Главная Обратная связь

Дисциплины:






Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра



Серед інших театрів України Київський державний академічний театр драми і комедії посідає особливе місце. Театр, що виник на хвилі демократичних змін у суспільстві наприкінці 70-х років XX століття, сьогодні є широко відомим і популярним у глядачів, авторитетним серед фахівців.
Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра - 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вул. Ш.Руставелі, 13 ("Высшая точка - любовь" Р.Фєдєньова).
Театр працює двома мовами. Вистава "Брехня" за п'єсою В.Винниченка (1992р., реж.О.Балабан) стала першою українською виставою у російськомовному театрі. Новаторський підхід до сценічної інтерпретації української класики сприяв руйнації стереотипів, що склалися у сприйнятті традиційної української драматургії. "Чарівниця" за "Безталанною" І.Карпенка-Карого, (реж.Д.Богомазов), "Олеся" за М.Кропивницьким (реж. Д.Лазорко), "Нехай одразу двох не любить…" за "Ой, не ходи, Грицю…" М.Старицького (реж. М.Яремків) - яскраві сучасні театральні версії найвідоміших українських класичних п'єс.

Багато років театр не мав власного приміщення. У травні 1982 року міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на лівобережному масиві. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки. 21 грудня 1990 року виставою «Я завжди твоя наречена» за Отаром Іоселіані відбулося офіційне відкриття приміщення театру на лівому березі Дніпра. Театр гастролював у Росії, Грузії, Білорусі, Латвії, Литві, Німеччині. В Україні вистави грали у Дніпропетровську, Одесі, Севастополі, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Полтаві, Тернополі, Дрогобичі, Ужгороді. За період 2000—2004 років театр брав участь у різноманітних міжнародних театральних фестивалях.
За час існування премії "Київська пектораль" театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.
Сьогодні в репертуарі театру твори: Л.Толстого ("Анна Карєніна", реж.Е.Митницький), О.Островського ("Я вам потрібен, панове!" за п'єсою "На кожного мудреця доволі глупоти", реж. Е.Митницький), Ф.Достоєвського ("Довічний чоловік", реж.О.Лісовець), Ф.Сологуба ("Кручений біс", реж.Ю.Одинокий), Ф.Кроммелінка ("Рогоносець", реж.О.Лісовець), Н.Макіавеллі ("Комедія про принадність гріха" за п'єсою "Мандрагора", реж.Ю.Одинокий), М.Гоголя ("Одруження", реж. Ю.Одинокий), Е.Ростана ("Тайна пристрасті жагучої" за п'єсою "Романтики") та ін.



Білет

  1. Музика в кіно – типологія, класифікація, функції.

Усі мистецтва, що існують у часі та просторі, так чи інакше пов’язані зі звуком. Мистецтва, в

яких звук відіграє найбільш суттєву роль, – це кіно і телебачення. Основні проблеми існування звуку в звуковому кінофільмі вперше розглянув С. Ейзенштейн в працях "Майбутнє звукового фильму. Заявка" [5, 315–317] і "Вертикальний монтаж". Основна функція музики, головна її особливість, полягає у тому, щоб виражати почуття, переживання, пристрасті людини. Проте

роль музики цим, безумовно, не обмежується. Своїми засобами музика здатна виражати думки людини, навіть абстрактно-філософські поняття. Прикладів тому багато у Л. ван Бетховена, П. Чайковського, Є. Станковича. Музиці разом з тим властивий і зображальний характер.

Музична зображальність – це здатність втілювати природні звуки, зорові і слухові враження

від різних життєвих явищ. При цьому йдеться не стільки про імітацію (чим, до речі, також користується музика), скільки про музичну асоціативність. Яскравим прикладом музичної зображальності також можуть бути такі загальновідомі твори, як "Пори року" П. Чайковського або "Картинки з виставки" М. Мусоргського. У фільмі "Великий вальс" із пташиного посвисту, цокоту копит, звуків вівчарського ріжка виникла у І. Штрауса мелодія безсмертного вальсу "Казки віденського лісу". Використовуючи свої виразні і образотворчі функції, музика може характеризувати персонажі і також відтворювати їх внутрішні монологи. Вона здатна створювати у фільмі або окремому епізоді певну емоційну атмосферу, може підкреслювати національний або історичний колорит, коментувати розвиток дії, виражати авторське відношення і т. п.

Звичайно, музичний супровід німого фільму обмежувався ілюстративною роллю. Прихід зву-

ку кардинально змінив статус музики у фільмі. По-перше, звук прийшов у сам кадр. Внутрішньокадрова музика – це, власне, певні музичні номери або їх фрагменти, що звучать у

кадрі. Їх виконують персонажі, вони звучать по радіо. Вони можуть доноситися звідкись через видимі межі кадру, але глядач знає, що вони належать зображеній дійсності. Наприклад, у фільмі "Імітатор" О. Фіалка музика починається на фірмовій заставці об’єднання, тобто як авторська. Через цезуру переходить на зображення дії, де спочатку є супроводом пантомімічного

дійства персонажів, далі стає нібито виконуваною в кадрі піснею, а виявляється фонограмою, під яку актори репетирують номер. Розвиток принципів використання закадрової музики відбувався, насамперед, як розширення її драматургічних функцій. Художні (ігрові) структури в кіно і на телебаченні будуються в основному на базі драматичного конфлікту. Музичні

теми персоніфікують учасників конфлікту, їх протиборство, переплетення, розвивають драматичної дії. Часто музику використовують, щоб драматургічно об’єднати кілька подій. Ще одна драматургічна функція музики полягає в тому, що вона виражає переживання, почуття персонажів.

Ілюстративність музики: Зв’язок кадру з ілюстративною музикою носить діалектичний характер: з одного боку, кадр дає конкретний десигнат музики, з іншого – музика вносить у кадр узагальнений образ. Кіномузика має бути переривчастою, епізодичною. Основою сполучення ілюстративних музичних мотивів з їх зоровими або звуковими десигнатами служить момент руху. Статичні явища рідше стають десигнатами ілюстративних структур, хоча і це може мати місце. У кіно використовується також музичне узагальнення окремих коротких звукових ефектів,

причому зазвичай в ілюстративних мотивах такого роду функція ілюстративності сполучається з функцією експресивності. Свого часу воно відігравало

найважливішу роль, причому головним принципом було синхронне сполучення зображення і звуку. Роль ілюстративної музики зменшувалася в міру того, як асинхронний зв’язок розширював сферу дії кіномузики і відкривав їй нові драматургічні можливості: доповнення і заміни зорового ряду; інформації про речі, не показані у кадрі; коментування раніше показаних явищ; виразні функції і функції символу. Ілюстративність становить основу двох функцій кіномузики: функції підкреслення

зримо показаного в кадрі руху і функції музичного узагальнення звукових явищ, пов’язаних з показаними в кадрі предметами.Перша стосується винятково сфери руху в кадрі, друга – сфери зображуваних предметів і звукових явищ. Перша має справу з короткими зоровими уривками і вимагає епізодичних звукових структур, тоді як друга може повторюватися і зв’язувати різні кадри. Водночас, музична стилізація пожежі чи блискавки має сенс тільки тоді, коли ці явища показані на екрані. Музична стилізація щебетання птахів зовсім не вимагає, щоб птахи були показані, досить, якщо на підставі музики в нас виникає уявлення про щебетання, і тим самим і про птахів.

Музика та рух в кадрі:Головним принципом тут є синхронність звуку та зображення. Особливий акцент на таке функціонування музики зроблений у старих фільмах Чапліна: "Золота

лихоманка", "Вогні великого міста", "Нові часи" – в яких майже кожний елемент руху ілюструвався звуками ходи Чапліна, його рухів біля конвеєра і т. п На перших етапах існування звукового кіно музика, всупереч своєму епізодичному і примітивному характеру, виконувала важливу виховну роль.

Іноді музика сама бере на себе функцію подання руху, його прискорення або вповільнення, тоді як візуальні кадри не вносять момент руху: наприклад, у фільмі показується людина за кермом або загальний вид дороги і тільки музикою передається скажений темп руху машини. Музика має функції подвійної ілюстративності також і в тому випадку, коли вона одночасно відображає рух у кадрі і поєднує з цим рухом шуми. Як приклад можна навести сцену дуелі з "Пармської обителі", де в музиці одночасно відображаються рухи дуелянтів і дзвін шабель. Музичні ілюстрації світлових ефектів у кіно сприймаються важко, але застосовують.

 

Музика як коментар у фільмі:У кіно за допомогою музики можна дати емоційний коментар. За яким криється моральна оцінка, філософське узагальнення, критичний погляд, іронічний підтекст, одним словом, суб’єктивне відношення автора до явища(до трагічних кадрів, що показують муки в’язнів концентраційних таборів, їх трупи і черепи після спалення, звучить пісенька "Як ти мені подобаєшся" або "І музика грає"). Часто коментар автора може бути іронічним або пародійним. На перший погляд може здатися, що йдеться про одне і те саме. Музика може містити іронічний коментар автора і при цьому не бути сама пародійно деформованою. Але вона може бути також пародійно деформована сама. У пер-

шому випадку коментар виникає тільки завдяки сполученню музики і сцени. У другому – коментар закладений у самій музиці. Обидва засоби являють собою ефекти відчуження. Зрозуміло, це стосується і немузичних звукових ефектів. Навіть жалобний марш, всупереч своєму характеру, теж може звучати іронічно, наприклад, коли його грають у сцені, де злодії ховаються з награбованим серед похоронної процесії і видають себе за родичів покійного, що глибоко скорбіють. В останніх прикладах музика має подвійне застосування: у деяких місцях вона внутрішньо кадрова, але водночас служить авторським коментарем

до зображених сцен і ситуацій. В інших випадках вона закадрова і звернена тільки до глядача, проте на неї покладене завдання коментувати показані образи, події і ситуації. Музика допомагає глядачеві розуміти показані ситуації і судити про них відповідно до задуму авторів.

Музика функціонує вже не тільки як середовище переживання, але і як засіб ідейного формування свідомості глядача, як засіб його виховання. Виконуючи цю функцію, музика не тільки супроводжує кадри, але і глибоко проникає в складні взаємовідносини між фільмом і глядачем.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...