Главная Обратная связь

Дисциплины:






Електроустаткування, що використовується, повинно мати чітке маркування щодо його вибухозахисних властивостей і ступеню захисту оболонки згідно з чинними нормативами



 
Класифікація вибухонебезпечних зон
← План заняття Нижченаведена класифікація застосовується для виробничих, лабораторних і складських приміщень, наружних електроустановок. Газо- і пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні -вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22. Вибухонебезпечна зона класу 0 - зона, у якій вибухонебезпечне середовище є присутнім постійно або протягом тривалого часу. Вибухонебезпечна зона класу 0 у відповідності з вимогами даного розділа може мати місце тільки усередині корпусівтехнологічного обладнання. Вибухонебезпечна зона класу 1 - зона, у якій вибухонебезпечне середовище може утворитися у час нормальної роботи (тут і далінормальна робота - ситуація, коли установка працює відповідно своїм розрахунковим параметрам). Вибухонебезпечна зона класу 2 - зона, у якій вибухонебезпечне середовище при нормальних умовах експлуатації відсутнє, а якщовоно виникає, то рідко і існує недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розриви трубопроводів високого тиску або резервуарів значної ємності) і не повинні розглядатися під час проектування електроустановок. Частоту виникнення і тривалість існування вибухонебезпечного газо- пароповітряного середовища визначають по правилам(нормам) відповідних галузей промисловості. Вибухонебезпечна зона класу 20 - зона, у якій у час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у виді хмари є присутнім постійно або часто у кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) зона, де можутьутворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно це має місце усередині устаткування, де пил можеформувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін. Вибухонебезпечна зона класу 21 - зона, у якій при нормальній експлуатації ймовірна поява пилу у виді хмари у кількості,достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації. Ця зона може включати простір біля місця порошкового заповнення або осідання і простір, де у час нормальної експлуатаціїймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші. Вибухонебезпечна зона класу 22 -зона, у якій вибухонебезпечний пил у зваженому стані може з'являтися не часто і існуватинедовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухонебезпечні суміші у випадку аварії. Ця зона може включати простір біля устаткування, яке містить пил, здатну проникати назовні і формувати пилові відкладення.

 



 
Особливості визначення класів вибухонебезпечних зон
← План заняття Нормативний документ передбачає ряд особливостей визначення класів вибухонебезпечних зон у залежності від властивостей речовин і розрахункового надлишкового тиску вибуху. При визначенні розмірів вибухонебезпечних зон у приміщеннях варто враховувати: - під час проектування вибухонебезпечних установок повинні бути передбачені заходи, що забезпечували б мінімальну кількість і незначні розміри вибухонебезпечних зон; - при розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо- паро-повітряної вибухонебезпечної суміші, що перевищує 5 кПа, вибухонебезпечна зона займає весь об'єм приміщення; - вибухонебезпечна зона класів 20, 21, 22 займає весь об'єм приміщення; - при розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо- паро-повітряної вибухонебезпечної суміші, що дорівнює або менше 5 кПа, вибухонебезпечна зона займає частину об'єму приміщення і визначається відповідно до норм технологічного проектування або розраховується технологами відповідно до ДСТ 12.1.004. Через відсутність даних допускається приймати вибухонебезпечну зону в границях до 5 м по вертикалі і горизонталі від технологічного апарата, з якого можливий викид горючих газів або парів ЛВЖ; - при розрахунковому надлишковому тиску вибуху в приміщенні, що не перевищує 0,5 кПа, вибухонебезпечна зона відсутня; - при розрахунковому надлишковому тиску вибуху пилоповітряної суміші, пар ГЖ, що дорівнює або менше 5 кПа, буде мати місце пожежонебезпечна зона, що визначається відповідно до вимог розділа 5; - простір за межами вибухонебезпечних зон класу 2 і 22 вважається вибухобезпечним, якщо немає інших умов, що створюють для нього вибухонебезпечність. Приміщення виробництв, зв'язаних з виділенням газоподібного водню, у яких технологічний процес з урахуванням дії природної витяжної вентиляції забезпечує неможливість появи розрахункового надлишкового тиску спалаху, що перевищує визначене галузевими нормами значення як під час нормальної роботи, так і у випадку аварії або виробничої неполадки, мають вибухонебезпечну зону класу 2 тільки у верхній частині приміщення до оцінки 0,75 м загальної його висоти від рівня підлоги, але не вище кранової рейки, якщо така є (наприклад, приміщення електролізу води, зарядні станції тягових і стартерных акумуляторних батарей). У випадку використання для фарбування речовин, що можуть утворювати вибухонебезпечні суміші, якщо фарбувальні і сушильні камери розміщаються в загальному технологічному потоці виробництва при виконанні вимог ДСТ 12.3.005, зона вважається вибухонебезпечною у межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від відкритих прорізів фарбувальних і сушильних камер. При безкамерному фарбуванню виробів зона вважається вибухонебезпечною в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від краю ґрат, від свіжопофарбованих виробів і ємностей з горючими рідинами. Клас вибухонебезпечної зони на відстані більш 5 м визначається галузевими нормативними документами у залежності від способу фарбування і характеристики лакофарбових матеріалів, а також з урахуванням класу вибухонебезпечної зони в приміщенні. Зона в приміщеннях витяжних вентиляторів вважається вибухонебезпечною того ж самого класу, як і зона приміщень, що вони обслуговують. Зони в приміщеннях приточних вентиляторів, що обслуговують приміщення з вибухонебезпечними зонами, не відносяться до вибухонебезпечних, якщо приточний повітревод обладнаний зворотним клапаном, що самозакривається, що не допускає проникнення вибухонебезпечних сумішей у приміщення приточних вентиляторів у випадку припинення подачі повітря. Через відсутность зворотних клапанів зони в приміщеннях приточних вентиляторів вважаються вибухонебезпечними того самого класу, що і зони приміщень, де вони обслуговуються. Класи і розміри вибухонебезпечних зон для зовнішніх вибухонебезпечних установок повинні прийматися відповідно до норм технологічного проектування й особливостями технологічних процесів і затверджуватися у встановленому порядку у відповідності з чинним законодавством. У всіх випадках варто враховувати досвід експлуатації діючих вибухонебезпечних установок. Через відсутність обмежень у відомчих нормативних документах для зовнішніх установок допускається приймати вибухонебезпечну зону класу 2 у межах до: - 0,5 м по горизонталі і вертикалі від закритих віконних і дверних прорізів у зовнішніх стінах приміщення у випадку примикання до прорізу вибухонебезпечних зон класів 1, 21 (виключення -для прорізів вікон, заповнених стеклоблоками); - 3 м по горизонталі і вертикалі від закритих технологічних апаратів, заповнених горючими газами і ЛВЖ; від витяжних вентиляторів, що установлені зовні приміщень і обслуговують приміщення з вибухонебезпечними зонами класів 1, 21; - 5 м по горизонталі і вертикалі від пристрою для викиду з надлишкових і дихальних клапанів емкостей і технологічних апаратів з горючими газами або ЛВЖ; від відкритих прорізів у зовнішніх стінах приміщення в випадку примикання до прорізу вибухонебезпечних зон класів 1, 2, 21; від розташованих на захисних конструкціях будинків пристроїв для викиду повітря із систем витяжної вентиляції приміщень з вибухонебезпечними зонами класів 1, 21; - 20 м по горизонталі і вертикалі від місця відкритого зливу і наливу для естакад з відкритим зливом і наливом ЛВЖ. Біля зовнішніх установок, які виділяють в атмосферу горючі і гази, пари ЛВЖ під час нормальної роботи має місце обмежена вибухонебезпечна зона класу 1 (наприклад, біля нафтових свердловин, клапанів, місць відкритого зливу і наливу ЛВЖ). При відсутності даних у відомчих нормативних документах зону класу 1 допускається приймати в межах не більш 1 м від місця викиду газів, пар ЛВЖ. За межами вибухонебезпечної зони класу 1 буде, як правило, існує вибухонебезпечна зона класу 2. Зони біля трубопроводів горючих газів, ЛВЖ не є вибухонебезпечними за винятком зон класу 2 у межах до 3 м по горизонталі і вертикалі від запірної арматури і фланцевих з'єднань трубопроводі. Зони в приміщеннях і зони навколо зовнішніх установок, у яких тверді, рідкі і газоподібні горючі речовини спалюються як паливо або утилізуються шляхом спалювання, не належать до вибухонебезпечних. При проведенні технологічних процесів з використанням відкритого вогню або наявності поверхонь, нагрітих вище температури самозапалювання горючих речовин, які використовуються в цих приміщеннях, зони в приміщеннях і зовні приміщень у границях до 5 м по горизонталі і вертикалі від відкритого вогню або нагрітих поверхонь не є вибухонебезпечними (наприклад, простір біля електричних печей). Вибухонебезпечні зони в приміщеннях, де знаходяться легкі гази, пари ЛВЖ і ГЖ, що характеризуються як вибухонебезпечні зони класу1,допускається зараховувати до вибухонебезпечних зон класу 2 за умови: 1) Устаткування приміщень системами вентиляції з установкою декількох вентиляційних агрегатів. У випадку аварійної зупинки одного з них інші агрегати повинні цілком забезпечити потрібну продуктивність системи вентиляції, а також достатню рівномірність дії вентиляції у всьому обсязі приміщення, включаючи підвали, канали і їхні повороти; 2) Устаткування приміщень автоматичною сигналізацією, що діє на відключення електроживлення установки у випадку виникнення в будь-якій точці приміщення концентрації горючих газів або пар ЛВЖ, що перевищує 20% нижньої концентраційної границі поширення полум'я, для шкідливих вибухонебезпечних газів - з обліком їхньої концентрації і гранично припустимої за ДСТ 12.1.005. Кількість сигнальних приладів, їхнє розташування, а також система їхнього резервування повинна забезпечувати безвідмовна дія сигналізації. Приміщення лабораторій з вибухонебезпечними зонами класу 2 при дотриманні зазначених заходів допускається не зараховувати до вибухонебезпечних. У приміщеннях без вибухонебезпечних зон, відділених стінами (із дверними прорізами або без них) від вибухонебезпечних зон суміжних приміщень, зону в границях до 5 м по горизонталі і вертикалі від прорізу дверей варто приймати відповідно табл. 1. Таблиця 1. Клас зони приміщення, суміжного з вибухонебезпечною зоною другого приміщення
Клас вибухонебезпечної зони Клас зони приміщення, суміжної з вибухонебезпечною зоною другого приміщення і відділеного від неї
стіною (перегородкою) із дверима, які знаходяться у вибухонебезпечній зоні стіною (перегородкою) без прорізів або з прорізами, обладнаними тамбурами-шлюзами або дверима, що знаходяться поза вибухонебезпечною зоною
Не вибухо- і не пожежонебезпечна зона
Не вибухо- і не пожежонебезпечна зона Теж саме
-"-
Не вибухо- і не пожежонебезпечна зона -"-

У всіх випадках стіни і перегородки між приміщеннями повинні бути пилогазонепроникними, а двері - протипожежними і такими, що відкриваються в сторону менш небезпечної зони і самі закриваються.

 

 

 
Класифікація пожежонебезпечних зон
← План заняття Пожежонебезпечною зоною називається простір усередині і поза приміщенням, у границях якого постійно або періодично обертаються горючі речовини й у якому вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях (п. 5.2.1. ПБЕ). Зони класу П-I - зони, розташовані в приміщеннях, у яких і обертаються горючі рідини (ГР) з температурою спалаху вище 61° С. Варто враховувати вимоги п. 4.5.8 (6), де записано, що зона вважається пожежонебезпечною у тому випадку, якщо надлишковий тиск вибуху пар ГР із повітрям не перевищує 5 кПа. Приклад: склади мінеральних мастил, установки для просочення хлопчато-бумажних, волокнистих виробів мастилами і лаками, камери силових трансформаторів. Зони класу П-II - простір у приміщеннях, у який виділяються і можуть накопичуватися горючий пил або волокна. Слід враховувати вимоги п. 4.5.8 (6), де записано, що зона вважається пожежонебезпечною у тому випадку, якщо надлишковий тиск вибуху пилоповітряної суміші не перевищує 5 кПа. Приклад: деревообробні цехи, малозапилені приміщення елеваторів. Зони класу П-Па - простір у приміщеннях, у якому знаходяться тверді горючі речовини і матеріали. Приклад: склади або виробничі приміщення з наявністю папера, деревини, горючих пластмас, бібліотеки, музеї, архіви. Зони класу П-III -простір поза приміщеннями. у якому знаходяться ГР із температурою спалаху вище 61° С або тверді горючі матеріали (ТГМ). Приклад: відкриті або під навісом склади мінеральних мастил, кам'яного вугілля, пиломатеріалів. Найбільше небезпечними є зони класів П-I і П-II. При визначенні класів зон є особливості, викладені в п.п.5.3.6 (спалювання й утилізація ГР - пожежонебезпечною не вважається зона на відстані до 5 м від устаткування, у якому знаходяться горючі матеріали, але процес ведеться із застосуванням відкритого вогню, розпечених частин або технологічні апарати мають поверхні, нагріті вище температури самозапалювання горючої рідини, пилу або волокон); 5.3.7, 5.3.8 (приміщення венткамер); 5.3.9 (одиночне пожежонебезпечне устаткування в приміщенні).

 

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...