Главная Обратная связь

Дисциплины:






Урядова інформаційно-аналітична система збирання, оброблення, прередавання та збереження моніторингової інформації з НС



Державний моніторинг надзвичайних ситуацій України в межах своїх повноважень здійснюють відповідні міністерства і відомства, комітети. (Міністерство охорони навколишнього середовища України, Міністерство лісового господарства, Державний Комітет по гідрометеорології, Державний Комітет по земельних ресурсах, Державний Комітет України по житлово-комунальному господарству, і т.д. та їх органи на місцях). Складання прогнозів та попереджень щодо стихійних явищздійснюється як на державному, так і на обласному рівні. Головним центром що складає прогнози та попередження в цілому по території України, та координує діяльність інших прогностичних організацій є Український гідрометеорологічний центр в м. Києві.

Спостереження в режимі сейсмомоніторингу за розвитком сейсмічної обстановки виконуються організаціями Академії наук України. Найближчим часом буде утворена Національна сейсмічна служба. Зараз в Україні діє 26 пунктів спостереження і 4 регіональні центри. Регіональні режимні спостереження за станом підземних вод проводяться за допомогою 7500 спостережних свердловин, а регіональний розвиток небезпечних екзогенних процесів оцінюється у 200 стаціонарних пунктах.

Державна система гідрометеорологічних спостережень в Україні складається з 203 стаціонарних наземних гідрометеорологічних постів, що ведуть спостереження за стихійними метеоявищами. Типи гідрометеостанцій: метеорологічні, авіаметеорологічні, агрометеорологічні, аерологічні, морські гідрометеорологічні, гідрологічні, озерні, воднобалансові, сніголавинні. Попередження стихійних явищ в акваторії морів покладено на гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів в м. Одесі та гідрометеорологічні бюро в містах Маріуполь та Севастополь. Складання прогнозів та попереджень про стихійні явища на Дніпровських водосховищах покладено на Світловодську, а на р. Дунай - на Дунайську гідрометеорологічну обсерваторії.

Забезпечення надійності оцінки несприятливих змін геологічного середовища і забезпечення суб’єктів господарської діяльності необхідною інформацією, в Україні в останні роки були суттєво посилені геолого-геохімічні зйомки ґрунтів і граничних середовищ, промислово-міських агломерацій.

Впроваджуються дистанційні методи оцінки стану геологічного середовища, в тому числі аерокосмічний моніторинг. Вся система прогнозування наземних стихійних явищ складається з 30 прогностичних організацій.

Суть моніторингу полягає в тому, що система попередження і ліквідація наслідків НС формується не тільки і не стільки як система, що оперує власними силами і засобами, але і як система, що здатна ефективно переключати на себе управління ресурсами всього господарського комплексу у необхідному обсязі у випадку виникнення надзвичайних ситуацій чи при їх профілактиці.



Дані моніторингу і системна інформація про різні процеси та явища є основою для прогнозування. Ведучи мову про прогнозування, потрібно розрізняти два широко використовуваних в цій області поняття: прогнозування і предсказування.

Прогнозування– це дослідницький процес, в результаті якого одержують вірогідні дані про майбутній стан прогнозуючого об’єкту.

Під предсказуванням – розуміють мистецтво мислення про майбутній стан об’єкту, основане на суб’єктивному співставленні великої кількості якісних та кількісних факторів.

Прогноз може бути якісним (буде чи не буде дощ) і кількісним (дощ буде йти 12 годин). Якісний прогноз можливо одержувати через ланцюжок логічних роздумів та спостережень (яскраво світить сонце, на небі ні хмаринки) та на основі кількісного аналізу метеоінформації. Кількісний прогноз визначається вірогідністю, з якою пройде та чи інша подія в майбутньому, а також деякими кількісними характеристиками цієї події.

В цілях прогнозування проводять нагляд за відповідним процесом на визначеній ділянці і вираховують його майбутнє значення в упередженій точці. При цьому, як правило, оцінюється, як математичне чекання конкретного значення процесу в цій точці (точечний прогноз), так і величина інтервалу, в який заданою вірогідністю попадає майбутнє значення процесу (інтегральний прогноз).

Прогнозуюча система включає в себе ряд елементів. Один з них – інформація про об’єкт прогнозування, яка розкриває його поведінку в минулому та дійсному, а також закономірності його поведінки. Знаючи їх, можливо побудувати математичну модель поведінки об’єкта, яка дозволить з використанням того чи іншого математичного апарату визначити раніше невідомі параметри моделей, спрогнозувати стан об’єкта в деякий майбутній момент часу. Умовами точності прогнозу при заданих його цілі та інтервалі упередження є:

- відповідність інформації про об’єкт прогнозування, цілі і задачі цього процесу;

побудова вірної моделі поведінки об’єкта і вірний вибір математичного апарату для дослідження;

- наявність в прогнозуючій системі зворотного зв’язку з результатами прогнозування (вони повинні підлягати кількісному аналізу і служити основою для внесення необхідних поправок та змін в елементи системи). Існує багато методик, методів і способів прогнозування, але в основі кожного лежить евристичний чи математичний підхід.

 

Суть евристичного підходу – в використанні думок спеціалістів, він практикується для прогнозування процесів, формалізувати які до початку прогнозування неможливо. Евристичне прогнозування зв’язано з формуванням допустимих гіпотез. Оскільки сьогодні для рішення задач прогнозування все ширше залучається обчислювальна техніка, роль евристичної діяльності в складі допоміжних операцій може бути знищена. В евристичному методі прогнозування важливим етапом є аналіз експертами результатів, одержаних при кількісному дослідженні. Навчання експерта проходить весь час його практичної діяльності, при цьому він проводить для себе факторний аналіз, виявляє головне в процесі, складає уявлення про взаємозв’язок між основними параметрами, на основі чого і одержує уяву про взаємозв’язок між основними параметрами, на основі чого і одержує можливість зробити передбачення про розвиток системи в майбутньому.

Математичний підхід заключається в використанні даних, що є про деякі характеристики прогнозуючого об’єкта, їх обробці математичними методами, одержання залежності, що зв’язує вказані характеристики з часом, та обчислення з допомогою знайденої

залежності характеристик об’єкта в заданий момент часу. Цей підхід припускає застосування методів моделювання процесів чи екстраполяції.

 

Процес математичного прогнозування можна розбити на слідуючи етапи:

- збирання та підготовка вихідних даних;

- вибір та обґрунтування математичних моделей та об’єкту прогнозування;

- обробка інформації про об’єкт прогнозування, її уточнення, одержання додаткових характеристик, що впливають на його стійкість до зовнішніх чинників;

- безпосереднє прогнозування (одержання характеристик об’єкта в заданий момент часу).

Перед тим, як буде зроблений заключний прогноз по можливих джерелах катастроф, результати математичного прогнозування підкріплюються евристичними – підлягають аналізу в спеціальній експертній раді.

Основною ціллю прогнозування катастрофи є виявлення часу її виникнення, можливого місця і можливої потужності. Розглянемо технологічний процес прогнозування можливих джерел катастроф природного і техногенного характеру. Системи з такими джерелами назвемо об’єктами прогнозування, а під самими джерелами будемо розуміти елементи вказаних об’єктів, в яких зосереджується чи зосереджений запас фізичної, хімічної чи змішаної енергії.

Катастрофи, як відомо, проходять як наслідок прискореного некерованого визволення енергії при раптовому порушенні стійкості в природних, техногенних чи змішаних системах. Звільнена енергія передається від джерела через верстви середовищ до об’єкту дії. Для здійснення завчасного прогнозу необхідно зібрати інформацію:

- про можливе джерело катастрофи;

- про умови, в яких він перебуває;

- про середовище, в якому він знаходиться і через яку буде передаватися;

- про об’єкти на які він буде діяти.

 

Можливе джерело катастрофи природного і техногенного походження характеризується можливими:

- координатами ( х, у, z);

- максимальними, мінімальними і середніми значеннями потужностей катастроф за багатолітні періоди спостережень в даному регіоні;

- станом (рідким, твердим, газоподібним);

- механікою звільнення енергії в результаті дії різних факторів.

Цю інформацію можуть дати карти районування, каталоги, моделі, які показують механізми звільнення енергії. Умови походження можливого джерела катастрофи вказуються в так звані “розрахунковій схемі” і елементів. Зокрема, що до техногенного об’єкта то в ній може вказуватись, в якому резервуарі знаходиться хімічна речовина (приводяться параметри резервуара – геометричні, міцністні, конструктивні, як конкретно він обвалований), які має технологічні елементи ( засуви, клапани, крани, компресори і т.д.).

 

Інформаційно-аналітична система з питань надзвичайних ситуацій

 
 

 

 


Так, як мережа спостережень за передвісниками катастроф і об’єкти прогнозування знаходяться в різних міністерствах та відомостях, МНС України через центр моніторингу (кризовий центр) може здійснювати функції координатора прогнозних робіт, який одержує інформацію в підготовленому вигляді; як прогноз масштабів можливих НС, їх наслідки, зони ризику, дані про об’єкти прогнозування, медицини, транспорту, евакопунктах. Звідси ця інформація по каналах електронної пошти буде поставлятися в різні міністерства та відомства.

Але говорячи про це, потрібно мати на увазі, що по цілій низці причин і в першу чергу економічних, організувати повноцінну систему моніторингу, що охоплює широкий спектр контрольних параметрів дуже важко. У відповідності з даною концепцією техногенно-природна безпека, яка включає безпеку населення та економіки від наслідків антропогенного впливу, стихійних лих та катастроф, повинна розглядатись як складова національної безпеки країни.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...