Главная Обратная связь

Дисциплины:






Проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами



Існують різні терміни: «умови», «підстави», «способи» тощо.

Умова – необхідна обставина, яка забезпечує здійснення створення чого-небудь. У спеціально-земельній літературі до умов набуття права власності на ЗД відносять: приписи у яких містяться дозволи, правила, норми, заборони, що забезпечують виникнення права власності на землю тощо.

Підстави розглядаються як сукупність юридично-значимих дій з настанням яких у суб’єктів виникає правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Вживаються терміни «правові форми (способи)». Розглядаються як правові моделі поведінки, які можуть бути реалізовані у правовідносинах. Способи набуття прав на землю забезпечують динаміку реалізації об’єктивного права у суб’єктивне, сприяють задоволенню інтересів громадян, юридичних осіб, держави, органів місцевого самоврядування щодо прав на землю за допомогою закріплення засобів організаційно-правового та процесуального характеру.

Форми набуття права власності: приватизація земельних ділянок, придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод, у тому числі на аукціонах, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, при переході права власності на земельну ділянку на житловий будинок або споруду (ст. 120 ЗК), виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток, паїв, розмежування земель державної та комунальної власності, передача земельних ділянок з державної власності у комунальну та навпаки.

Ознаки форми набуття права власності шляхом приватизації:

законодавець визначає чітке коло осіб та види земельних ділянок, які підлягають приватизації;

ускладнена модель – приватизації земельних ділянок земель запасу, земельного фонду; спрощена модель – приватизація земельних ділянок, які вже перебувають у користуванні громадян;

визначити види приватизації земельних ділянок.

 

41. Проблеми планування використання земель як функції управління у галузі икористання відтворення та охорони земель.

Поняття «Планування використання земель» вживається в главі 30 ЗК, однак зміст не розкривається у законодавстві:

Проблеми:

1)відсутність визначення на законодавчому рівні «Планування Використання земель»

Література – планування використання земель – розглядається як функція управління і діяльність уповноважених ОМС та ОДВ, що полягає у створенні та втіленні перспективних програм (схем) використання та охорони земельних ресурсів, з урахуванням еколог, економ, істор, географ, демограф та ін. особливостей конкретних територій, а також відповідна діяльність органів у прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень.

Аналіз законодавства дає можливість виділити такі форми планування використання земель (ПВЗ):

- Розробка та затвердження програм використання земель

- Планування територій та її складова – зонування земель

- Природне с/г районування земель

Правовою основою розробки та затвердження державних програм, а також регіональних програм використання земель є норми КУ (ст..85-116) ЗУ «Про ОНПС» (ст6), ЗУ «Про державні цільові програми», ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», ЗК (ст..6-12, 177-180)





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...