Главная Обратная связь

Дисциплины:






Взаємодії функціональних і територіальних підсистем. Матеріальне, технічне та фінансове забезпечення функціонування ЄДС ЦЗ



Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, виконавчого органу місцевих рад у межах конкретної території може існувати один з таких режимів функціонування єдиної державної системи:

- режим повсякденної діяльності - при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

- режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

- режим діяльності у надзвичайній ситуації - при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

- режим діяльності у надзвичайному стані - запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про надзвичайний стан".

- режим воєнного стану, порядок підпорядкування ЄДС ЦЗ військовому командуванню визначається відповідно до Закону України № 1647-III від 06.04.2000 року "Про правовий режим воєнного стану".

Основні заходи, що реалізуються єдиною державною системою ЦЗ.

1) У режимі повсякденної діяльності:

- ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території;

- розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації;

- вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;

- організація навчання населення методів і користування засобами захисту, правильних дій у надзвичайних ситуаціях;

- створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;

- здійснення цільових видів страхування;

- оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків.

2) У режимі підвищеної готовності - здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і додатково:



- формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

- посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

- розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів господарської діяльності;

- приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дій і переміщення у разі необхідності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;

- проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;

- запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій чи об'єктової комісії з питань надзвичайних ситуацій (залежно від рівня надзвичайної ситуації).

3) У режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

- здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів єдиної державної системи;

- організація захисту населення і територій;

- переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації;

- організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;

- визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

- організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

- здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;

- інформування вищестоящих органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися.

4) У режимі діяльності у надзвичайному стані - здійснення заходів, передбачених Законом України "Про надзвичайний стан".

Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені законом обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки. Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим. Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України. Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більш як З0 діб і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях. У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більше як на 30 діб. Указ Президента України про продовження дії надзвичайного стану набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України. Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, передбачених законом, відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.

Такими заходами можуть бути:

- встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

- обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

- посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

- заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;

- заборона страйків.

 

Складовою ЄДС ЦЗ є сили ЦЗ (відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем ЄДС ЦЗ, а також недержавні, добровільні рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт).

Сили і засоби ЦЗ - це особовий склад і працівники органів і підрозділів ЦЗ, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно - технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

До сил ЦЗ належать:

- оперативно-рятувальна служба ЦЗ;

- спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

- аварійно-відновлювальні формування;

- спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання ЦЗ;

- формування особливого періоду;

- авіаційні та піротехнічні підрозділи;

- підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Основу сил ЦЗ складає Оперативно-рятувальна служба (ОРС) ЦЗ. ОРС ЦЗ створена відповідно до Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005року, затвердженої Указом Президента України. ОРС ЦЗ - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення НС техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях. Органи і підрозділи ОРС ЦЗ створюються за територіальним принципом, до району включно, з урахуванням техногенного і екологічного навантаження території та завдань у мирний час і в особливий період. Ця служба виконує аварійно-рятувальні роботи самостійно або у взаємодії з іншими аварійно-рятувальними формуваннями, що входять до складу сил МНС, та силами інших центральних органів виконавчої влади.

Аварійно-рятувальна служба - це сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації НС техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. АРС поділяються на спеціальні (воєнізовані) та спеціалізовані, які створюються на професійній або непрофесійній основі. За підпорядкованістю поділяються на: державні, комунальні, АРС громадських організацій, об'єктові.

Професійна аварійно-рятувальна служба – це служба, особовий склад якої працює на постійній основі, а рятувальники їхнього складу також на професійній основі, яка передбачає спеціальну фізичну та психологічну підготовку особового складу.

Спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – це професійна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності. Державні АРС створюються як професійні МНС та іншими міністерствами і відомствами.

Комунальні АРС створюються як професійні для аварійно-рятувального обслуговування територій та об'єктів комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, у тому числі за пропозиціями обласних державних адміністрацій.

АРС громадських організацій – це служби, які створені об'єднаннями та спілками об'єднань громадян.

Державна реєстрація цих служб здійснюється МНС. Ці служби діють на основі своїх статутів, які затверджуються їх засновниками. До складу АРС входять органи управління та їх сили (аварійно-рятувальні формування та допоміжні підрозділи), що забезпечують вирішення покладених на них завдань. Особовий склад професійних АРС комплектується на контрактній основі і поділяється на основний та допоміжний.

До основного особового складу служби належать працівники, які виконують аварійно-рятувальні роботи і забезпечують готовність служби до їх проведення. До допоміжного особового складу служб належать працівники, які забезпечують діяльність цих служб.

Перелік об'єктів і окремих територій, які підлягають постійному і обов'язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громадських організацій, визначається МНС і органом місцевого самоврядування.

Для забезпечення заходів щодо захисту населення і територій від наслідків НС та проведення спеціальних робіт, у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби ЦЗ: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Зазначені служби та підпорядковані їм необхідні сили і засоби створюються на базі відповідних профільних структурних підрозділів цих суб'єктів, з урахуванням забезпечення виконання завдань відповідних підсистем.

В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, сільських районах, населених пунктах, на підприємствах, в установах та організаціях, що продовжують свою діяльність в особливий період, для виконання завдань щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій військового характеру, з урахуванням обсягів завдань відповідних функціональних і територіальних підсистем та їх ланок в особливий період, створюються невоєнізовані формування цивільного захисту (загони, команди, групи, ланки), які є складовою частиною сил цивільного захисту.

По підпорядкуванню всі формування поділяються на територіальні та об'єктові, а за призначенням - на формування загального призначення та на формування служб цивільного захисту. До невоєнізованих формувань зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Громадські об'єднання можуть брати участь у виконанні завдань цивільного захисту під керівництвом територіальних органів, уповноважених із питань цивільного захисту населення, за наявності в учасників зазначених робіт - представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку.

Інформаційне забезпечення функціонування

єдиної державної системи здійснюється:

q центром управління в надзвичайних ситуаціях МНС;

q силами і засобами Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій із залученням технічних засобів і студійних комплексів Мінінформу;

q інформаційними центрами і центрами управління в надзвичайних ситуаціях міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

q центрами управління в надзвичайних ситуаціях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідних органів місцевого самоврядування.

q уповноваженими органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

q інформаційними службами підприємств, установ, організацій та потенційно небезпечних об'єктів із залученням засобів зв'язку і передачі даних.

Фінансування ЄДС.

Єдина державна система фінансується за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також позабюджетних коштів центральних органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій, страхових фондів та інших джерел.

Крім того для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій створюються:

на загальнодержавному рівні:

Ø резервний фонд Кабінету Міністрів України - для фінансування витрат, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій загальнодержавного рівня (за рахунок видатків Державного бюджету України);

Ø запаси матеріальних ресурсів - для проведення першочергових робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій (за рахунок державного матеріального резерву, що створюється згідно із законодавством);

на регіональному рівні:

Ø регіональний резерв фінансових ресурсів - відповідно до законодавства;

на місцевому рівні:

Ø місцевий резерв фінансових ресурсів - відповідно до законодавства;

на об'єктовому рівні:

Ø запаси матеріальних та фінансових ресурсів - за рахунок власних коштів державних підприємств, установ та організацій.

Обсяги матеріальних та фінансових ресурсів визначаються органом, що їх створює. Якщо для локалізації або ліквідації надзвичайної ситуації необхідні матеріальні та фінансові ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості, місцева або об'єктова комісії звертається за допомогою до відповідної регіональної комісії, яка, приймаючи рішення щодо надання необхідної допомоги, бере на себе відповідальність за координацію дій або керівництво роботою з ліквідації цієї ситуації. У разі нестачі матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайної ситуації регіонального або загальнодержавного рівнів зазначені ресурси можуть бути виділені їм в установленому законодавством порядку з державного матеріального резерву і резервного фонду Кабінету Міністрів України.

План реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації з визначеними джерелами фінансування робіт розробляється заздалегідь і затверджується головами відповідних органів виконавчої влади, керівниками державних підприємств, установ та організацій. Обсяг та зміст цих планів визначаються з дотриманням вимоги необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів.

Організаційно-методичне керівництво плануванням дій єдиної державної системи здійснює МНС. На МНС, його кризовий центр, координаційний центр аварійно/пошуково/-рятувальних робіт у повітрі, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення покладається:

- забезпечення стратегічного і оперативного планування в рамках єдиної державної системи;

- збирання, оброблення і доведення до виконавців інформації, необхідної для цілей планування і управління, включаючи інформацію про стан і потенційну небезпеку об'єктів і природних явищ, потенційну загрозу, оцінку ризику (з урахуванням прогнозованих і фактичних метеорологічних, сейсмічних та інших обставин).

З метою запобігання надзвичайним ситуаціям, своєчасного і ефективного реагування організується взаємодія органів управління та підпорядкованих їм сил, а саме:

Ø визначаються центральні і територіальні органи управління, які взаємодіють в кризових ситуаціях, склад і кількість сил і засобів реагування на надзвичайну ситуацію;

Ø погоджується порядок спільних дій сил реагування на надзвичайну ситуацію з визначенням основних завдань, місця, часу і способів їх виконання;

Ø вирішуються питання всебічного забезпечення спільних заходів, що здійснюватимуться органами управління з питань надзвичайних ситуацій та підпорядкованими їм силами, у тому числі взаємного надання допомоги транспортними, інженерними, матеріальними, технічними та іншими засобами; встановлюється порядок приведення в готовність і організація управління спільними діями органів управління з питань надзвичайних ситуацій і сил у процесі виконання завдань.

Залежно від обставин, масштабу, характеру та можливого розвитку надзвичайної ситуації взаємодія організується:

на загальнодержавному рівні - безпосередньо між органами управління в надзвичайних ситуаціях і силами (функціональними підсистемами) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади під загальним керівництвом Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

на регіональному та місцевому (районному) рівні - між територіальними (місцевими) і місцевими структурами управління інших центральних органів виконавчої влади та їх силами під керівництвом регіональної або місцевої комісій з питань ТЕБ та НС.

Взаємодія у подоланні надзвичайних ситуацій організується через спеціально визначені оперативні групи, представників відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Завдання міністерств і відомств з питань запобігання і реагування на НС.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...