Главная Обратная связь

Дисциплины:






НС техногенного походження



Визначення ЦЗ

Цивільний захист - це система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави, що призначена для виконання завдань скерованих на захист населення, довкілля та економіки країни під час виникнення НС та їх наслідків , враховуючи НС природного та техногенного походження, шляхом залучення центральними та регіональними органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів, а також воєнізованих та невоєнізованих формувань.

 

2. Пакет дисциплін що стосуються безпеки життєдіяльності.

В пакет дисциплін входять такі предмети:

1) БЖД ( теоретичні засади чи основи);

2) БЖД в умовах екологічного середовища;

3) БЖД в умовах виробництва ( установи охорони праці в галузі);

4) БЖД в умовах НС.

 

3. З якими подіями пов’язане виникнення Міжнародного гуманітарного права?

Термін «міжнародне гуманітарне право» вперше був запропонований у 50 --х рр.. XX ст. відомим швейцарським юристом Жаном Піктов.

Початок розвитку міжнародної гуманітарного права в XX ст., як правило, пов'язують із прийняттям 22 серпня 1864 р. на дипломатичної конференції у Женеві Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни (далі — Женевська конвенція 1864 г.)

У той час, коли в червні 1859 року французька і австрійська армії вели бої в Сольферіно на півночі Італії, в голові Анрі Дюнана, молодого швейцарського громадянина, з’явився задум про міжнародні дії з метою полегшення страждань хворих і поранених у війнах.
Після бою Дюнан опинився серед тисяч поранених французів та австрійців і ще з декількома добровольцями зробив усе, що міг, аби полегшити їх страждання. Вжахнувшись того, що побачив, він згодом написав книгу «Un souvenir de Solferino» («Спогади про Сольферіно»), яка вийшла у світ 1862 року; в ній він пропонував створити національні товариства для догляду за хворими і пораненими незалежно від їх раси, національності чи релігії. Він також запропонував державам укласти угоди, в яких визнавалась би робота таких організацій і гарантувалось би краще поводження з пораненими.
Потім Анрі Дюнан з чотирма друзями організував Міжнародний комітет допомоги пораненим (який незабаром був перейменований на Міжнародний комітет Червоного Хреста). Ідеї Дюнана знайшли широкий відгук. У декількох країнах були засновані національні товариства, і на дипломатичній конференції в Женеві 1864 року делегати з 16 європейських країн прийняли Конвенцію про поліпшення участі хворих і поранених у діючих арміях.
У цьому документі – Першій Женевській конвенції – зафіксовані принципи універсальності й терпимості в питаннях раси, національності й релігії. Була прийнята емблема – червоний хрест на білому тлі, яка стала розпізнавальним знаком військово-медичного персоналу. В мусульманських країнах емблема являє собою червоний півмісяць на білому тлі. З тих пір медичний персонал і шпиталі вважаються нейтральними.
Конвенція офіційно заклала підвалини для міжнародного гуманітарного права.



 

4) Женевські конвенції та сфери їх використання.
Чотири багатосторонні міжнародні угоди, укладенні у Женеві. Вони встановлюють гуманітарні правила ведення війни, висунуті у 1864 році Червоним Хрестом.

Перша Женевська конвенція (1864 року)Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях — зобов'язує її учасників збирати на полі бою і надавати допомогу пораненим і хворим супротивника, причому будь-яка дискримінація у відношенні поранених і хворих з причин статі, раси, національності, політичних переконань або релігії забороняється. Усі поранені і хворі, які опинилися у владі супротивника, повинні бути зареєстровані, а дані про них повідомлені тій державі, на боці якої вони боролися. Медичні установи, санітарний персонал і транспорт для перевезення поранених, хворих і санітарного майна користуються захистом, і напад на них забороняється.

Друга Женевська конвенція (1906 року) Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі — встановлює правила поводження з поранених та хворих під час морської війни, аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях.

Третя Женевська конвенція (1929 року) ввела нове положення, установив, що його умови ставляться не тільки до громадян країн, що ратифікували конвенцію, але до всіх людей незалежно від їхнього громадянства (не тільки до військових, але і до цивільного населення).

Четверта Конвенція (1949 року) по захисту цивільного населення і військових осіб під час війни була створена для того, щоб установити жорсткі стандарти захисту цивільного населення в місцях військових дій і на окупованих територіях, а також щоб після трагічного досвіду Другої Світової Війни заборонити військові злочини.

 

5.Додаткові протоколи Женевської конвенції.

В умовах сучасних воєн Женевські Конвенції не завжди спроможні надати жертвам увесь необхідний захист. Тому 8 червня 1977 до Женевських конвенцій під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста були прийняті два Додаткових протоколи: Протокол I, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, і Протокол II, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру. У 2005 до Женевської конвенції був прийнятий Додатковий протокол III про введення додаткової відмітної емблеми у вигляді Червоного хреста і Червоного півмісяця.

 

6.Кому надають захист Женевські конвенції?

Усі чотири Женевські Конвенції та Додаткові Протоколи спрямовані на захист жертв війни. Але кожний із цих документів має свої повноваження та сфери застосування.

Перша Женевська конвенція (1864 року) – надає захист пораненим і хворим в діючих арміях(зобов'язує її учасників( учасників війни) збирати на полі бою і надавати допомогу пораненим і хворим супротивника, причому будь-яка дискримінація у відношенні поранених і хворих з причин статі, раси, національності, політичних переконань або релігії забороняється. Усі поранені і хворі, які опинилися у владі супротивника, повинні бути зареєстровані, а дані про них повідомлені тій державі, на боці якої вони боролися. Медичні установи, санітарний персонал і транспорт для перевезення поранених, хворих і санітарного майна користуються захистом, і напад на них забороняється).

Друга Женевська конвенція (1906 року)надає захист, та про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі (встановлює правила поводження з поранених та хворих під час морської війни, аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях)

Третя Женевська конвенція (1929 року) ввела нове положення, установив, що його умови ставляться не тільки до громадян країн, що ратифікували конвенцію, але до всіх людей незалежно від їхнього громадянства (не тільки до військових, але і до цивільного населення).

Четверта Конвенція (1949 року) по захисту цивільного населення і військових осіб під час війни була створена для того, щоб установити жорсткі стандарти захисту цивільного населення в місцях військових дій і на окупованих територіях, а також щоб після трагічного досвіду Другої Світової Війни заборонити військові злочини.

 

 

7) Що таке «Міжнародний комітет Червоного хреста?

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) є незалежною гуманітарною організацією, яка спрямовує діяльність із забезпечення захисту жертв міжнародних та внутрішніх збройних конфліктів. Утворений у 1863 р. уродженцем Швейцарії Анрі Дюнаном, МКЧХ є засновником Руху Червоного Хреста( завдання якого – забезпечення дотримання воюючими сторонами положень Женевських конвенцій 1949 р. про захист жертв збройних конфліктів та Додаткових протоколів до них).

Під час збройних конфліктів міжнародного або внутрішнього характеру, МКЧХ надає захист та допомогу жертвам як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення, зокрема – військовополоненим, цивільним інтернованим особам, пораненим, цивільному населенню на окупованій території тощо.

Метою МКЧХ є відстоювання та поширення основоположних принципів Руху Червоного Хреста (гуманність, нейтральність, універсальність тощо), виконання покладених Женевськими конвенціями завдань із забезпечення дотримання норм міжнародного гуманітарного права під час збройних конфліктів, забезпечення роботи Центральної агенції з розшуку, а також ведення роз’яснювальної роботи із застосування гуманітарного права під час збройних конфліктів серед причетних міністерств та відомств.

Штаб-квартира МКЧХ знаходиться у м. Женеві (Швейцарія), а представництва Організації розташовані у майже 80 країнах світу.

Органами управління МКЧХ є Асамблея (верховний орган управління), Рада Асамблеї (допоміжний орган, якому Асамблея делегує низку своїх повноважень) та Директорат (виконавчий орган). На чолі Асамблеї та Ради Асамблеї стоїть Президент МКЧХ. З 2000 р. цю посаду обіймає доктор філософії Якоб Келленбергер.

Члени Директорату МКЧХ призначаються Асамблеєю на чотирирічний термін. Нові члени Директорату розпочали виконання своїх обов'язків 1 липня 2010 року.

9) Юридичне забезпечення ЦЗ в Україні.

В основі юридичного забезпечення лежать такі закони:

- Закон України « Про цивільну оборону»;

- ЗУ « про захист населення та території від НС природного та техногенного походження»;

- ЗУ « Про правовий статус НС» ;

- ЗУ « Про правовий статус та правові закони»;

- ЗУ « Про об’єкти підвищеної небезпеки»;

- ЗУ « Про аварійно рятувальну службу»;

- ЗУ « Про забезпечення санітарного та епідеміологічного сполучення населення»;

- ЗУ « Про використання радіаційної енергії та радіаційний захист»;

- ЗУ « Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок ЧК»;

- ЗУ « Про пожежну безпеку».

10. Принцип побудови системи цивільного захисту.

Цивільний захист здійснюється на принципах:

· гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;

· добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

· комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

· створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

· територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту;

· мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

· гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

 

11) Аварії, катастрофи, стихійні лиха. Надзвичайні події та ситуації.

Аварія - це порушення нормальної роботи певного механізму, що призводить до значних ушкоджень, знищення матеріальних цінностей, ураження і загибелі людей.

Катастрофа - це аварія значних масштабів з трагічними наслідками.

Стихійне лихо - це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні цінності.

Основні види стихійних лих:

· Пожежі - це стихійне поширення вогню, що вийшов з-під контролю людини (завдають величезних матеріальних збитків і нерідко призводять до загибелі людей).

· Повені - значні затоплення суходолу, коли вода у річках піднімається вище звичайного рівня внаслідок рясних опадів, швидкого танення снігів, утворення льодових заторів або коли вітер жене воду з боку моря в гирла річок.

· Землетруси - явища, що проходять у певних ділянках земної кори (його наслідки сягають величезних масштабів).

· Селеві потоки - це стрімкий рух з гір селю - суміші води, каміння, щебеню, піску і глини; вони затоплюють, знищують усе на своєму шляху ( утворюються взимку під час снігопадів і можуть бути настільки великими, що набувають характеру стихійного лиха).

· Ураган - це посилення вітру до 35 м/с і більше (12 балів за шкалою Бофорта).

· Шквал - різке короткочасне посилення вітру (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин), іноді до 30-70 м/с зі зміною його напрямку, частіше під час грози.

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

 

12.Як позначаються об’єкти цивільного захисту, та його підрозділи згідно Женевської конвенції?

Їх демаскують

 

 

13. Основні завдання ЦЗ.

Завдання ЦЗ – збирання та опрацювання інформації про НС:

- Прогнозування та оцінка наслідків;

- Здійснення нагляду та контролю серед ЦЗ ;

- Розробка та вдосконалення нормативно правових актів;

- Розробка та реалізація запобіжних заходів серед ЦЗ;

- Оперативне формування та оповіщення населення про загрозу або виникнення НС;

- Організація захисту населення та території від НС;

- Проведення невідкладних аварійно – рятувальних та відновлювальних робіт в осередку ураження;

- Навчання населення способам захисту та правової поведінки в НС;

- Організація життєзабезпечення в зоні ураження та в місцях тимчасової і постійної евакуації.

15. Класифікація НС за різноманітними ознаками ( за природою походження; за територією поширення; за швидкістю поширення ; за раптовістю протікання; за загальною причиною виникнення видів наслідків; за термінами та масштабами прояві).

Надзвичайні ситуації класифікують за різними ознаками.

Відповідно до походження подій, що можуть зумовити виникнення, розрізняють такі НС:

– техногенного характеру – промислові, транспортні аварії (катастрофи) з вибухом, пожежі, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд і будівель, аварії на інженерних мережах, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

– природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища (землетруси, повені, урагани, снігові замети та ін.), природні пожежі, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, рослин (епідемії, епізоотії, епіфітотії) тощо;

– соціально-політичного характеру, що пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: терористичні акти (збройний напад, захоплення важливих об’єктів, напад на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях тощо;

– воєнного характеру – пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин, нафтопродуктів, вибухівки тощо.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, визначають чотири рівні НС: загальнодержавний, регіональний, місцевий, об’єктовий.

- До загальнодержавного рівня належать НС, які розвиваються на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують транскордонним перенесенням.

- До регіонального рівня належать НС, які розгортаються на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного значення): Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, – або загрожують перенесенням на територію суміжної області України.

- До місцевого рівня належать НС, які виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожують поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди.

- До об’єктового рівня належать НС, які розгортаються на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки яких не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної смуги.

Класифікація екологічної обстановки за зростанням ступеня екологічного неблагополуччя.

1. Щодо задовільна. 2. Напружена. 3. Критична. 4.Крізісная (або зона надзвичайної екологічної ситуації). 5. Катастрофічна (або зона екологічного лиха).

За швидкістю і раптовістю протікання НС класифікують на : Раптові ( вибухи, землетруси, транспортні аварії та катастрофи) НС, які швидко поширюються ( наприклад аварії з викидом СДОР,утворення хвиль прориву на гідрологічних спорудах, пожежі тощо); НС, які поширюються з помірною швидкістю ( аварії з викидомрадіоактивних речовин, аварії на комунально-енергетичних мережах);НС, яка повільно поширюється ( наприклад: посухи, епідемія, екологічнінебезпечні явища).

 

16) Комісія з техногенної екологічної безпеки ТЕБ і НС

Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження, бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки.
Комісії з ТЕБ та НС створюються на державному, регіональному, районному (міському) і об'єктовому рівнях.
Комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну комісію з питань ТЕБ та НС та іншими актами законодавства.
Комісія відповідно до покладених на неї завдань у звичайних умовах:
- готує і подає пропозиції щодо визначення прав і обов'язків у цій сфері
центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій;
- координує діяльність органів виконавчої влади з питань розроблення та реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санітарно-епідеміологічного благополуччя, а також реагування на надзвичайних ситуацій;
- розглядає питання про створення або припинення діяльності державних
підприємств, що використовують складні та небезпечні технології - зокрема, хімічні
і радіаційні);
- вживає заходів до проведення експертизи найважливіших проектів будівництва реконструкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпеки;
- сприяє розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів, державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи цивільного захисту населення, форм контролю за фукціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;
- здійснює методичне керівництво і контроль за роботою комісії з питань ТЕБ
та НС, за їх підготовкою до дії у надзвичайних ситуаціях;
- здійснює співробітництво з відповідними органами сусідніх країн, областей.

 

НС техногенного походження.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спору дах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного).

Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища. Та­кою небезпекою, наприклад, можна вважати і виведену людьми породу собак — бультер'єр, яка небезпечна не лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...