Главная Обратная связь

Дисциплины:






ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС МІСТИТЬ НЕДОЛІКИ, ЩО УСКЛАДНЮЮТЬ РЕАЛІЗАЦІЮ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ



 

Жовтня 2001 р. парламентом прийнятий Земельний кодекс України у новій редакції. В силу різних причин ми не можемо з упевненістю сказати, що цей документ позбавлений недоліків. Недоліки є, вони мають різних характер і загалом ускладнюють реалізацію механізмів, передбачених Земельним кодексом, ведуть до виникнення низки правових колізій під час правозастосування.

Передусім слід визнати, що новий Земельний кодекс урахував переважну більшість недоліків і проблем, що мали місце під час дії старого Земельного кодексу в редакції 13 березня 1992 року. Уточнено поняття “земельні відносини”, закладені нові принципи земельного законодавства, розширений перелік підстав набуття у власність земельних ділянок, підстав припинення права власності тощо. Тому окреслені в цій статті вади не характеризують “земельну конституцію” в цілому як неякісний документ. Ні. Однак на них слід звертати увагу та у перспективі вирішувати.

СУБ’ЄКТНА ПРОБЛЕМА

У Земельному кодексі неповно визначено поняття “земельні відносини”. Стаття 2 визначає земельні відносини як відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Фактично таке визначення ототожнює земельні відносини з відносинами власності, що не зовсім вірно. Адже земельними відносинами є також управлінські (Розділ VII Земельного кодексу) та охоронні (Розділ VI Земельного кодексу) правовідносини. У цьому аспекті Земельний кодекс потребує змін і доповнень.

Можна також стверджувати, що в ст. 2 Земельного кодексу “пропущені” окремі суб’єкти земельних відносин. У чинному Кодексі до них належать громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. У той же час у Кодексі неодноразово згадуються такі суб’єкти правовідносин, як територіальні громади і іноземні держави. З огляду на це доцільним також було б визначення як суб’єктів права Української держави та народу України.

Досі проблемним було питання із землями спільних підприємств. Такі підприємства до останнього часу лишалися поза сферою регулювання Земельного кодексу. Лише Законом України від 10 липня 2003 р. № 1103-IV “Про внесення зміни до статті 82 Земельного кодексу України” спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, були прирівняні за статусом до іноземних юридичних осіб. У зв’язку з чим спільні підприємства мають право на сьогодні набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою ст. 82 Земельного кодексу.

Можна також згадати “традиційну” проблему такого квазісуб’єкта земельних відносин, як Український народ. Названий у ст. 13 Конституції України носієм прав на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, Український народ фактично “забутий” Земельним кодексом. Практична проблема управління землями Українського народу перенесена у сферу теоретичного обговорення.

З огляду на наведене Земельний кодекс має уточнити повноваження органів влади (Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування) з урахуванням конституційного положення про землю як об’єкта права власності Українського народу. Це питання, до речі, частково врегульоване в ст. 325 нового Цивільного кодексу України.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...