Главная Обратная связь

Дисциплины:






Виникнення комедії дель арте. Елементи естрадного та циркового мистецтва в театрі масок



Коме́дія дель а́рте, або Коме́дія ма́сок (італ. commedia dell'arte — професійна комедія) — різновид італійського імпровізованого народного театру доби Відродження, що успадкував традиції римської доби. Комедія дель арте (італ. commedia deU'arte — професійна комедія) — жанр італійського народного імпровізацій­ного театру. Комедія дель арте, яка пізніше дістала іншу назву — комедія масок, розвивається в XVI — на початку XVIII століття. Витоки її — у фарсі й карнавалі. Викори­стовує комедія масок також здобутки гуманістичної літе­ратури Італії, однак сюжети з ліричних творів, новел, «ученої» комедії вона перероблює у фарсовому дусі.

Одним з головних принципів комедії дель арте була імпровізаційність. В основі твору лежав сценарій (лібретто), що мав лише стислу сюжетну схему. Протягом сценічної дії такі сценарії розширювалися завдяки імпровізаційним обробкам виконавців. Звичайно, імпровізація потребувала особливого узгодження між акторами, що нині йменуєть-ся ансамблевістю. До того ж імпровізація в комедії масок не обмежувалася створенням сценічного тексту. Вона визна­чала й пантоміміку вистави, яка відобразилась у всіляких буфонадах (так звані «лацці»).

Іншою ознакою комедії дель арте були постійні персо­нажі («маски»), що втілювали різні соціально-психологічні типи. Ці «маски», успадковані від карнавалу, поділялися на три групи: сатиричні маски панів (купець Панталоне, Капітан і Доктор), маски слуг — дзанні (Бріґелла, Арлекін, Пульчінелла, Коломбіна, Серветта) та маски закоханих (ці ролі виконували актори без масок). Головним змістом творів була боротьба за щастя ліричних героїв, а справжньою ду­шею комедій масок були слуги. Кожний з персонажів мав свої усталені риси (хвалькуватий і боягузливий Капітан, зухвалий винахідник інтриг Бріґелла), розмовляв на діа­лекті свого міста (Панталоне — на венеціанському, слуги — на бергамському, мовою закоханих була італійська літе­ратурна мова), носив відповідне вбрання. У виставах комедії дель арте існували водночас слово, спів, танок, пластика, акробатика. Оформлення вистав було незмінним: сцена зображала вулицю міста, а додатковим місцем дії були вікна й балкони. У п'єсах брали участь 10—13 дійових осіб (дві пари закоханих, двоє слуг, служниця, три сатиричні маски, другорядні персонажі). В XVII—XVIII століттях видаються збірки лібретто. Найвизначнішими творцями комедії дель арте були Ф. Скала та Б. Локателлі.

З середини XVII століття починався занепад жанру: адже імпровізаторські прийоми гальмували розвиток театраль­ного мистецтва, насамперед ренесансної драми. Навколо комедії масок точилася жорстока полеміка, яку вели між собою видатні італійські драматурги Карло Ґольдоні та Карло Ґоцці. Якщо Ґольдоні використовував у своїх реалістичних комедіях динаміку, життєрадісність, націо­нальний колорит народного мистецтва, то Ґоцці звертався до романтичної буфонної стихії комедії дель арте. Впливу імпровізаційної італійської комедії зазнав і Мольєр. З XIX століття традиції комедії масок розвиває італійська діалектальна комедія. Риси комедії дель арте помітні й у драматургії XX сторіччя (Л. Піранделло, Е. де Філіппо, С. Беккет). До засобів комедії масок зверталися й видатні режисери (В. Мейерхольд, Є. Вахтангов). До стихії імпро­візаційного майданного театру вдавався й Лесь Курбас. Комедія дель арте або «комедія масок» з'явилася за часів епохи Відродження в середині XVI століття в Італії. Вона виникла з італійського театру. Основна суть цього нового театрального жанру - імпровізація і акторська гра - весела фантазія. У сценаріях спектаклів в таких театрах позначений тільки сюжет, і залишалося величезне місце для творчості акторів під час представлення. Персонажі комедії дель арте були маски-образи, які переходили з одного спектаклю в іншій.



 

Такі маски поділяються на групи:

1. північна або венеціанська - Панталоне, Доктор, Брігелла і Арлекін;

2. південна або неаполітанська - Ковьелло, Пульчинелла, Скарамучча, Тарталья.

В таких театрах певний образ закріплювався за актором на все життя. Адже акторові необхідно було вжитися в роль, думати, відчувати, як думав би і відчував би його образ.

Під час вистав комедії дель арте зі сцени ллється постійний гумор, сатира, відбувається постійна боротьба старого з новим, звучать майданні мелодії і пісні, в дію постійно вплітається веселі танці.

Дуже були популярні у глядачів і були душею комедії масок слуги. Вони постійно вигадували усілякі підступи, жарти; були такими веселунами нахабними, лукавими, чарівними і трошки грубуватими.

У кожної маски був сформований образ. Наприклад, Брігелла - постійно жартує над кожним; Арлекін - добродушний і трошки ребячлівой; Серветта - енергійний і гострий на язик; Пульчинелла - лукавий; Панталоне - жахливо влюблива і жадібний купець; Доктор - лжевчень і страшний тупиця.

У комедії дель арте крім гумору і сатири, існувала і поетична сторона - персонажі - закохані. Актори, які виконують закоханих, не носили маски і говорили на літературній мові.

Актори комедії масок вперше створили і ввели таке поняття як «сценічний ансамбль». Це, коли трупа працює злагоджено, вони розуміють один одного з півслова і півпогляду, підхоплюють репліки партнера буквально на льоту.

З часом комедія масок перестала існувати. Її замінила інша театральна епоха, де драматургія була настільки тонкою, психологічної, що дала калейдоскоп образів, що на тлі їх маски з давно усталеним образом і характером зблякли.

Але цей вид театру дав багато для розвитку театру в майбутньому. Саме він сподвиг на творчість Мольєра, Карло Гоцці (створив новий жанр фьяб - казки для театру, такі як «Любов до трьох апельсинів», «Король-олень»), Карло Гольдоні (написав 267 п'єс, 94 лібрето для опер).

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...