Главная Обратная связь

Дисциплины:






Дигітайзер формату А0



Сумарна точність зчитування координат для більшості моделей дигітайзерів звичайно знаходиться в межах десятих чи сотих часток міліметра. Картографічні матеріали, призначені для цифрування, кріпляться на робочу область дигітайзера За допомогою курсора-зчитувача вказується кілька контрольних точок з відомими координатами

Дигітайзер формату А4 із закріпленим картографічним матеріалом:

Курсор дигітайзера може бути оснащений різною кількістю функціональних кнопок (звичайно 4 або 16 — рис. 2.5б). Функції цих кнопок можна програмувати (вартість дигітайзерів досягає $3000-4000) та появою порівняно дешевих сканерів дигітайзерне введення просторових даних сьогодні практично цілком витиснуте технологіями екранного дигітизування.

Сканер призначений для введення в монітор графічної або текстової інформації з листка паперу, зі сторінки журналу чи книжки. Він дуже швидко створює електрону копію тексту або картинки, перетворюючи ввідну інформацію в форму, зручну комп’ютеру.

Сканери. Сканер(scanner — пристрій аналого-цифрового перетворення зображення для його автоматизованого введення в комп'ютер у растровому форматі шляхом сканування (послідовного перегляду і зчитування смуг зображення) у відбитому чи прохідному світлі з непрозорого і прозорого оригіналу (кольорового, монохромного напівтонового, штрихового).

Технічні характеристики й сфери застосування сканерів залежать від виду і технології подачі матеріалу, що сканується, просторового дозволу (визначається кількістю елементів растра на дюйм, звичайно 300-600 dpi і більше), точністю розпізнавання кольору і півтонів (характеризується кількістю біт, що описують кожен елемент растра). Розрізняють планшетні сканери (flatbed scanner), барабанні сканери (drum scanner), роликові сканери(sheet-feed scanner) і ручні сканери (handheld scanner). Застосування останніх у ГІС обмежене малим форматом сканованого аркуша в додатках щодо розпізнавання тексту.

Основою сканера є лінійка зі світлочутливими елементами, що рухається вздовж документа, який сканується (у планшет-них сканерах), або сканований документ протягується вздовж нерухомої лінійки (у барабанних і роликових сканерах).

У зв'язку з конструкційними особливостями формат планшетних сканерів не перевищує A3.

Для сканування великоформатних картографічних документів розроблені різні моделі роликових сканерів. Сканери фірм Intergraph і Contex сканують кольорові, чорно-білі карти і плани формату А1-А0, а також рулонні матеріали з роздільною здатністю 400-800 dpi, товщина матеріалу, що сканується, може досягати 15 мм Роликові сканери мають похибку 0,1% на довжину сканованого документа. Спеціалізовані планшетні сканери мають кращі характеристики точності — 0,05%, але теж не забезпечують потрібного стандарту. Зазначені вище вимоги задовольняють тільки барабанні сканери, що застосовують для професійного «топографічного» сканування і створення цифрових копій карт



У таких сканерах особлива увага приділяється мінімізації і повному виключенню можливих перекручувань, що виникають у процесі сканування. Матеріал, який сканується, жорстко кріпиться на спеціальному барабані, при обертанні барабана документ рухається уздовж нерухомої скануючої лінійки.. Барабанний сканер ProfScan 5020C (Росія)

Такі пристрої встановлюються на спеціальній основі, у приміщенні підтримуються стабільні вологість і температура, для керування створене спеціальне програмне забезпечення. Загальна вартість таких програмно-апаратних комплексів може досягати 100000-150000 дол. США.

Мікрофон. З допомогою мікрофона людина вводить в комп’ютер безпосередньо звукову інформацію, звільняючись від стомлюючого ручного введення. Говорити легше і скоріше, ніж набирати текст на клавіатурі. Так, наприклад, звукова інформація може бути перетворена в друкуючий текст і збережена на диску.

 

7 Офісні засоби виведення . Принтери і Монітори

До пристроїв виведення належать пристрої перетворення вихідної інформації з форми зрозумілої комп’ютеру, в форму, зрозумілу людині.

Найбільш поширені пристрої виведення.

Дисплеї.Дисплей (display,displaydevice), синоніми — пристрій відображення, відеоекран — пристрій (система) виведення, що здійснює візуальне подання чи відображення (display, displaying) виведених даних на екран комп'ютера (screen), монітор. За конструкцією розрізняють дисплеї на основі електронно-променевих трубок (ЕПТ-монітор, CRT-display) і рідинно-кристалічні дисплеї (РК-дисплеї, LCD-display), плазмові дисплеї (plasma-panel display). Сучасні комп'ютерні дисплеї характеризуються розміром екрана, підтримуваними стандартами роздільної здатності, швидкістю відновлення зображення на екрані, відповідністю вимогам електробезпечності і відсутності іонізуючого випромінювання, зручністю керування і настроювання.

Дисплеї на основі електронно-променевих трубок є найбільш давньою і поширеною технологією візуалізації цифрових зображень. Зображення формується шляхом опромінення електронним променем плям люмінесцентної речовини на передній стінцівакуумної трубки. Колір формується злиттям трьох близько розміщених плям з різним колірним світінням — червоним, зеленим і синім (red, green, blue; RGB-модель); інші кольори та їхні півтони формуються шляхом змішування основних кольорів. Зображення формується з окремих зерен (пікселів), що складаються з трьох різнобарвних плям, розмір зерна становить 0,2-0,28 мм. Розмір екранів ЕПТ-дисплеїв складає масштабний ряд 14, 15, 17, 19, 20, 21, 22, 23 і 24 дюйми по діагоналі. Підтримуються такі стандарти роздільної здатності для відображення інформації: VGA (640x480 пікселів); SVGA (800x600 пікселів); XGA (1024x768 пікселів).

З появою технології рідинно-кристалічних дисплеїв почалося поступове збільшення їхніх розмірів і екранного розділення. Пікселі на цьому типі пристроїв формуються зі світлодіодів трьох основних кольорів, видимість чи невидимість світлодіода визначається станом рідкого кристала. Сучасні рідинно-кристалічні дисплеї (на основі TFT-матриці) для настільних комп'ютерів характеризуються розмірами від 15 до 24 дюймів, розмірами піксела 0,28-0,3 мм, підтримкою екранної дрібності 1280x1024; 1600x1200 пікселів. Такі дисплеї мають значно менші розміри порівняно з ЕПТ-аналогами, меншим енергоспоживанням і відсутністю іонізуючого випромінювання.

Принтер - друкуючий пристрій,призначений для виведення текстової інформації на папір, тобто для одержання документованої копії.

По принципу дії розрізняють матричні, лазерні, світло-діодні, струменеві.

Матричні принтери – дані виводяться на папір в вигляді відтиску, який утворюється через фарбуючи стрічку. Якість друку напряму залежить від кількості голок в друкуючій головці. Найбільш поширені 9 – головкові 1 24 – головкові матричні принтери.

Лазерні принтери. Вони відрізняються великою швидкістю друку. Як і в матричних принтерах, результуюче зображення формується з окремих точок. Основна перевага лазерних принтерів заклечається в можливості одержання високоякісного друку.

Світло діодні принтери. Різниця – джерелом світла є не лазерна головка, а лінійка світло діодів. Оскільки ця лінійка розміщена по всій ширині друкуючої сторінки, відпадає необхідність в механізмі формування горизонтальної розкрути і вся конструкція одержує простіше, надійніша і дешевша.

Струйні принтери. Зображення на папері формується з п’ятен, які утворюються при попаданні капель фарби на папір. Виведення капель фарби проходить під тиском, який утворюється в друкуючій головці при пароутворенні. В сьогоднішній час, струменеві принтери найшли дуже широке застосування в кольоровому друці.

Плотери.Плотер plotter), синоніми — графобудівник, автоматичний координатограф — пристрій відображення, призначений для виведення даних у графічній формі на папір, пластик, фоточуттєвий матеріал чи інший носій шляхом креслення, гравіювання чи фото-реєстрації іншим способом. Розрізняють планшетні плотери з розміщенням носія на плоскій поверхні, барабанні плотери з носієм, що закріплюється на обертовому барабані,рулонні, або роликові, плотери із креслярською голівкою, що переміщується в одному напрямку при одночасному переміщенні носія в перпендикулярному йому напрямку.

За принципом побудови зображення плотери поділяються на векторні і растрові. Векторніплотери створюють зображення пером чи олівцем. Растрові плотери, успадковуючи конструктивні особливості принтерів, створюють зображення шляхом порядкового відтворення і за способом друку поділяються на електростатичні плотери з електростатичним принципом відтворення, струминні базуються на принципі струминного друку (видавлюванні фарбувальної речовини через сопла форсунок), лазерні — відтворюють зображення з використанням світлового променя чи лазера, світлодіодні — відрізняються від лазерних плотерів способом перенесення зображення з барабана на папір, термічні плотери,мікрофільм-плотери, або фотоплотери з фіксацією зображення на світлочутливому матеріалі.

Основні конструктивні та експлуатаційні характеристики плотерів: формат відтвореного зображення-оригіналу, що варіює звичайно від А4 до А0 для плотерів нерулоного типу чи вимірюється робочою довжиною барабана і максимальною довжиною рулону (до декількох десятків метрів) для рулонного типу; розмір робочого поля; точність; просторове розділення растрових плотерів (звичайно в межах 300-2500 dpi); швидкість промальовування або виготовлення одиниці продукції заданого формату; наявність чи відсутність власної пам'яті (буфера); інтерфейс і програмне забезпечення.

Пристрої звукового виведення. Динаміка полоски, наушники забезпечують виведення І передачі звукової інформації. Пристрої призначенні для передачі даних.

Модем – пристрій, призначений для перетворення і передачі інформації між віддаленими комп’ютерами.

Пристрої введення-виведення і передачі інформації, пристрої організації зовнішньої пам’яті прийнято називати периферійними.

 

9. Глобальні та локальні мережі. Топології локальних мереж. Поняття мережевого протоколу.

Комп’юторна мережа—це сукупність комп’юторів, що зв’язані засобами передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп’ютор отримує доступ до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер. Комп’ютери у мережі поділяються на сервери та робочі станції (клієнти).

Сервери — це комп’ютери, які надають частину своїх ресурсів для загального користування абонентам мережі.

Робочі станції — це комп’ютери, що використовують ресурси, які надані серверами, проте своїх ресурсів для користування не виділяють.

В залежності від розташування комп-ів в мережі, мережі поділ. на глобальні та локальні. Глобальна М. може включ. інші мережі (локальні) або окремі комп-и. Глобальні поділ. на міські, регіональні, транснаціональні, національні. Локальні мережі об’єднують ком-пи ,що розташовані на відстані не більше декількох кілометрів. Локальна мережа з’єднується за допомогою швидкісних ліній зв’язку і спільно використовує програмні та апаратні ресурси.

У локальних мережах інформація передається на невелику відстань. Локальні мережі поєднують комп'ютери, що розташо­вані недалеко один від одного (у межах декількох міль). Для пе­редачі інформації використовується високошвидкісний канал пе­редачі даних, швидкість у якому приблизно така сама, як швид­кість внутрішньої шини комп'ютера.

Топології мережі-тип з’єднання комп-ів у мережу. Фізична топологія описує фізичну структуру складових частин мережі. Логічна топологія описує способи передачі пакетів даних в мережі, принципи контролю, тощо. Фізичному типові належить такі топології : 1--Загальні шини—при такому положенні всі комп-и з’єднуються послідовно. Такі мережі мають високу ефективність..2-- Зірка включає центральний вузол(hub) або концентратор, до якого включають всі комп-и. Ці мережі мають велику надійність , але такий тип мережі має велику вартість.3-- Кільце – мережа, що складається із замкнутих в кільце комп-ів ,але всі комп-и з’єднані парою, а це—велика вартість. Як правило всі локальні мережі створюються шляхом комбінації всіх топологій.

Мережевий протоко́л — набір правил, що дозволяє здійснювати з'єднання і обмін даними між двома і більше включеними в мережа пристроями. Різні протоколи, найчастіше, описують лише різні сторони одного типу зв'язку; взяті разом, вони утворюють стек протоколів. Найбільш поширеною системою класифікації мережних протоколів є так звана модель OSI, відповідно до якої протоколи поділяються на 7 рівнів за своїм призначенням — від фізичного(формування і розпізнавання електричних або інших сигналів) до прикладного (інтерфейс програмування додатків для передачі інформації додатками). Стек протоколів TCP / IP — це два протоколи нижнього рівня, що є основою зв'язку в мережі Інтернет. Протокол TCP (Transmission Control Protocol) розбиває передану інформацію на порції і нумерує всі порції. За допомогою протоколу IP (Internet Protocol) всі частини передаються одержувачу. Далі за допомогою протоколу TCP перевіряється, чи всі частини отримані. При отриманні всіх порцій TCP розміщує їх в потрібному порядку і збирає в єдине ціле

 

10. Технічні засоби та устаткування для орг.-ї локальної мережі. Середовище передачі даних.

Підключення комп’ютерів до мережі виконується задопомогою спеціальних пристроїв — мережевих контролерів (адаптерів), які забезпечують взаємодію робочих станцій. З’єднання мережевих компонентів виконується за допомогою кабелів.

Адаптер приймає дані з шини комп’ютера і перетворює їх у послідовний бітовий код, що використовується під час передачі по кабелю. Адаптер може бути автономним пристроєм або платою. Кожна плата і кожний комп’ютер має унікальну адресу в мережі. (Ці адреси «зашиті» в мікросхеми).

Тип кабеля для з’єднування мережевих компонентів визначає максимальну швидкість передачі даних та можливу віддаленість комп’ютерів один від одного. В якостi середовища передачi iнформацiї в локальних мережах найчастiше використовуються: коаксiальний кабель, витi пари провiдникiв i оптоволоконнi середовища.

Коаксіальний кабельподіляється на товстий та тонкий.

Вита пара може складатися із сукупності екранованих та неекранованих дротів. Неекрановані кабелі залежно від частоти поділяються на 3, 4, 5 категорії (відповідно 15, 20, 10 Мгц). Від категорії залежить можлива відстань зв’язку. Екрановані кабелі мають більш високу частоту (до 300 Мгц). Для підключення кабелів «вита пара» використовується такий самий роз’єм, як і в телефонних лініях.

Оптоволоконний кабель забезпечує швидкість передачі даних в декілька Гбіт/с. Він значно тонший, ніж звичайний кабель.

Для великих мереж з метою вибору найбільш оптимального шляху для передачі інформації використовуються маршрутизатори, в яких маршрут вибирається із попередньо створеного адміністратором мереж маршрутних таблиць . Динамічні маршрутизатори працюють за допомогою спеціальних алгоритмів( вибирають найбільш оптимальний шлях, аналізують стан каналу зв’язку, самі коректують маршрутні таблиці.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...