Главная Обратная связь

Дисциплины:






Емоційно-вольова сфера людини




 


мує протилежну. Вирішальну роль при цьому відіграє інтелекту­альна сфера людини;

S поява додаткового смислу дії. Додатковий смисл дії утво­рюється тоді, коли попередній є недостатнім для спонукання до дії. У разі додаткового смислу дія виконується вже не лише зара­ди мотиву, а й заради особистих цінностей людини. Зміну смислу дії можна досягти за допомогою переоцінки значимості мотиву, зміни ролі та позиції людини, передбачення позитивних наслідків у разі досягнення мети та негативних у разі недосягнення, поєднання заданої дії з вищими мотивами обов'язку, честі, відповідальності тощо;

S наявність вольових зусиль. Вольове зусилля це стан емо­ційного напруження, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мислення, уяву тощо) і створює допоміжні мотиви до дії. У результаті такого зусилля вдається загальмувати одні мотиви і підсилити інші. Ознаками вольових зусиль є відчуття внутрішньо­го напруження; спрямованість уваги на дію, що виконується; напруження м'язів, які не беруть участі у виконанні дії (з'яв­ляється виразна міміка, затримується дихання, людина морщить чоло тощо); вегетативні прояви (зростає частота пульсу, людина червоніє, блідне тощо).

Вольові дії розвиваються одночасно і в єдності з довільними, хоча і мають різні шляхи формування. Якщо у довільних діях центральним є ставлення до мети та до засобів її досягнення, то вольові дії передбачають усвідомлення мети в її відношенні до мотиву діяльності.

18.5. Етапи вольових дій

Вольова дія може бути простою і складною. Для простої вольової дії характерним є те, що спонукання до дії майже автоматично пере­ходить у дію; для складної суттєвим є те, що дії передує боротьба мо­тивів і прийняття рішення з урахуванням наслідків цієї дії.

Проста вольова дія має два етапи,або фази: перший — це виникнення спонукання та попередня постановка мети; другий — досягнення мети, тобто виконання рішення (див. рис. 27).


Рис. 27. Етапи простої вольової дії

Складна вольова дія складається з чотирьох етапів,або фаз: пер­ший — виникнення спонукання та попередня постановка мети; дру­гий — обмірковування та боротьба мотивів; третій — прийняття рішення; четвертий — виконання прийнятого рішення (див. рис. 28).

Рис. 28. Етапи складної вольової дії

1. Виникнення спонукання та попередня постановка мети.
Залежно від ступеня усвідомленості спонукання поділяють на

потяги, бажання та хотіння. Потяги — це неусвідомлені мотиви діяльності людини, і доки людина перебуває під їхнім впливом, у неї волі немає. Бажання — це мотиви поведінки, що характеризуються достатньою усвідомленістю потреб. При аномалії мотивації людини виникає абулія, для якої характерне різке послаблення сили потреб. У людини послаблюється активність через те, що її бажання стають надто слабкими, щоби впливати на волю. Хотіння розглядають як цілеспрямоване прагнення діяти певним чином, долаючи зовнішні та внутрішні перешкоди. Отже, щоб спонукання спричинили вольо­вий акт, людина повинна хотіти досягти поставленої мети.



2. Обмірковування та боротьба мотивів.

Ця стадія передбачає зважування всіх «за» і «проти», оцінку суперечливих бажань, аналізу обставин тощо. Якщо в людини ви­никають суперечливі бажання, то це неминуче веде до боротьби мотивів. Боротьба мотивів передбачає подолання внутрішніх перешкод, інтересів, цінностей, які можуть конфліктувати між собою. Цей етап закінчується прийняттям рішення.

3. Прийняття рішення.

Прийняття рішення — це остаточний вибір поставленої мети, який потребує докладання вольових зусиль. Прийнявши рішення,


Розділ V


Емоційно-вольова сфера людини


 


людина одночасно має приписати комусь (чомусь) відповідальність за результати своїх дій, тобто здійснити локус контролю (від лат. locus — місцезнаходження, франц. controle — перевірка). Схильність людини пояснювати причини своїх дій та вчинків внутрішніми чинниками (наприклад, здібностями, характером, особливостями пам'яті, спадковістю, втомою тощо) називають внутрішньою, або інтернальною локалізацією контролю. Інтернали більш послідовні у разі досягнення мети, схильні до самоаналізу, організовані, неза­лежні, комунікабельні. Схильність людини приписувати причини своїх дій та поведінки зовнішнім чинникам (наприклад, матеріаль­ним труднощам, долі, обставинам, природним перешкодам, соціально-економічним причинам тощо) називають зовнішньою, або екстернальною локалізацією контролю. Такі люди обов'язково знайдуть пояснення своєї неуспішності у зовнішніх перешкодах: недостатніх матеріальних можливостях, нестачі часу, неспрятли-вих умовах тощо. Встановлено, що екстернали менш впевнені у своїх здібностях, тривожні, не доводять свої наміри до кінця, менш відповідальні та непослідовні.

4. Виконання рішення.

Виконання вольових рішень — це найсуттєвіша фаза вольової поведінки. Під час виконання людина стикається з реальними труднощами. В їхньому подоланні суттєвого значення набуває здатність до вольового зусилля. Про волю людини судять не за її гуманними намірами, а за реальними вчинками.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...