Главная Обратная связь

Дисциплины:






Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів 3 страница



в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для
приймання і знезаражування рідких відходів;

г) застосування сильнодіючих пестицидів.

2. Режим господарської діяльності на земельних ділянках
прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів
та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Стаття 63. Смуги відведення

1. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення,
пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних
систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель
на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з
особливим режимом використання.

2. Розміри та режим використання земельних ділянок смуг
відведення визначаються за проектами землеустрою, які
розробляються і затверджуються в установленому порядку.

3. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для
створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та
протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів

1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів
для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються
берегові смуги.

2. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за
проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в
установленому порядку.

3. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних
шляхів визначається Кабінетом Міністрів України 42. 43 Стаття 66. Землі промисловості

1. До земель промисловості належать землі, надані для
розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних
будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та
інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж,
адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

2. Землі промисловості можуть перебувати у державній,
комунальній та приватній власності.

3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених
цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому
порядку державних норм і проектної документації, а відведення
земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх
освоєння.

4. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з
користуванням надрами, проводиться після оформлення в
установленому порядку прав користування надрами і відновлення
земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше
відпрацьованих площах у встановлені строки.

Правовий режим земель промисловості характеризується особливостями, обумовленими їх основним цільовим призна­ченням.

Землі промислових підприємств, установ і організацій пе­ребувають в управлінні відповідних промислових міністерств і відомств, склад яких у системі управління не є стабільним. Водночас органами управління землями промислових підпри­ємств можуть виступати і непромислові міністерства і відом­ства. Так, Міністерство культури і мистецтв України має у своєму підпорядкуванні необхідні йому промислові підприємс­тва, які використовують земельні ділянки.



Головне цільове призначення цих земель полягає в тому, що вони є основою для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побу­тових будівель, інших споруд.

Основні, підсобні та допоміжні будівлі і споруди — це об'єкти нерухомого майна, нерозривно пов'язані з відповід­ними земельними ділянками.

Основними будівлями і спорудами вважаються такі, що ви­значають призначення використання земельних ділянок, на яких вони розміщені. На одній земельній ділянці можуть бу­ти розташовані декілька основних будівель і споруд, різних за призначенням.

Допоміжні будівлі і споруди виконують функції допоміж­ного (другорядного) значення у процесі використання відпо­відної земельної ділянки.

Підсобні будівлі і споруди забезпечують функціонування основних будівель і споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для потреб про­мисловості, мають бути всебічно обґрунтованими і мінімаль­но необхідними. Вони визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної доку­ментації.

У зв'язку з тим, що будівництво промислових об'єктів (бу­дівель і споруд) здійснюється, як правило, протягом тривало­го періоду, відведення відповідних земельних ділянок здійснюється поетапно з урахуванням черговості будівництва і фак­тичного освоєння земель.

Внутрішня організація території промислового підприєм­ства визначається проектом будівництва, а в подальшому — потребами його виробничої діяльності.

Земельні права і обов'язки підприємства у цій галузі регу­люються актами відомчого управління землекористування промислових підприємств відповідного виду. Однак перелік і зміст прав і обов'язків щодо використання і охорони земель­них ділянок має відповідати вимогам, закріпленим у ЗК України.

Стосовно використання земель підприємствами гірничодо­бувної промисловості законом передбачені деякі особливості, оскільки у цих випадках право користування відповідними земельними ділянками нерозривно пов'язане з правом корис­тування надрами.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних із ко­ристуванням надрами, здійснюється, по-перше, після оформ­лення в установленому порядку права користування надрами, по-друге, після відновлення земель згідно з затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Згідно зі ст. 18 Кодексу України про надра земельні ділян­ки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами чи використання гірничих відводів. Падання спеціальних дозволів (ліцензій) здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про падання земельної ділянки для зазначених потреб, крім ви­падків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

У Тих випадках, коли підприємство гірничодобувної про­мисловості уже використовувало земельну ділянку, пов'яза­ну з користуванням надрами, воно зобов'язане відновити відповідну земельну ділянку. Таке відновлення має здійснюва­тися згідно з затвердженим у встановленому порядку проектом рекультивації земель і у визначені строки.

Користування підприємств гірничодобувної промисловості земельними ділянками, як правило, здійснюється на площі залягання корисних копалин. У зв'язку з цим слід зазначити, що стосовно забудови таких ділянок Кодекс України про надра (ст. 58) встановлює спеціальні вимоги.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копа лин, допускається у виняткових випадках лише за погоджен­ням з відповідними територіальними геологічними органами та органами державного гірничого нагляду.

Порядок забудови площ залягання корисних копалин за­гальнодержавного значення затверджений постановою Ка­бінету Міністрів України від 17 січня 1995 р. № 33і.

Згідно зі ст. 112 ЗК України для забезпечення нормальних умов експлуатації, запобігання ушкодження, а також змен­шення негативного впливу на людей та довкілля, прилеглі ділянки та інші природні об'єкти навколо промислових об'єк­тів створюються охоронні зони.

Крім того, навколо промислових об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудо­ви відповідно до ст. 114 ЗК України створюються санітарно-захисні зони.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних із постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель охоронних та санітарно-захисних зон визначається законодавством України. Створення охорон­них та санітарно-захисних зон не позбавляє власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які опинилися у межах цих зон, права власності або користування з обме­женнями, встановленими для цих зон.

44 45 Стаття 67. Землі транспорту

1. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам,
установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту
і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного,
трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для
виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і
розвитку об'єктів транспорту.

2. Землі транспорту можуть перебувати у державній,
комунальній та приватній власності.

Транспорт як одна з найважливіших галузей суспільного виробництва покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва у перевезеннях.

Суспільні відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються Законом України «Про транспорт» від 10 листо­пада 1994 р.1, кодексами (статутами) окремих видів транспор­ту, іншими актами законодавства України.

До складу єдиної транспортної системи України входить: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний, а також міський елект­ротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий заліз­ничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транс­порт; шляхи сполучення загального користування.

Відповідно до Закону «Про транспорт» єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для падання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транс­портування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Функціонування транспорту нерозривно пов'язане з вико­ристанням землі. До земель транспорту ст. 67 ЗК України від­носить землі, надані підприємствам, установам та організа­ціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровід­ного транспорту та міського електротранспорту для виконан­ня покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту (будівель, споруд тощо).

Названа загальна стаття закріплює принципові положення щодо належності відповідних земель до земель транспорту та їх цільового призначення.

Землі транспорту — самостійний різновид земель несільсь­когосподарського призначення. Що стосується земель, які об­слуговують окремі види транспорту, то відповідні правові приписи закріплені у спеціальних статтях ЗК України.

Стосовно відомчого транспорту, до складу якого входять транспортні засоби підприємств, установ та організацій, слід зазначити, що землі, спеціально призначені для його потреб, у законі не виділяються. Функціонування відомчого транс­порту пов'язане з використанням інших видів земель.

При визначенні земель транспорту за основу береться те, що землі вже надані конкретним транспортним підприємст­вам, установам та організаціям як самостійним юридичним особам. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про транспорт» пере­везення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання ін­ших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів спо­лучення здійснюються залізницями, пароплавствами, порта­ми (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами.

Цільовим призначенням цих земель є здійснення діяльності, пов'язаної з експлуатацією, ремонтом, удосконаленням і роз­витком об'єктів транспорту.

Розміри земельних ділянок, що надаються підприємствам транспорту для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Використання земель транспорту, пов'язане з розміщен­ням споруд та інших об'єктів транспорту на цих землях, здійс­нюється за погодженням із місцевими органами влади і орга­нами місцевого самоврядування.

На підприємства транспорту, яким надані відповідні землі, покладені додаткові обов'язки щодо належного використання земельних ділянок. Йдеться, зокрема, про необхідність раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не по­рушувати інтереси інших власників земельних ділянок і землекористувачів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх про­мисловими та іншими відходами, неочищеними стоками, вживати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додержува­тися інших вимог щодо охорони земель.

З метою забезпечення безпеки на транспорті чинним зако­нодавством установлено, що переобладнання всіх комуніка­цій, пов'язане з реконструкцією і ремонтом споруд транспор­ту, розташованих у смузі відведення шляхів сполучення, здійснюється власниками комунікацій за їх рахунок.

Крім того, на власників таких комунікацій покладається відповідальність за дотримання встановлених нормативів при будівництві та експлуатації газо-, нафтопроводів та інших ко­мунікацій, що перетинають залізничні колії та автомобільні дороги або межують з цими коліями і дорогами.

Згідно з Законом України «Про транспорт» відповідаль­ність за утримання в належному стані земельних ділянок, наданих підприємствам і організаціям транспорту, і використання їх за цільовим призначенням,персоніфікована. Вона покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій. Так, керівники підприємств транспор­ту несуть таку відповідальність за забруднення земель, прилег­лих до транспортних магістралей, заростання їх бур'янами.

Підприємства транспорту несуть відповідальність за шко­ду, заподіяну навколишньому природному середовищу згідно з чинним законодавством, оскільки вони зобов'язані забезпе­чувати охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.

Зазначені підприємства також зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів. З метою реалізації цього обов'язку час­тини територій підприємств, вокзалів, станцій, портів, прис­таней, аеродромів і шляхів сполучення (тобто відповідні зе­мельні ділянки), де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-розвантажувальні робо­ти, визнаються зонами підвищеної небезпеки. Перебування громадян у межах цих зон забороняється. Правила перебу­вання в зоні підвищеної небезпеки і виконання в ній робіт встановлюються Міністерством транспорту України з ураху­ванням пропозицій заінтересованих організацій та за погодженням з місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

Чинне законодавство з метою забезпечення належної експ­луатації споруд та інших об'єктів транспорту, а також охоро­ни земель від негативного впливу зазначених об'єктів на зем­лях, наданих підприємствам транспорту, закріплює можли­вість установлення охоронних зон з особливими умовами використання земель. Згідно зі ст. 112 ЗК України такі зони створюються уздовж земель транспорту для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та дов­кілля, прилеглі землі та інші природні об'єкти.

Землі транспорту можуть перебувати у державній, кому­нальній та приватній власності.

Закріплена законом можливість перебування земель транс­порту не тільки в державній, а і в інших формах власності не може бути реалізована щодо окремих земель. Так, згідно зі ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не мо­жуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями, об'єктами державної влас­ності повітряного і трубопровідного транспорту.

Можливість перебування земель транспорту, наприклад, у комунальній власності обумовлена тим, що відповідно до За­кону України «Про транспорт» транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріп­лені за підприємствами, установами та організаціями місце­вих рад, належать до комунальної власності. Згідно зі ст. 83 ЗК України в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та держав­ної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Слід зауважити, що окремі землі комунальної власності, надані підприємствам транспорту, не можуть передаватися у приватну власність. Це стосується, зокрема, земель під за­лізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту. Така заборона закріплена у ст. 83 ЗК України.

Стаття 68. Землі залізничного транспорту

До земель залізничного транспорту належать землі смуг
відведення залізниць під залізничним полотном та його
облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами
енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і
пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,
водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними
насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими
спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного
транспорту.

Стаття 69. Землі морського транспорту

1. До земель морського транспорту належать землі під:

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами,
вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами
загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної
обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами,
складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими
будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

2. На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і
повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до
закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.

Стаття 70. Землі річкового транспорту

До земель річкового транспорту належать землі під:

а) портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами
з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують
річковий транспорт;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

в) судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та
гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;

г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;

ґ) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими
спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними
заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями,
судноверф'ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами,
матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та
культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують
роботу річкового транспорту.

Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього
господарства

1. До земель автомобільного транспорту належать землі під
спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і
паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями,
лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями,
станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями,
автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами,
авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками
контейнерними та для перечеплення, службовими та
культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують
роботу автомобільного транспорту.

2. До земель дорожнього господарства належать землі під
проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним
озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними
розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і
розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами
та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг
відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують
функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні
споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди,
вловлюючі з'їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку,
підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з
виробничими базами;

г) захисні насадження.

Стаття 72. Землі авіаційного транспорту

1. До земель авіаційного транспорту належать землі під:

а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами
(об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки,
очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з
будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного
транспорту;

б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми,
службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;

в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами,
вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для
експлуатації повітряних суден;

г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного
транспорту.

2. На приаеродромній території відповідно до закону
запроваджується особливий режим використання земель.

Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту

1. До земель трубопровідного транспорту належать земельні
ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди,
а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

2. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів
встановлюються охоронні зони.

Стаття 74. Землі міського електротранспорту

До земель міського електротранспорту належать землі під
відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням,
метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними
дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо,
вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного
господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і
культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними
для забезпечення роботи міського електротранспорту. 46 47 Стаття 75. Землі зв'язку

1. До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під
повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові
засоби зв'язку.

2. Землі зв'язку можуть перебувати у державній, комунальній
та приватній власності.

3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв'язку, що
проходять поза населеними пунктами, а також навколо
випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній
встановлюються охоронні зони.

Зв'язок є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні. Він призначений задовольняти потреби споживачів, органів державної влади, місцевого самоврядування, оборони та безпеки держави у засобах і пос­лугах поштового та електричного зв'язку.

Сучасний розвиток і вдосконалення зв'язку здійснюється відповідно до Комплексної програми створення єдиної націо­нальної системи зв'язку з урахуванням його пріоритету та на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу.

Суспільні відносини в галузі зв'язку регулюються Законом України «Про зв'язок» від 16 травня 1995 р.1, іншими актами законодавства України та нормативними актами міністерств і відомств України.

Невід'ємною складовою національної системи зв'язку, по­ряд з поштовим, є електричний зв'язок, у тому числі такі його види, як телефонний, телеграфний, телекомунікаційний, радіозв'язок.

Електричний зв'язок здійснюється шляхом передачі, ви­промінювання або прийому знаків, сигналів, письмового текс­ту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних сис­темах.

Для організації поштового або електричного зв'язку вико­ристовується відповідне технічне обладнання (засоби зв'язку), її також будівлі, вежі, антени, повітряні і кабельні лінії, проміжні та кінцеві пристрої ліній зв'язку, поштові шафи та інші пристрої (споруди зв'язку). Сукупність засобів та споруд зв'яз­ку, поєднаних у єдиному технологічному процесі для забезпе­чення інформаційного обміну, становить мережу зв'язку.

Закон України «Про зв'язок» розрізняє окремі різновиди мереж зв'язку: загального користування, відомча, подвійного призначення, первинна, місцева первинна тощо. Засоби, спо­руди або мережі зв'язку можуть перебувати у власності як юридичних, так і фізичних осіб.

Суб'єктом зв'язку виступає підприємство, яке здійснює гною господарську діяльність для забезпечення функціонування засобів, споруд та мереж зв'язку з метою надання пос­луг зв'язку.

У процесі здійснення зазначеної діяльності підприємством зв'язку використовуються відповідні земельні ділянки, які відповідно до закону належать до земель зв'язку.

Землями зв'язку ст. 75 ЗК України визначає земельні ді­лянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку. Супутникові засоби зв'яз­ку — це технічне обладнання, що використовується для орга­нізації супутникового зв'язку, тобто космічної системи.

Зазначені землі надаються підприємствам, установам і ор­ганізаціям зв'язку для будівництва і експлуатації підземних кабельних, повітряних ліній зв'язку, дротового мовлення, морських кабельних ліній зв'язку, під кабелі зв'язку при пе­реходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосхови­ща і канали, під надземні та підземні підсилювальні (регене­раційні) пункти тощо.

Землі зв'язку надаються також для будівництва і експлуатації споруд радіорелейних, тропосферних, супутникових лі ній зв'язку, телевізійних, радіомовних і приймально-передавальних радіостанцій і центрів з антенними системами будинків, споруд та інших об'єктів, необхідних для експлуатації, технічного переозброєння та реконструкції систем електрозв'язку і підприємств поштового зв'язку.

На наданих підприємством зв'язку земельних ділянках во­ни можуть у встановленому порядку прокладати кабельні та повітряні лінії зв'язку і встановлювати пристрої, що забезпе­чують їх надійне функціонування.

Крім того, Закон «Про зв'язок» надає право підприємствам зв'язку прокладати кабельні та повітряні лінії зв'язку через мости, тунелі, вулиці, шляхи, ліси і води, в будівлях, колекторах, на лініях електропередачі та встановлювати в/на цих об'єктах пристрої, що забезпечують їх надійне функціонуван­ня. У цьому випадку йдеться про проведення зазначених ро­біт за межами земель зв'язку. Тому порядок і умови їх прове­дення встановлюються підприємствами зв'язку за погоджен­ням з власниками і користувачами земель та об'єктів.

Землі зв'язку можуть перебувати в різних формах власнос­ті: державній, комунальній та приватній. Знаходження цих земель у державній чи комунальній власності означає, що відповідні земельні ділянки можуть надаватися в постійне користування, тобто без установлення строку.

Також слід зауважити, що згідно зі ст. 92 ЗК України пра­во постійного користування земельною ділянкою набувають лише підприємства, установи та організації зв'язку, що нале­жать до державної або комунальної власності.

Окремі земельні ділянки, що належать до земель зв'язку, не можуть перебувати ні в комунальній, ні у приватній влас­ності. Це стосується, наприклад, земель космічної системи, наданих під супутникові засоби зв'язку.

Встановлення охоронних зон уздовж повітряних і підзем­них кабельних ліній зв'язку, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній, має на меті забезпечен­ня нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. За необхід­ності можуть створюватися просіки.

Охорона ліній і споруд зв'язку на землях і водах здійснюються відповідно до Правил охорони ліній зв'язку, затвердже­них постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня

1 996 р.1 Згідно з Правилами для підземних кабельних і повіт­ряних ліній зв'язку, що проходять поза населеними пункта­ми, охоронна зона — це смуга землі вздовж ліній, обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних ка­белів або від крайніх проводів повітряних ліній на відстані 2 метрів з кожного боку.

Для випромінювальних споруд електрозв'язку — це ділян­ки землі, розміри якої визначаються проектом залежно від технічних характеристик цих споруд.

Для повітряних ліній зв'язку та дротового мовлення, що прокладаються в лісових масивах та інших зелених наса­дженнях, вирубуються просіки. Наприклад, у насадженнях заввишки до 4 метрів включно — завширшки не менше за відстань між крайніми проводами плюс 4 метри (по 2 метри з кожного боку від крайнього проводу до гілок дерев).

У межах охоронних зон без письмової згоди підприємств, у віданні яких перебувають ці лінії, а також без присутності їх представника забороняється: проводити сільськогосподарські земляні роботи на глибині більш як 0,3 метра; виконувати будівельні, монтажні, вибухові і земляні роботи, а також роз­рівнювати ґрунт за допомогою бульдозера, екскаватора, скре­пера, грейдера та іншої землерийної техніки; облаштовувати проїзди та стоянки автотранспорту, тракторів та інших меха­нізмів тощо.

Роботи в охоронних зонах виконуються відповідно до умов проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітря­них ліній зв'язку та проводового мовлення згідно з додатком до Правил охорони ліній зв'язку.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...