Главная Обратная связь

Дисциплины:






Страховий трудовий стаж



Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій за мінімальний страховий внесок. Згідно з нормами ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для обчислення пенсії зараховують:

періоди трудового стажу до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяли раніше;

періоди роботи після 01.01.2004р. за умови сплати страхових внесків;

• час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку;

• час догляду за дитиною-інвалідом, інвалідом І групи, за престарілим, який потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо працездатні особи, які здійснюють догляд за названими особами, отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

• час професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та отримання стипендії);

• час отримання допомоги з безробіття;

• час від визнання особи інвалідом до дня досягнення нею пенсійного віку - для обчислення розміру пенсії за віком інваліда, з якої визначають пенсію за інвалідністю;

• час від дня смерті годувальника до дня, коли годувальник досягнув би пенсійного віку, - для обчислення розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Страховий стаж обчислюють територіальні органи Пенсійного фонду України за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до 01.01.2004р. Документами, які підтверджують стаж, є трудова книжка, довідки з місця роботи чи інші документи, видані відповідно до вимог законодавства. В окремих випадках, визначених законодавством, періоди роботи можуть бути підтверджені показаннями свідків.Страховий стаж для призначення пенсії обчислюють в місяцях. Неповний місяць роботи зараховують до страхового стажу як повний місяць за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж розмір страхового внеску, обчисленого з мінімальної заробітної плати (мінімальний страховий внесок).

15.Поняття пенсій та їх класифікація.

Пенсія це- щомісячні грошові виплати громадянам за рахунок держави для їхнього матеріального забезпечення в старості, в разі інвалідності, втрати годувальника, а також за вислугу років.Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, з інвалідності, на випадок втрати годувальника та в інших випадках передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення” .
Іноземні громадяни та особи без громадянства, що проживають на Україні, мають право на пенсію врівні з громадянами України на умовах передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за її межами учиняєтьсяза угодами з іншими державами. Пенсії бувають трудові і соціальні.
І. До трудових пенсій
належать: 1) пенсії за віком, 2)з інвалідності, 3)у разі втрати годувальника 3) за вислугу років.
Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та одночасною наявністю необхідного стажу роботи. Пенсія за віком відрізняється від інших видів пенсійного забезпечення, приміром, від пенсії з інвалідності та за вислугу років. Вона відрізняється від пенсії з інвалідності тим, що її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини. Пенсію за віком не важко відрізнити і від пенсії за вислугу років, хоч обидві ці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану працездатності. Різниця полягає в тому, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за вислугу років зазвичай не передбачає досягнення будь-якого віку. Пенсії за віком – вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосується життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів. Право на пільгове пенсійне забезпечення за віком мають учасники та інваліди війни, а також сім’ї загиблих воїнів. Воно виникає з настанням таких умов:
досягнення віку (чоловіками – 60, жінками – 55 років);



стажу роботи (у чоловіків – 25, у жінок – 20 років) і наявності спеціальної юридичної підстави – участі у бойових діях, а далі інвалідів війни – поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням іншого військового обов’язку.
Інший вид трудової пенсії – це пенсія з інвалідності. Вона є одним із видів соціального захисту непрацездатних. Її можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, з інших причин.
Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: I, ІІ та ІІІ.
Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії з інвалідності залежно від причин інвалідності:
– пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;
– пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії призначаються за втрати годувальника. Під терміном “утрата годувальника” розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина безвісти, посвідчені в установленому порядку загсом, судом чи іншими органами.
ІІ. Соціальну пенсію можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію.. До осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать інваліди I та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи; особи, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника, діти – інваліди у віці до 16 років.

16. Поняття соціальної пенсії та підстави її надання.

Під соціальними пенсіями розуміються щомісячні грошові ви­плати, які призначаються і виплачуються із Пенсійного фонду України непрацездатним непрацюючим громадянам, які з тих чи інших причин не набули права на трудову пенсію.

До таких громадян належать:

- інваліди І і II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи;

- особи, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

- діти - у разі втрати годувальника;

- діти-інваліди віком до 16 років.

Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:

а) ЗО процентів мінімального розміру пенсії за віком: особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і не набу­ли права на трудову пенсію без поважних причин;

б) 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком: особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і не набу­ли права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам Ш групи;

в) 100 процентів мінімального розміру пенсії за віком; інвалідам II групи; дітям-інвалідам віком до 16 років; дітям , а також одному з батьків, або чоловікові (дружині), або дідові, бабусі, братові чи сестрі, незалежно від віку і пра­цездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, бра­тами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не до­сягли 8 років, і не працює, у разі втрати годувальника;

г) 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком: інвалідам І групи; матерям, яким присвоєно звання «Мати-героїня».

Закон передбачає порядок на­дання допомог особам, що підлягають загальнообов'язковому дер­жавному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похо­ванням. До таких належать:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб,

2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

За Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на державну допомогу мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, що набули статусу біженця, які не застраховані в системі системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, в сім'ях яких виховуються та проживають непо­внолітні діти у випадках та на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. З цього Закону призначаються такі види дер­жавної допомоги:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

5) допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми. З

аконодавством можуть бути передбачені й інші види допомогсім'ям з дітьми.

Особі, застрахо­ваній у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працез­датності допомога по тимчасовій непрацездатності надається у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або трав­ми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві:

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої осо­би, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до ме­дичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедично­го підприємства;

8) санаторно-курортного лікування.

Допомога по безробіттю - це порівняно повий вид забезпечення в системі загальнообов'язкового державного соціального страху­вання. Під такою допомогою розуміються періодичні виплати, що надаються протягом встановленого законом терміну особам, визна­ними в законному порядку безробітними за рахунок коштів соціального страхування у розмірі, пропорційному страховому ста­жеві і втраченому заробітку, або в твердій сумі. Умови і порядок надання такої допомоги регламентується Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

17.Поняття та види пенсій по інвалідності.Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії з інвалідності залежно від причин інвалідності:
– пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;– пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання(в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягли пенсійного віку, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.

18.Пенсія за віком на загальних підставах

Пенсією за віком - пенсія, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветься пенсійним. Він, як і тривалість стажу, встановлюється законом.

Право на пенсію за віком нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини у суспільному виробництві. Досягнення пенсійного віку слугує підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями на виробництві, через що у держави виникає необхідність забезпечення громадян. Усі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян йшлося. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види:

- на загальних підставах;

- пільгових;

- спеціальних юридичних підставах (умовах).

Загальними правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і трудовий стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) передбачено право на забезпечення пенсією за віком.

Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці при загальній незмінній тривалості трудового стажу, або при одночасному зниженні вимог до віку і тривалості трудового стажу.

Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значення для окремих категорій громадян:

- потерпілих від Чорнобильської катастрофи;

- інвалідів;

- учасників війни і сімей загиблих воїнів;

- багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства;

- жінок, які працювали на текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві;

- сліпих і хворих гіпофізарним нанізмом (ліліпутів);

- при неповному стажі роботи. Право на пенсію за віком мають: 1)чоловіки – після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;
2) жінки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

19. Пенсії за вислугу років та умови її призначення.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак умови призначення пенсії за вислугу років неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших – встановлюється вік і стаж.Тривалість стажу роботи розраховується з урахуванням загальної тривалості роботи в календарному вирахуванні або загальній тривалості роботи в пільговому вирахуванні.

Законодавство вирізняє чотири категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років:

- військовослужбовці, службовці та працівники органів внутрішніх справ;

- працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

- державні службовці, судді, працівники прокуратури і митних органів;

- окремі категорії працівників та спеціалістів інших галузей народного господарства.

Першій категорії працівників пенсії призначаються за наявності певної вислуги років служби, зазвичай незалежно від віку, інколи – в сукупності з віком та іншими обставинами. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393.

У другій категорії працівниківумовами призначення пенсії за вислугу років є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. Перелік посад льотного складу та інших працівників цивільної авіації, порядок нарахування строків вислуги років для призначення ним пенсій затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 21 липня 1992 року N 418.

До третьої категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, належать посадові особи та інші працівники державного апарату.

Стосовно призначення пенсії суддям слід зазначити, що основною умовою для призначення пенсії суддям є стаж роботи на посаді судді не менше 20 років і вихід у відставку.

До четвертої категорії працівників, які користуються правом на пенсію за вислуги років — це працівники, зайняті в різних галузях народного господарства. Визначальними умовами пенсійного забезпечення кожної категорії працівників, є професія, посада, тривалість трудового стажу, галузь народного господарства та інші показники: список виробництв, професій і посад працівників.

Існують такі списки професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років:

а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку,

б) працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах:

в) робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України

г) механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах:

д) плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз’їзних, приміського і внутріміського сполучення).

е) працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ

є) спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається КМУ.

ж) артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ.

 

 

20.Пенсія за віком на пільгових підставах

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуванимКМУ, і за результатами атестації робочих місць:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається КМУ, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається КМУ;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

 

21.Загальні умови та порядок призначення пенсії

Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

г) інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню;

д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби;

е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;

ж) особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

з) члени сімей осіб, вказаних у цій статті, і пенсіонерів з числа цих осіб - у разі втрати годувальника.

Заяву про призначення пенсії за віком застрахована особа може подавати не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Залежно від того, оформляє пенсію той, хто працює чи не працює, Порядком передбачаються дві «адреси» для звернення із заявою про призначення пенсії. Непрацюючим громадянам необхідно звернутися до органа, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). До речі, не обов’язково звертатися особисто: і Законом, і Порядком передбачається право оформити пенсію через свого представника, надавши йому нотаріальне доручення. Для працюючих, Порядком передбачено подання заяви про призначення пенсії до управління ПФУчерез уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації, де цей громадянин працює (зазвичай бухгалтерія та відділ кадрів). Зрозуміло, за бажанням працівник може подати заяву і особисто за місцем проживання.

У випадку якщо протягом трьох місяців майбутній пенсіонер надасть всі документи, то пенсія призначається з дня подання заяви. Якщо протягом трьох місяців пенсіонер не надасть відповідні всіх документи, то пенсія призначається з дня, коли він вже надасть всі необхідні документи.

Документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом пенсійного фонду.

22.Недержавне пенсійне забезпечення

Досвід країн із реформованою пенсійною системою визначає, що найефективнішим є недержавне накопичувальне пенсійне забезпечення, яке дозволяє сформувати трудову частину майбутньої пенсії, що є конкурентною за розміром із базовою і найчастіше її перевищує. Створення недержавного пенсійного фонду дозволить не тільки акумулювати значні пенсійні активи з періодом інвестиційної діяльності в 20-30 років, що є привабливим для підприємств, але й вирішити соціальні питання забезпечення громадян пенсійного віку значними пенсійними коштами. Згідно діючого законодавства пенсійна система складається з трьох рівнів. Перший – солідарна система пенсійного страхування, яка буде обов'язковою і передбачає призначення пенсій залежно від страхового стажу. Другий – накопичувальна система загальнообов'язкового державного страхування, що базується на принципах накопичення засобів застрахованих осіб у накопичувальному фонді, яка буде поетапно запроваджена з 2007 р. Третій рівеньпередбачає додаткове пенсійне забезпечення через недержавні пенсійні фонди (далі – НПФ), страхові компанії та пенсійні депозитні рахунки в банках. Недержавний пенсійний фонд – неприбуткова організація. Завдння НПФ – накопичення пенсійних коштів громадян. Контроль за діяльністю НПФ покладений на державні органи та організації, які обслуговують діяльність фонду. До складу таких органів входять:адміністратор, компанія з управління активами, зберігач (банк), які незалежно один від одного виступають додатковим гарантом захисту пенсійних коштів учасників НПФ. Недержавний пенсійний фонд дозволяє учасникам НПФ (фізичним особам) накопичувати та збільшувати майбутні пенсійні виплати. Для підприємств–вкладників участь у НПФ дозволяє досягти "економічного ефекту", який пов’язаний із пільговим оподаткуванням, формуванням додаткової системи соціального захисту співробітників та частковим фінансуванням у власне виробництво. З метою розвитку системи інститутів спільного інвестування та недержавного пенсійного забезпечення за участю ПАТ "МЕГАБАНК" у 2003 р. була створена компанія з управління активами ТОВ "Фондова компанія "Інвеста". У 2003 р. також був зареєстрований пайовий венчурний фонд, управління активами якого здійснюється ТОВ "ФК "Інвеста". Компанія має ліцензію ДКЦПФР на управління активами інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів .

 

23.Допомога по тимчасовій непрацездатності.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі виникнення у неї одного з таких страхових випадків:

- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

- необхідності догляду за хворою дитиною;

- необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на більш легку, нижчеоплачувану роботу;

- протезування з перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

- санаторно-курортного лікування.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш ніж на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина - за висновком лікаря - потребує догляду, але не більш ніж за 14 календарних днів. Допомога із тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більше ніж за 3 календарні дні, а у виняткових випадках з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин — не більш ніж за 7 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі захворюван ня матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за ди тиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності у разі тимчасового переведення застрахованої особи відпо відно до медичного висновку на легшу, нижче- оплачувану робо ту цій особі,надається з першого дня за час такої роботи, але не більше ніж на два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування і проїзду до санаторно-курортного закладу та назад.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда.

 

24. Допомога по безробіттю.

Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Поважними причинами є:

-навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
-строкова військова служба;

-здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6місяців або звільнені з останнього місця роботи. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

25. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;

Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України.
Заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.
Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Для кожної дитини (крім дитини-інваліда), яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, - на 20 відсотків.Для громадян, які одержали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 відсотків.Державна соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї державними підприємствами зв'язку чи перераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сім'ї в банківській установі.
При переїзді сім'ї в іншу місцевість виплата призначеної державної соціальної допомоги за попереднім місцем проживання припиняється.

26.Поняття та види соціального обслуговуванняСоціальне обслуговування є однією з підгалузей соціального забезпечення. Цесукупність правових норм, що регулюютьпорядок надання установами охорони здоров’я, соціального захисту населення та іншими органами безоплатно чи на пільгових умовах соціальних послуг окремим категоріям громадян .Соціальне обслуговуванняпредставляє собою діяльність соціальних служб по соціальній підтримці,наданню соціально-медичної (путівки, стаціонарне лікування, надання ліків); соціально-правової (консультації, роз’яснення прав); соціально-побутової

(послуги на дому); соціально-психологічної, матеріальної допомоги;адаптації і реабілітації громадян, які знаходяться в тяжкій життєвій ситуації. Мету соціального обслуговування можна сформулювати таким чином: надання нужденним додаткової допомоги у вигляді здійснення на їх корисних дій побутового характеру. Соціальне обслуговування - надання державою, суспільством безкоштовних послуг. Подібну додаткову допомогу надають не тільки непрацездатним і людям похилого віку, але йіншим категоріям громадян через існуючу в суспільстві сферу послуг.

Особливість соціального обслуговування полягає в тому, що: 1) здійснюється за рахунок створених спеціальних фондів;2) надається безкоштовно;3)є однією із функцій держави.

Сфера послуг має дві головні функції: економічну і соціальну. Економічна функція розкриває роль послуг у створенні додаткових життєвих благ населення. Соціальна функція пов'язана із задоволенням матеріальних, соціальних,культурних і побутових потреб членів суспільства, зміцненням їхнього здоров'я. Формами соціального обслуговування громадян похилого віку та інвалідівє: 1)соціальне обслуговування за місцем проживання (вдома); 2) напівстаціонарне соціальне обслуговування у відділеннях денного перебування; 3)стаціонарне соціальне обслуговування в стаціонарних установах соціального обслуговування (будинках-інтернатах, пансіонатах тощо); 4)термінове соціальне обслуговування (разове забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням, продуктовими наборами, забезпечення одягом тощо); 5) соціально-консультативна допомога; 6) надання житлових приміщень у будинках житлового фонду соціального використання.

На даний час в Україні визначений перелік категорій громадян, які мають право на соціальне обслуговування, в тому числі і на соціально-побутове обслуговування на пільгових умовах. До таких категорій, як правило відносяться: 1)одинокі особи похилого віку, які перебувають на обслуговуванні у відділеннях соціальної допомогина дому; 2)інваліди з дитинства, по зору, з порушеннями опорно-руховогоапарату; 3) особи які страждають тяжкими формами алергійних захворювань.

27.Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Чорнобильська катастрофа створила на значній території України небезпечну для здоров’я людей і навколишнього середовища радіаційну обстановку. З метою зменшення дії радіаційного опромінення на здоров’я людини та на екологічні системи законодавство закріплює та гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій. До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок ЧК, належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактив­ними речовинами понад доаварійний рівень і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською ка­тастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяль­ності.

Особам, які проживали чи проживають та які працювали в 1—4 зонах законодавством надано особливого статусу.Особами, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (ст. 9 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.91), є учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; потерпілі від ЧК. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи — це громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1)евакуйовані із зони відчуження, відселені із зон безумовного та гарантованого добровільного відселення; 2)особи, які постійно проживали в 2-й та 3-й зонах на день аварії або прожили за станом в 2-й зоні не менше двох років, в 3-й зоні не менше 3 років та відселені або самостійно переселилися з них;

3)особи, які постійно проживають, працюють або навчаються у 2-й, 3-й зонах за умови, що вони прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у 2-й зоні 2 роки, у 3-й зоні 3 роки;

4)особи, які постійно проживають, працюють або навчаються у 4-й зоні за умови, що вони за станом на 01.01.93 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у 4-й зоні 4 роки;

5)особи, які працювали з моменту аварії не менше 14 календарних днів або не менше 3 місяців протягом 1986—1987 рр. за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором).

Для встановлення пільг і компенсацій для осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, визначаються чотири категорії постраждалих, про що вже йшлося (ст. 14).Всі громадяни, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до встановлених категорій мають право на пільги та компенсації, передбачені ст. 20—24 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».Загальними пільгами є: 1)безплатне придбання ліків за рецептами лікарів; 2)безплатне позачергове зубопротезування; 3)позачергове щорічне надання пільгових санаторно-курортних путівок; 4)переважне право залишення на роботі при реорганізації виробництва; 5)знижка плати за житло в розмірі 50 % (для І та ІІ категорій); 6)безкоштовне користування всіма видами міського та міжміського транспорту (крім таксі); 7)пільгове встановлення та користування телефоном; 8) вступ поза конкурсом до вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів з обов’язковим наданням гуртожитку на час навчання для тих, хто не має житла.

Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачуються компенсації у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (30, 40, 50 % мінімальної зарплати відповідно до зони). Працюючим на територіях радіоактивного забруднення провадиться доплата (три, дві, одна мінімальні зарплати). Громадянам, які відмовляються переселятися із зон обов’язкового відселення у побудоване для них житло, у період їх подальшого проживання в радіактивно забруднених зонах виплата пільг та компенсацій припиняється.

28.Правовий статус та соціальний захист ветеранів праці

Закон «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття. Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об’єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років – жінки і 40 років – чоловіки) і вийшли на пенсію.

Ветеранам праці надаються пільги, основними з яких є:

1)користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи; 2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів);

3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування; 4)переважне право на встановлення домашніх телефонів тощо.

Закон виділяє також категорію осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною. Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової Слави. Для них також встановлюються ряд пільг.

Громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.

29. Правовий статус та соціальний захист ветеранів військової служби і органів внутрішніх справ.Держава гарантує кожному ветерану військової служби, ветерану органів внутрішніх справ, ветерану податкової міліції, ветерану державної пожежної охорони, ветерану Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерану служби цивільного захисту, ветерану Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також подає різні види допомоги шляхом:1)реалізації права на працю відповідно до рівня професійної підготовки та цільових програм соціальної адаптації; 2)створення умов для підтримки та поліпшення здоров'я з метою забезпечення активного довголіття; 3)надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку; 4)реалізації цільових програм поліпшення житлових умов; 5)організації соціально-побутового обслуговування; 6)пенсійного забезпечення відповідно до законодавства.

Ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам надаються такі пільги: 1) безоплатне користування закладами охорони здоров'я, Міністерства оборони України, СБУ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, МВСУ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань.

2) першочергове безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів

3) першочергове медичне обстеження, диспансеризація та госпіталізація;

4) першочергове безоплатне зубопротезування , безоплатне забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами;

5) першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

6) безоплатний проїзд і перевезення багажу ними та членами їх сімей при переїзді до вибраного місця проживання після звільнення з військової служби в порядку, що визначається КМУ та міжнародними договорами України;

7) безоплатний проїзд (туди і назад) у межах України один раз на рік залізничним транспортом у купейному вагоні швидкого чи пасажирського потягу або водним чи автомобільним транспортом міжміського сполучення для лікування та відпочинку у санаторіях та будинках відпочинку

9) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України;

9) право на першочергове придбання квитків на всі види транспорту;

10) право переважного залишення на роботі, на яку вони були зараховані вперше після звільнення з військової служби, при скороченні чисельності або штату працівників;

11) переважне право на вступ до гаражних, садово-городніх, житлових та інших кооперативів.

30.Правовий статус та соціальний захист ветеранів війни.

Основу правового статусу ветеранів складають конституційні права і свободи людини і громадянина. Обсяг прав і свобод, якими може користуватися громадянин у державі, та коло його обов’язків залежить від його правового статусу. Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»). До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.Учасники бойових дій — це особи, які брали безпосередньо участь у виконанні бойових завдань як у воєнний, так і у мирний час (ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»). До них належать: 1)військовослужбовці, які проходили службу в діючій армії, партизани та підпільники громадянської та Великої Вітчизняної війни; учасники бойових дій на території інших країн; 2)колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу, які брали участь у бойових операціях з ліквідації диверсійно-терористичних груп; працівники, які були переведені у період Великої Вітчизняної війни на становище військовослужбовців; 3)працівники сфери культурного обслуговування фронтів; 4)військовозобов’язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану у період ведення там бойових дій; 5)військовослужбовці автомобільних батальйонів, які доставляли вантажі до Афганістану, військовослужбовці льотного складу, які здійснювали бойові вильоти до Афганістану з території СРСР.

До учасників бойових дій прирівнюються колишні неповнолітні (до 16 років) в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання. Інваліди війни — це військовослужбовці, партизани, підпільники, працівники, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини в період Великої Вітчизняної та громадянської воєн, період ведення бойових дій у мирний час на території інших держав. Також інвалідами війни визнаються: військовослужбовці, які стали інвалідами в зв’язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

.Учасники війни — це військовослужбовці, трудівники тилу та інші особи, які не брали безпосередньої участі у бойових діях (ст. 8 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»). До них належать: 1) військовослужбовці, які проходили службу в армії або навчалися в цей період у військових училищах, школах і на курсах; 2)особи, які в період Великої Вітчизняної війни працювали в тилу або навчалися у ремісничих, залізничних училищах; 3)члени груп самозахисту, народного ополчення, що діяли в період Великої Вітчизняної війни; 4)сини полків, юнги, які перебували в армії (але не в діючій частині); 5)колишні в’язні концтаборів та інших місць примусового тримання, особи, які були вивезені для примусових робіт.

Рівень пільг залежить від того, до якої категорії належать ветерани:

1)безплатне одержання ліків за рецептами лікарів; 2)першочергове безплатне зубопротезування; 3)знижка плати за користування житлом, комунальні послуги, паливо: для учасників бойових дій — 75 %, інвалідів війни — 100 %, учасників війни — 50 %; 4) безплатний проїзд усіма видами міського і міжміського пасажирського транспорт; 5)переважне право на залишення на роботі при скороченні штатів; 6)учасникам війни — чотири (нагородженим орденами і медалями), три мінімальні пенсії за віком.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...