Главная Обратная связь

Дисциплины:






Пластунський і січовий стрілецький рух в Україні



Кінець XIX - початок XX ст. був ознаменований новим піднесенням

національно-визвольної боротьби українського народу. Центром її стала

Західна Україна. Там зародився січовий стрілецький рух. Свою

назву він запозичив від січового козацтва і об'єднував у своїх

товариствах радикально настроєних селян, інтелігенцію, а пізніше і

студентську та учнівську молодь. Стрілецькі товариства, до яких сходили дорослі, юнаки, поповнювалися за рахунок пластунів - членів дитячих, молодіжних осередків. Перший такий таємний гурток „Пластуни” створений Іваном Чмолою із вихованців шкіл та гімназій Львова у 191 І році. Зразком для наслідування молоддю рис захисника вітчизни у цих громадсько-політичних організаціях були січові козаки, їхня славетна історія.

Члени „Пласту", Січі" об'єднувалися в курені, сотні, чоти, рої. Керівництво ними вела виборна старійшина: курінний, суддя, писар, скарбник. Ці товариства навчали своїх членів військовому ремеслу: знайомили з теоретичними положеннями, організовували муштру, влаштовували курси стрільби. Одночасно розробляється українська військова термінологія, література, випускаються підручники з військової справи, стрілецької зброї. Проте діяльності цих організацій, створенню чіткої організації в Галичині перешкоджала політика Росії. Бракувало досвідчених військових спец - інструкторів, матеріальна скрута, відсутність зброї, приладдя, одягу, взуття тощо. З початком першої світової війни Головна Української Рада оголосила звернення до українського народу, в яком закликала молодь, громадськість об'єднатися під жовто-блакитним прапором Українського січового стрілецтва, не залежно від політичних поглядів для збройної боротьби : Царською Росією і визволення всієї України. Молодь почали масово поповнювати лави вічового стрілецтва на Галичині. Розпочалося створення легіону Січових Стрільців на засадах офіційних Збройних Сил. Народ матеріально і морально допомогах цьому. Командування першим легіоном очолив Теодор (1875-1970), пізніше Михайло Галущинський (1878-1931). У вересні 1914 року з дозволу австрійського уряду легіон в кількості 2500 Добровольців прийняв присягу на вірність Україні. Кілька тисяч добровольців залишились поза офіційною реєстрацію і тільки після звільнення Галичини влилися в лави стрілецтва.Австрійське командування направляло легіон УСС на найскладніші ділянкифронту. Високий героїзм показали в боях за Маківку, Галич, Бережани. Втяжких боях український легіон втрачав своїх кращих синів і дочок,поповнювався за рахунок новобранців, а тому чисельність легіону уссколивалася від кількох сотень до 7 тисяч чоловік. Загалом він складавсяз піхотного полку (2-3 курені). Кожен курінь (батальйон) мав чотирисотні (роти). Сотні складалися з чотирьох чот (взводів), чоти з чотирьохроїв (відділень) по 10-15 чоловік. В сотню (100-150 чоловік) входили бойовики, 2 ремісники (кравець, швець), писар та його помічник, 2 телефоністи, кілька санітарів, обслуга сотенного обозу (господарська частина). Командирами (комендантами) сотень були сотники: поручники(молодші лейтенанти), рідше чотарі (командири взводів).Січові стрільці були погано озброєні. Австрійський уряд передавав УССстарі зразки зброїї: гвинтівки системи Верндля, німецькі автоматичнігвинтівки системи Маузера. Зброї це вистачало, вона буланеукомплектована; не було ременів, набійниць та іншого. Воїни не мали вдостатній кількості військового одягу, взуття. З весни 1916 р. легіон УСС мав у своєму складі кулеметну сотню, яка булаозброєна легкими та важкими кулеметами (скорострілами) системиШварцльозе. Скорострільна сотня (біля 80 чоловік) мала 12 в'ючних конейпід кулемети та боєприпаси, віз-кузню, віз-слюсарню тощо.Крім того, в легіоні УСС були взводи по „боротьбі зблизу", які мали двавідділення легких і важких мінометів, гранатометів і відділсвітильників-вогнеметів. Для підтримання зв'язку відділи УССкористувалися пішими та кінними вістовими (зв'язківцями). Лише всередині 1915 року сотні одержали по 1-2 телефонних апарати. У 1917 роціпри легіоні був створений відділ протигазової служби, земляних табудівельних робіт, технічна сотня тощо. В жовтні 1914 р. в складілегіону був створений кінний загін, який пізніше переріс у сотню. Ускладі УСС були також допоміжні служби: санітарна, господарський відділ,обоз тощо. Для підготовки поповнення в легіоні була створена військовашкола (вишкільна група), яка складалася з кількох сотень і мала власнегосподарство. Вони включали 8-10 сотень. Навчання проводили спочаткуавстрійські, пізніше українські інструктори, які мали певний військовийдосвід. Новобранці жили в селянських хатах, терпіли злигодні (холод,голод). Це не давало можливості підтримувати високу дисципліну та добруякість навчання. (одиночна, одноосібна підготовка). Заняття тривали по6-7 годин. Головною метою було навчити їх самостійним бойовим діямщоденно. Кожна хвилина використовувалася з користю для справи. У кінцінавчання в полі проводився підсумковий огляд, іспит з усіх дисциплінвійськового ремесла. Щоб стати командиром, необхідно було закінчитидодатково двомісячні курси навчання. За два роки цю військову школупройшли 7 тисяч чоловік.Січових стрільців, як українську військову одиницю, цінувала австрійська і боялася російська влада. Це пов'язано з тим, що метою УСС було звільнення й об'єднання українського народу, створення незалежної України. Проте чотири роки збройної боротьби легіону УСС з могутньою Росією не принесли успіху, але вплинули на процеси подальшої боротьби українського народу за свою державність.

 




 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...