Главная Обратная связь

Дисциплины:






Емоційно-вольова сфера людини. ливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтен­сивного переживання тривоги, називають тривожністю




 


ливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтен­сивного переживання тривоги, називають тривожністю.

Апатія(від гр. apatheia — нечутливість) є емоційним станом, при якому виявляється байдужість, відсутність інтересу до навко­лишнього, її може викликати втома, розлади здоров'я, важкі переживання, а також певні соціально-психологічні чинники (роз­чарування в житті, втрата ідеалу тощо).

Фрустрація(від лат. frustratio — марне сподівання, невдача, обман) — це психічний стан зростаючого незадоволення, що вини­кає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню ме­ти чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її пре­стижу, людській гідності. її необхідними ознаками є, з одного боку, наявність сильної мотивації досягти ціль або задовольнити потре­бу; з іншого, перешкоди, які не дають можливості це зробити. Бар'єри, які перешкоджають людині досягти цілі і викликають фрустрацію, можуть бути фізичні (наприклад, в'язниця), біоло­гічні (наприклад, старіння), психологічні (наприклад, інтелекту­альна необізнаність), соціальні (наприклад, норми поведінки).

Фрустрація виникає тоді, коли ступінь незадоволення ситу­ацією вищий, від того, що людина може пережити. Фрустрація ба­зових фізіологічних і психологічних потреб (наприклад, у безпеці, повазі) має патогенний характер; фрустрація вищих потреб (наприклад, компетентності, самореалізації) не викликає психоло­гічних порушень.

У результаті фрустрації виникає дезорганізація свідомості і діяльності. Стан фрустрації може спричинити такі реакції: аг­ресію, депресію, стереотипну поведінку, регресію або переоцінку цілей і бажань. Агресія (від лат. aggredior — нападаю) являє собою деструктивну поведінку людини з прагненням заподіяти іншому травму. Агресія може бути спрямована на інших людей (фізична і вербальна агресія) і на себе (автоагресія). В агресивному стані осо­ба може повністю втрачати самоконтроль. Такий стан типовий для нестриманої людини, але може виявитися і в стриманої людини після низки фрустрацій. Тоді вона виступає як ситуативна і корот­кочасна реакція і не визначає глибинної сутності людини. Поведінка людини у стані агресії значною мірою залежить від її характерологічних рис і виховання.


Агресія часто породжує насильство. Насильство може бути фізичним (побої, застосування зброї, небажані доторки), емоційним (приниження почуття власної гідності, словесні образи, грубість), економічним (позбавлення власних грошей, примушен­ня до роботи або заборона працювати), сексуальним (примушення до інтимних стосунків, сексуальні натяки або жарти), психо­логічним (ізоляція, залякування, маніпулювання, погрози, звину­вачення в безумстві). При ізоляції відбувається постійний кон­троль за тим, що людина робить, з ким дружить, зустрічається, го­ворить, заборона спілкуватися з близькими людьми. Залякувати можна жестами, діями, знищенням предметів побуту. При маніпу­люванні людині навіюють почуття провини перед іншими. Погро­жувати можна самогубством, тим, що людину залишуть саму тощо. Протилежним до агресії є стан депресії. Депресія (від лат. depressio — пригнічення, придушення) — це почуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. У такому випадку спостері­гається загальмованість рухів, мови, зниження активності, ініціативи, порушення сну, апетиту. Іноді у такому стані з'явля­ються немотивовані страхи. Депресія може бути спричинена фізичною втратою (наприклад, смертю близької людини), втра­тою самоповаги, дружніх чи любовних стосунків тощо. Особливо важкий її перебіг у підлітків і юнаків.



Стереотипна поведінка виявляється у повторенні фіксованої поведінки; регресія — у поверненні до зразків поведінки, які були притаманні у більш ранньому віці або у примітивізації поведінки, зниженні її конструктивності і якості.

Нарешті, у стані фрустрації людина може переоцінити свої цілі і бажання, таким чином знизивши мотивацію. Після цього об'єкт пе­рестає бути настільки привабливим, щоби викликати фрустрацію. Наприкінці XX ст. значний інтерес фахівців привернув такий феномен, як емоційне вигорання. Емоційне вигорання— це емоційний стан людини, яка інтенсивно і тісно спілкується з інши­ми в емоційно насиченій атмосфері при виконанні професійних обов'язків. Він характеризується знесиленням і відчуттям власної безкорисності. Вигорання включає три компоненти: емоційне і/або фізичне виснаження, деперсоналізацію, зниження робочої продуктивності. Цей стан часто виникає у людей з великим ста-


Розділ V


Емоційно-вольова сфера людини


 


жем роботи: вчителів, лікарів, юристів, міліціонерів, тренерів, робітників сфери обслуговування, священиків. Особливими якос­тями, які сприяють вигоранню, є емпатія, гуманність, м'якість, інтровертованість, фанатичність.

Здатність людини увійти в емоційний стан іншої людини, співпереживаючи і співчуваючи їй, називають емпатією(від гр. empatheia — співпереживання). При співпереживанні людина переживає ті ж самі емоційні стани, які відчуває інший на основі ототожнення; при співчутті людина переживає з приводу почуттів іншої людини. Знаходитися в стані емпатії означає сприймати внутрішній світ іншого так само, як це сприймає ця інша людина зі збереженням емоційних і смислових відтінків. Людина ніби стає цією іншою, однак обов'язково має залишатися відтінок «ніби-то». Це означає, що в людини зберігається здатність у будь-який момент повернутися у власний світ переживань. Емпатія легше дається у випадку подібності поведінкових і емоційних реакцій суб'ктів, а також у високотривожних індивідів.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...