Главная Обратная связь

Дисциплины:






Процесуальне правонаступництво. 4 страница



Судам підвідомчі спори про:

поділ спільного майна подружжя, який може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після його розірвання (ст. 29 КпШС);

про стягнення утримання (аліментів) від другого з подружжя (ст. 32 КпШС);

про визнання шлюбу недійсним в разі порушення умов його укладення (статті 15-17 КпШС), а також у разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб) (ст. 45 КпШС).

Судом вирішуються справи про розірвання шлюбу подружжя, яке має неповнолітніх дітей, або коли між подружжям виник спір про майно, яке є іх спільною сумісною власністю, або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним (статті 40, 41 КпШС).

За наявності згоди на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу провадиться в органах запису актів громадянського стану (ст. 41 КпШС).

В органах загсу провадиться також розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, а також з особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

Але у випадках, коли той з подружжя, що був в ув'язненні, або опікун того з подружжя, який є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь непрацездатного подружжя, розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку (ст. 42 КпШС).

Встановлення походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, провадиться на підставі подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану.

При відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків, або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття (ст. 53 КпШС).

Судам підвідомчі справи про оспорювання запису батьківства (материнства) — особа, яка записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав, має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли щ стало або мало було стати відомо про проведений запис (ст. 56 КпШС). '

Судам не підвідомчі спори про прізвище та ім'я дітей. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а при відсутності згоди — за рішенням органів опіки і піклування (ст. 62 КпШС);

при відсутності згоди батьків щодо імені дитини спір вирішується органами опіки і піклування (ст. 63 КпШС) їх рішення може бути оскаржено до суду.



При відсутності згоди між батьками про участь у вихованні дітейодного з батьків, який проживає окремо, цей порядок визначається органами опіки І піклування. Коли батьки не підкоряються їх рішенню, то орган опіки І піклування, а також кожен з батьків вправі звернутися за вирішенням спору до суду (ст. 65 КпШС).

Відповідно до ст. 65 КпШС дід і баба мають право спілкуватися зі своїми неповнолітніми онуками. В разі відмови батьків від надання діду чи бабі такої можливості спір вирішується органами опіки і піклування. При невиконанні їх рішення батьками дід і баба вправі звернутися за вирішенням спору до суду.

Судам підвідомчі спори між батьками про місце проживання дітей (ст. 67 КпШС), про повернення дітей від будь-якої особи (ст. 68 КпШС).

Судам підвідомчі справи про позбавлення батьківських прав батьків або одного з них (ст. 70 КпШС). Питання про дозвіл батькам, позбавленим батьківських прав, на побачення з дитиною вирішується органами опіки і піклування, їх рішення може бути оскаржене батьками до суду (ст. 73 КпШС).

Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передачу її на опікування органам опіки і піклування незалежно від позбавлення батьківських прав, якщо залишення дитини у осіб, у яких вона перебуває, є небезпечним для неї.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини, органи опіки і піклування вправі прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні яких вона фактично перебуває.

У цих випадках органи опіки і піклування зобов'язані негайно повідомити прокурора і протягом семи днів після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків або одного з них батьківських прав чи про відібрання дитини.

Коли відпадуть причини, що перешкоджали належному вихованню дитини, батьки можуть порушити в суді справу про її повернення (ст. 76 КпШС).

В судовому порядку розглядаються справи про визнання усиновлення недійсним і скасування усиновлення (ст. 119 КпШС), справи за позовами опікунів і піклувальників про повернення їм дітей, які перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що незаконно удержують дітей (ст. 141 КпШС), про відшкодування майнової шкоди, заподіяної опікуном чи піклувальником (ст. 152 КпШС)

Судам підвідомчі спори про визнання шлюбного контракту недійсним у випадку недодержання умов порядку його укладання або укладання контракту після реєстрації шлюбу, а також у разі погіршення становища будь-якого з подружжя порівняно із законодавством України.

Кожна сторона в шлюбному контракті має право на судовий захист у разі недодержання іншою стороною умов контракту.

У порядку окремого провадження судам підвідомчі справи:

про усиновлення дітей (ст. 102 КпШС, ст. 265 ЦПК);

про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану (ст. 161 КпШС, ст. 266 ЦПК); про встановлення фактів, що мають юридичне значення (статті 271, 273 ЦПК): родинних відносин громадян, перебування громадянина на утриманні, реєстрації усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті;

перебування у фактичних шлюбних відносинах у встановлених законом випадках, якщо шлюб в органах запису громадянського стану не може бути зареєстрований внаслідок смерті одного з подружжя;

факту смерті особи в певний час при відмові органів запису громадянського стану зареєструвати акт смерті.

 

44. Підвідомчість спорів, що виникають з трудових правовідносин.

Стаття 24 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) зазначає, що судам підвідомчі справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів.

Суть виключної підвідомчості трудових справ полягає в тому, що КЗпП відносить вирішення певних трудових спорів тільки до компетенції суду.

Це трудові спори про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;

працівників підприємств, установ, організацій, де Комісія трудових спорів не обираються;

власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі організації;

працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником чи уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації в межах наданих їм прав;

про відмову у прийнятті на роботу: працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи організації, молодих спеціалістів, виборних працівників після закінчення строку повноважень тощо.

Альтернативна підвідомчість трудових справ допускається в тих випадках, коли один і той же трудовий спір може бути вирішений як судом, так і КТС.

У випадку альтернативної підвідомчості позивач на свій розсуд вирішує, до якого органу звернутися за захистом порушених трудових прав.

Виникнення такого виду підвідомчості справ, які виникають з трудових правовідносин, зумовлене тим, що Пленум Верховного Суду України своєю постановою заборонив судам відмовляти особі у прийнятті позовної заяви лише на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Тому звертатися в КТС – це право, а не обов’язок заінтересованої особи.

Кодекс законів про працю не містить переліку трудових спорів, які можуть розглядати КТС. Аналізуючи трудове законодавство, доходимо висновку, що заінтересована особа вправі звернутися до КТС за вирішенням будь-якого трудового спору, крім тих, які за законом належать до виключної підвідомчості суду.

 

45. Поняття доказування у цивільному процесі.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є встановлення істини у конкретній справі і вирішення спору між сторонами.

Доказування включає в себе дві невід'ємних складових.

З однієї сторони, це діяльність суду та інших уповноважених осіб, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма),

з іншої — пізнавальна (розумова), що відповідає законам логіки.

Предметом доказування слід вважати факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предмет доказування визначається судом і особами, які беруть участь у справі, на підставі норм матеріального права, які піддягають застосуванню, і протягом процесу можуть в силу тих чи інших причин піддаватися змінам, наприклад, при відмові позивача від частини позовних вимог.

Стаття 61. Підстави звільнення від доказування

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

 

46. Поняття судових доказів. Поняття засобів доказування у цивільному процесі.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Фактичні дані (докази) суд одержує з певних джерел, що називаються у законі засобами доказування Цивільний процесуальний закон дає вичерпний перелік засобів доказування:

пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, допитаних як свідків;

показання свідків;

письмові докази;

речові докази; висновки експертів.

Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників- це інформація, отримана за їх згодою при допиті в суді, про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Письмові докази - це будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд заклопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Речові докази- це предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Висновок експерта- це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст. ст. 62-66 ЦПК).

 

 

47. Належність доказів і допустимість засобів доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

предметом доказування є факти, що обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування є:

1) обставини, які обґрунтовують вимоги позивача (підстава позову);

2) обставини, які обґрунтовують заперечення відповідача (підстава заперечення);

3) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що належать до предмета доказування. Суд має відібрати лише ті докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, виключивши з процесу доказування докази, що не належать до справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсних обставин справи, затягує розгляд справи.

Значення ознаки належності полягає в тому, що вона дозволяє правильно визначити обсяг доказового матеріалу, відібрати лише ті докази, які дійсно потрібні для встановлення фактичних обставин справи. Тобто належність доказів — це наявність їхнього значення для цивільної справи.

Недопустимими є докази:

а) одержані з порушенням порядку, встановленого законом;

б) які походять з інших засобів доказування, ніж ті, що визначені законом для підтвердження певних обставин.

Допустимість засобів доказування також є однією з найважливіших умов, які забезпечують законність і обґрунтованість судових рішень.

Допустимість доказів — це встановлена законодавством вимога, що обмежує використання конкретних засобів доказування, або вимога, то пропонує обов'язкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду окремого виду справ у порядку цивільного судочинства.

Докази також мають такі ознаки, як достовірність та достатність.

Достовірність доказів — це така властивість доказів, які встановлює суд внаслідок їх дослідження та оцінки. Суд не може покласти в основу свого рішення докази, достовірність яких викликає сумніви.

Висновок суду про достовірність доказів міститься у мотивувальній частині рішення у справі і підтверджується матеріалами справи: протоколом судового засідання, письмовими заявами і клопотаннями осіб, які беруть участь у справі, письмовими та речовими доказами, висновками експертів, аудіо - та відеозаписами.

Достовірність доказів — це властивість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що належать до предмета доказування. Достовірним є доказ, що містить правдиву інформацію про дійсність. Достовірність доказу залежить від доброякісності джерела інформації (відомостей), відповідності доказів один одному, загальної оцінки всіх зібраних і досліджених доказів.

Достатність (повнота та всебічність) доказів — це взаємозв'язок сукупності доказів, яка дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування факту, на підтвердження якого вони зібрані.

Тобто достатність доказів — це сукупність доказів у справі, яка дає змогу вирішити справу.

Вичерпне дослідження факту передбачає використання всіх належних і допустимих доказів, доступних особам, які беруть участь у справі.

 

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...