Главная Обратная связь

Дисциплины:






Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби



Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств

1. Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого се­лянського господарства.

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.

3. Використання земель особистого селянського госпо­дарства здійснюється відповідно до закону.

 

Земельні ділянки для ведення особистого селянського гос­подарства — новий вид землеволодіння громадян. Аналогом даного виду господарювання громадян за ЗК України 1990 р. (в редакції від 13 березня 1992 р.) було ведення особистого підсобного господарства. Як і ведення особистого підсобно­го господарства, ведення особистого селянського господарства має на меті виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення потреб громадянина — власника господарства та членів його сім'ї у вирощуваній сільськогосподарській (як рос­линницькій, так і тваринницькій) продукції, а також реаліза­цію надлишків такої продукції на ринку. Однак на відміну під земельних ділянок, що надавалися громадянам для веден­ня особистого підсобного господарства, розмір яких жорстко регламентувався і не повинен був перевищувати двох гекта­рів, розмір земельних ділянок для ведення особистого селян­ського господарства не обмежується. Громадяни, які отримали земельні частки (паї) при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств, мають право розширити свої особисті селянські господарства шляхом приєднання (після виділення у натурі) зазначених паїв до існуючого господарст­ва або створити нове особисте селянське господарство.

Особисте селянське господарства не має статусу юридичної особи. Суб'єктом права на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства є громадянин. І хоча особис­те селянське господарство ведуть, як правило, всі члени сім'ї громадянина, якому надана земельна ділянка, воно не є сімейним. Кожен повнолітній член сім'ї має право на отри­мання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Громадяни України мають право на отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства як у власність, так і в оренду. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть засновувати та вести в Україні особисті селянські господарства виключно на праві оренди землі.

ЗК України визначає лише основи земельно-правового ста­тусу особистих селянських господарств. Детально викорис­тання земель таких господарств регулюється Законом Украї­ни «Про особисте селянське господарство».



Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби

1. Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого само­врядування можуть створювати на землях, що перебува­ють у власності держави чи територіальної громади, гро­мадські сіножаті і пасовища.

 

Громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства мають право на отримання в оренду земель­них ділянок для сінокосіння (сіножаті) та випасання худоби (пасовища). Зазначене право громадян може бути реалізоване за рахунок земель, що перебувають у державній, комунальній та приватній власності. У даній статті йдеться про право орен­ди громадянами земельних ділянок зі складу громадських сіножатей та пасовищ, створених на землях державної та ко­мунальної власності за рішенням відповідно органів виконав­чої влади та органів місцевого самоврядування, та зі складу сільськогосподарських угідь, що перебувають у запасі та ре­зервному фонді. Однак громадяни можуть орендувати земель­ні ділянки для сінокосіння і випасання худоби також із зе­мель сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, якщо у складі таких земельних ділянок є сіножаті та пасовища.

Мета використання земельних ділянок, наданих громадя­нам для сінокосіння та випасання худоби, аналогічна тій, з вкою використовуються земельні ділянки, надані для веден­ня особистого селянського господарства, — задоволення по­треб громадян у сільськогосподарських продуктах. Водночас земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби мають дещо інший правовий режим. По-перше, за цільовим призна­ченням земельні ділянки, надані для сінокосіння та випасан­ня худоби, — це ділянки сільськогосподарського призначен­ні!, які повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогос­подарських угідь — ріллю чи багаторічні насадження — забо­ронено. По-друге, земельні ділянки для сінокосіння та випа­сання худоби є тимчасовим видом землекористування грома­ди її і надаються лише в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі». По-третє, земельні ділянки для сіноко­сіння та випасання худоби можуть надаватися лише громадя­нам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

 

Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва

1. Громадяни України із земель державної і комунальної
власності мають право набувати безоплатно у власність або на
умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або
колективного садівництва.

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати
земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного
садівництва на умовах оренди.

3. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть
використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень,
вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення
необхідних будинків, господарських споруд тощо.

4. Землі загального користування садівницького товариства є
його власністю. До земель загального користування садівницького
товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами,
дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами
загального користування.

5. Приватизація земельної ділянки громадянином - членом
садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів
цього товариства.

6. Використання земельних ділянок садівницьких товариств
здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Стаття 36. Земельні ділянки для городництва

1. Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або
комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки
для городництва.

2. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання
багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних
будівель і споруд не допускається.

3. На земельних ділянках, наданих для городництва, можуть
бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту
від непогоди. Після закінчення строку оренди зазначеної земельної
ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню
власниками цих споруд за їх рахунок.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...