Главная Обратная связь

Дисциплины:






Основні принципи організації процесу розваг



Організація дозвілля і розваг передбачає залучення як місцевих жителів різних соціальних груп так і подорожуючих "приїжджих гостей" до участі у різноманітних мистецько-розважальних етнографічних культурно-історичних театралізованих заходах. Сюди можна віднести й анімаційне обслуговування під час руху "на круїзному теплоході, у поїзді, автобусі, літаку", а також під час перебування в тематичних парках, парках розваг, вакаційних зонах тощо.

Програма організації дозвілля і розваг готується зі врахуванням особливостей та індивідуальних потреб людини у певний проміжок часу, вільного часу. Людина - унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. Потреби людини є рушійною силою розвитку як суспільства, так і самої людини. Заради потреби, власне, і здійснюється організація відпочинку, дозвілля і розваг. Людські потреби історично обумовлені, визначаються даним історичним типом суспі­льних відносин, соціальним середовищем, системою виховання людини, самовиховання тощо. Потреби людини є основою її інтересів. Вибір моделі і форми програми відпочинку, дозвілля і розваг значною мірою залежить від самої людини, від природно-кліматичної характеристики, місця організації тощо.

Організація процесу розваг будується за певними принципами:

- добровільний вибір розваг

- попередня підготовленість до споживання розваг;

- необмежений перелік видів розваг; - зміна видів розваг;

- дотримання періодичності споживання розваг;

- комбінування розваг з іншими заняттями.

61. Парки в структурі індустрії дозвілля та розваг

Невід'ємною складовою дозвілля є організація відпочинку в парках, які наприкінці XX ст. перетворилися на соціально-педагогічні комплекси, що виконують просвітницьку, рекреаційну, соціальну, виховну, культурну, екологічну функції. Паркові комплекси пропонують великий асортимент послуг: творчі заходи, гольф, теніс, велосипедні прогулянки, плавання, екскурсії, гральні майданчики для дітей, культурно-мистецькі клуби, групи здоров'я. У парках використовуються різноманітні форми організації дозвілля: вистави балету на воді, вечори відпочинку для дорослих, ігрові конкурси, спортивні змагання, рекреаційні програми.

Проблемами ефективної діяльності парків у сучасному світі опікуються вчені та практики різних сфер життєдіяльності суспільства: економісти, працівники лісового господарства, філософи, соціологи і, безумовно, педагоги. Закордонні науковці вивчають екологічне виховання дітей засобами паркової роботи, розкривають специфіку проведення парками освітніх проектів, здійснюють соціологічне дослідження паркової проблематики, розробляють навчальні програми для шкільних груп у парках.



Головні питання розвитку парків вирішуються на міжнародних конгресах, конференціях, симпозіумах, семінарах, що проводяться Міжнародною асоціацією соціологів, Міжнародною службою тематичних парків, Міжнародною асоціацією розважальних парків та атракціонів. У кожній країні діє організація, пріоритетними завданнями якої є вивчення паркових проблем — Національна асоціація парків і рекреації (США), Національний фонд рекреації й туризму (США),

Інститут управління у сфері дозвілля та розваг (Велика Британія), Асоціація керівників муніципальних парків і садів (Нідерланди), Фонд парків і рекреації (Японія) та ін. Вони виконують значну інформаційну, методичну та наукову роботу з питань дозвілля, видають свої журнали, утримують центри підвищення кваліфікації спеціалістів, співпрацюють із рекреаційними та розважальними закладами різних країн світу.

У спеціалізованих виданнях висвітлюються питання взаємозв'язку між відвідувачами парку та природним середовищем, парком і містом, матеріально-технічним оснащенням і парковим обслуговуванням різних соціально-демографічних груп населення, розкривається роль парку як центру дозвілля, аналізується досвід діяльності парків у різних країнах світу, способи залучення інвестицій, організація науково-дослідної роботи в парках, прогнозування паркової роботи, перспективи розвитку паркової | індустрії.

Паркова мережа сучасності представлена парковими установами, які класифікують за територіальними та функціональними ознаками.

За територіальними ознаками розрізняють державні парки, парки штатів (земель, муніципалітетів, округів) та міські парки.

До державних парків належать національні, етнографічні, ландшафтні, військові парки, державні заповідники, парки національних битв, морські узбережжя, національні зони відпочинку, зони збереження природи, парки-пам'ятки культури, меморіали. Державні парки відкривають на своїй території музеї, виставкові зали, облаштовують галявини для таборів, організовують туристичні походи, екскурсії, експедиції, мисливство, плавання та ін.

Парки штатів, земель, муніципалітетів, округів орієнтуються на обслуговування населення конкретного штату й утримуються на кошти міських органів влади. Цінність таких парків визначається концепцією дозвілля, культурним значенням і туристичною привабливістю для відвідувачів.

Міські парки найчастіше призначені для прогулянок та відпочинку, для розвитку естетичних смаків людини, її екологічної культури, для поліпшення її дозвілля. У міських парках відвідувачі можуть грати в гольф або теніс, кататися на човні, смачно поїсти у ресторані, взяти участь у театральному дійстві, послухати музику, завітати на ярмарок або виставку. Дієвим методом розвитку міських парків вважається взаємозв'язок ландшафтного проектування та охорони навколишнього середовища (прикладом може бути центральний парк Стамбула в Туреччині, який має один із найбагатших за видами рослин у світі сад). Цінність міських парків визначається можливостями відпочинку на природі для міського населення, позитивним впливом парку на загальну екологічну ситуацію в місті, історичними та культурними пам'ятками.

За функціональними ознаками парки поділяють на спеціалізовані (спортивні, історичні, дитячі, зоологічні) та багатофункціональні (паркові комплекси, тематичні парки).

Особливої популярності у світі набули тематичні парки. На їх розвиток істотно вплинула диснеївська концепція парку ("Діснейленд" відкрито у штаті Каліфорнія, США, 1955 р.). Модель "Діснейленду" поширилась у багатьох країнах світу — Франції, Японії, Німеччині, Іспанії.

Диснеївська концепція паркового дозвілля передбачає:

— високий естетичний рівень паркового середовища;

— кваліфікований персонал і відповідну якість роботи;

— єдність усіх елементів паркової території (природи, споруд, екскурсійних стежок, тематичних зон, дизайну, торговельних центрів) та їх підпорядкованість одній меті;

— організацію дозвілля сім'ї, а не лише окремих її членів;

— суворе дотримання правил поведінки в парку (заборона палити, вживати алкогольні напої, прогулюватися без взуття, мати неохайний зовнішній вигляд тощо);

— поєднання різних видів і форм діяльності;

— своєчасне врахування бажань і потреб відвідувачів і їх якісне задоволення;

— постійні технічні вдосконалення, оновлення тематичних заходів і вистав.

Головною особливістю тематичних парків є підпорядкування всіх складових парку (атракціонів, заходів, рекреаційних програм, алей, майданчиків, спектаклів) певній темі. Тематичні парки мають на своїй території наукові центри, музеї, міні-парки для дітей ("Казкові куточки"), клуби для осіб літнього віку, педагогічні лабораторії, навчальні майстерні. Популярними є так звані пригодницькі майданчики, облаштовані з використанням природних ресурсів —джерел, водоймищ, скель, рослинності та відповідних технічних засобів — пожежних машин, міні-майстерень, старих літаків, потягів тощо.

Щоб приваблювати відвідувачів, парк повинен бути оснащений високоякісною технікою, видовищними ефектами, бути оригінальним. Так, "Порт Авентура" (Іспанія) має п'ять тематичних майданчиків — Середземне море, Полінезія, Китай, Мексика, Далекий Схід; "Міфічна Земля" відтворює атмосферу стародавніх цивілізацій Середземного світу; "Місто Дозвілля" — специфіку Голлівуда. У Німеччині відкрито парк, присвячений кінокомпанії "Уорнер Бразерс", — "Кіносвіт Уорнер Бразерс". На його території розташовані алея парку "Бермудський трикутник", мережа ресторанів, атракціонів, театр, сцени для видовищних шоу. Особливістю парку є те, що атракціони парку, його зони відпочинку організовані й облаштовані як картини з відомих кінофільмів ("Смертельна зброя", "Поліцейська академія", "Бетмен" та ін.).

Сучасні тематичні парки, яких стає дедалі більше, поділяються на оглядові, парки атракціонів, аквапарки, парки розваг, пейзажні парки.

Парки розваг є своєрідними відпочинковими комплексами з кінозалами, ресторанами, танцювальними залами, дитячими парками, майданчиками, клубами.

Пейзажні парки створюються з урахуванням особливостей місцевого ландшафту, підкреслюють його красу, зберігають природне різноманіття. Зразками таких парків є "Парк богів", "Світ природи", "Королівські володіння" (США).

Парки атракціонів ("Фантазіленд" у Німеччині, "Парк світу" у Китаї, "Скансен"у Швеції) втілюють концепцію відпочинку як участі в різноманітних атракціонах. Розважальні, просвітні, культурні, екологічні програми парків-атракціонів мають на меті оздоровити людину, забезпечити цікавий відпочинок, розвинути кмітливість, спритність, витримку, вміння орієнтуватися на місцевості з перешкодами, координацію рухів, швидкість реакції, інтуїцію. Серед таких атракціонів популярними е пізнавальні, ігрові, навчальні ("Навколо колеса**, "Комп'ютерний бум", "Безпека вдома й на дорозі", "Будівництво", "Повітря та космос", "Навколишній світ"). Ефективність атракціонів визначається системністю їх роботи, зовнішньою привабливістю, надійністю, систематичним удосконаленням.

Аквапарки пропонують відвідувачам водні види спорту, басейни, бані, солярії, підводні театри, акваріуми, дельфінарії, лікувальні ванни, сауни, фонтани.

Особливої популярності в закордонних країнах набувають дитячі пар-кн. їх функціональна особливість полягає в тому, що міські діти мають можливість познайомитися з дикою природою, свійськими та екзотичними тваринами. Педагоги вважають, що таке знайомство має велике значення для емоційного, духовного, творчого розвитку дитини, особливо міської.

Дитячий зоопарк у Берліні, окрім озера і вольєрів з тваринами, має гральні майданчики, басейн, гойдалки. Дитячий зоопарк у Відні розрахований на дітей різного віку: маленькі знайомляться з тваринами, старші вивчають значення тваринного світу в житті людини, особливості тваринного життя. У зоопарку відбуваються розважальні та рекреаційні заходи для батьків і дітей. Дитячий парк "Атогояма" (Японія) поділений на "міський дитячий парк" та "природний парк для дітей". Він має гральну зону, лісову смугу, "майданчик мрій", зоологічний куточок, театральну сцену. Парк "Міядзака" (Японія) обладнаний атракціонами, дитячою залізницею, гральними майданчиками, які не завдають шкоди природі.

Часто дитячі парки створюються при школах, вони передбачають ігрові та спортивні майданчики, галявини для відпочинку. Обов'язковим у такому міні-парку є куточок "незайманої", дикої природи.

Закордонні педагоги рекомендують у вихованні дітей-дошкільнят якомога ширше використовувати прогулянки на свіжому повітрі. Вони вважають, що діти, народжуючись у штучному світі, серед висотних будівель та автомашин, комп'ютерних ігор та розважальних телешоу, псують своє здоров'я ще у дошкільному віці: у них порушені координація рухів, концентрація уваги, обмін речовин, інтуїція, погіршений зір. Запобігти цим негативним змінам допоможе зближення з природою, перебування в дитячих садах і парках, де малюки розважаються не з ляльками та конструкторами, а спілкуються з живою природою: граються під відкритим небом, виру* шають на екскурсії.

Отже, дитячі парки (зоопарки, ботанічні сади, спортивні парки, аква-парки, ігрові парки, ландшафтні мікропарки) у сфері дозвілля закордонних країн посідають важливе місце.

Соціологічні служби парків систематично вивчають запити відвідувачів, їх бажання та потреби, зокрема, пов'язані з оглядом природних та історичних місць. Це дає змогу вдосконалити систему управління національними парками, підвищити кваліфікацію екскурсоводів, поглибити просвітницьку роботу, забезпечити відвідувачам належний відпочинок. На підставі соціологічних досліджень формуються вимоги до плану роботи та організації паркових заходів, розробляються методи та прийоми роботи з дітьми, організації сімейного відпочинку, обслуговування осіб похилого віку. Соціологічні дослідження виявляють, наскільки задоволений (чи не задоволений) попит відвідувачів парку, аналізують взаємозв'язки між населенням та персоналом парку, інформують про потреби відвідувачів.

Отже, сучасні парки мають багато завдань, спрямованих на естетичний розвиток особистості, її екологічне виховання, формування ціннісних орієнтацій. Та головною функцією парків є захист флори і фауни, збереження пам'яток історії та культури рідного краю. Особливо це стосується національних парків. Наприклад, у національних парках США успішно діє програма "Юний

рейнжер", розрахована на дітей 5—12 років. її головна мета — виховання у дітей шанобливого ставлення до природи, усвідомлення значення свого внеску в її охорону.

Паркова програма передбачає ознайомлення дітей з природою своєї країни та методами роботи, спрямованими на охорону 'її територій, спостереження за природними явищами, перегляд відеоматеріалів, участь в ігрових конкурсах, екологічних екскурсіях, мандрівках, а також надання допомоги тваринам, прибирання сміття, очищення захаращених земельних ділянок. По завершенні проекту діти отримують посвідчення та нагрудні значки "Юний рейнжер парку".

Серед відпочинкових програм еколого-освітнього спрямування, що реалізуються в закордонних парках, відомі такі комплексні проекти: "Новини океану", "Дика природа", "Екологія Аляски", "Економіка та навколишнє середовище", "Друзі маленького принца Землі" та ін. Такі проекти є ефективним засобом організації взаємодії дітей усіх вікових груп із навколишнім природним середовищем. Вони виконують навчальну, виховну, розвиваючу функції і передбачають такі форми роботи: екологічні ігри, театралізовані вистави, конкурси, лекції, екскурсії, туристичні походи, спостереження, музично-літературні композиції, свята (День захисту зеленої ялинки, День птаха, День лісу).

Парк як центр дозвілля реалізує свої функції в різних формах і видах:

— театральні (театралізовані свята і видовища, лялькові вистави, фольклорні програми, мистецькі фестивалі, карнавали);

— музичні (музичні фестивалі, концерти, вечори ретро-музики, оперного мистецтва, музичні гуртки, дні музичної культури, вечори авторської пісні);

— просвітні (лекції, диспути, тематичні вечори, дослідження, культурно-просвітні проекти, екскурсії, експозиції, навчання);

— хореографічні (танцювальні шоу, хореографічні гуртки, вечори балету, народного танцю, виступи самодіяльних танцювальних колективів);

— декоративно-прикладні (флористика, декоративне квітникарство, ікебана, дизайн, конкурси моди та краси, різьблення по дереву, виставки-експозиції, фестивалі ремесел).

Специфіка сучасних парків визначається тим, що вони розвиваються як поліфункціовальні заклади комплексу дозвілля, поєднуючи природне середовище з технічними досягненнями, універсальні й самобутні концепції дозвілля, сприяють мультикультуралізму паркової діяльності (популяризації культури свого народу та культур народів світу на фестивалях, в ігрових конкурсах, карнавалах, видовищних шоу, національних святах, днях мистецтва, мережі харчування), охороні та збереженню навколишнього середовища, розвитку парків як туристичних центрів (наприклад, "Діснейленд", "Дісней-Уорлд", "Євродіснейленд" є міжнародними туристичними центрами; озеро Тахо, Національний парк штату Каліфорнія, Є туристичною меккою для американців); демократичності та доступності паркового обслуговування (взаємодія парків, їх культурної, виховної, охоронної діяльності з щоденним життям, бажаннями та проблемами населення).

Економічна ефективність парків будь-якого виду визначається кількістю їх відвідувань, яка забезпечує рентабельність функціонування. Тому парки постійно розвиваються й модернізуються, вдосконалюють перелік послуг і програми дозвілля.

 

Досвід діяльності центрів дозвілля закордонних країн заслуговує вивчення і поширення. Однак ця діяльність має певні недоліки, зокрема такі, як непристосованість рекреаційних зон для відпочинку інвалідів, низька кваліфікація персоналу; відсутність програм дозвілля для соціально незахищених верств населення, загострення проблем охорони навколишнього середовища (руйнація ґрунту, засмічення лісів, збільшення кількості пожеж).

Попри це парки залишаються найдоступнішими закладами дозвілля, розрахованими на відвідувачів будь-якого віку та соціального стану, спроможними надати населенню різноманітні культурно-просвітні, видовищні, спортивні, рекреаційні послуги.

62.Поняття «азарт», «азартна людина», «азартний випадок», «азартні ігри»

Аза́рт, також запа́л, заст. газа́рд (від італ. azzardo — ризик; giochi dazzardo — азартні ігри, через фр. hasard — випадок, випадковість; un jeu de hasard — азартна гра) — емоціональний стан, проявляється як збудження пов'язане з очікуванням бажаного результату своєї діяльності, або того за кого уболівають. Може дійти до стану афекту. Найбільш проявляється в змаганнях та іграх, але може мати місце в будь-якій діяльності при захопленні нею. Як прояв емоцій, азарт приглушує «голос розуму».

«Азартна людина»- це людина ,яка грае в азартні ігри на гроші, тобто винагородою за виграш є матеріальне надбання, тоді як програш карається матеріальною втратою.

«Азартний випадок»- Слово «азарт» це переклад французького слова hazard, що означає «випадок». Тож азартні ігри — це ігри, побудовані на випадку. Не випадково азартні ігри називалися за старих часів фатальними або відважними іграми і протиставлялися комерційним або статечним іграм. У європейських мовах азартні ігри так і називаються: ігри випадку.

«Азартні ігри»- рід ігор, в яких виграш і програш залежать головним чином від випадку, удачі і набагато менше — від уміння гравця. Зазвичай, в азартні ігри грають на гроші, тобто винагородою за виграш є матеріальне надбання, тоді як програш карається матеріальною втратою.

63.Сутність та класифікація азартних ігор.

Перелічені нижче ігри можуть бути і не азартними, якщо процес грання в них не супроводжується азартом і гра проходить не на гроші

-Гральні кості: (кубики з мітками на кожній із сторін від 1 до 6)

-З гральними картами: покер, бакара, двадцять одне (блекджек, очко), орлянка, преферанс, деберц, штос

-Рулетки: російська рулетка, американська рулетка, французька рулетка

-Тоталізатор: ставки на спортивні результати, на певні події

-Лотерея:

-інші: «Чу» — гра на монетки, банк, японська гра майонг

-Гральні автомати: — новий крок минулого століття в гральній індустрії

-Відеопокер

-Слот-машина

-Пачінко

У казино як правило наявні декілька видів азартних ігр.Для порівняння: у комерційних іграх — бриджі, белоті, деберці, нардах, скаті, преферансі і ін. — виграш залежить в більшій мірі від вміння гравця, ніж від сліпого випадку, що виявляється у випаданні тієї або іншої сторони грального кубика або монети, того або іншого розкладу карт і т. д. Азартні ігри є основою грального бізнесу.

64.Поняття «гральний бізнес».Його сутність та мета.

Гра́льний бі́знес — діяльність, пов'язана із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), букмекерських контор, тоталізаторів, гральних автоматів за грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій формі — поза банківськими установами або у майновій формі на місці. Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів та більярдних столів).

Перше казино на території України відкривається на початку 1991 року у Києві. Місцезнаходження грального дому — готель «Київська Русь». В казино, що знаходиться у підвальному приміщенні готелю, розташовується 8 ігрових столів та 8 гральних автоматів.

В березні 1992 року, в історичному центрі Києва, на вул. Прорізна відкривається однойменне казино «Спліт». Спочатку у казино розташовуються лише гральні автомати, а пізніше встановлюються й ігрові столи. Також, цього року в Києві відкриваються казино «Будапешт» і «Запоріжжя», а в Донецьку — казино «Зеро». Також казино відкриваються у Харкові, Одесі і Дніпропетровську. У 1993 році грати в рулетку і блекджек можна вже у різних містах країни, від Львова до Севастополя. Гральним бізнесом більш нема кого вражати. Він поступово завойовує для себе нові українські території.

Окрім цього, наприклад, ряд заводів в Одесі та Вінниці, що розпалися («Термінал»), породжує декілька фірм, які самостійно починають збирати перші гральні автомати та стають, у майбутньому, головним виробником/оператором грального бізнесу в державі.

З 1 липня 2009 року в Росії заборонена будь-яка гральна діяльність, за винятком букмекерських контор, тоталізаторів і лотерей, окрім чотирьох спеціальних гральних зонах — в Калінінградській області («Бурштинова»), Алтайському («Сибірська монета») і Приморському краях («Примор'я»), а також в Краснодарському краї («Азов-Сіті»).Прем'єр міністр України Юлія Тимошенко також пролобіювала Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 25 травня 2009 року.

Це не призвело до припинення грального бізнесу, а призвело до його криміналізації, коли правоохоронні органи за винагороду почали прикривати і розширювати гральний бізнес.

Законопроект № 1571

22 грудня 2014 року у Верховній Раді було зареєстровано проект закону, який дозволяє регулювати діяльність казино в Україні, а також азартні ігри в казино виключно як розваги для багатих. Автором даного законопроекту № 1571 виступив Кабінет міністрів.[8] Метою закону є легалізація ігорного бізнесу в окремих ігорних зонах та поповнення бюджету за рахунок продажу ліцензій для організації ігорного бізнесу. 23 грудня на пленарному засіданні Верховної Ради

відбулося голосування щодо включення в порядок денний законопроектів № 1571, 1572, 1564. Але рішення підтримали лише 188 депутатів, тому воно не було прийняте.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...