Главная Обратная связь

Дисциплины:






Інші учасники кримінального судочинства



До іншим учасникам кримінального судочинства відносяться особи, які є джерелами доказової інформації або залучені для надання технічної або іншої допомоги (сприяння) та посвідчення ходу і результатів слідчих дій. У КПК названі п'ять таких учасників - свідок, експерт, спеціаліст, перекладач і понятий. На відміну від інших категорій учасників кримінального судочинства, вони не є сторонами, не наділені ніякими владними повноваженнями і не мають по справі ні власного, ні акредитуючої інтересу. Навпаки, незацікавленість наприкінці справи є для них (крім свідка) обов'язковою умовою залучення до участі у справі.

Свідок - це особа, якій можуть бути відомі будь-які обставини, що мають значення для розслідування і вирішення кримінальної справи, і яке викликано для дачі показань (ст.56 КПК).

Особа стає свідком з моменту виклику до слідчого або в суд у цьому у встановленому законом порядку. Саме з цього моменту в нього з'являються права і обов'язки, і може наступити відповідальність.

Свідок зобов'язаний з'явитися за викликом і дати правдиві свідчення. Дача показань є на свідка і громадянським обов'язком і юридичним обов'язком. За відмову або ухилення від дачі показань, а також за дачу завідомо неправдивих свідчень він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності (ст. 307, 308 КК). У разі ухилення від явки без поважних причин свідок може бути підданий приводу (ч.7 ст.56 КПК), а також на нього може бути накладено судом грошове стягнення (ст.117 КПК). Крім того, свідок зобов'язаний не розголошувати дані попереднього розслідування, що стали йому відомими у зв'язку з участю в справі в цій якості, якщо він був про це заздалегідь попереджений в порядку ст.161 КПК. За розголошення таких даних свідок може бути притягнутий до кримінальної відповідальності (ст.310 КК).

Разом з тим закон робить з цього правила ряд винятків, звільняючи деякі категорії осіб від обов'язку давати свідчення. Існують дві форми такого звільнення - свидетельский імунітет і пряма заборона допиту певних категорій осіб.

Експерт - це особа, призначена у встановленому законом порядку для виробництва судової експертизи та надання висновку. Як експерт може виступати будь-яка особа, що володіє необхідними спеціальними знаннями і незацікавлене в результаті справи.

Існує дві категорії експертів - працівники судово-експертних установ та інші (так звані приватні експерти). Процесуальне становище їх однакове, різниться тільки порядок призначення. Приватний експерт стає судовим експертом у кримінальній справі після винесення слідчим (судом) постанови (визначення) про призначення судової експертизи, в якому вказується, що її виробництво доручається саме йому. Експерт, який є працівником експертної установи, набуває статусу судового експерта по конкретній кримінальній справі лише після доручення йому цієї експертизи керівником даної установи.



Права та обов'язки експерта докладно регламентовані КПК (ст.57), а також Федеральним законом від 31 травня 2001 р. "Про державну судово-експертної діяльності в Російській Федерації".

Основним обов'язком експерта є обов'язок провести повне дослідження представлених йому об'єктів і матеріалів справи і дати обгрунтоване і об'єктивний висновок з поставлених перед ним питань. За дачу завідомо неправдивого висновку, експерт несе кримінальну відповідальність згідно зі ст.307 КК.

Спеціаліст - це особа, що володіє спеціальними знаннями, яка притягається до участі в процесуальних діях у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законом, для сприяння у виявленні, закріпленні та вилученні предметів і документів, застосування технічних засобів у дослідженні матеріалів кримінальної справи, для постановки питань експерту, а також для роз'яснення сторонам та суду питань, що входять до його професійну компетенцію. Фахівець може бути допитаний як "сильний свідок" (ст.58 КПК).

Перекладач - це особа, яка притягається до участі в кримінальному судочинстві для здійснення переказу. Він повинен вільно володіти мовою, необхідним для перекладу, і бути незацікавленим у результаті справи. Існує дві форми діяльності перекладача у кримінальному судочинстві.

1. Участь перекладача в провадженні слідчих та інших процесуальних дій. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші учасники кримінального судочинства мають право давати показання і пояснення, заявляти клопотання і т.п. рідною мовою або мовою, якою вони володіють (ст.18 та ін КПК). У таких випадках їм має бути наданий безкоштовно перекладач. Перекладач бере участь в усіх процесуальних діях, що проводяться за участю таких осіб.

2. Переклад процесуальних документів на мову, якою володіє будь-який учасник кримінального судочинства. Відповідно до ч.3 ст.18 КПК, якщо слідчі та судові документи підлягають обов'язковому врученню підозрюваному, обвинуваченому, а також іншим учасникам кримінального судочинства, то зазначені документи повинні бути перекладені на рідну мову цієї особи або на мову, якою він володіє.

Понятий - це не зацікавлена ​​в результаті кримінальної справи особа, яка притягається дізнавачем, слідчим або прокурором для засвідчення факту виробництва слідчої дії, а також його змісту, ходу і результатів (ст.60 КПК).

При здійсненні більшості слідчих дій, за винятком спеціально обумовлених у законі випадків, обов'язково участь не менше двох понятих (ст.170 КПК).

Основна функція понятого - бути присутнім при виробництві слідчої дії і потім запевнити правильність фіксації в протоколі і інших документах його змісту, ходу і результатів. Тому зрозумілою повинен спостерігати абсолютно всі дії слідчого. Особливо це стосується такої слідчої дії, як обшук, де повинні бути безсумнівні гарантії того, що шуканий предмет виявлений саме у цьому місці, а не був, приміром, підкинутий самим слідчим.

 

2. Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві

 

Суддя (суд) -- суб'єкт кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно зі ст. 124--129 Конституції України су-дочинство здійснюється Конституційним Судом та судами загаль-ної юрисдикції.

Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених зако-ном випадках -- народні засідателі та присяжні. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону. Вони мають статус недоторканності. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про статус суддів" суддями мо-жуть бути громадяни України, які досягли 25 років, мають вищу юридичну освіту та необхідний стаж роботи за юридичним фахом. Судді незалежні, незмінювані, недоторканні.

Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повнова-ження та керує процесом. За непідкорення розпорядженню голо-вуючого в суді або порушення порядку під час судового засідання громадяни несуть відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд (суддя) зобов'язаний встановити об'єктивну істину та вирішити справу по суті, вживши заходів до захисту прав та закон-них інтересів громадян і юридичних осіб та до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Незалежність суддів забезпечується:

встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень та звільнення з посади;

передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

таємницею прийняття судового рішення і забороною її роз-голошення;

забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

недоторканністю суддів;

створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності суддів, матеріальним і соціаль-ним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

особливим порядком фінансування судів; системою органів судового самоврядування; діючою системою забезпечення безпеки судів.

Значною мірою незалежність суддів гарантується особливо сис-темою їх призначення на посаду і звільнення. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про статус суддів" та ст. 127 Конституції України право на зайняття посади судді місцевого суду має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання ЗО років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший ЗО років, який має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як сім років, приживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як десять років, у тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.

Необхідною умовою для зайняття посади судді є складання кваліфікаційного екзамену.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Кожен громадянин України, який відповідає вказаним вимогам, має право скласти кваліфікаційний екзамен та звернутися до відповідної кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомен-дацію його на посаду судді. Результати складеного кваліфікаційного екзамену дійсні протягом трьох років. Кваліфікаційна комісія ре-комендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знан-ня, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад.

Перше призначення на посаду судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Кон-ституційного Суду України, обираються безстроково Верховною Радою України. Вперше обраний суддя складає присягу такого змісту: "Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим".

Судді недоторканні. Судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Ради України. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчи-ненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставле-ний у будь-який державний орган в порядку провадження у спра-вах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушен-ня, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після встановлення, його особи.

Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи. Стаття 13 Закону України "Про статус суддів" передбачає, що проникнення до житла або в службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, про-ведення там огляду, обшуку чи виїмки, особистий обшук судді, речей і документів можуть провадитись тільки за судовим рі-шенням за наявності порушеної кримінальної справи. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус суддів" суддя не повинен давати будь-які пояснення у справах, що ним розглянуті або роз-глядаються.

Згідно зі ст. 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верхов-ної Ради України затриманий чи заарештований до винесення об-винувального вироку судом". Будь-яке не передбачене законом втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя заборо-няється і тягне за собою відповідальність згідно з діючим законодавством.

Прояв неповаги до суду або судді з боку осіб, які беруть участь у справі або присутні у судовому засіданні, а так само вчинення поза судовим засіданням будь-яких дій, що свідчать про явну зне-вагу до суду чи судді у зв'язку з їх службовою діяльністю, тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Суддями та народними засідателями в конкретних кримінальних справах можуть виступати тільки особи, які не підлягають відводу. Суддя не може брати участі у розгляді справи та підлягає відводу (ст. 54 КПК України), якщо він є упередженою особою і зацікав-лений в розгляді справи.

До складу суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть; входити особи, які є родичами між собою.

Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в апеляційному чи касаційному порядку, а так само брати участь у новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, постановлених з його участю.

Суддя, який брав участь у розгляді справи в апеляційному чи касаційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції, а так само в новому розгляді справи в касаційному порядку після скасування ухвали, постановленої за його участі.

Таким чином, у законодавстві знаходить відбиття турбота про те, щоб у всіх випадках була забезпечена участь у вирішенні всіх кримінальних справ тільки таких суддів, повна неупередженість і незалежність яких не викликає жодних сумнівів.

Останніми роками до компетенції суду входить розгляд скарг учасників процесу на рішення, що приймаються слідчим та проку-рором, а саме: на постанову про відмову в порушенні справи; на постанову про закриття справи.

Скарги на незаконність вказаних рішень розглядаються суддею одноособово. За результатами розгляду скарги суддя приймає одне з двох рішень: скасовує незаконне рішення слідчого або прокурора; залишає вказані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суддя, який розглядав зазначені скарги, не може пізніше роз-глядати відповідну справу по суті та підлягає відводу.

За наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 КПК, суддя і народний засідатель зобов'язані за-явити самовідвід. На цих же підставах відвід судді або народному засідателю може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його пред-ставником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками.

Заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випад-ках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...