Главная Обратная связь

Дисциплины:






ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 4 страница. 3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі,



 

3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі,

можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не

придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають

встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з

прибережних захисних смуг.

 

4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках

прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на

островах встановлюється законом.

 

Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок

прибережних захисних смуг уздовж морів,

морських заток і лиманів та на островах

у внутрішніх морських водах

 

1. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток

і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах

забороняється:

 

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і

накопичувачів стічних вод;

 

б) влаштування вигребів для накопичення

господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр

на добу;

 

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для

приймання і знезаражування рідких відходів;

 

г) застосування сильнодіючих пестицидів.

 

2. Режим господарської діяльності на земельних ділянках

прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів

та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

 

3. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг

забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних,

гідрометричних та лінійних.

{ Статтю 62 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2740-VI

( 2740-17 ) від 02.12.2010 }

 

Стаття 63. Смуги відведення

 

1. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення,

пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних

систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель

на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з

особливим режимом використання.

 

2. Розміри та режим використання земельних ділянок смуг

відведення визначаються за проектами землеустрою, які

розробляються і затверджуються в установленому порядку.

 

3. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для

створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та

протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

 

Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів

 

1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів

для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються

берегові смуги.

 

2. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за



проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в

установленому порядку.

 

3. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних

шляхів визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Глава 13

 

Землі промисловості, транспорту, зв'язку,

енергетики, оборони та іншого призначення

 

Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту,

зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

 

1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,

оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані

в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям

для здійснення відповідної діяльності.

 

2. Порядок використання земель промисловості, транспорту,

зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється

законом.

 

Стаття 66. Землі промисловості

 

1. До земель промисловості належать землі, надані для

розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних

будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та

інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж,

адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

 

2. Землі промисловості можуть перебувати у державній,

комунальній та приватній власності.

 

3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених

цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому

порядку державних норм і проектної документації, а відведення

земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх

освоєння.

 

4. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з

користуванням надрами, проводиться після оформлення в

установленому порядку прав користування надрами і відновлення

земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше

відпрацьованих площах у встановлені строки.

 

Стаття 66-1. Землі індустріальних парків

 

1. Землі індустріальних парків належать до земель

промисловості.

 

2. Індустріальні парки створюються на земельних ділянках

площею не менше 15 гектарів і не більше 700 гектарів.

{ Кодекс доповнено статтею 66-1 згідно із Законом N 5018-VI

( 5018-17 ) від 21.06.2012 }

 

Стаття 67. Землі транспорту

 

1. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам,

установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту

і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного,

трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для

виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і

розвитку об'єктів транспорту.

 

2. Землі транспорту можуть перебувати у державній,

комунальній та приватній власності.

 

Стаття 68. Землі залізничного транспорту

 

До земель залізничного транспорту належать землі смуг

відведення залізниць під залізничним полотном та його

облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами

енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і

пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,

водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними

насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими

спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного

транспорту.

 

Стаття 69. Землі морського транспорту

 

1. До земель морського транспорту належать землі під:

 

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами,

вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами

загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

 

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної

обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами,

складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими

будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

 

2. На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і

повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до

закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.

 

Стаття 70. Землі річкового транспорту

 

До земель річкового транспорту належать землі під:

 

а) портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами

з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують

річковий транспорт;

 

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

 

в) судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та

гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;

 

г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;

 

ґ) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;

 

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими

спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними

заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями,

судноверф'ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами,

матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та

культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують

роботу річкового транспорту.

 

Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього

господарства

 

1. До земель автомобільного транспорту належать землі під

спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і

паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями,

лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями,

станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями,

автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами,

авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками

контейнерними та для перечеплення, службовими та

культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують

роботу автомобільного транспорту.

 

2. До земель дорожнього господарства належать землі під

проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним

озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними

розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і

розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами

та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг

відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують

функціонування автомобільних доріг, а саме:

 

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні

споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди,

вловлюючі з'їзди;

 

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку,

підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

 

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з

виробничими базами;

 

г) захисні насадження.

 

Стаття 72. Землі авіаційного транспорту

 

1. До земель авіаційного транспорту належать землі під:

 

а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами

(об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки,

очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з

будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного

транспорту;

 

б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми,

службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;

 

в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами,

вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для

експлуатації повітряних суден;

 

г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного

транспорту.

 

2. На приаеродромній території відповідно до закону

запроваджується особливий режим використання земель.

 

Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту

 

1. До земель трубопровідного транспорту належать земельні

ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди,

а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

 

2. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів

встановлюються охоронні зони.

 

Стаття 74. Землі міського електротранспорту

 

До земель міського електротранспорту належать землі під

відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням,

метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними

дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо,

вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного

господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і

культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними

для забезпечення роботи міського електротранспорту.

 

Стаття 75. Землі зв'язку

 

1. До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під

повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові

засоби зв'язку.

 

2. Землі зв'язку можуть перебувати у державній, комунальній

та приватній власності.

 

3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв'язку, що

проходять поза населеними пунктами, а також навколо

випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній

встановлюються охоронні зони.

 

Стаття 76. Землі енергетичної системи

 

1. Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під

електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції,

електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших

джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до

користувача.

 

2. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній,

комунальній та приватній власності.

 

3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній

електропередачі встановлюються охоронні зони.

 

Стаття 77. Землі оборони

 

1. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і

постійної діяльності військових частин, установ,

військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних

Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до

законодавства України.

 

2. Землі оборони можуть перебувати лише в державній

власності.

{ Частина друга статті 77 в редакції Закону N 5245-VI ( 5245-17 )

від 06.09.2012 }

 

3. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі

необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з

особливими умовами користування.

 

4. Порядок використання земель оборони встановлюється

законом.

 

5. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких

розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають

реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі

реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби

транспорту, встановлюються законом.

 

Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок,

зараховуються до Державного бюджету України та використовуються

виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства

оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України

( 2456-17 ).

{ Статтю 77 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 4226-VI

( 4226-17 ) від 22.12.2011 }

 

Розділ III

 

ПРАВА НА ЗЕМЛЮ

 

Глава 14

 

Право власності на землю

 

Стаття 78. Зміст права власності на землю

 

1. Право власності на землю - це право володіти,

користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

 

2. Право власності на землю набувається та реалізується на

підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу, а

також інших законів, що видаються відповідно до них.

 

3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній

та державній власності.

 

4. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні

ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним

кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

 

Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності

 

1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з

установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними

щодо неї правами.

 

2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах

на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і

багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не

встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

{ Частина друга статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1443-VI ( 1443-17 ) від 04.06.2009 }

 

3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на

простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і

на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших

будівель і споруд.

 

Стаття 79-1. Формування земельної ділянки як об'єкта

цивільних прав

 

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні

земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної

ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації

про неї до Державного земельного кадастру.

 

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

 

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та

комунальної власності;

 

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних

ділянок;

 

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи

комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування

територій населених пунктів. { Абзац четвертий частини другої

статті 79-1 в редакції Закону N 5245-VI ( 5245-17 ) від

06.09.2012 }

 

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній

реєстрації у Державному земельному кадастрі.

 

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту

присвоєння їй кадастрового номера.

 

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у

частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами

землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

 

6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання

раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності

або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються

за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та

об'єднання земельних ділянок.

 

7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої

земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за

документацією із землеустрою, яка стала підставою для її

формування.

 

8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за

їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення

дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а

зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до

Державного земельного кадастру.

 

9. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав

виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди,

сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації

права власності на неї.

 

10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки

здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у

Державному земельному кадастрі.

 

11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які

поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після

внесення відомостей про таку частину до Державного земельного

кадастру.

 

12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності

можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних

ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих

землеволодінь.

{ Кодекс доповнено статтею 79-1 згідно із Законом N 3613-VI

( 3613-17 ) від 07.07.2011 }

 

Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю

 

Суб'єктами права власності на землю є:

 

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної

власності;

 

б) територіальні громади, які реалізують це право

безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на

землі комунальної власності;

 

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи

державної влади, - на землі державної власності.

 

Стаття 81. Право власності на землю громадян

 

1. Громадяни України набувають права власності на земельні

ділянки на підставі:

 

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами; { Пункт "а" частини

першої статті 81 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V

( 997-16 ) від 27.04.2007 }

 

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної

власності;

 

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у

користування;

 

г) прийняття спадщини;

 

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної

частки (паю).

 

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть

набувати права власності на земельні ділянки

несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а

також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за

межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого

майна, що належать їм на праві приватної власності.

 

3. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права

власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї

статті у разі: { Абзац перший частини третьої статті 81 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від

16.10.2012 }

 

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами; { Пункт "а" частини

третьої статті 81 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V

( 997-16 ) від 27.04.2007 }

 

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти

нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

 

в) прийняття спадщини.

 

4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у

спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом

року підлягають відчуженню.

{ Частина четверта статті 81 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб

 

1. Юридичні особи (засновані громадянами України або

юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні

ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

 

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами; { Пункт "а" частини

першої статті 82 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V

( 997-16 ) від 27.04.2007 }

 

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного

капіталу;

 

в) прийняття спадщини;

 

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

 

2. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на

земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

 

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів

нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із

здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

 

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів

нерухомого майна.

 

3. Спільні підприємства, засновані за участю іноземних

юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на

земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках,

визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку,

встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.

( Статтю 82 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1103-IV

( 1103-15 ) від 10.07.2003 )

 

4. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в

спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню

протягом одного року.

 

Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад

 

1. Землі, які належать на праві власності територіальним

громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

 

2. У комунальній власності перебувають:

 

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних

ділянок приватної та державної власності;

 

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди,

інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від

місця їх розташування.

{ Частина друга статті 83 в редакції Закону N 5245-VI ( 5245-17 )

від 06.09.2012 }

 

3. Земельні ділянки державної власності, які передбачається

використати для розміщення об'єктів, призначених для

обслуговування потреб територіальної громади (комунальних

підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ,

місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів

тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої

містобудівної документації передбачається включити у межі

населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади

передаються у комунальну власність.

{ Статтю 83 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5245-VI

( 5245-17 ) від 06.09.2012 }

 

4. До земель комунальної власності, які не можуть

передаватись у приватну власність, належать:

 

а) землі загального користування населених пунктів (майдани,

вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари,

кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

 

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами

повітряного і трубопровідного транспорту;

 

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду,

історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу

екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну

цінність, якщо інше не передбачено законом;

 

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків,

визначених цим Кодексом;

 

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим

Кодексом;

 

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення

діяльності органів місцевого самоврядування;

 

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної

захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського

призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у

прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних

ділянках дна водних об'єктів; { Частину статті 83 доповнено

пунктом "е" згідно із Законом N 1708-VI ( 1708-17 ) від

05.11.2009 }

 

5. Територіальні громади набувають землю у комунальну

власність у разі:

 

а) передачі їм земель державної власності;

 

б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з

мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

{ Пункт "б" частини п'ятої статті 83 в редакції Закону N 5245-VI

( 5245-17 ) від 06.09.2012 }

 

в) прийняття спадщини;

 

г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,

міни, іншими цивільно-правовими угодами;

{ Пункт "г" частини статті 83 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }

 

 

{ Пункт "г-1" частини п'ятої статті 83 виключено на підставі

Закону N 5245-VI ( 5245-17 ) від 06.09.2012 }

 

 

ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

 

6. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...