Главная Обратная связь

Дисциплины:






Вплив навколишнього середовища на вирощуваних у садках риб



КУРСОВА РОБОТА

на тему:

„Рибоводно – біологічне обгрунтування отримання рибницької продукції в умовах індустріального господарства ”

 

Виконав:

студент 4-го курсу ФЕП

групи ВБР-41

Бігун В.К.

 

Перевірила:

Бедункова О.О.

 

Рівне –

Зміст

 

Вступ.......................................................................................................

1. Біологія об’єкта………………………………….........................................

2. Фізико-географічна характеристика району розташування господарства ..

 

2.1. Природні умови і ресурси.........................................................................

2.2. Клімат області............................................................................................

2.3. Гідрографічна сітка області.....................................................................

2.4. Ґрунтовий покрив області.......................................................................

2.5. Рослинний і тваринний світ....................................................................

 

3. Екологічні умови вирощування...........................................................................

3.1 Загальні відомості про вирощування риби у садках.......................................

3.2 Вплив навколишнього середовища на вирощуваних у садках риб

3.3 Умови вирощування риби в садках

3.4 Рибоводне обладнання садкових господарств………………………….

3.5. Загальні відомості про вирощування риби у басейнах

4.Технологія виробництва ……………………………………………………………

.

4.1. Заводський спосіб відтворення форелі(робота інкубцеху)…………

4.2 Повносистемне басейнове господарство……………………………..

4.2.1. Вирощування вільних ембріонів та личинок райдужної форелі......

4.2.2. Вирощування мальків...........................................................................

4.2.3. Вирощування цьоголіток......................................................................

4.2.4. Вирощування річняків..........................................................................

4.2.5. Вирощування товарної райдужної форелі..........................................

4.2.6. Маточне стадо та резерв плідників.....................................................

4.2.7 Переднерестове утримання плідників..................................................

4.2.8 Розрахунок ремонтного стада і необхідної кількості басейнів..

 

5. Інтенсифікаційні заходи в басейновому господарстві по вирощуванню товарної форелі …………………………………………………………………………………

 

5.1. Інтенсифікаційні заходи в басейновому господарстві при



підрощуванні личинок райдужної форелі.....................................................

5.2. Інтенсифікаційні заходи в підрощувальних лотоках.......................

5.3. Інтенсифікаційні заходи в басейновому господарстві при

вирощуванні цьоголіток райдужної форелі.................................................

5.4. Інтенсифікаційні заходи в басейновому господарстві при

вирощуванні річняків райдужної форелі.....................................................

5.5. Інтенсифікаційні заходи в басейновому господарстві при

вирощуванні товарної райдужної форелі....................................................

 

5.6. Інтенсифікаційні заходи в басейновому господарстві при вирощуванні

ремонту райдужної форелі………………………………..

 

5.7. Інтенсифікаційні заходи в басейновому господарстві при вирощуванні

плідників райдужної форелі………………………………………….

 

6. Результати вирощування……………………………………………

7. Висновки і пропозиції……………………………………………………

8. Список використаної літератури…..................................................................

 

 

Вступ

Широкий розвиток рибництва в внутрішніх водоймах – важлива народногосподарська задача, без вирішення якої не можна повністю забезпечити зростаючі потреби населення нашої країни в високоякісних рибних продуктах.

В зв’язку з цим поряд з подальшим вдосконаленням раціональних методів рибництва на водосховищах, озерах, водоймах комплексного значення необхідна розробка принципово нових способів вирощування риби, забезпечуючи високу продуктивність, стабільне отримання товарної продукції на протязі року.

Великі можливості в розробці нових технологій виробництва риби відкриває ефективне рибогосподарське використання природних і промислових теплих вод.

Великі перспективи для інтенсивного рибництва відкриває використання теплих скидних вод ТЕС і АЕС . їх робота пов’язана з використанням великої кількості води, котра, проходячи через агрегати ТЕС і АЕС, захоплює тепло пари і підігрівається, після чого поступає в водойми-охолоджувачі. Коефіцієнт корисної дії існуючих теплоенергетичних установок рівний 30-40%, звідси слідує, що більше половини теплової енергії іде на підігрів охолоджуючої води.

Отже, індустріальна аквакультура – в вищій степені важливий напрямок розвитку рибного господарства, так як вона забезпечує стабільний елемент в формуванні сировинного балансу країни. Отримання продукції в цих господарствах не залежить від природних умов. Крім того, для них характерні висока концентрація виробництва, малі земельні площі, економне використання води, малі затрати трудових ресурсів і разом з цим великі можливості по асортименту цінної продукції і найбільш повному використанню сировини. Такі господарства прогресивні і в екологічному відношенні, так як вони не вносять якихось забруднюючих елементів в навколишнє середовище.

 

Загальні відомості про індустріальне рибництво

 

Поряд з традиційним ставовим рибництвом в кінці 60-х років ХХ століття почали інтенсивно розвиватись індустріальні методи ведення галузі, які в багатьох рисах подібні з методами вирощування сільськогосподарських тварин у стійловому утриманні. Такі форми промислового рибництва як виробництво риби у замкнених водних системах забезпечувала більш повний контроль за умовами середовища та надала можливість автоматизувати промисловий процес. Все швидшого розповсюдження почало набувати вирощування риби у садках і басейнах з використанням природних та промислових теплих вод. Станом на 1980 рік у бувши країнах СРСР працювали 34 таких господарства. Загальна площа садків та басейнів становила 180 тис. м2 (з них 132 тис. м2 садків , 48 тис. м2 басейнів). Основного розвитку рибництво на теплих водах набуло в Україні та Росії. Так на Україні було 60 тис. м2 садків і 35 тис. м2 басейнів. В Росії 70 тис. м2 садків і 10 тис. м2 басейнів. За даними Міністерства рибного господарства СРСР середній вихід риби з 1 м2 басейна у 1983 році склав близько 80 кг. На даний час основним об’єктом вирощування в нашій країні є короп, на долю якого припадає близько 71% всієї продукції. Серед інших видів важливе місце посідає виробництво форелі 19,3% та рослиноїдних риб 6,7%.

Основним направленням використання теплих вод в Німеччині спочатку існування галузі було заводське отримання личинок та вирощування посадкового матеріалу (цьоголітки та дволітки), утримання плідників. Таке використання теплих вод дозволило перебудувати систему ведення рибного господарства, перейти на дворічний оборот коропового господарства та однорічний форелевого, що забезпечило значне збільшення виробництва риби в країні. Так у 1980 році у риборозплідниках на теплих водах було отримано більше 400 млн. личинок коропа. Зараз у Німеччині є ряд господарств, які займаються індустріальним рибництвом де короп за рік досягає маси 1,5 кг. При цілорічному утриманні у теплій воді зрілі статеві продукти отримують від риб у більш ранньому віці, при чому від однієї самки декілька разів на рік.

У США теплі води використовують в основному для вирощування канального сома та форелі. Канального сома вирощують в садках. Щільність посадки 400 шт. на м3 . за 6 місяців вирощування маса риб збільшується до 680 гр, що забезпечує отримання з 1 м3 200 кг товарної продукції. На теплих водах ТЕЦ і АЕС, що працюють на морській воді розводять креветок, устриць та інших безхребетних, а також морських риб.

Широко використовують промислові та природні теплі води у рибному господарстві Японії. Основні об’єкти культивування у прісних водах країни є короп та вугор виробництво яких сягає 50 тис. т. Лососевих вирощують більше 17 тис. т, тіляпію 3,5 тис. т.

В Англії теплі води ТЕЦ і АЕС використовують для вирощування деяких морських видів риб, а також креветок, устриць та мідій. Приклад цієї країни довів, що темп росту риб в теплих водах в двічі перевищує звичайний.

В Китаї вирощується перш за все білий амур, білий і строкатий товстолобики та короп. Рибопродуктивність сягає 85 ц/га.

Короткий огляд стану рибництва на теплих водах за кордоном показує, що розвитку цієї галузі тваринництва приділяється все більше уваги. Вдосконалюється технологія вирощування риби, впроваджуються більш ефективні методи її розведення, виявлений цілий ряд перспективних об’єктів рибництва.

Вибір видів і порід риб для розведення, форм і біотехніки рибництва обумовлений рядом факторів і в першу чергу кліматичними умовами, потребам ринку, наявності кормів.

Дані ФАО свідчать про особливо швидкий ріст виробництва таких видів риб, як форель, канальний сом, тіляпія, короп, рослиноїдні риби. Найбільшу частку в виробництві риби в внутрішніх водоймах займають представники трьох родин – лососевих, коропових і тіляпій.

1.Біологія об’єкта

Особливості зовнішньої будови

Райдужна форель(Salmo gairdneri) – прісноводна форма сталбноголового лосося, раніше описана як самостійний вид .Райдужна форель є основним об’єктом розведення у форелевих прісноводних і морських господарствах.Товарне вирощування стрімко збільшується.

У молоді хвостовий плавець виїмчастий, у дорослих риб виїмка зникає. У бічній лінії 135 – 150 лусок.Забарвлення сріблясте, на тілі і плавцях багато чорних плям. У нерестовий період самці темніші від самок, особливо черевце, уздовж бічної лінії проходить яскрава, червона смуга райдужних відтінків, що заходить на зяброві кришки (звідси і назва).

 

Скелет і м’язи

 

Скелет райдужна форелі формується з кісток, які мають різне походження.Більшість кісток формуються на місці хращів, частина має шкірне походження (покривні луски).

Скелет складається з хребта, черепа, та скелета плавців.Хребет представлений хребцями, що утворилися на місці хрящової тканини.

Скелет плавців представлений кістковими променями.Скелет парних плавців (грудних та черевних) включає ще й пояси, які сполучаються з осьовим скелетом. Особливо розвинений пояс грудних плавців.До поясів приєднуються м’язи, що рухають плавці.

 

Особливі ознаки райдужна форелі

 

Як і в інших лососевих риб, у райдужна форелі будова тіла примітивна, в неї відсутні будь – які колючки та захистні пристосування. Тіло її з боків сплющене, має добру обтічну форму, вкрите сріблястою лускою.У форелі є жировий плавець.Грудні, черевні,анальний,спинний та хвостовий плавці мають лише м’які промені, яких у спинному і анальному плавцях 10-12. Спинний плавець трохи опуклий край анального переважно заокруглений, середина має виямку. У 5-6 – річних риб вона зникає. Вздовж бічної лінії 135-137 лусок, а вище цієї лінії їх 17-27, нище – 21-29 рядів луски.

Довжина риби по відношенню до довжини її тіла за Сміттом у форелі західноукраїнської популяції не перевищує 102,5 – 103,4%; найбільша висота тіла – 25-25,7, а найменша – 8,6 – 9,5%.Довжина голови в порівнянні з довжиною тіла становить в середньому 22%; голова з віком змінюється: у цьогорічок і дворічок вона невелика, у старших вікових груп, особливо у самців, значно збільшена за рахунок рила та нижньої щелепи. На кінці останньої у самців з’являється потовщенний хрящовий горбик. Рот кінцевий, великий, задній край за край ока.

Мерестичні та пластичні ознаки райдужної форелі міняються залежно від умов вирощування, генетичного походження, віку, статті тощо.

Як і в інших риб, у райдужної форелі спостерігається ростова зміна пластичних ознак. Більшість частин її тіла непропорційна до росту його довжини. Одні ознаки з віком зменшуються, інші збільшуються. Із збільшенням віку зменшується відносна довжина тіла, постдорсальна відстань, довжина хвостового стебла, довжина основи спинного плавця тощо.

При зіставленні пластичних ознак у дворічок самців і самок статевий диморфізм повеличині онтодорсальної відстанні, довжині рила та верхної і нижньої щелеп проявляється недостатньо. Проте в 5 – річних форелей, крім шлюбного вбрання, яке яскраво виражене у самців у період нересту, інтенсивного забарвлення смуги та утворення на кінці нижньої щелепи хрящового потовщення – горбика, ймовірна різниця між самцями і самками спостерігається по 9 ознаках. Слід відмітити, що набільше проявився статевий диморфізм у самців старших вікових груп за такими ознаками, як довжина голови, ширина лоба, довжина рила та верхньої та нижньої щелеп.

 

Вимоги до середовища та особливості біології райдужної форелі

Райдужна форель більш теплолюбна, ніж інші лососеві, зокрема струмкова форель. Водиться ця форель переважно в гірських річках і струмках. На Україні вона водиться в гірських річках Прикарпаття: верхів’ї Прута, Черемоша, Серета, Стрия, Дністра та його притоках – Свічі та Лімниці, в річках Закарпаття: Тисі, Тересві, Тереблі, у верхньому басейні річки Вуж і в гірських річках Криму.

Оптимальна температура води для райдужної форелі влітку 16 – 18, взимку +4 - +5 оС . За такої температури обмін речовин у неї відбувається більш інтенсивно. При температурі води нижче або виже оптимальної інтенсивність живлення й обміну речовин сповільнюється, знижується темп росту. Райдужна форель може витримувати температуру до 30 оС, проте цей поріг залежить від того, до яких температур адаптувалась дана популяція. Райдужна форель вимоглива до насичення води киснем, оптимальна кількість якого має в ній становити 10-11 мг / л. Хоча форель призвичаюється і до зниження вмісту кисню до 4-5 мг / л. Летальним порогом для неї є зниження кисню до 1,05 при температурі 16,7 і до 1,51 мг / л при 20 оС . Вважають, що верхня межа насиченості киснем, яка спричиняє загибель форелі становить 28 – 30 мг / л (210% насичення).

 

Живлення райдужної форелі

Ще до резорбції жовткового міхура личинки й мальки райдужної форелі починають живитися дрібними формами зоопланктону. Помірі росту риби склад корму змінюється : зоопланктон відіграє вже другорядну роль, а перше місце займають водні комахи та їх личинки: поденки, веснянки, бокоплави, а також гамариди, дрібні молюски, чер’яки. Під час дощів у річки зносяться з лісів, лук і полів, багато жуків, коників, які райдужна форель охоче поїдає. Поїдає вона їх близько 20% ваги свого тіла, 2 – річки – 4% , а в старшому віці – 2%.

На другому році життя форель живиться переважно веснянками, поденками, молюсками. На високогірних бистринах, де вибір корму обмежений, форель їсть личинок двоклих комах, зокрема хірономід. При дослідженні форелі карпатських річок у шлунках риб знайдені одноденки, веснянки, мальки риб. Розміри організмів яких поїдає форель збільшуються по мірі її росту. У форелі довжиною 8,7 – 12,1см основу корму становлять личинки хірономід і дрібних повітряних комах; у риб довжиною 12 – 19 см – личинки одноденок, веснянок, більші форми повітряних комах; а у форелі, довжина якої 19 – 23 см – мальки риб. Хижацький спосіб життя форель починає з 4 –го року життя. В гірських річках шукає вона поживу біля перепадів (природних і штучних), між камінням, під камінням дерев.

У прибережних водах морів та океанів райдужна форель живиться креветками, амфібіями, кальмарами, рибою. Однією із характерних ознак і особливостей є те, що легко звикає до штучних кормів тваринного походження, а також рослинного походження. Проте поживна цінність райдужної форелі при цьому знижується, збільшується жирність, зменшується кількість білка, змінюється колір м’яса.

Росте райдужна форель добре, досягає 0,8-1,6, рідше – 6кг (у ставах). У гірських ріках Українських Карпат 2-3-4-річна форель важить відповідно 125, 175-250, 450 грам. Ріст цієї риби залежить головним чином від температури води, достатку корму, генетичного походження.

Отже, росте райдужна форель значно швидше, ніж струмкова. Найбільш інтенсивно живиться при температурі 17-18оС. При температурі води нижче 3 оС і зниженні у ній кисню до 4 мг/л форель не живиться.

 

Розмноження райдужної форелі

 

У природних водоймах статевої зрілості вона досягає на 2-3 році життя. Самці дозрівають на рік раніше, ніж самки. На тихоокеанському узбережжі Америки і у Західній Європі райдужна форель нереститься в лютому-червні, що пояснюється різними умовами температурного режиму водойм і різницею популяцій.

Нереститься райдужна форель у природних умовах у верхів’ях гірських річок і струмків, на ділянках з швидкою течією і кам’янисто-гравійним дном. На місці нересту самка в присутності самця рухом хвостового стебла вигортає невелику яму, в яку відкладає частину ікри, а самець у цей час поливає її молочком. Запліднену ікру риба засипає гравієм. У річках Українських Карпат співвідношення між самцями і самками в період нересту становить 1,3:1,1 і навіть 2:1.

Плідники, які віднерестилися, скочуються за течією і частина їх гине. Багато гине мігруючих форм, а немігруючі форми в наступні роки знову йдуть на нерест.

Плодючість самок райдужної форелі залежить від віку, довжини тіла і ваги. Вважають, що оптимальною їх плодючість є 1000-3000 ікринок.

Ікра райдужної форелі блідо- або жовто-рожева, велика (4-5 мм), вкрита захисною оболонкою, в якій багато радіально розміщених отворів.

Статевий продукт самця – сперма кремоподібного кольору, густої консистенції: в 1 см3 міститься до 10 млн. сперматозоїдів, розміри яких 32-39 мікронів.

 

2. Фізико-географічна характеристика району розташування господарства

2.1. Природні умови і ресурси

Геоструктурну основу території складають кілька тектонічних елементів пд.-зх. окраїни Східно-Європейської платформи: Ратнівський горст, на Пд. Зх. від нього – Ковельський виступ, решта території – Волино-Подільська монокліаль і Львівський палеозойський прогин. Для геологічної будови характерні два структурних поверхи: нижній, утворений дислокованими протерозойськими і палеозойськими породами, і верхній, складений монокліальними верствами крейдового, місцями – палеогенового віку. Корінні породи в межах низовинної частини області повністю перекриті антропогеновими водно-льодовиковими піщаними і льодовиковими піщаногалечними відкладами, на вододілах і схилах Волинської височини – лесовидними породами.

Поверхня області рівнинна з загальним похилом у північному напрямі. Максимальна височина 292 м у пд.-сх. частині, мінімальна – 139 м на межиріччі Стоходу і Прип’яті. Північна частина області лежить у межах Поліської низовини, що являє собою моренно –зандрову і терасну рівнинну. В середній частині простягається Волинське пасмо, що складається з багатьох ізольованих горбів різної форми. В північній частині лежить денадутаційна рівнина, утворена озерно-льодовиковими відкладами . Південна частина області зайнята Волинською височиною поверхня якої порізана балками і річковими долинами. Середні висоти її в межах області 240 – 270 м.

З корисних копалин на території області найбільше значення має кам’яне вугілля (Нововолинське родовище Львівсь-Волинського Кам’яновугільного басейну ). В області є також значні поклади торфу, вапняків крейди і крейдових мергелів, лесів, суглинків, піску; є лікувальні торфові грязі та джерела мінеральних вод [3].

2.2. Клімат області

Клімат області помірно континентальний з м’якою зимою і теплим вологим літом. Пересічна температура січня від - 4,4° (ст. Світязь) до -5,1° (ст. Маневичі), липня +18,8°. Абсолютний мінімум температури -39°, абсолютний максимум +39°. Період з температурою понад +10° становить 150 - 160 днів. Сума активних температур 2495 - 2580°. Опадів 550 - 640 мм на рік, найбільше їх випадає влітку, найменше - взимку. По території області кількість опадів зростає з Пн. Сх. на Пд. Зх. Висота снігового покриву 11 -13 см. У поліській частині області до 50 - 60 днів може тривати бездощовий період. Бувають атмосферні посухи, суховії, пилові бурі, влітку - зливи, град. Взимку низькі температури тривають - до 15 днів і більше, паморозь - від 10 до 20 днів. Часто бувають відлиги (від 5 до 10 днів), під час яких утворюється льодова кірка. Значної шкоди завдають пізні весняні і ранні осінні заморозки. Пн.-зх. частина області належить до вологої, помірно теплої, південно-східна - до недостатньо вологої, теплої агрокліматичної зони. Діє 6 метеостанцій (Володимир-Волинський, Ковель, Луцьк, Малевичі, Світязь) і Волинський обласний центр гідрометеорології [3].

2.3. Гідрографічна сітка області

У Волинській області - 11 річок завдовжки понад 10 км кожна. ЇЇ територію перетинає Головний Європейський вододіл, який розділяє басейни Чорного і Балтійського морів, зокрема Дніпра і Зх. Бугу. До басейнів Дніпра належать Прип’ять, Турія, Сто хід, Стир. Уздовж західної межі області протікає Західний Буг, до його басейну в межах області належить 24 річки (найбільша - Луга). Пересічна густота річкової сітки становить від 0,25 - 0,35 км/км² у басейні Дніпра до 0,22 - 0,35 км/км² у басейнах Західного Бугу. Похил русел річок у поліській частині незначний, тому річки мають повільну течію і за своїм режимом належать до рівнинного типу. Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Близько 60 - 70% річкового стоку припадає на талі снігові води, які зумовлюють високу весняну повінь. Влітку і взимку бувають дощові паводки.

На території області налічується 22 озера (загальною площею 14398 га). Більша частина озер має карстове походження. В заплавах річок, на місці стариць утворилися заплавні озера. Карстові озера живляться підземними водами атмосферними опадами. Група найбільших озер карстового походження - у пн.-зх. частині області на межиріччі Західного Бугу і Прип’яті (Шацькі озера Світязь, Пулемецьке озеро, Кримне озеро, Пісочне озеро). Типовими заплавними озерами є Біле, Любязь, які лежать у заплаві Прип’яті. Вододільні озера некарстового походження дуже швидко заростають внаслідок постійного припливу вод, насичених органічними рештками (наприклад оз. Нечимне). В межах області 384 ставки, 10 водосховищ (загальною площею 0,77 тис.га), найбільше Кортеліське (площею 180 га), 3475 артезіанських свердловин [3].

2.4. Ґрунтовий покрив області

Серед зональних типів грунтів за площею поширення переважають дерново-підзолисті (511 тис.га, 35,8% площі області) та їхні відміни (дерново-слабопідзолисті, дерново-середньо- і сильнопідзолисті), є також дернові і лучні грунти (250 тис.га, 18% площі області). На значних площах - перегнійно-карбонатні грунти, які відзначаються високою родючістю. В річкових заплавах - лучні і болотні грунти, торфовища. На півдні області - темно-сірі опідзолені грунти і чорноземи. Сірі лісові грунти найчастіше трапляються в комплексі з ясно-сірими лісовими (понад 90 тис. га). Чорноземи неглибокі і глибокі малогумосні займають понад 70 тис. га, майже повністю розорані [3].

2.5. Рослинний і тваринний світ

Волинська область лежить у межах Західно-Української геоботанічної провінції. Лісами вкрито695,0 тис. га (34,4% площа області). Головні лісоутворюючи породи: ялина європейська, сосна звичайна, дуб звичайний, липа європейська, граб звичайний, жимолость пухнаста, калина та інші. У флорі області є рідкісні, ендемічні та реліктові види. В північній частині Волинського Полісся поширені соснові бори, березові гаї, рідше - ялинові ліси, соснові діброви. Ліси чергуються із заболоченими ділянками (переважно низинні болота), луками. У південній частині Волинського Полісся ліси займають підвищені ділянки. Типовими є мішані з дуба звичайного, габа і сосни звичайної. Понад 40 тис. га займають торфовища, найбільше їх - у заплаві Прип’яті.

Тваринний світ області різноманітной. Всього налічується301 вид, у тому числі риб - 30, земноводних - 12, плазунів - 8, птахів - 183, ссавців - 64 види. Водяться борсук, куниця лісова, тхір, горностай, ласка, лисиця, вовк, єнотний собака, заєць, білка, полівка; у річках і озерах - плітка, головень, краснопірка, лин, гунтера, лящ, карась, річковий вугор, линьок та інші. Найпоширеніші птахи - стушка, журавель, кулик, тин, гуси, сова та інші. На березі річок - видра, норка, ондатра. В області акліматизовано оленя плямистого, в озерах - карликового сомика, ладозького рипуса. Реакліматизовано зубра і лося європейського, оленя звичайного, бобра [3].

 

3.Екологічні умови вирощування риби у садках і басейнах

3.1 Загальні відомості про вирощування риби у садках

Найбільше розроблені і отримали широке розповсюдження вирощування молоді і товарної риби в садках, встановлених в водоймах-охолоджувачах або скидних каналах ТЕС і АЕС. Переважаючий розвиток виробництва молоді і товарної риби в садках пояснюється головним чином простотою конструктивних рішень, малими затратами і капіталовкладеннями. Друга перевага садкових господарств – відсутність механічної подачі води, що знижує експлуатаційні затрати.

Садкове вирощування риби здавна практикується в країнах південно-східної Азії. Використовуються садки різного розміру (частіше 1,5-3,0 м довжиною, 1,0-1,5 м шириною і до 1 м висотою). Матеріалом для них служать бамбукові планки. В Японії для виготовлення садків використовують нейлонову сітку, котру натягають на бамбуковий каркас. Площа садків різна – від 4-6 до 80 м2.

В нашій країні розроблені різні системи сітчастих садків.

Для влаштування садків використовують різноманітні синтетичні матеріали. Все більшого розповсюдження набувають садки з анодованого алюмінію. Надійні і довговічні садки, виготовлені з нержавіючої сталі.

По конструктивних рішеннях садкові господарства поділяють на стаціонарні (на спайній основі) і плаваючі (на понтонах).

Найбільше розповсюдження отримали плаваючі садки, які мають деякі переваги над стаціонарними (можливість переміщення садків з неблагополучної зони в більш кращу, стійкий режим експлуатації при коливаннях рівня води в водоймах-охолоджувачах). Плавучі установки для садкового вирощування риби виготовляють в вигляді секцій. В залежності від вибраного принципу обслужування і механізації виробничих процесів секції можуть бути трьох типів (легкі, середні і важкі). Секції важкого типу мають посередині широку поїжджу смугу. Понтони при цьому розраховані на навантаження самохідного шасі або трактора. З’єднуються секції жорсткими або гнучкими кріпленнями.

Стаціонарні садки на залізобетонних сваях, зв’язані з берегом, полегшують обслуговування і можливість використання самохідних тракторних засобів і засобів механізації, але не підходять для водойм з перемінним водним режимом.

Водообмін в садках забезпечується як за рахунок течій і вітрового перемішування води, так і завдяки активному руху в садках самих риб. Гідрохімічний і температурний режими в садках близькі до режиму водойми.

Мінімальна глибина води в водоймах-охолоджувачах або скидних каналах в місцях установки садкових ліній повинна бути не менше 2,5 м.

Досвід експлуатації тепловодних господарств показує, що водойми-охолоджувачі піддаються дії хвиль. Садкові лінії часто відриває від берегових споруд, відбувається розрив делевих садків, в результаті риба іде в водойми-охолоджувачі. Це спостерігалось, наприклад, в садкових господарствах при Костромській, Сургутській і Заінській ГРЕС і Курській АЕС.

В деяких господарствах садкові лінії розміщуються в акваторії водойм-охолоджувачів і кріплять на якорях, що дозволяє їм переміщуватись по напрямку переважаючих вітрів і тим самим частково гасити хвилеву дію. Розміщують садкові господарства за направляючими дамбами, що не завжди буває можливим по технічних причинах. Тому в проектах садкових господарств потрібно враховувати дію хвиль на садкові лінії і передбачати для їх захисту бонові огорожі.

Ряд рибницьких господарств має хороші економічні показники при вирощуванні риби в садках. Успішна робота садкового господарства багато в чому визначається гідрологічним режимом водойми, в першу чергу температурою води. Чим довший період з температурою, оптимальною для росту теплолюбних риб (23-32ºС), тим вищі результати роботи господарства. При більш низькій температурі ріст риб на штучних кормах сповільнюється і стає недостатньо ефективним. Дуже важливий вибір місця для встановлення садкової лінії. Встановлення садкових господарств в скидних каналах небажана, оскільки створює загрозу загибелі риби від високих температур в період літнього піку роботи електростанції, крім того, висока швидкість течії підвищує енергетичні затрати риб на обмін, вимиває корми і знижує ефективність вирощування.

Один із суттєвих недостатків садкових господарств – мала керованість. Температурний режим водойм-охолоджувачів і розволожених в них садків непостійний. Це тягне за собою непередбачені, а інколи значні зміни в виході риби. Крім того, садкові господарства є джерелом значного органічного забруднення водойм-охолоджувачів. Це дозволяє виростити в них обмежену певними межами (50-100 кг) кількість риби в перерахунку на гектар площі водойми-охолоджувача.

 

Вплив навколишнього середовища на вирощуваних у садках риб

Вирощувана у садках риба знаходиться під впливом багатьох факторів навколишнього середовища які здійснюють прямий вплив на рибу на різних етапах онтогенезу. Ці фактори умовно поділяють на абіотичні та біотичні.

До абіотичних факторів середовища відносяться клімат, хімічні властивості води, особливості грунтів та інші. В свою чергу абіотичні фактори поділяються на не кліматичні і кліматичні. До перших можна віднести водообмін, кисневий режим, накопичення продуктів обміну риб, можливість використовуваної поверхні води. До других – термічний режим, освітленість та прозорість води.

 

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...