Форми прояву інфекції

Деякі бактерії після проникнення в організм локалізуються в певній тканині або органі. Така інфекція називається місцевою (вогнищевою). Якщо ж збудник проникає в кров і поширюється по всьому організму, інфекція називається загальною. Розрізняють декілька форм загальної інфекції.
1. Бактеріємія - перебування бактерій у крові. Мікроби розмножуються в певних вогнищах і тільки періодично потрапляють у кров, але не розмножуються в ній (наприклад, при черевному тифі, бруцельозі). При вірусних захворюваннях такий стан називається вірусемією.
2. Септицемія (сепсис) - збудник постійно протягом тривалого часу знаходиться в крові й розмножується в ній, що супроводжується запаленням, руйнуванням клітин у певних органах (при чумі, сибірці, гнійних інфекціях та ін.).
3. Септикопіємія - септичний процес, при якому в різних органах і тканинах утворюються гнійні вогнища.
4. Токсинемія - перебування токсинів у крові. Збудник може знаходитись у будь-якому вогнищі, продукує екзотоксин, який проникає в кров і зумовлює певні клінічні симптоми хвороби (наприклад, при дифтерії, правці, ботулізмі, газовій гангрені).
Якщо захворювання викликане одним збудником, вживають термінмоноінфекція,якщо двома і більше - змішана або поліінфекція. Часом після припинення симптомів, властивих для даної хвороби, настає їх повторення. Це називають рецидивом(при малярії, поворотному тифі та ін.). Нове зараження при цьому не виникає. Повторення симптомів викликається тими збудниками, які ще залишилися в організмі.
Розрізняють ще такі поняття, як реінфекція і суперінфекція. Реінфекція- повторне зараження тим самим збудником після повного видужання (при гонореї, сифілісі).Суперінфекція-повторне зараження тим же збудником ще до ліквідації первинної інфекції. Необхідно ще окремо виділити поняття вторинна інфекція-коли до першої, основної інфекції, що вже розвинулася, приєднується нова, викликана іншим збудником. Наприклад, до грипу приєднується стафілококова пневмонія.
Залежно від тривалості перебігу, інфекції поділяють на гострі й хронічні. При гострих інфекціях (дифтерія, скарлатина, грип, кір) захворювання починається раптово і триває недовго, до 3-х місяців. Якщо розвивається хронічна інфекція (туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, малярія та ін.), збудник перебуває в організмі тривалий час, захворювання тягнеться довго, з рецидивами, загостреннями патологічного процесу.
Існує ще особлива форма взаємодії мікро- і макроорганізму - бактеріоносійство (вірусоносійство). Сучасна наука розглядає його як інфекційний процес, що перебігає безсимптомно в гострій (до трьох місяців) або хронічній (роками і десятиліттями) формах. Це трапляється при низькому рівні імунітету, що зумовлює збереження збудника в організмі (черевний тиф, дизентерія та ін.). Важливе значення має носійство вірусів. Наприклад, після першого проникнення в організм віруси герпесу і ретровіруси можуть потім зберігатися протягом усього життя. Важливу проблему для практичної медицини має носійство віруса гепатиту В.
За способом зараження інфекційні хвороби поділяються на екзогенні й ендогенні. Приекзогенних (тиф, дифтерія, поліомієліт, гонорея, сифіліс) збудник проникає в організм ззовні - від хворих або носіїв. Приендогенних(автоінфекціях), таких, як ангіна, отит, назофарингіт, апендицит, кон’юнктивіт тощо, захворювання виникає в результаті активізації мікрофлори шкіри, слизових оболонок, кишечника, при зниженні резистентності макроорганізму.
Залежно від розповсюдження, інфекційні хвороби можуть бути спорадичними (окремі випадки) й епідемічними (масовими). Коли епідемія досягає особливо великих розмірів, її називають пандемією (наприклад, глобальні епідемії грипу, ВІЛ-інфекція).
Основними джерелами інфекції в природі є хвора людина (або тварина) і бактеріоносії. Контаміновані мікробами земля, вода, повітря, харчові продукти, предмети побутового і виробничого оточення є лише факторами передачі. Якщо джерелом інфекції є хвора людина або людина-носій, такі хвороби називають антропонозними. Вони властиві тільки людині (дифтерія, коклюш, кір, гонорея, сифіліс). Є ряд захворювань, які поширені серед тварин (зоонози), до яких сприйнятливі й люди (сибірка, туберкульоз, бруцельоз, чума, туляремія, сказ та ін.).