Главная Обратная связь

Дисциплины:






Атрибути файлу - сукупність байтів, що виділяють файл з безлічі інших файлів



Створювати нові документи можна за

допомогою вказівки Створити контекстного

меню папки або Робочого столу чи з меню

Файл/Створити вікна поточної папки.

Як і папці, файлу надають ім’я, але наповнюють даними лише за допомогою відповідних прикладних
программ. Для створення файлу в меню папки, диску натискаємо - Файл - создать(New)(вибираємо потрібній нам файл, папку, архів)(New File, new folder), так само перейменувати(також можна натиснути кнопку F2), копіювати, видалити. Для того щоб потрапити в меню в ОС Windows 7 треба натиснути клавішу "Alt". Також ці дії можна зробити за допомогою ПКМ - права кнопка миші - "создать(new file)", "копировать(copy)", "вставить(paste)", "удалить(Delete)".

Більш розкрито про видалення - для видалення файла - Меню - Файл -Удалить(виділив перед цим потрібний файл, або группу файлів), ПКМ - Удалить(Delete), або просто виділити файл та перетягнути в корзину, виділити та натиснути кнапку Delete на клавіатурі(файл потрапить в корзину), при натисканні комбунації клавіш Shift + Delete - файл видалиться зразу, не потрапляючи до корзини

 

 

66. Excel – найпопулярніша програма електронних таблиць, що призначена для експрес-моделювання облікових, економічних, статистичних, наукових та інших табличних розрахунків. Разом з тим це грандіозна програма, що є універсальною системою обробки даних.

Microsoft Excel обчислює будь-які табличні розрахунки: суми по стовпчиках і стрічках, вираховує відсотки, середньоарифметичні величини, банківські проценти, дисперсію та кореляцію; в ній можна використовувати велику кількість фінансових, математичних логічних функцій. Можливості форматування тексту в Excel такі ж як у хорошому текстовому редакторі, що дозволяє вибирати будь-який шрифт, кольорову гамму, рамки, лінійки. Excel будує за даними таблиць графіки, діаграми; працює з графічними об’єктами.

Робоче поле Excel це пуста таблиця, яка складається з 16384 стовпчиків і 1048576 стрічок. Новому файлу Excel автоматично присвоюється ім’я Книга 1 з розширенням .xlsх. Книга складається з листів, яких може бути до 255.

Внизу робочого поля ми бачимо стрічку закладок або ярличків (Лист 1, Лист 2 …) За допомогою ярличків, можна переміщуватися по листам книги. Ці операції можна виконувати за допомогою миші або комбінацій клавіш Ctrl+PgUp, Ctrl+PgDown.

Стрічки таблиці нумеруються цифрами, а стовпчики позначаються літерами латинського алфавіту. Кожна клітина Excel має ім’я, яке складається з імені стовбчика і номера стрічки, наприклад перша клітина має ім’я А1. Якщо потрібно звернутися до клітини А1 на листі 2, то записують Лист 2!А1. Одна з множини клітин є активною, вона виділяється рамкою – табличним курсором.



В кожній клітині таблиці може знаходитись число, текст, формула.

Числа– це цифрові дані. Число може бути ціле чи дробове будь-якого формату.

Текст – дані відмінні від числових, об’ємом до 32 Кбайт.

Логічні константи – типу ИСТИНА, ЛОЖЬ.

Формули – починаються символом = і являють собою сукупність операндів, що є координатами клітинок, з’єднаних знаками математичних операцій і круглих дужок.

Дата/Час – в повному чи короткому форматі.

Друкування робочих аркушів потребує узгодження полів сторінок і включення всіх необхідних елементів; це може представляти деяку складність (і віднімати чимало часу) як для новачків, так і для досвідчених користувачів Office Excel. В Office Excel 2007 є нове подання Разметка страницы, що дозволяє бачити, як виглядає робочий аркуш, у будь-який момент роботи над ним. Щоб відобразити робочий аркуш у цьому поданні потрібно скористатись командою Разметка страницы командної вкладки Вид.

Подання Разметка страницы дозволяє уникнути роботи «навмання». Лінійки угорі й ліворуч від робочої області дозволяють розподіляти області вмісту на сторінці, також є всі можливості редагування, можна вносити зміни в дані, вибирати нові опції форматування, а також зберігати й виводити документ на друк.

Подання Разметка страницы також можна ввімкнути за допомогою ярлика режиму перегляду стрічки стану Office Excel 2007. Ліворуч повзунка масштабу розташовані ярлики трьох подань – Обычный, Разметка страницы, Страничный.

67. http://bookdn.com/book_223_glava_7_TEMA_1.5._FAJJLOVASTRUKTURA_.html

68. http://www.ua5.org/word/264-vidlennja-fragmenta-tekstu.html

69.

Файлова система (англ. file system) - порядок, що визначає спосіб організації, зберігання та іменування даних на носіях інформації в комп'ютерах, а також в іншому електронному обладнанні: цифрових фотоапаратах, мобільних телефонах і т. п. Файлова система визначає формат вмісту і спосіб фізичного зберігання інформації, яку прийнято групувати у вигляді файлів. Конкретна файлова система визначає розмір імені файлу (папки), максимальний можливий розмір файлу і розділу, набір атрибутів файлу. Деякі файлові системи надають сервісні можливості, наприклад, розмежування доступу або шифрування файлів. 00:29:59  
    Операції з файлом Умовно можна виділити два типи операцій з файлом - пов'язані з його відкриттям, і виконуються без його відкриття. Операції першого типу зазвичай служать для читання / запису інформації або підготовки до запису / читання. Операції другого типу виконуються з файлом як з «об'єктом» файлової системи, в якому файл є щонайменшої одиницею структурування. [Правити] Операції, пов'язані з відкриттям файлу Залежно від операційної системи ті чи інші операції можуть бути відсутніми. Зазвичай виділяють додаткові сутності, пов'язані з роботою з файлом: хендлер файлу, або дескриптор (описувач). При відкритті файлу (в разі, якщо це можливо), операційна система повертає число (або покажчик на структуру), за допомогою якого виконуються всі інші файлові операції. По їх завершенню файл закривається, а хендлер втрачає сенс. файловий покажчик. Число, що є зміщенням відносно нульового байта у файлі. Зазвичай за цією адресою здійснюється читання / запис, у випадку, якщо виклик операції читання / запису не передбачає зазначення адреси. При виконанні операцій читання / запису файловий покажчик зміщується на число прочитаних (записаних) байт. Послідовний виклик операцій читання таким чином дозволяє прочитати весь файл не піклуючись про його розмір. файловий буфер. Операційна система (і / або бібліотека мови програмування) здійснює кешування файлових операцій в спеціальному буфері (ділянці пам'яті). При закритті файлу буфер скидається. режим доступу. В залежності від потреб програми, файл може бути відкритий на читання та / або запис. Крім того, деякі операційні системи (і / або бібліотеки) передбачають режим роботи з текстовими файлами. Режим зазвичай вказується при відкритті файлу. режим загального доступу. У разі багатозадачного операційної системи можлива ситуація, коли кілька програм одночасно хочуть відкрити файл на запис і / або читання. Для регуляції цього існують режими загального доступу, що вказують на можливість здійснення спільного доступу до файлу (наприклад, файл в який проводиться запис може бути відкритий для читання іншими програмами - це стандартний режим роботи log-файлів). Операції Відкриття файлу (зазвичай в якості параметрів передається ім'я файлу, режим доступу та режим спільного доступу, а в якості значення виступає файловий хендлер або дескриптор), крім того зазвичай є можливість у разі відкриття на запис вказати на те, чи повинен розмір файлу змінюватися на нульовий . Закриття файлу. В якості аргументу виступає значення, отримане при відкритті файлу. При закритті всі файлові буфери скидаються. Запис - у файл містяться дані. Читання - дані з файлу поміщаються в область пам'яті. Переміщення покажчика - покажчик переміщається на вказане число байт вперед / назад або переміщується за вказаною зміщення відносно початку / кінця. Не всі файли дозволяють виконання цієї операції (наприклад, файл на стрічковому накопичувачі може не «вміти» перемотувати назад). Скидання буферів - вміст файлових буферів з незаписаних в файл інформацією записується. Використовується зазвичай для вказівки на завершення запису логічного блоку (для збереження даних у файлі на випадок збою). Отримання поточного значення файлового покажчика. [Правити] Операції, що не пов'язані з відкриттям файлу Операції, що не вимагають відкриття файлу, оперують з його «зовнішніми» ознаками - розміром, ім'ям, становищем у дереві каталогів. При таких операціях неможливо отримати доступ до вмісту файлу, файл є мінімальною одиницею поділу інформації. В залежності від файлової системи, носія інформації, операційною системою частина операцій може бути недоступна. Можливі операції з файлами: відкриття для зміни, видалення, перейменування, копіювання, перенесення на іншу файлову систему / носій інформації, створення сімлінка або хардлінка, отримання або зміна атрибутів. Основою синтаксису регулярних виразів є той факт, що деякі символи, що зустрічаються в рядку, розглядаються не як звичайні символи, а як мають спеціальне значення (т. зв. Метасимволи). Саме це рішення дозволяє працювати всьому механізму регулярних виразів: \ - Скасувати / застосувати спеціальне значення . - Будь-який символ [- Початок безлічі ] - Кінець безлічі ^ - Початок тексту або заперечення безлічі $ - Кінець тексту (- Початок послідовності ) - Кінець послідовності | - АБО * - 0 або більше + - 1 або більше ? - 0 або 1 {- Початок повторювача } - Кінець повторювача

 

70. Таблиця складається з комірок, які згруповані у рядки та колонки. Існує можливість утворити порожню таблицю, а потім заповнити комірки або перетворити існуючий текст у таблицю. Можна також вибрати одну з таблиць, що пропонується майстром таблиць, або утворити таблицю з існуючих зовнішніх вихідних даних, наприклад, електронної таблиці або бази даних із Microsoft Excel або Microsoft Access. Вказані засоби автоматично формують таблицю.

Зміна ширини колонки таблиці

Виділіть колонку, ширину якоъ потрыбно змінити. Виберіть команду «Высота и ширина ячейки...» у меню «Таблица», а потім — вкладку «Столбец». Для визначення точної ширини колонки, введіть число у полі «Ширина столбца». Для встановлення ширини колонки у відповідності до її вмісту натисніть кнопку «Автоподбор».

Можна змінювати ширину колонки, пересуваючи її границі усередині самої таблиці або переміщуючи маркери колонки на горизонтальній лінійці. Щоб побачити величину ширини колонки, встановіть покажчик миші на горизонтальну лінійку та натисніть кнопку миші, утримуючи натиснутою клавішу ALT.

Зміна висоти рядка таблиці

Для виконання дії виділіть рядок, висоту якого треба змінити. Виберіть команду «Высота и ширина ячейки...» у меню «Таблица», а потім — вкладку «Строка». Для встановлення ширини колонки відповідно до її вмісту виберіть параметр «Авто» зі списку «Высота строки».

Для визначення точної ширини рядка виберіть параметр «Точно» зі списку «Высота строки» та введіть число в полі «Значение». Якщо вміст перевищує фіксовану висоту рядка, нижня його частина буде відрізана.

Для визначення точної ширини рядка можна також вибрати параметр «Минимум» зі списку «Высота строки» та ввести число у полі «Значение». Якщо вміст перевищує фіксовану висоту рядка, то вона буде змінена так, щоб уміст розташувався у комірці.

Висоту рядка можна змінювати за допомогою вертикальної лінійки у режимі розмітки сторінки. Виберіть команду «Разметка страницы» у меню «Вид». Пересуньте на вертикальній лінійці маркер рядка.

Зміна інтервалу між колонками таблиці

Перейдіть у таблицю. Виберіть команду «Высота и ширина ячейки...» у меню «Таблица», а потім — вкладку «Столбец». Уведіть потрібне число в поле «Интервал между столбцами».

Вирівнювання таблиці або рядків таблиці на сторінці

Виділіть таблицю або рядки, які необхідно вирівняти. Виберіть команду «Высота и ширина ячейки...» у меню «Таблица», а потім — вкладку «Строка». Для вирівнювання таблиці або виділених рядків виберіть один із трьох параметрів зі списку «Выравнивание»: «По левому краю», «По правому краю» або «По центру». Для визначення точного відступу від лівих полів уведіть число у полі «Отступ слева».

Відображення сітки таблиці

Виберіть команду «Сетка» у меню «Таблица».

Вставка символу табуляції у комірку таблиці

Натисніть клавіші CTRL+TAB.

Об’єднання декількох комірок таблиці в одну

Існує можливість злиття двох або більше комірок одного рядка в одну комірку. Наприклад, необхідно злити декілька комірок в одну для утворення заголовка таблиці, що відноситься до декількох колонок. Виділіть комірки, призначені для злиття. Виберіть команду «Объединить ячейки» у меню «Таблица».

Розбиття однієї комірки таблиці на декілька

Виділіть комірки, призначені для розбиття. Виберіть команду «Разбить ячейки» у меню «Таблица». Уведіть кількість колонок, на яку треба розбити кожну комірку. Текст комірки розбивається залежно від кількості символів абзацу, що знаходяться у ній. Якщо у комірці міститься лише один символ абзацу, то весь текст, що знаходиться у ній, поміщається у крайню ліву з нових комірок, а решта залишаються порожніми. Якщо у комірці містяться більше одного символу абзацу, то абзаци розподіляються порівну між комірками.

71. Моніто́р (monitor — слідкувати) або дисплей (display — відображувати) — електронний пристрій для відображення інформації. Сучасні комп'ютерні монітори бувають кількох типів:

на основі електронно-променевої трубки (CRT).

рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD)

плазмові

проекційні

OLED-монітори

Плазмові і проекційні монітори використовують там, де потрібен великий розмір екрану (діагональ метр і більше).

Характеристики моніторів

Розмір екрану — визначається довжиною діагоналі (традиційно вимірюється в дюймах)

Співвідношення сторін екрану — стандартний (4:3) та широкоформатний (16:9, 16:10)

Роздільність дисплею — кількість пікселів по вертикалі та горизонталі

Глибина кольору — кількість біт на кодування одного пікселя (від монохромного (1 біт) до 32-бітного)

Розмір зерна (для CRT) чи пікселя (для LCD)

Частота оновлення зображення (виміруюється в герцах, для LCD практично однакова)

Швидкість відклику пікселів (не для всіх типів моніторів, у LCD, як правило, суттєво нижча ніж у CRT)

Максимальний кут огляду — максимальний кут під яким не виникає суттєвого погіршення якості зображення (актуально для LCD)

72. Мультимедіа технології (відеокарта, звукова карта).

Відеока́рта (графічна карта, графічний адаптер, графічний прискорювач (англ. videocard) — пристрій, призначений для обробки, генерації зображень з подальшим їх виведенням на екран периферійного пристрою. Сучасні відеокарти не обмежуються лише звичайним виведенням зображень, вони мають вбудований графічний мікропроцесор, котрий може проводити додаткову обробку, звільняючи від цих задач центральний процесор. Наприклад, усі сучасні відеокарти NVIDIA і AMD (ATi) підтримують OpenGL на апаратному рівні. Останнім часом, разом зі зростанням обчислювальних потужностей графічних процесорів має місце тенденція використовувати обчислювальні можливості графічного процесору для вирішення не графічних задач (див. OpenCL). Характеристики

фірма виробник; тип, модель; підтримувана роздільна здатність; частота регенерації; глибина кольору; обсяг відеопамяті; тип шини;додаткові можливості. Звукова́ пла́та (також звукова карта, аудіоплата) (англ. sound card) — пристрій, що дозволяє працювати зі звуком на комп'ютері (виводити на акустичні системи та записувати в комп'ютер). Різновиди звукових плат

У наш час звукові карти бувають убудованими в материнську плату (інтегровані звукові карти), як окремі плати розширення і як зовнішні пристрої.

Інтегровані плати вбудовуються в материнську плату комп’ютера, при цьому усі входи і виходи і кодеки припаяні до материнської плати, а обробку бере на себе центральний процесор.

Плати розширення встановлюються у роз'єм шини PCI, як правило вони відтворюють звук якісніше ніж інтегровані, проте для професійної роботи їх можливості обмежені.

Зовнішні звукові плати виникли з потребою надійного екранування сигналу від сторонніх перешкод, до того ж професійні плати мають велику кількість роз’ємів, розрахованих на підключення професійних студійних пристроїв. Зовнішні плати підключають через інтерфейси USB або WireFire, причому останній більшої пропускної здатності інтерфейсу.

73. При створенні документу іноді виникає необхідність детальніше розкрити його зміст за допомогою ілюстрації, графіка, діаграми; або прикрасити документ рамкою, логотипом чи іншими графічними ефектами.

До текстового документу можна додативекторні, растрові зображення, діаграми, схеми, інші текстові документитощо. Щоб вставити до тексту потрібний об’єкт можна скористатись відповідною командою меню Вставка або натиснувши відповідну кнопку на панелі інструментів «Малювання», яка за звичай знаходиться в нижній частині вікна Word (додати панель інструментів: меню Вигляд Панелі інструментів).

Кожен з об’єктів має певні властивості: розмір зображення, спосіб обтікання текстом, колір заливки, товщина, тип та колір ліній межі, розташування на сторінцітощо.

 

Більшість цих властивостей можна змінюватиза допомогою

Меню Формат ⇒ Об’єкт;

Контекстне меню ⇒ Формат малюнка;

Панелі інструментів «Малювання»;

Панелі інструментів «Настроювання зображення»

 

Робота з растровими зображеннями

Зображення в текст можна вставляти:

з колекції картинок Microsoftкнопка(Додати картинку);

з будь-якого місця на дискукнопка(Додати малюнок) вказати шлях до зображення;

зі сканераВставка Малюнок Зі сканера або камери.

Щоб настроїти вигляд зображення можна скористатись інструментами на панелі «Настройка зображення», за допомогою яких можна налаштувати яскравість та контрастність, обрізати, повернути, змінити режим відображення (чорно-біле, відтінки сірого тощо), обтікання текстом, формат, розміри малюнка та зробити певні області зображення прозорими.

Робота з діаграмами та схемами

До текстового документу можна додавати різні діаграми та схеми скориставшись відповідною кнопкоюна панелі інструментів «Малювання» чи меню Вставка.

Після додавання діаграму можна відформатувати, виділивши необхідний фрагмент схеми і скориставшись стандартними для зображень методами (контекстне меню, меню Формат, панель інструментів).

Переходячи за допомогою миші від одного елементу схеми до іншого її потрібно заповнити текстом, відформатувати який можна за допомогою форматування абзаців та символів.

 

74. Програмне забезпечення(software) — сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи обробки даних.

Програмне забезпечення ПК поділяють на такі основні класи:

1. Операційна система та сервісні програми.

2. Інструментальні мови і системи програмування.

3. Прикладні системи.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...