Главная Обратная связь

Дисциплины:






ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПРАВЛЯННЯ ПДВ В УКРАЇНІ



План

Вступ

1.Проблеми та перспективи справляння ПДВ в Україні.

2.ПДВ в системах оподаткування європейських країн.

Висновок

Література

Вступ

В багатовіковій історії людства непрямий податок на додану вартість є порівняно новим видом податку на споживання, який історично замінив непрямий податок на споживання – податок з обороту. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах з федеральним устроєм як Швейцарія, США, Канада, Японія, Австралія, де замість нього продовжують існувати непрямі податки на споживання з обороту в різних модифікаціях. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

Сучасні проблеми оптимізації рівней і баз оподаткування, вдосконалення адміністрування непрямого оподаткування, і зокрема, податку на додану вартість, є надзвичайно актуальними для України. Починаючи з 1992 року, коли в країні вперше був уведений ПДВ, ведуться постійні суперечки про доцільність його стягнення або повернення до податку з обороту, про рівень ставок і порядок обчислення зобов'язань по податку, обсяги й структуру пільг, порядок стягнення ПДВ при експорті й імпорті товарів і послуг.

Вагомий внесок у дослідження механізму стягнення сучасних видів непрямих податків, зокрема податку на додану вартість, зробили західні фахівці: Ш. Бланкарт, Ж.-П. Боден, С.Л. Брю, Л. Ебрілл, Х.Зи, К.Р. Макконелл, А.Дж. Райтс, В. Саммерс, Д.Е. Ханк. Серед вчених близького зарубіжжя заслуговують на увагу праці Е. Глазової, Л. Дробозіної, С. Нікітіна, Г. Поляка, Д. Черніка. Питання, пов'язані з використанням ПДВ, його роллю у системі оподаткування, а також окремі проблеми застосування цього податку та механізму його справляння виступають предметом дослідження цілого ряду вітчизняних науковців та практиків, зокрема В. Андрущенка, В. Буряковського, В. Геєця, О. Василика, О. Данілова, Т. Єфименко, М. Кучерявенко, І. Луніної, С. Льовочкіна, В. Опаріна, В. Пинзеника, А. Соколовської, Д. Сологуба, В. Су-торміної, В. Федосова та ін. Все це робить актуальним дослідження основних напрямків удосконалення ПДВ в Україні й отримання відповідей з погляду як теоретичних аспектів непрямого оподаткування й податкового адміністрування, так і дослідження й аналізу світового досвіду.




 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПРАВЛЯННЯ ПДВ В УКРАЇНІ

Податок на додану вартість – це непрямий податок, один із основних бюджетоутворюючих платежів. Вперше його було введено 01.01.1992 р.

Законом України “Про податок на добавлену вартість”, який було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України “Про податок на добавлену вартість”. До 1 січня 2011 року порядок нарахування та сплати ПДВ регулював Закон України “Про податок на додану вартість”, прийнятий 03.04.1997 р. [5, с. 48].

Сьогодні порядок адміністрування ПДВ регулюється V розділом Податкового кодексу України, прийняття якого внесло низку змін у механізм його справляння.

Так, зокрема, передбачено, що з 1 січня 2014 року ставка податку становитиме 17 % (до 31 грудня 2013 року діятиме ставка 20 %) та 0 % при здійсненні окремих видів операцій, що визначені ПКУ [4, c. 329].

Зниження ставки податку та звільнення від його сплати дозволить зменшити рівень податкового навантаження на платників ПДВ та, водночас, означає послаблення фіскальної функції податку. Це, певною мірою, позитивне явище, адже для забезпечення розвитку підприємницької діяльності є важливим здійснення державою заходів, що підвищують роль стимулюючої функції податків.

Однак, стосувалися зміни й переліку платників податку, що доповнений новими категоріями.

Набули статусу платника податку отримувачі нерезидентських послуг (у тому числі тих, що надаються постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податку на додану вартість), місце поставки – Україна [4, c. 320].

Але, набувши зобов’язання щодо сплати податку на додану вартість, ця категорія платників податку позбавлена можливості отримання права на податковий кредит, що є додатковим податковим навантаженням. Також вони, для цілей оподаткування та стягнення податкового боргу, прирівнюються до інших категорій платників та можуть притягуватись до відповідальності на загальних підставах [4, c. 365].

Встановлення таких вимог є, на наш погляд, дещо необ’єктивним, оскільки встановлення обов’язків на загальних засадах визначає необхідність надання даній категорії платників і загальноприйнятих прав щодо справляння ПДВ. Крім того, ці законодавчі умови можуть призвести до зниження обсягів інвестиційних потоків у вітчизняну економіку.

Сьогодні Державна податкова служба та Міністерство фінансів України розглядають доцільність введення податку з обороту за ставкою 2,5-2,0%. З його допомогою планується знизити корупційний потенціал ПДВ через зниження ставок (ставка ПДВ пропонується на рівні 7-12%) і скасування пільг та запровадити податок-компенсатор з набагато меншим корупційним потенціалом [7].

Однак, слід зазначити, що введення податку з обороту може збільшити податкове навантаження на підприємців, а наслідком зменшення ставок основних бюджетоутворюючих податків, у тому числі ПДВ, буде скорочення дохідної частини бюджету. Визначення джерелами покриття потреби у фінансових ресурсах коштів, що будуть надходити у результаті легалізації заробітних плат за рахунок зниження ставки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та детінізації фінансово-господарських операцій, є досить сумнівним, оскільки виведення суб’єктів господарювання з “тіньового” сектору економіки є складним і тривалим процесом. Для всебічного аналізу фіскальної ефективності справляння ПДВ науковцями запропоновано комплекс показників та коефіцієнтів, а саме:

- надходження ПДВ та його питома вага у доходах та податкових надходженнях зведеного бюджету України;

- повнота і своєчасність виконання зобов’язань платників податку перед бюджетом;

- повнота і своєчасність виконання зобов’язань бюджету перед платниками податку;

- ступінь відповідності між фактичними та запланованими показниками цього податку;

- абсолютний та відносний приріст надходжень податку порівняно з попереднім періодом [8, c. 97].

Податок на додану вартість займає значну частку у податкових надходженнях (50% і більше) та у доходах Державного бюджету. Це вказує на високий рівень залежності формування дохідної бази бюджету від адміністрування даного податку. Значні суми сплаченого ПДВ означають, відповідно,збільшення податкового тягаря на кінцевих споживачів товарів, робіт чи послуг, які сплачують окрім ціни включену суму ПДВ (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Ефективність адміністрування ПДВ в Україні

Рік Показник

2007 2008 2009 2010 2011 .

Доходи Державного бюджету України, млрд. грн. 165,9 231,9 225,4 240,6 314,6

Податкові надходження, млрд. грн. 115,4 170,8 178,6 202,9 261,6

ПДВ, млрд. грн. 65,1 98,6 94,8 119,0 132,5

Частка ПДВ у доходах бюджету, % 39,2 42,5 42,1 49,5 42,1

Частка ПДВ у податкових надходження бюджету, % 56,4 57,7 53,1 58,6 50,6

Темпи росту ПДВ, % 117,7 151,5 96,1 125,5 111,3

Відшкодування ПДВ, млрд. грн. 18,9 34,4 34,5 40,6 42,5

Суми невідшкодованого ПДВ, млрд. грн. 8,6 14,1 24,2 21,8 11,1

Джерело: складено авторами на основі даних Звітів про виконання Державного бюджету України за 2007-2011 роки.

Однак, на нашу думку, для розвитку та зміцнення національної економіки потрібно забезпечити наповнення бюджету не за рахунок пересічного громадянина, а за рахунок оптимального оподаткування багатих верств населення та власників потужних підприємств, які вдало приховують свої доходи чи виводять бізнес в офшорні зони.

Позитивною є тенденція щодо збільшення сум відшкодованого ПДВ суб’єктам господарювання.

З прийняттям Податкового кодексу у практику діяльності органів Державної податкової служби України впроваджено механізм автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. При цьому, у статті 200 ПКУ чітко визначено критерії, яким повинен відповідати платник, щоб отримати автоматичне бюджетне відшкодування.

Проте, механізм автоматичного бюджетного відшкодування потребує подальшого вдосконалення, оскільки суб’єктам господарювання, що є платниками ПДВ, важко пройти процедуру відбору і через жорсткість встановлених вимог, і через суб’єктивність працівників податкових органів.

Проблема відшкодування ПДВ стосується більшості суб’єктів господарювання, у тому числі експортоорієнтованих виробництв. Невідшкодування з бюджету податку відповідно зменшує обсяг фінансових ресурсів, що є у розпорядженні платника, змушує фірми корегувати свою діяльність в напрямку підвищення ціни на продукцію та негативно впливає на конкурентоспроможність вітчизняного експорту.Серед причин несвоєчасного відшкодування ПДВ виділяють такі:

- в умовах погіршення економічної ситуації, дефіциту бюджетів різних рівнів, зростання внутрішньої та зовнішньої заборгованості держави уряд може використати кошти, які призначалися для погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, як тимчасовий кредитний ресурс;

- у числі контрагентів експортера, який претендує на відшкодування ПДВ, може бути недобросовісне, фіктивне підприємство. Працівники податкових органів перевіряють діяльність усіх партнерів фірми-експортера на відповідність та дотримання вимог чинного податкового законодавства

і відмовляють у відшкодуванні ПДВ до закінчення перевірки. Це призводить до появи заборгованості з повернення заявлених до відшкодування сум податку.

Цікавим варіантом тимчасового полегшення ситуації з відшкодування ПДВ вважаємо випуск ПДВ-облігацій. Такі облігації можуть обертатися на вторинному ринку, що дає змогу одразу ж після їх отримання повернути частину боргу “живими грошима”. Утім, облігації лише знижують гостроту

проблеми вимивання обігових коштів підприємств. Самої проблеми виникнення боргу вони не вирішують [1, с. 11].

У процесі адміністрування ПДВ дедалі більшого значення набуває проблема ухилення від сплати податку. Платники податку використовують ряд напрацьованих схем, зокрема:

- реалізація товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) за цінами, нижчими від вартості придбання;

- проведення безтоварних операцій (організується шляхом “фіктивного” (за документами) придбання реальним суб’єктом підприємницької діяльності ТМЦ від ланцюжка “фіктивних” і“транзитних” підприємств);

- проведення псевдоекспортних операцій;

- ухилення від сплати ПДВ при проведенні імпортних операцій з ТМЦ за значно заниженими цінами;

- ухилення від сплати податків, шляхом безпідставного застосування нульової ставки ПДВ при проведені зовнішньоекономічних операцій;

- використання документів “фіктивних” фірм з метою незаконного формування витрат та податкового кредиту при придбанні робіт, послуг (фіктивний субпідряд);

- ухилення від сплати ПДВ, шляхом втрати первинних бухгалтерських документів [2].

Сьогодні дії працівників податкових органів спрямовані на ліквідацію вищезгаданих схем з метою детінізації економіки, зменшення числа недобросовісних платників, збільшення доходів бюджету. Важливим є зменшення впливу людського фактора у роботі податківців, які за певну винагороду можуть не помічати наявність порушень стосовно нарахування та сплати як ПДВ, так і інших податків та зборів [3, c. 260].

Податок на додану вартість належить до найбільш поширених у світі непрямих податків.

Наявність його у складі загальнодержавних податків є обов’язковою умовою при приєднанні держави до Європейського Союзу. У європейських країнах популярною є практика використання різних ставок ПДВ залежно від об’єкта оподаткування. На нашу думку, доцільно було б і в Україні запровадити диференційовані ставки даного податку (наприклад, для товарів першої необхідності – нижча ставка ПДВ, ніж для предметів розкоші).

Поліпшення системи стягнення ПДВ можна забезпечити за допомогою комплексу інших заходів, серед яких першочерговими вважаємо:

- системний аналіз фінансово-господарської діяльності тих підприємств,які мають суми розбіжностей за результатами автоматизованого зіставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, з метою недопущення безпідставного формування податкового кредиту;

- недопущення появи нових підприємств-інструментів “мінімізації” податкових зобов’язань та виявлення і попередження появи платників, які використовують сумнівний податковий кредит підприємств інших регіонів з метою недопущення “мінімізації” податкових зобов’язань з ПДВ та зменшення сум “автовідшкодування” ПДВ;

- широка роз’яснювальна робота серед суб’єктів господарювання щодо звітування через мережу Інтернет [6].

Також необхідним є вдосконалення методики прогнозування надходжень ПДВ до бюджету та сум можливого відшкодування ПДВ з метою пошуку додаткових джерел наповнення бюджету та формування певного резерву для бюджетного відшкодування даного податку.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...