Главная Обратная связь

Дисциплины:






Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів 12 страница



3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням
прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів,
або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу,
спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів
місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з
виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і
чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення
охоронних, санітарних та інших захисних зон.

4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського
виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків
власникам землі та землекористувачам.

5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.

Визначені у ЗК України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спря­мовані на забезпечення раціонального використання і охоро­ни особливо цінних земель сільськогосподарського призна­чення та земель лісового фонду з метою збереження їх кіль­кісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-еко­номічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що пе­ребуває під особливою охороною держави. Об'єктом суспіль­них правовідносин, що виникають у зв'язку з відшкодуван­ням зазначених втрат, є не всі землі сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподарські угіддя, визначені у ЗК України, а саме: рілля, багаторічні насадження, перело­ги, сінокоси, пасовища. Об'єктом таких правовідносин є лісо­ві землі та земельні ділянки під чагарниками. При цьому ЗК України не дає визначення поняття «лісові землі». Тому при вирішенні питання щодо відшкодування втрат лісогосподар­ського виробництва слід керуватися нормами ст. 55 ЗК Украї­ни, а також нормами Лісового кодексу України (див. комен­тар до ст. 55 ЗК України).

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогоспо­дарського виробництва здійснюється незалежно від того, у якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасо­вища, лісові землі й землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва у сільському і лісово­му господарстві та вибувають з господарського обігу, або ж по­гіршується їх якість чи встановлюється обмежений режим їх використання за цільовим призначенням. Втрати відшко­довуються громадянами і юридичними особами, яким нада­ються чи продаються передбачені у цій статті ЗК України сільськогосподарські та лісові угіддя або ж на користь яких встановлюються обмеження землекористування, охоронні та захисні зони. Кодекс визначає юридичні факти, з настанням яких мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також за­кріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат, встановлює правові підстави звільнення від відшкоду­вання цих втрат, а також порядок використання одержаних коштів. Зокрема, відшкодування зазначених втрат може здійс­нюватися лише тоді, коли відповідні органи державної влади чи місцевого самоврядування приймають рішення про приму­сове вилучення чи викуп земельної ділянки у землекористу­вачів чи землевласників для суспільних потреб, не пов'яза­них із веденням сільськогосподарського чи лісогосподарсько­го виробництва. Крім того, відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі й землеко­ристувачів, у тому числі орендарів. Поняття та види таких об­межень визначаються чинним ЗК України (див. коментар до статей 110, 111 ЗК України).



Підставою для відшкодування втрат сільськогосподарсько­го і лісогосподарського виробництва є також погіршення якос­ті угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяль­ністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самовря­дування або держави. Зазначені втрати відшкодовуються у разі виключення сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу. Втрати відшкодовуються також внаслідок встановлення охоронних, санітарних та ін­ших захисних зон. При цьому втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва слід відрізняти від збитків, що відшкодовуються власникам землі й землекористувачам при вилученні земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб (див. коментар до глави 24 Земельного Кодексу). Відповідно до п. 4 ст. 207 ЗК Украї­ни зазначені втрати компенсуються незалежно від відшкоду­вання збитків власникам землі й землекористувачам. Поря­док визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарсь­кого виробництва регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та порядок визначення втрат сільсько­господарського і лісогосподарського виробництва, які підля­гають відшкодуванню» від 17 листопада 1997 р. Відповідно до цієї постанови розміри втрат сільськогосподарського і лісо­господарського виробництва визначаються на основі затвер­джених нормативів.

Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат
сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва

1. Від відшкодування втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні
особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл,
дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я,
культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення,
державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд
релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем,
протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під
будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських
будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів
сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських
підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови
повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього
використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.

2. Здійснення внутрігосподарського будівництва
сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами,
організаціями, установами, а також громадянами провадиться без
відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва.

Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку
відшкодування втрат сільськогосподарського
і лісогосподарського виробництва

( Дію частини першої статті 209 зупинено на 2002 рік в
частині спрямування коштів, що надходять у порядку відшкодування
втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
Автономній Республіці Крим, обласним, Київській та
Севастопольській міським радам згідно із Законом N 2905-III
( 2905-14 ) від 20.12.2001 ) 1. Втрати сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням
сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників,
підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки
відповідних місцевих рад у таких розмірах:

Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків;

районним радам - 15 відсотків;

міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським
радам Києва та Севастополя - 100 відсотків.

2. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
використовуються виключно на освоєння земель для
сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення
відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених
програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші
цілі не допускається.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...