Главная Обратная связь

Дисциплины:






ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА



ТЕМА 2. КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАКОН

ПЛАН:

 

1. Поняття, сутність і значення кримінального процесуального права.

2. Джерела кримінального процесуального права.

3. Поняття, структура і види кримінальних процесуальних норм.

4. Чинність кримінального процесуального закону у просторі, часі та щодо

осіб.

 

ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО

ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Кримінальне процесуальне право –це самостійна галузь правової системи

України, сукупність норм, які регулюють діяльність органів досудового

розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду із розкриття кримінальних

правопорушень, викриття й покарання винних, а також права й обов'язки громадян

та юридичних осіб, які залучаються до сфери кримінального процесу. Ці норми

встановлені державою з метою захисту правопорядку, кожної людини та юридичних осіб від злочинних посягань, а також для охорони прав і свобод осіб, що беруть участь у кримінальному процесі.

Кримінальне процесуальне право це сукупність закріплених Конституцією

України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана

Верховною Радою України, та законами правових норм, що регулюють порядок

діяльності органів розслідування, прокуратури та суду під час кримінального

провадження щодо кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і

злочинів).

Кримінальне процесуальне право є самостійною галуззю права, бо має:

- свій предмет правового регулювання (суспільні відносини, які складаються

під час розслідування кримінального провадження, в судовому розгляді, а також при виконанні вироку, перевірці його законності та обґрунтованості);

- свій, специфічний, метод правового регулювання (специфічний спосіб юридичного впливу на відповідні суспільні відносини).

Кримінальне процесуальне право здійснює свій регулятивний вплив через

систему кримінально-процесуальних відносин, учасники котрих діють у межах

наданих їм прав і покладених на них обов'язків. Кримінально-процесуальні

відносини, які є предметом правового регулювання та мають юридичний і

фактичний зміст.

Юридичним змістом цих відносин є зафіксовані у нормах кримінального

процесуального права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.

Фактичний зміст процесуальних відносин це реально здійснювані їх

учасниками дії, спрямовані на реалізацію своїх суб'єктивних прав та юридичних

обов'язків, що визначаються інтересами у кримінальному провадженні (публічними

чи приватними).

Метод кримінального процесуального права це категорія права, завдяки якій

здійснюється юридичний вплив держави на суб'єктів правовідносин, що виникають,розвиваються і припиняються у кримінальному провадженні, а також їх взаємодія один з одним.



Більшість кримінально-процесуальних відносин врегульовано із застосуванням імперативного методу правового регулювання (методу влади і підкорення), що має примусовий характер. Відносини сторін правовідносин при цьому будуються «по вертикалі» (слідчий обвинувачений). Метод використовують за схемою «обов'язок + відповідальність».

Останнім часом для врегулювання кримінально-процесуальних відносин все

ширше (особливо після «малої» судової реформи 2001 р.) застосовують

диспозитивний метод правового регулювання. У його межах суб'єкт кримінально-

процесуальних правовідносин має повну свободу у розпорядженні своїми

процесуальними, а іноді й матеріальними, правами. Відносини сторін будуються «по горизонталі» (потерпілий підозрюваний (обвинувачений), у межах дії норми

права, викладеної в ст. 468 КПК України). При застосуванні цього методу відносини регулюються за схемою «право + гарантія».

Деякі кримінально-процесуальні відносини врегулювати з допомогою цих

двох методів неможливо, зокрема тристоронні правовідносини. Наприклад, слідчий

(прокурор) для того, аби вирішити питання про арешт майна, повинен звернутися до арбітра – слідчого судді (ст.ст. 171, 172, 173 КПК України). Тут слідчий за

погодженням з прокурором (прокурор) діє щодо підозрюваного (обвинуваченого,

особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння) не прямо, а немов би по дузі. Цей метод дістав у літературі назву змагального (судового).

Для кримінального процесуального права як галузі публічного права є характерним спеціально-дозвільний тип правового регулювання, в основі якого лежить формула: «дозволено лише те, що прямо передбачено законом» (на відміну, скажімо, від загальнодозвільного типу правового регулювання, в основу якого покладено формулу: «дозволено все, що не заборонено»).

Кримінальне процесуальне право визначає завдання і систему кримінального

процесу, порядок відносин суду, органів прокуратури, слідства між собою та з

громадянами, що беруть участь у процесі, а також порядок і форму провадження

процесуальних дій.

Для правильного розуміння соціальної сутності кримінально-процесуальної

діяльності в правовій державі основним є визнання принципу зв'язаності держави

правами й свободами людини і громадянина на конституційному рівні. Визнання

невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини, усвідомлення

приналежності їх людині за самою її природою і відображення цього факту

суспільною свідомістю створює передумови для дотримання державою, її органами, посадовими та службовими особами прав і свобод людини та зв'язаності їх цими правами і свободами.

Фундаментальним для розуміння сутності правової зв'язаності держави

правами та свободами людини і громадянина є положення ч. 1 ст. 3 Конституції

України, згідно з яким «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Ідея людини не набуває виразу виключно нормативної державної ідеології, як

це було характерним для періоду дії радянських конституцій, а переводиться у

площину реальних конституційно-правових відносин, перетворюється на

нормативну базову основу легітимації влади і конституційно-правового

обґрунтування обов'язків держави перед людиною. Згідно з ч. 2 ст. 3 Конституції

України права і свободи людини, їх гарантії «визначають зміст і спрямованість

діяльності держави», і держава «відповідає перед людиною за свою діяльність». Ідея гідності людини знаходить своє відображення і в інших статтях Конституції,

зокрема у ст. 21, яка проголошує вільність людей і їх рівність у гідності та правах,

ст. 28, яка визнає за кожною людиною право на повагу до її гідності, ст. 68, за якою

кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Ці положення визначають захист честі та гідності людини, її прав на рівні суб'єктивних прав, у тому числі і судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України).

Значення кримінального процесуального права, його позитивна роль у житті

суспільства визначаються передусім тим, що воно встановлює ефективний порядок

розслідування та судового розгляду, забезпечуючи умови для успішної боротьби зі

злочинністю, наділяючи органи держави, посадових осіб необхідними

повноваженнями, створюючи передумови для виконання завдань кримінального

судочинства. Кримінальне процесуальне право встановлює правила, дотримання

яких необхідно для достовірного з'ясування обставин кожної справи, встановлення

по ній істини, для справедливого здійснення правосуддя.

Ця галузь права передбачає процесуальні гарантії прав особи, у тому числі

конституційного права громадян на судовий захист, на особисту свободу,

недоторканність особи, житла, охорону особистого життя громадян, таємницю

листування, телефонних переговорів і телеграфних повідомлень, а також права

оскарження дій посадових осіб. Важливе місце в системі цих гарантій посідає

забезпечення права обвинуваченого на захист.

Регулюючи кримінально-процесуальну діяльність, кримінальне процесуальне

право надає їй правового характеру, лежить в основі підтримання режиму

законності в боротьбі зі злочинністю, створює передумови справедливого

кримінального провадження. Конституція України підняла до конституційних норм

ряд найважливіших положень кримінального процесуального права, що означає

визнання його високої соціальної цінності.

Зараз для визначення самостійного характеру будь-якої галузі права використовуються також й інші юридичні ознаки. Поняттям «режим галузевого

правового регулювання» охоплюється поряд з особливим методом та способом

також і специфіка системи принципів галузі й інші властивості типу правового

регулювання.Кримінально-процесуальне право є фундаментальною(профілюючою)

галуззю права (з огляду на те, що містить вихідний правовий матеріал, який потім

так чи інакше використовується при формуванні правових режимів інших галузей

права та вичерпно концентрує генеральні юридичні режими, галузеві методи

правового регулювання). Кримінальне процесуальне право, його норми

взаємозв'язані з усіма іншими галузями вітчизняного права, а також з галузями

зарубіжних правових систем, норми яких в обов'язковому або факультативному

порядку звичайно реалізуються в кримінальному судочинстві держави.

Фундаментальність кримінального процесуального права зобов'язує щоразу

при реалізації його норм з'ясовувати, які конкретно норми і які галузі права

необхідно одночасно реалізовувати. У разі розбіжності правил галузевих режимів

регулювання фундаментальність кримінального процесуального права за загальним

правилом вказує на пріоритетний характер процесуальних норм перед іншими (за

рідкими винятками, прямо передбаченими Конституцією).

Право покликане слугувати задоволенню інтересів громадян, їх об’єднань,

держави і суспільства в цілому. В цьому полягає його цінність, що виявляється в

таких вимірах:

- соціальна цінність цієї галузі права полягає в тому, що вона втілює інтереси громадян у вільному від кримінальних правопорушень суспільному середовищі;

- інструментальна цінність кримінального процесуального права – один із проявів його загальносоціальної цінності – полягає в тому, що воно є регулятором суспільних відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням кримінального

правопорушення; інструментом розв’язання кримінально-правових конфліктів у

державі.

Як самостійна галузь права України, кримінальне процесуальне право має

специфічні предмет та метод правового регулювання. Однак, як елемент системи

права України, воно тісно пов’язане з іншими галузями права та галузями знань.

Найтіснішим є зв’язок кримінального процесуального права із загальною теорією

права, конституційним правом, кримінальним правом, криміналістикою, оперативно-розшуковою діяльністю.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...