Главная Обратная связь

Дисциплины:






Охорона людей від зараження бруцельозом



Бруцельоз — це заразна хвороба, до якої сприйнятливі усі види сільськогосподарських тварин і людина. Люди здебільшого заражуються від тварин, хворих на бруцельоз. Особливо небезпечний для людини збудник бруцельозу овець і кіз. Медичні працівники повинні організовувати і проводити у господарствах та населених пунктах протиепідемічні та інші заходи профілактики й лікування людей від бруцельозу. Крім того, вони здійснюють контроль за виконанням організаційно-господарських заходів, спрямованих на запобігання і ліквідацію захворювань бруцельозом. Уся худоба на фермах підлягає плановим обстеженням на бруцельоз, туберкульоз, мастит, а при потребі й на інші хвороби методами, які передбачені відповідними інструкціями і постановами.

При виявленні захворювання тварин на бруцельоз або інші гострозаразні хвороби, спільні для людей і тварин, керівник господарства, зоотехнік і ветеринарний лікар забезпечують ізоляцію хворої худоби, повідомити районний відділ охорони здоров'я про появу в господарстві бруцельозу або інших заразних захворювань і вжити заходів щодо ліквідації їх та охорони здоров'я людей, які обслуговують хворих тварин. Усі працівники, що обслуговують тварин у неблагополучних щодо бруцельозу господарствах, повинні перебувати під постійним медичним наглядом і суворо виконувати правила особистої профілактики, з якими зобов'язані ознайомити їх медичні та ветеринарні спеціалісти.

Не допускаються до обслуговування бруцельозних тварин підлітки, що не досягли 18 років, вагітні жінки та жінки, які годують груддю дітей. Не дозволяється також входити на територію неблагополучної ферми стороннім особам і працівникам підприємства, які не мають прямого відношення до обслуговування хворих тварин. Обслуговувати отари овець, неблагополучних щодо бруцельозу, можна тільки особам, які вакциновані проти цієї хвороби.

Санітарний одяг і взуття зобов'язані видавати керівники господарств за нормами і в встановлені строки. Контроль за правильністю користування спецодягом і спецвзуттям покладається на бригадирів тваринницьких ферм і бригад, на зоотехніків і ветеринарних працівників, а також на медичний персонал медпункту. Увесь санітарний одяг і взуття підлягають обов'язковій дезінфекції за рахунок господарства. Для цього халати, рушники, бавовняні фартухи раз на тиждень замочують в 1 %-ному розчині лугу або у 2%-ному розчині соди, кип'ятять 30 хв. і перуть у гарячій воді з милом. Клейончасті фартухи, гумові рукавички і гумове взуття щодня після закінчення роботи очищають від грязі і обливають 2—3%-ним розчином лізолу або іншим придатним для цієї мети розчином за вказівкою ветеринарного лікаря. Шкіряне взуття щодня очищають від грязі і періодично змащують березовим дьогтем. Організація зазначеної дезінфекції покладається на завідуючого фермою і проводиться під наглядом ветеринарного працівника. Для зберігання власного верхнього одягу і взуття працюючих встановлюють окремі шафи. Зберігати власний одяг і взуття у шафах, призначених для спецодягу, категорично забороняється. Після закінчення роботи працівники тваринництва зобов'язані ретельно мити руки 2%-ним розчином лізолу або хлораміну, а потім теплою водою з милом.



Відповідальність за встановлення рукомийників тваринницьких приміщеннях або на літніх станах та забезпечення теплою водою і милом покладається завідуючого фермою, а за забезпечення дез. розчином — на ветеринарного лікаря.

Ветеринарну допомогу тваринам, особливо при родах і післяродових захворюваннях, слід надавати в гумових рукавичках. Працівники, що обслуговують ізолятор або неблагополучну щодо бруцельозу ферму під час прибирання гною, стриження овець, знімання і сортування рун, під час розтину трупів, прибирання абортованих плодів, послідів або під час вимушеного забою тварин зобов'язані виконувати роботу тільки в гумових рукавичках.

У всіх приміщеннях для тварин і літніх таборах слід обладнати аптечки для першої долікарської допомоги робітникам. Контроль за поповненням аптечок медикаментами і перев'язним матеріалом покладається на медичний і ветеринарний персонал господарства.

У випадку абортування тварини особа, що доглядає її, зобов'язана негайно про це повідомити бригадира і вет. працівника, прибрати плід з "оболонками" послідом у непроникний для рідини ящик. Прибирати плід і послід можна тільки за допомогою щипців, або залізної лопати, які треба постійно зберігати у відрі з дез. розчином в окремому місці. Абортований плід за вказівкою ветеринарного лікаря відправляють на дослідження у ветеринарну бактеріологічну лабораторію або спалюють. Після того як відправлено або знищено абортований плід, ящик, у якому його переносили, дезінфікують. Забезпечення ферми такими ящиками та іншим інвентарем для прибирання плоду є обов'язком керуючого або завідуючого фермою.

Розкидати абортовані плоди, їх оболонки і посліди, викидати у гноєсховище або згодовувати їх собакам і свиням суворо забороняється.

На місці, де стався аборт, після первинної дезінфекції роблять додаткове знешкодження за вказівкою ветеринарного лікаря.

Їсти, пити воду або курити під час роботи на фермах з тваринами, що хворіють на бруцельоз, суворо забороняється. Для забезпечення робітників питною водою поза виробничими приміщеннями встановлюють баки з кип'яченою водою. Споживання у їжу сирого молока, молочних відвійок, вершків, кислого молока, сиру, сметани, виготовлених із сировини, одержаної від хворих на бруцельоз тварин, забороняється. Використання молока, вершків, молочних відвійок в їжу і виготовлення з них інших продуктів харчування у неблагополучних щодо бруцельозу господарствах дозволяється тільки після кип'ятіння або пастеризації їх. Молоко, одержане від корів, що позитивно реагують при обстеженні на бруцельоз, в усіх випадках підлягає знешкодженню шляхом переробки на топлене молоко і масло або кип'ятінням і використанню тільки у господарстві. Молоко, одержане від корів стада (ферма), яке оздоровляють, підлягає знешкодженню безпосередньо у господарстві шляхом пастеризації при температурі 70—75°С протягом 30 хв. або при температурі 85—90°С протягом 20хв., а при відсутності пастеризаторів — кип'ятінням. Після знешкодження молоко вивозять тільки на молокозавод або використовують усередині господарства. Вивозити молоко у сирому вигляді, яке одержане від корів стада або ферми, що оздоровляється і не може бути знешкоджене всередині господарства, можна тільки з дозволу головного санітарного і ветеринарного лікарів при умові транспортування його у спеціальних автоцистернах або опечатаних бідонах безпосередньо на молокозавод, де його знешкоджують пастеризацією.

Доїти овець і кіз, обробляти не дезінфіковані смушкові шкурки, заготовляти сичуги і тушки на фермах, неблагополучних щодо бруцельозу, категорично забороняється.

Для запобігання поширення захворювань худоби бруцельозом у неблагополучному щодо бруцельозу господарствах керівники, зооінженери і ветеринарні працівники, що обслуговують господарство, повинні вести облік руху тварин і без дозволу ветеринарного лікаря не робити ніяких перегрупувань тварин. Зооветеринарні спеціалісти і бригадири ферм повинні вести облік усіх випадків абортів і не допускати згодовування собакам абортованих плодів, послідів, а також вживання в їжу сирого молока та інших молочних продуктів, одержаних від бруцельозних тварин.

Тварин, що позитивно реагують на бруцельоз, але не мають клінічних ознак захворювання, дозволяється перевозити залізницею, водним транспортом, на автомашинах з непроникним кузовом на найближчі м'ясокомбінати або обладнані забійні пункти для забою худоби при суворому додержанні ветеринарно-санітарних правил і під контролем ветеринарних спеціалістів. Тварин (усіх видів), які при дослідженні позитивно реагують на бруцельоз, а також тих, що абордували або мають інші клінічні ознаки бруцельозу, негайно ізолюють і забивають незалежно від їх племінної та виробничої цінності. Утримувати хвору худобу в господарствах більш як 15 днів забороняється. У питаннях про порядок забою цих тварин і використовування м'яса, м'ясних та інших продуктів, одержаних при забої, керуються «Правилами ветеринарно-санітарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясопродуктів». У питаннях обробки і використання шкур, шкурок і шерсті керуються «Правилами дезінфекції сировини тваринного походження». Забивають тварин, які мають клінічні ознаки бруцельозу, у господарстві на спеціально обладнаному забійному майданчику.

Стриження овець і кіз неблагополучних отар роблять за графіком в останню чергу. До стриження тварин допускаються особи, яким зроблено щеплення проти бруцельозу. Приміщення, майданчики і стригальний пункт, спецодяг персоналу після роботи піддають санітарній обробці. Вовну від овець і кіз неблагополучних щодо бруцельозу отар знешкоджують бромистим метилом відповідно діючої інструкції. Після цього вовну вивозять без обмежень. Якщо у господарстві немає умов для знешкодження вовни, допускається вивезення її безпосередньо на фабрику первинної обробки вовни в подвійній тарі. До кожного паку прикріплюють бирку, на якій роблять напис: «Вовна одержана з господарства, неблагополучного щодо бруцельозу, підлягає знешкодженню». У ветеринарному свідоцтві зазначають, що шерсть одержана від овець неблагополучної щодо бруцельозу отари.

Після гарячого миття або дезінфекції бромистим метилом вовну допускають до обробки без обмежень.

Тваринницькі приміщення і територію навколо них потрібно утримувати у належному санітарному стані, проводити поточну, а перед зняттям обмежень заключну дезінфекцію приміщень, огорож, вигульних майданчиків, обладнання та інвентаря. Дезінфекцію родильних приміщень, окремих станків, кліток проводять після кожного отелення, опоросу. Станки, які займають хворі на бруцельоз тварини, і сусідні з ними дезінфікують щоразу після виведення тварин. Гній з неблагополучних щодо бруцельозу господарств, гуртів і свинарників, які оздоровлюють, вивозять у і гноєсховища або на окремі ділянки в бурти для біотермічного знешкодження протягом двох місяців, після чого допускають до використання у рільництві.

Слід також проводити дезінфекцію, дератизацію і інші ветеринарно-санітарні заходи відповідно до «Інструкції пропроведенню ветеринарної дезінфекції, дезінсекції, дезінвазії і дератизації». Для дезінфекції в неблагополучних щодо бруцельозу господарствах застосовують прозорий розчин хлорного вапна, який містить 2% активного хлору, 2%-ний гарячий розчин їдкого натру, 3%-ний розчин гарячої лужної суміші, 20%-ний розчин гарячого вапна, 5%-ний дезінфекційний (фенольний) креолін, 5%-ний розчин нафтолізолу, 2%-ний розчин формальдегіду та ін.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...