Главная Обратная связь

Дисциплины:






Виділення земельних часток (паїв) в натурі



Тривалий час у питанні регулювання процедури виділення земельних ділянок в рахунок земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) існувала прогалина. За умов неврегульованості застосовувалися Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені наказом Держкомзему, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 №47/172/48, що не мали характеру обов’язкового нормативно-правового акту, проте застосовувалися різними правозастосовчими органами, у т.ч. судами. Відповідно до цих Рекомендацій була розпайована значна частина земель колишньої колективної власності.

05.06.2003 було прийнято ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», яким прогалина була ліквідована. Згідно із Законом, на розвиток якого була прийнята ПКМ від 04.02.2004 №122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», процедура виділення земельних ділянок включає такі стадії:

· звернення суб’єкта права на земельну частку (пай) із заявою до місцевої ради або РДА про виділення земельної частки (паю) в натурі (ч.2 ст.3 Закону);

· у разі подання заяв більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідний орган приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (ч.4 ст.3 Закону). Розробка і затвердження проекту регламентується ст.7 Закону (до прийняття Закону роль таких проектів виконували т.з. «схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)»);

· розроблення документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (включає (1) проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та (2) технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку);

· погодження та державна землевпорядна експертиза документації із землеустрою (загальні засади проведення експертизи визначаються ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», особливості експертизи передбачені ст.8 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»);

· розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) (ч.ч.1-3 ст.9 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»);



· затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідною радою чи районною державною адміністрацією (ч.4 ст.9 Закону);

 

· прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (ч.4 ст.9 Закону);

· видача та реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв), реєстрація права власності на земельну ділянку (ці стадії є спільними для різних процедур набуття права власності на землю і детально розглядалися у попередніх темах). За відсутності прямої законодавчої вказівки у державних актах, що видаються при виділенні земельних часток (паїв) у натурі, зазначаються різні види цільового використання: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» або «для ведення особистого селянського господарства», іноді навіть поза волею суб’єктів права на земельну частку (пай).





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...