Главная Обратная связь

Дисциплины:






ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 2 страница. реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить:



реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить:

 

а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо

розпорядження землями державної та комунальної власності,

встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і

селища, регулювання земельних відносин;

 

б) участь у розробленні та виконанні державних, галузевих,

регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних

відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та

охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті,

села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному

плануванні;

 

в) організація проведення робіт, пов'язаних із реалізацією

земельної реформи;

 

г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель

та охорони земель;

 

ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;

 

д) участь у державному регулюванні планування територій та

розмежуванні земель державної і комунальної власності;

 

е) проведення державної експертизи землевпорядної

документації;

 

є) здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення

обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин,

використання та охорони земель, формування екомережі;

 

ж) вирішення інших питань, визначених законами України та

покладених на нього актами Президента України.

{ Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 5462-VI

( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

Стаття 15-2. Повноваження центрального органу виконавчої

влади, що реалізує державну політику у сфері

здійснення державного нагляду (контролю)

в агропромисловому комплексі, у сфері земельних

відносин

 

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що

реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду

(контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних

відносин, належить організація та здійснення державного нагляду

(контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням

та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі

за:

 

веденням державного обліку і реєстрацією земель,

достовірністю інформації про наявність та використання земель;

 

виконанням умов зняття, збереження і використання родючого

шару ґрунту під час проведення гірничодобувних,

геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із

порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням

рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом

рекультивації земель;

 

дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права



власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни,

дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами;

 

дотриманням органами державної влади, органами місцевого

самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного

законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права

на землю;

 

дотриманням правил, установленого режиму експлуатації

протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних

насаджень і межових знаків;

 

проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених

проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та

користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах

землеустрою;

 

розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в

експлуатацію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути

на стан земель;

 

здійсненням заходів, передбачених проектами землеустрою, щодо

захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення,

заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та

інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також

щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок

псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними

речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими

та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та

бур'янами;

 

дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих

земельних ділянок та обов'язковим виконанням заходів щодо

приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

 

дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат

сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

 

використанням земельних ділянок відповідно до цільового

призначення;

 

дотриманням вимог земельного законодавства органами

виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань

передачі земель у власність та надання у користування, у тому

числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу,

продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

 

вирішенням інших питань, визначених законами України та

покладених на нього актами Президента України.

{ Кодекс доповнено статтею 15-2 згідно із Законом N 5462-VI

( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки

Крим у галузі земельних відносин

 

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у

галузі земельних відносин належить:

 

а) розпорядження землями державної власності в межах,

визначених цим Кодексом;

 

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання

загальнодержавних і республіканських програм з питань використання

та охорони земель;

 

в) координація здійснення землеустрою і державного контролю

за використанням та охороною земель;

 

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу)

земельних ділянок;

 

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку,

визначеному законом; { Пункт "ґ" частини першої статті 16 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 1559-VI ( 1559-17 ) від

17.11.2009 }

 

д) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять

у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і

лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом)

земельних ділянок;

 

е) вирішення інших питань у галузі земельних відносин

відповідно до закону.

 

Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій

у галузі земельних відносин

 

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі

земельних відносин належить:

 

а) розпорядження землями державної власності в межах,

визначених цим Кодексом;

 

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання

загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з

питань використання та охорони земель;

 

в) координація здійснення землеустрою та державного контролю

за використанням та охороною земель;

 

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу)

земельних ділянок;

 

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах,

визначених законом; { Пункт "ґ" частини першої статті 17 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 1559-VI ( 1559-17 ) від

17.11.2009 }

 

д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл,

селищ, районів, районів у містах та міст;

 

е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять

у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і

лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом)

земельних ділянок;

 

є) координація діяльності державних органів земельних

ресурсів;

 

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин

відповідно до закону.

 

Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації

у галузі земельних відносин

 

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних

ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

{ Кодекс доповнено статтею 17-1 згідно із Законами N 3235-IV

( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006,

N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано

неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду

N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції Закону

N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }

 

Розділ II

 

ЗЕМЛІ УКРАЇНИ

 

Глава 4

 

Склад та цільове призначення земель України

 

Стаття 18. Склад земель

 

1. До земель України належать усі землі в межах її території,

в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за

основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

 

2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

 

3. Україна за межами її території може мати на праві

державної власності земельні ділянки, правовий режим яких

визначається законодавством відповідної країни.

 

Стаття 19. Категорії земель

 

1. Землі України за основним цільовим призначенням

поділяються на такі категорії:

 

а) землі сільськогосподарського призначення;

 

б) землі житлової та громадської забудови;

 

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного

призначення;

 

г) землі оздоровчого призначення;

 

ґ) землі рекреаційного призначення;

 

д) землі історико-культурного призначення;

 

е) землі лісогосподарського призначення;

 

є) землі водного фонду;

 

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,

оборони та іншого призначення.

 

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у

власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть

перебувати у запасі.

{ Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

 

Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення

земельних ділянок

 

{ Назва статті 20 в редакції Закону N 5395-VI ( 5395-17 ) від

02.10.2012 }

 

1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється

на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки

Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх

повноважень.

 

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за

проектами землеустрою щодо їх відведення. { Частину першу статті

20 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 5395-VI

( 5395-17 ) від 02.10.2012 }

{ Частина перша статті 20 в редакції Закону N 3123-VI ( 3123-17 )

від 03.03.2011 }

 

2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної

або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної

Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим,

органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування,

які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо

відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність

або надання у користування відповідно до повноважень, визначених

статтею 122 цього Кодексу.

{ Частина друга статті 20 в редакції Закону N 5395-VI ( 5395-17 )

від 02.10.2012 }

 

3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної

власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

 

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної

власності провадиться:

 

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного

пункту, - сільською, селищною, міською радою;

 

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених

пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних

ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять

до території району, або в разі якщо районна державна

адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки

Крим, обласною державною адміністрацією.

 

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки

приватної власності, цільове призначення якої змінюється,

розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання

дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу

виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його

розроблення.

 

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки

розробляється в порядку, встановленому законом.

 

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки

погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

 

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої

влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня

отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

погодженого в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу,

приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

 

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу

виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні

цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання

без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

{ Частина третя статті 20 в редакції Закону N 5395-VI ( 5395-17 )

від 02.10.2012 }

 

 

{ Частину четверту статті 20 виключено на підставі Закону

N 5395-VI ( 5395-17 ) від 02.10.2012 }

{ Зміни до частини четвертої статті 20 див. в Законі N 5462-VI

( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

 

5. Види використання земельної ділянки в межах певної

категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення

та земель оборони) визначаються її власником або користувачем

самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання

земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та

документації із землеустрою.

 

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення

використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах

вимог щодо користування землями певного виду використання,

встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

 

Земельні ділянки, що належать до земель оборони,

використовуються виключно згідно із Законом України "Про

використання земель оборони" ( 1345-15 ).

{ Статтю 20 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1702-VI

( 1702-17 ) від 05.11.2009 }

 

6. Зміна цільового призначення особливо цінних земель

допускається лише для розміщення на них об'єктів

загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та

зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів,

геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного

призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин,

нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з

їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для

суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення

земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150

цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого

природоохоронного призначення, земель історико-культурного

призначення.

 

Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної

власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті

150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за

погодженням з Верховною Радою України.

 

Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що

передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних

земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового

призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України

в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу.

{ Статтю 20 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 5245-VI

( 5245-17 ) від 06.09.2012 }

 

7. Зміна цільового призначення земельних ділянок

природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення,

історико-культурного, лісогосподарського призначення, що

перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за

погодженням з Кабінетом Міністрів України.

{ Статтю 20 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 5245-VI

( 5245-17 ) від 06.09.2012 }

 

Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни

цільового призначення земель

 

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення

земель є підставою для:

 

а) визнання недійсними рішень органів державної влади,

Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів

Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про

надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним

особам;

{ Пункт "а" статті 21 в редакції Закону N 3123-VI ( 3123-17 ) від

03.03.2011 }

 

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

 

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або

визнання реєстрації недійсною;

 

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону

громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку

встановлення та зміни цільового призначення земель.

 

Глава 5

 

Землі сільськогосподарського призначення

 

Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського

призначення та порядок їх використання

 

1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються

землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції,

здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної

діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у

тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської

продукції, або призначені для цих цілей.

{ Частина перша статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1561-VI ( 1561-17 ) від 25.06.2009 }

 

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

 

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні

насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

 

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і

прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім

тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі

під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою

оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової

консервації тощо). { Пункт "б" частини другої статті 22 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 1561-VI ( 1561-17 ) від

25.06.2009 }

 

3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у

власність та надаються у користування:

 

а) громадянам - для ведення особистого селянського

господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання

худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

 

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва;

 

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та

навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та

загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей,

пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

 

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та

організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для

ведення підсобного сільського господарства;

 

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для

розміщення власної інфраструктури. { Частину третю статті 22

доповнено пунктом "ґ" згідно із Законом N 1561-VI ( 1561-17 ) від

25.06.2009 }

 

4. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для

ведення товарного сільськогосподарського виробництва

використовуються відповідно до розроблених та затверджених в

установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують

еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь

і передбачають заходи з охорони земель.

{ Статтю 22 доповнено частиною четвертою згідно із Законом

N 1443-VI ( 1443-17 ) від 04.06.2009 }

{ Щодо поширення вимоги частини четвертої статті 22 на період до

1 січня 2015 року див. пункт 18 розділу X цього Кодексу }

 

5. Землі сільськогосподарського призначення не можуть

передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства,

іноземним юридичним особам та іноземним державам.

{ Частина п'ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

 

Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського

призначення

 

1. Землі, придатні для потреб сільського господарства,

повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського

використання.

 

2. Визначення земель, придатних для потреб сільського

господарства, провадиться на підставі даних державного земельного

кадастру.

 

3. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів

житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних

шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних

трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням

сільськогосподарського виробництва, надаються переважно

несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя

гіршої якості.

 

4. Лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікації

проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.

 

Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних

сільськогосподарських підприємств,

установ та організацій

 

1. Державним і комунальним сільськогосподарським

підприємствам, установам та організаціям надаються земельні

ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне

користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення

товарного сільськогосподарського виробництва.

 

2. Державні і комунальні сільськогосподарські підприємства,

установи і організації можуть орендувати земельні ділянки, що

перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

 

3. У разі ліквідації державного чи комунального підприємства,

установи, організації землі, які перебувають у їх постійному

користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або

органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або

надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за

їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок

припиняються.

 

Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних

сільськогосподарських підприємств,

установ та організацій

 

1. При приватизації земель державних і комунальних

сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні

ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та

організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти,

культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної

ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них

земельної частки (паю).

 

2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних

сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

приймають органи виконавчої влади або органи місцевого

самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням

працівників цих підприємств, установ та організацій.

 

3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині

першій цієї статті, передаються безоплатно.

 

4. Площа земель, що передаються у приватну власність,

становить різницю між загальною площею земель, що перебували у

постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ

та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи

комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний

фонд, резервний фонд).

 

5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають

гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в

натурі (на місцевості).

 

6. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються

сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному

користуванні державних та комунальних сільськогосподарських

підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що

залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір

обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь

поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині

першій цієї статті.

 

7. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах

земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств,

установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників

державних та комунальних закладів, підприємств і організацій

культури, освіти та охорони здоров'я та пенсіонерів з їх числа,

які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу,

не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок

громадянам, встановлених законом для ведення особистого

селянського господарства.

 

8. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні

лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди,

водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у

власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та

організацій, що створені колишніми працівниками державних і

комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та

організацій.

 

9. Органи виконавчої влади або органи місцевого

самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд

земель за погодженням його місця розташування з особами,

зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків

площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному

користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

 

10. Резервний фонд земель перебуває у державній або

комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу

та використання за цільовим призначенням.

{ Стаття 25 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1694-IV

( 1694-15 ) від 20.04.2004, N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 }





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...