Главная Обратная связь

Дисциплины:






Розчини. Їх склад і типи



Вчення про розчини

Вступ.

Розчини – це найпоширеніші системи у живій природі. Вони відіграють виключно важливу роль у життєдіяльності організмів. Вода як універсальний розчинник твердих, рідких і газоподібних речовин є тим середовищем, у якому відбуваються більшість хімічних реакцій, в тому числі й різноманітні фізіологічні та біохімічні процеси у живих організмах (перетравлювання їжі, всмоктування в кров поживних речовин та виведення з організму шкідливих продуктів обміну тощо). Основні біологічні системи – плазма крові, лімфа, сеча, спинномозкова рідина – містять у розчиненому стані різні неорганічні та органічні речовини. Зокрема, плазма крові складається з води (90-92 %) і сухої речовини (8-10 %). З органічних речовин там містяться білки (альбуміни, глобуліни, фібріноген), небілкові нітрогеновмісні сполуки (амінокислоти, поліпептіди), продукти розпаду білків і нуклеїнових кислот (сечовина, креатин, сечова кислота, креатинін), глюкоза, жири, ліпоїди та ін. Мінеральні речовини представлені в основному солями з катіонами Натрію, Калію, Кальцію, Магнію та аніонами Хлору, гідрогенкарбонат- і гідрогенфосфат-іонами.

Основна частина води в організмі (70%) міститься всередині клітин разом з катіонами Калію і фосфат-аніонами;, 23% - у міжклітинній рідині з йонами Натрію, хлорид- і гідрогенкарбонат-іонами; 7% - всередині кровоносних судин і в плазмі крові, де. Крім зазначених іонів, ще містяться макромолекулярні іони білків.

З віком вміст води в організмі людини змінюється: якщо в ембріоні він становить 97%, у новонародженого – 77%, то у зрілому віці – 50 – 60%. Після 50 років організм людини починає втрачати воду, якої може містити до 40% від маси тіла. В організмі дорослих чоловіків води більше, ніж у жінок, приблизно на 10%. Ця різниця пов’язана із більшим вмістом жиру у жіночому організмі.

В організмі людини відбувається постійний обмін води і розчинених в ній речовин. Добова потреба у воді дорослої людини становить у середньому 2,5 дм3.

Величезна роль води у біологічних системах зумовлена багатьма її унікальними та аномальними властивостями. Завдяки чому вода є єдиним розчинником у живих організмах. Висока теплоємність води – основний чинник терморегуляції теплокровних тварин і людини. Цікаво, що мінімальна теплоємність води відповідає температурі 36,790С, тобто нормальній температурі тіла людини. Випаровування води з поверхні шкіри запобігає перегріванню організмів.

Велике значення для перебігу біологічних процесів відіграють такі властивості води, як мала в’язкість, більша густина у рідкому, ніж у твердому стані, велика діелектрична проникливість. Остання властивість лежить в основі доброго розчинення у воді сполук з іонним та ковалентним полярним зв’ками, їх електролітичної дисоціації. Саме такий стан речовин зумовлює найбільшу швидкість перебігу біохімічних процесів, швидку міграцію іонів крізь клітинні мембрани, миттєву передачу нервових імпульсів тощо.



Аномальні властивості води зумовлені дипольною будовою її молекул, виникненням міжмолекулярних водневих зв’язків і естафетною передачею іонів Гідрогену.

Доведено, що структура води в нашому організмі наближається до структури переохолодженої води, або льоду. Одна з моделей полягає в тому, що „охолоджена” вода побудована в основному із структурних елементів (кластерів), стабілізованих водневими зв’язками і окремих молекул, які заповнюють проміжки між структурними елементами. Структурований характер води дозволяє деяким авторам у гіпотетичному порядку порушувати питання про інформаційну роль води у живих системах та наявність у водних розчинів структурної памяті.

У діапазоні від 0°С до 100°С вода знаходиться у різних агрегатних станах, які відрізняються структурою рідкої і кристалічної фаз. Розміри кристалів дорівнюють 0,2-0,3 нм. Значна частина води клітин (до 40%) є структурованою водою, тобто входить до складу гідратних оболонок біомолекул. Вода сприяє утворенню просторових структур білків і нуклеїнових кислот, приєднуючись за допомогою водневих зв’язків до біологічних кополімерів.

Саме в інтервалі температур 30 - 45°С (температурний діапазон життя теплокровних тварин) структура води найсприятливіша для процесів гідратації. Цей інтервал температур є енергетично оптимальним для стану рідких мікро кристалів води. Температура 5 - 10°С відповідає температурі весняного пробудження насіння. Висловлено припущення про можливу роль структури води як датчика, що надсилає сигнали гіпоталамусу, який керує всією системою терморегуляції нашого організму.

Велике значення має здатність води до дисоціації, що визначає кислотно-основні властивості водних розчинів. Здатність води до фотолізу та радіолізу визначає наявність у клітинах вільних кисневих радикалів, а значить – прооксидантних і антиоксидантних систем.

Усі біологічні рідини організму розділені на басейни або сектори. Два головних басейни:

- позаклітинна рідина (відносний об’єм якої з віком зростає);

- внутрішньоклітинна рідина (відносний об’єм з віком зменшується).

Позаклітинна рідина і внутрішньоклітинна рідина розділені плазматичними мембранами клітин.

У свою чергу, басейн позаклітинної рідини поділяється на три відсіки:

1. Інтестиціальна рідина, що оточує клітини. Цей відсік містить і лімфу. Іноді лімфу відносять до внутрішньосудинної рідини через її унікальну транспортну роль стосовно білків і ліпопротеїдів, а також функції переносу лімфоцитів. Відносний об’єм інтерстеціальної рідини значно більший у ранньому дитинстві.

2. Внутрішньосудинна рідина – плазма крові. Відносний об’єм плазми мало змінюється з віком.

3. Трансцелюлярна рідина знаходиться в серозній та інших спеціалізованих порожнинах тіла, а також у порожнистих органах шлунково-кишкового тракту.

Гістогематичний міжтканинний бар’єр відокремлює внутрішньосудинну рідину від інтерстиціальної, а трансцелюлярна рідина відокремлюється епітеліальними мембранами. Розділення рідин у секторах забезпечує різний їх склад, що у свою чергу формує градієнти іонів і тисків, важливі для реалізації фізіологічних функцій організму.

У здорового дорослого індивіда існує нульовий водний баланс. Негативний водний баланс призводить до дегідратації. Вона спричиняє зменшення загального об’єму крові (гіповолемію), циркуляторну недостатність і тканинну гіпоксію. Смерть при повному позбавленні води настає в дорослої людини за 6 – 8 днів, тому що добовий дефіцит водного балансу (негативний водний баланс) складає при цьому 0,7 л за рахунок неминучих втрат води.

Позитивний баланс призводить до гіпергідратації. Їх кінцевим результатом є :

- набряки, тобто нагромадження води в міжклітинному секторі;

- водянки, тобто нагромадження транс целюлярної води, в основному у серозних порожнинах;

- набрякання клітин – внутрішньоклітинна гіпергідратація.

 

Розчини. Їх склад і типи





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...