номер проставляється в круглих дужках на рівні формули у крайньому правому положенні на рядку, наприклад: 3.1 (перша формула третього розділу).

Пояснення символів і числових коефіцієнтів формул слід наводити безпосередньо під формулою, в тій самій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом “де” без двокрапки. Пояснення кожного символу необхідно починати з нового рядка, наприклад:

Зміну потенційних грошових потоків від неопераційної діяльності можна розрахувати за допомогою такої формули:

 

(3.1)

де – зміна потенційних грошових коштів від неопераційної діяльності;

– зміна чистого оборотного капіталу від неопераційної діяльності;

– зміна неопераційної потреби в оборотному капіталі.

 

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка: знак рівності (=), плюс (+), мінус (–), множення (х) і ділення (:).

При написанні курсової роботи студент повинен робити посилання на джерела, матеріали, які використовуються в ній. Такі посилання дають змогу перевірити достовірність відомостей про цитування використаних джерел, дають необхідну додаткову інформацію про них. Загальні вимоги щодо складання списку використаних джерел та оформлення посилань на окремі джерела по тексту курсової роботи містяться у Методичних рекомендаціях бібліотеки ДВНЗ “УАБС НБУ” для викладачів і студентів “Бібліографічне оформлення реферату, курсової та дипломної роботи”, розроблених на основі ДСТУ 7.1-2006 “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги і правила складання” та ДСТУ 7.80:2007 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання”.

Не рекомендується включати в список джерела, які стосуються досліджуваної теми, але не були опрацьовані. Залежно від особливостей курсової роботи та опрацьованих джерел складання списку використаних джерел здійснюється в один з таких способів: алфавітний (за прізвищами авторів джерел), хронологічний (у порядку появи посилання на джерела за текстом), систематичний і тематичний. Найбільш загальновживаним є алфавітний спосіб групування списку використаних джерел.

Список використаних джерел обов’язково нумерується. Приклади оформлення використаної літератури наведено в додатку Е. При необхідності уточнення окремих вимог чи відсутності відповідного прикладу оформлення джерела слід керуватися загальними схемами складання бібліографічного опису джерела:

· Монографічний документ: Автор. Назва [Загальне позначення матеріалу] : відомості, що входять до назви / Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Cпецифічні відомості. – Місце видання : Видавництво, рік видання. – Кількість сторінок. – (Основна назва серії чи підсерії, Міжнародний стандартний номер серійного видання, присвоєний цій серії чи підсерії (ISSN); номер випуску серії чи підсерії). – Стандартний номер (або його альтернатива: ISBN або ISSN);

· Стаття з газети, журналу: Автор. Назва статті [Загальне позначення матеріалу] / Відомості про відповідальність // Назва журналу (газети). – Рік видання. – Номер. – Сторінки.

Бібліографічний опис складається тією мовою, якою опубліковане видання. Джерела іноземною мовою наводяться в кінці списку.

Посилатися слід на останні видання джерел. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання. При посиланні на джерело, включене в список використаної літератури, після згадки про нього або після цитати з нього в квадратних дужках зазначається номер, під яким він значиться в списку, наприклад: [25]. При посиланні на конкретну сторінку використаного джерела в квадратних дужках наводять її номер [14, с. 149].

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, викладений укладачем.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи після списку використаних джерел, розміщуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті роботи та продовжуючи наскрізну нумерацію роботи. У додатки можуть бути включені:

· ілюстрації та таблиці допоміжного характеру;

· проміжні матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включати до основної частини (розрахунки, бухгалтерська і статистична звітність, копії програм робіт, інструкції, методики, опис розроблених комп’ютерних програм, допоміжні математичні докази та ін.).

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово “Додаток ___” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки. Перший додаток позначається як додаток А. Коли літер алфавіту не вистачає для нумерації додатків (згідно з вимогами стандарту літери Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь не використовуються), пропонується використовувати загальноприйняту систему: за додатком Я йдуть додатки АА, АБ, АВ тощо.

Ілюстрації, таблиці, формули і рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах одного додатка, наприклад, рисунок Б.2 – другий рисунок додатка Б.; таблиця А.1 – перша таблиця додатка А; формула (В.3) – третя формула додатка В. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула А.1.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...