Главная Обратная связь

Дисциплины:






Міжнародне регулювання туристичної діяльності



Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму - дуже складна система. Постійне розширення міжнародного туристичного обміну зумовило потребу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристичних організацій. Туристичні обміни пов'язані з перетинанням державних кордонів, а перебування туристів на території іноземної держави і переміщення по ній, з уваги на єдиний підхід, повинно регулювати міжнародне право.

Низка міжнародних договорів, конвенцій і декларацій міжнародних організацій формулюють основи міжнародно-правового регулювання системи туризму і міжнародних подорожей. Стаття 24 Загальної Декларації Прав Людини, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 р., проголошує: „Кожна людина має право на відпочинок і вільний час, включаючи розумне обмеження робочого часу і періодичні оплачувані відпустки". Стаття 12 „Міжнародного пакту про громадянські і політичні права", прийнятого 6 грудня 1966 д. Генеральною Асамблеєю ООН, закріплює право кожної людини вільно покидати будь-яку країну, враховуючи власну.

Із зростанням обсягів туризму і розширенням його географії, а також з розвитком засобів транспорту і включенням у маршрути декількох країн одночасно, до спрощення туристичних поїздок залучені міжнародні організації.

Схема механізму правового регулювання міжнародного туризму зображено на рис. 7.

 

 

Рис. 5. Схема механізму правового регулювання міжнародного туризму

13.2. Роль та значення Всесвітньої туристичної організації (ВТО)

Розвиток міжнародного туризму стає усе актуальнішим. За оцінками ВТО, кількість іноземних туристів 2010 р. подвоїться, і з однієї держави в іншу подорожуватиме понад мільярд осіб. У таких умовах неминуче виникнуть проблеми і труднощі, пов'язані з перетинанням кордонів і виконанням прикордонних та інших туристичних формальностей. У цьому зв'язку особливо гостро постає питання про регулювання туризму в рамках не тільки окремо взятої країни і сусідніх з нею держав, а й світового співтовариства взагалі. Значну частину цієї роботи і проводить ВТО як основна міжурядова організація в галузі туризму. ВТО представляє інтереси майже 150 країн - дійсних членів; 5 територій - асоційованих членів, а також понад 400 членів, що приєдналися (членів Ділової Ради ВТО).

Датою „народження" ВТО вважають 2 січня 1975 р. (цього дня набули чинності її статутні норми і правила. ВТО утворилася в результаті реорганізації створеного 1925 р. Міжнародного Союзу Офіційних Туристичних Організацій (МСОТО).

Статут ВТО - це міждержавний договір, ратифікований 51 державою, офіційні туристичні організації яких були членами МСОТО.



У 1977 р. 00Н і ВТО уклали Угоду про взаємне спів­робітництво, причому, як випливає з тексту договору: „ООН визнає ВТО відповідальною за прийняття таких заходів, що можуть виявитися необхідними для розв'язання проблем у сфері туризму".

Співробітництво ООН і ВТО здійснюється в галузі обміну відповідними рекомендаціями, інформацією і документами, проведення спільних консультацій і зустрічей, координації роботи, двостороннього представництва на засіданнях органів, співробітництва з питань статистики.

Цілі та завдання. Згідно з п.1 ст.З Статуту основна мета ВТО - „сприяти розвиткові туризму для внесення вкладу в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотримання прав людини й основних свобод для всіх людей незалежно від раси, статі, мови і релігії".

Напрями діяльності ВТО:

співробітництво з метою розвитку туризму. Рекомендації і допомога урядам з широкого кола питань, що стосуються туризму, включаючи генеральні плани і техніко-економічні обґрунтування, визначення потреби в інвестиціях і передачі технологій, а також маркетинг і просування туризму;

• розвиток людських ресурсів. Базова структура для організації системи освіти і професійної підготовки в галузі туризму, короткострокові та заочні курси, а також розширена мережа центрів освіти і професійної підготовки ВТО;

• довкілля. ВТО сприяє забезпеченню сталого розвитку туризму і вживанню практичних заходів для розв'язання екологічних проблем;

• якість розвитку туризму. ВТО працює над усуненням бар'єрів на шляху розвитку туризму і стимулює лібералізацію торгівлі туристичними послугами, а також вживає заходів з охорони здоров'я туристів та їхньої безпеки;

• статистика, економічний аналіз і дослідження ринку. ВТО є основним центром збору, аналізу і поширення даних з туризму з понад 180 країн і територій. ВТО постійно спостерігає й аналізує тенденції розвитку туризму у світі;

• комунікації і документація. Відділ ВТО із зв'язків з пресою і комунікаціям діє як видавничий підрозділ. У центрі доку­ментації ВТО зосереджена значна кількість джерел інформації і різноманітних даних у галузі туризму.

Важливими напрямами діяльності ВТО є спрощення туристичних обмінів і формальностей; визначення й узгодження законодавчого порядку регулювання туризму, також у виник­ненні надзвичайних обставин (епідемій, стихійних лих тощо).

ВТО - єдина міжурядова організація, відкрита для оперативного туристичного сектору (приватних турфірм). У документах зазначено, що „ВТО діє як важливий форум для зустрічей представників урядів і туристичної індустрії з метою обговорення. і вирішення питань, що представляють взаємний інтерес".

Отже, ВТО, не будучи спеціалізованою установою 00Н, має, однак, чинні угоди з цією найавторитетнішою міжнародною організацією і низкою її спеціалізованих установ.

 

Хартія туризму

Перша сесія Генеральної асамблеї Всесвітньої туристичної організації схвалила в 1985 р. Хартію туризму.

Хартія туризму- це програмний документ, що виражає політичні і соціальні вимоги туристів. Хартія туризму включає Кодекс туриста. Кодекс туриста - це сукупність правил і норм поводження туриста під час туристичної поїздки.

Хартія туризму урочисто проголосила право кожної людини на відпочинок і дозвілля, щорічну оплачувану відпустку і волю подорожувати без обмежень.

Як наслідок цього права, держави повинні розробити і проводити політику, спрямовану на забезпечення гармонічного розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, а також займатися організацією відпочинку на благо усіх, хто ними користається (стаття ІІ Хартії туризму).

З цією метою державам варто розширювати співробітництво в області туризму як на двосторонній, так і на багатосторонній основі, використовуючи можливості Всесвітньої туристичної організації; приділяти особливу увагу молодіжному туризму, туризму людей похилого віку й осіб з фізичними недоліками; захищати в інтересах дійсних і майбутніх поколінь туристичне середовище, що, включає людину, природу, суспільні відносини і культуру, є надбанням усього людства; сприяє доступу іноземних туристів до суспільних надбань відвідуваних місць, застосовуючи положення існуючих документів по спрощенню формальностей з урахуванням постійного зниження обмежень на подорожі (статті ІІІ й ІV Хартії туризму).

Кодекс туриста закріпив права й обов'язки іноземного туриста в країні відвідування.

ПРАВА ТУРИСТА

При підготовці туриста до подорожі і під час його здійснення, включаючи транзит, турист має право на:

· необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду в країну (місця) тимчасового перебування і перебування там; про звичаї місцевого населення, релігійні обряди, святині, пам'ятники природи, історії, культури й інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною; стан навколишнього природного середовища;

· волю пересування, вільний доступ до туристичних ресурсів з врахуванням прийнятих у країні (місці) тимчасового перебування обмежувальних мір;

· забезпечення особистої безпеки, споживчих прав і схоронності свого майна, безперешкодне одержання невідкладної медичної допомоги;

· відшкодування збитків і компенсацію моральної шкоди у випадку невиконання умов договору, роздрібної купівлі-продажу туристичного продукту туроператором чи турагентом у порядку, установленому законодавством;

· сприяння органів влади (органів місцевого самоврядування) країни (місця) тимчасового перебування в одержанні правового й іншого видів допомоги;

· безперешкодний доступ до засобів зв'язку.

ОБОВ'ЯЗКУ ТУРИСТА

Під час здійснення подорожі, включаючи транзит, турист зобов'язаний:

· дотримувати законодавство країни (місця) тимчасового перебування, поважати її (його) соціальний пристрій, звичаї, традиції, релігійні вірування;

· зберігати навколишнє природне середовище, дбайливо відноситися до пам'ятників природи, історії і культури в країні (місці) тимчасового перебування;

· дотримувати правила в'їзду в країну (місце) тимчасового перебування, виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, а також у країнах транзитного проїзду;

· дотримувати під час подорожі правила особистої безпеки.

 

Шенгенська угода

Договір між Королівством Нідерландів, Королівством Бельгії, Федеративною республікою Німеччина, Французькою республікою і Великим Герцогством Люксембург про поетапну відміну контролю на загальних кордонах (Шенгенська угода) була підписана в м. Шенген 14 червня 1985 року. Дана угода містить 2 розділи:

Розділ 1 Міроприємства, які необхідно здійснити за короткий термін.

Розділ 2 Міроприємтва довгострокового характеру.

19 червня 1990 року в м. Шенген було підписано „Договір про реалізацію Шенгенської угоди між урядами країн економічного союзу Бенілюкс, Федеративною Республікою Німеччина і Французькою Республікою від 14 червня 1985 року про скасування прикордонного контролю на загальних кордонах з 19 червня 1990 року, включаючи заяви про прислідування злочинців у відповідності зі статтею 41 п.9 угоди”. Даний договір складається з восьми розділів, які мають таку структуру:

Розділ 1 Визначення понять

Розділ 2 Відміна контролю на внутрішніх кордонах при переміщенні людей

Глава 1 Перехід внутрішніх кордонів

Глава 2 Перехід зовнішніх кордонів

Глава 3 Візи

Короткострокові візи

Довгострокові візи

Глава 4 Умови переміщення громадян третіх держав

Глава 5 Посвідка на проживання та відмова в дозволі на в’їзд

Глава 6 Інші заходи

Глава 7 Компетенція з розгляду клопотань про надання убіжища

Розділ 3 Поліція та безпека

Глава 1 Співробітництво поліцейських органів

Глава 2 Правова допомога з кримінальних справ

Глава 3 Заборона подвійного покарання

Глава 4 Видача злочинців

Глава 5 Передача виконання вироку

Глава 6 Наркотичні засоби

Глава 7 Вогнепальна зброя та боєприпаси

Розділ 4 Шенгенська інформаційна система

Глава 1 Створення Шенгенської інформаційної системи

Глава 2 Експлуатація та використання Шенгенської інформаційної системи

Глава 3 Захист даних в Шенгенській інформаційній системі

Глава 4 Розподіл витрат по Шенгенській інформаційній системі

Розділ 5 Транспорт та перміщення товарів

Розділ 6 Захист інформації

Розділ 7 Виконавчий комітет

Розділ 8 Заключні положення

Разом з цією угодою було підписано „Заключний акт угоди про реалізацію...”.

 


 


 

Модуль 1. Основні поняття та положення туристичної діяльності. Основні технологічні процеси туристичної діяльності

Тема 1. Туризм як сфера діяльності

1.1. Поняття туризму

1.2. Класифікація туризму

1.3. Фактори, що впливають на розвиток туризму

1.4. Види підприємництва в туризмі

1.5. Система управління і регулювання туристичної діяльності

Тема 2. Туристичний продукт (на самостійне вивчення)

2.1. Туристичний продукт, як товар

2.2. Туристичний пакет

2.3. Структура туристичного продукту

Тема 3. Основні технологічні процеси туристичної діяльності

3.1. Просування туристичного продукту

3.2. Суб'єкти технологічних процесів туристичної діяльності

3.3. Роль турагента і туроператора в технологічних процесах туристичної діяльності

3.4. Технологічний процес виробництва туристиного продукту

3.5. Технологічні процеси реалізації та споживання туристичного продукту

3.6. Уніфіковані тухнології туристичних послуг

Тема 4. Міжнародна співпраця та організації у туризмі

4.1. Міжнародне регулювання туристичної діяльності

4.2. Роль та значення Всесвітньої туристичної організації (ВТО)

4.3. Хартія туризму

Модуль 2. Процеси виробництва та реалізації туристичних послуг

Тема 5. Тур, як отсновний продукт туроператора

5.1. Класифікація турів

5.2. Розробка туру

Тема 6. Технологічний процес виробництва турпродукту

6.1. Вибір пунктів маршруту, ієрархізація зазначених пунктів, вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту

6.2. Розробка схеми маршруту

6.3. Оптимізація маршруту

6.4. Програмне забезпечення туру

6.5. Організаційно-технічні міроприсмства по забезпеченню туру

6.6. Розрахунок вартості туру

6.7. Інформаційні технологій створення туристичного продукту

Тема 7. Програмний туризм

7.1. Основи програмного туризму

7.4. Мотивація програмного туризму

7.5. Курортно-оздоровчий туризм

7.6. Пізнавальний туризм

7.7. Розважальн ітури

7.8. Екологічний туризм

7.9. Діловий туризм

7.10. Спортивно-оздоровчий туризм

7.11. Навчальн ітури

7.12. Сімейнийтуризм

7.13. Хобби-туры

Тема 8. Технолоічний процес реалізації туристичного продукту

8.1. Основні етапи просування туру на ринок

8.2. Життєвий цикл турпродукту

Модуль 3. Допоміжний та обслуговуючий технологічні процеси туристичної діяльності. Споживання туристичних послуг

Тема 9. Маркетингова стратегія туристичного підприємства

7.2. Сегментація туристичного ринку

7.5. Сезонність функціонування туристичного ринку

7.6. Маркетингові дослідження

Тема 13. Реклама в туризмі

13.1. Реклама та формування попиту на туритсичні послуги

13.2. Виставочна діяльність в туристичному бізнесі

Тема 14. Документальне оформлення туристичної діяльності

14.1 Договір на туристичне обслуговування

14.2. Агентська угода

14.3. Договір на екскурсійне обслуговування

14.4. Договір на готельне обслуговування

Тема 15. Споживання туристичних послуг

Тема 16. Автоматизація турисчиних послуг

 

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...