Главная Обратная связь

Дисциплины:






Поняття захисту цивільних прав



План

1.Вступ

2.Поняття захисту цивільних прав.

3.Способи захисту суб'єктивних цивільних прав та

інтересів.

4.Юрисдикційна форма захисту.

5.Самозахист як самостійна форма захисту.

6.Висновок.

7.Використана література.

 

 


Вступ

 

Для розвитку цивільних правовідносин в суспільстві надання суб'єктам права лише можливості здійснення належних суб'єктивних цивільних прав недостатньо. Необхідно надати також можливість уповноваженій особі захистити свої права та охоронювані законом інтереси. Як показує життя, суб'єктивне право особи, не забезпечене необхідними цивілізованими засобами захисту, є занадто слабким і може бути порушене будь-ким, будь-яким способом і будь-коли. Через це цивільне законодавство не тільки надає можливість суб'єктам цивільних правовідносин набувати та здійснювати суб'єктивні права, а й можливість їх захищати.

Крім суб'єктивних прав, особа може мати охоронювані законом інтереси. Наприклад, при втраті майна власник втрачає і суб'єктивне право на нього. Але це не означає, що він втрачає інтерес щодо поповнення втраченого таким чином права. У зв'язку з тим, що цей інтерес охороняється законом, він може вимагати його захисту. Право на захист належних тій чи іншій особі цивільних прав - це можливість застосування уповноваженою особою заходів правоохоронного характеру у разі посягання на ЇЇ суб'єктивні права чи охоронювані законом Інтереси або у разі а порушення. Як правило, захист суб'єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів повинен провадитись компетентними державними органами, до яких звертається потерпілий за захистом своїх прав. Але бувають і винятки з цього правила. У разі, коли допомога держави може надійти надто пізно, законом допускається захист прав самим носієм цих прав

 

Поняття захисту цивільних прав.

 

Захист цивільних прав — це правомірна реакція учасників цивільних відносин, суспільства і держави на порушення, невизнання чи спору за цивільне право з метою припинення порушення, відновлення або визнання цивільного права чи компенсації заподіяного уповноваженій особі шкоди.

Під формою захисту розуміється нормативно визначений порядок здійснення відповідних дій самими суб’єктами цивільного права або державними органами, які спрямовані на відновлення порушеної майнової чи немайнової сфери законних інтересів і прав управомоченої особи.

Розрізняють юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту порушених суб’єктивних цивільних прав.

Класифікація захисту цивільних прав можлива з різних підстав: залежно від способів, форм, порядку захисту.



Зокрема, залежно від порядку захисту цивільних прав можна виділити:

— судовий захист (ст. 55 Конституції України, ст. 16 ЦК України);

— захист в адміністративному порядку (ст. 17 ЦК України);

— захист нотаріусом (а. 18 ЦК України);

— захист за допомогою інших суспільних, державних і міжнародних установ (органів прокуратури — ст. 121 Конституції України і ЗУ «Про прокуратуру»; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — ст. 55 Конституції України і ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»; після використання всіх національних засобів правового захисту— Європейським Судом з прав людини, яка діє відповідно до Римської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р.).

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або заперечування.

Порушення цивільного права — це результат протиправних дій, внаслідок яких воно зменшилося або було

ліквідоване, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю чи частково.

Ст. 16 ЦК вказує перелік способів захисту субєктивного права. Під способом захисту суб’єктивного права розуміється визначений законом порядок забезпечення відновлення (визнання) порушених прав і одночасного правового впливу на порушника з метою відновлення порушеної майнової та немайнової сфери.

Положеннями актів цивільного законодавства (ст. 16 ЦК) встановлюються такі способи захисту цивільних прав:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку особи в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...