Главная Обратная связь

Дисциплины:






Голова редакційної колегії професор В. Б. Авер'янов



Рекомендовано до друку Вченою радою

Інституту держави і права

Ім. В. М. Корецького НАН України

Грудня 2003 р. (протокол № 11)

З метою піднесення рівня підготовки юристів у вищих юридичних навчальних закладах Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України започатковано видання серії підручників (академічних курсів).

Редакційна колегія серії підручників:

Шемшученко Ю.С.— голова, академік НАН України,

іноземний член РАН Погорілко В. Ф.— член-кореспондент НАН України (заступник) Нагребельний В. П.— кандидат юридичних наук (заступник) Цветков В. В.— член-кореспондент НАН України Сіренко В. Ф.— член-кореспондент НАН України СемчикВ. І. — член-кореспондент НАН України Пархоменко Н. М.— кандидат юридичних наук КостенкоО. М. — доктор юридичних наук

Шевченко Я. М.— доктор юридичних наук, академік АПрН України Зайчук О.В. — доктор юридичних наук Авер'янов В. Б.— доктор юридичних наук Денисов В. Н.— доктор юридичних наук Кресіна І. О.— доктор політичних наук Усенко І. Б.— кандидат юридичних наук

З

Підручник підготували:

вступВ. Б. Авер'янов, д. ю. н., проф.;

розділ ІФ. Д. Фіночко, к.ю.н. (гл. 1, § 1, 2), Є". 0. Харитонов, д. ю. н., проф. (гл. 1, § 3), /. Б. Усенко, к. ю. н. (гл. 2, § 1-3), 0. Ф. Фрицький, д. ю. н, проф. (гл. 2, § 4, 5);

розділ IIВ. Б. Авер'янов (гл. З, § 1, 3, 4; гл. 4, § 2, 4), Д. М. Лук'янець, к. ю. н. (гл. З, § 2, 3), Є. Б. Кубко, д. ю. н. (тлі 3, § 5; гл. 5, § 2, 3), І. Я. Голосніченко, д. ю. н., проф. (гл. 4, § 1-3), /. Й Ткач, к. ю. н. (гл. 4, § 5), В. В. Цветков, д. ю. н., проф., чл.-кор. НАН України (гл. 5, § 1, 2), 0. Ф. Андрійко, д. ю. н. (гл. 5, § 4);

розділ III— Я. В. Александрова, к.ю.н. (гл. 6, § 1, 3, 4), Є. В. Додін, д. ю. н., проф. (гл. 6, § 2), Ю. Я Битяк, к. ю. н., проф. (гл. 7, § 1; гл. 8, § 1-5 у співавтор, з 0. В. Константієм, к. ю. н.), Д. М. Лук'янець (гл. 7, § 2, 4), 0. І. Харитонова, к.ю.н. (гл. 7, § 3);

розділ TV — H.B. Александрова (гл. 9, § 1-3), В. К Колпаков, к. ю. н. (гл. 10, § 15);

розділ У — В. К. Колпаков (гл. 11, § 1, 2; гл. 14, § 1), М. М. Тищенко, д. ю. н., проф. (гл. 12, § 1; гл. 14, § 4), /. Я Голосніченко (гл. 12, § 2), Д. М. Диновський, к. п. н. (гл. 12, § 3), В. Б. Авер'янов (гл. 13, § 1-3, 7), 0. Ф. Фрицький (гл. 13, § 4-6), М. Я. Орзіх, д. ю. н., проф. (гл. 14, § 2), 70. Я. Битяк (гл. 14, § 3), Л. Є. Кисіль, к.ю.н. (гл. 14, § 5);

роздалVI - В. Б. Авер'янов (гл. 15, § 1, 2), Г. Й Ткач (гл. 15, § 3), 0. 0. Крестьянінов, к. ю. н. (гл. 15, § 4), Ю. I. Крегул, к. ю. н. (гл. 16, § 1), Я. В. Александрова (гл. 16, § 2, 3), 0. /. Харитонова (гл. 16, § 4), Р. А. Калюжний, д. ю. н., проф. (гл. 17, § 1—3);



роздал VIIЮ. Я. Битяк (гл. 18, § 1, 2, 4), С. В. Ківалов, д.ю.н., проф. (гл. 18, § 3), В. Л. Коваленко, н.с. (гл. 19, § 1-3), І. Я. Голосніченко (гл. 19, § 4), В. К. Шкарупа, д. ю. н., проф. (гл. 19, § 5);

роздал VIII— 0. Ф. Андрійко (гл. 20, § 1-3; гл. 21, § 1, 2, 4 у співавтор, з В. Л. Наумовим, к.ю.н.; § 6), 0. В. Батанов, к. ю. н. (гл. 20, § 4), Д. М. Диновський (гл. 20, § 5), С. В. Ківалов, М.П. Орзіх (гл. 21, § 3), В.С.Стефанюк]к. ю. н. (гл. 21, § 5; гл. 22, § 3; гл. 23, § 1, 3,4), В. I. По-люхович, к. ю. н. (гл. 22, § 1, 2), Ю. Я. Битяк (гл. 23, § 2);

роздалIX — А. Т. Комзюк, д.ю.н., проф. (гл. 24, § 1-4), І. Я Голосніченко (гл. 25, § 1—3; гл. 26, §1), Д. М. Лук'янець (гл. 25, § 4, 5; гл. 26, § 2, 3);

роздалХ — М.М. Тищенко (гл. 27, § 1-3; гл. 28, § 1-4), В. К Шкарупа (гл. 29, § 1-3), Я. В. Хорощак, к. ю. н. (гл. 30, § 1, 2);

роздалXI — 0. /. Харитонова (гл.31,§ 1-3).

Слово до читача

Основна мета підготовки академічного курсу «Адміністративне право» (далі — Академічний курс) — створення підручника, який би більшою мірою, ніж існуючі вузівські підручники, став теоретико-методологічною базою викладання відповідної навчальної дисципліни. Тому назва «Академічний курс», на думку авторського колективу, точніше відображає характер цього навчального видання (адже академічний курс — це і є ширший і ґрунтовніший виклад галузі знання).

Для глибшого висвітлення фундаментальних засад науки адміністративного права в першому томі підручника системно представлені результати найновіших теоретичних досліджень українських та зарубіжних учених. Зокрема, вперше в юридичній навчальній літературі роз'яснюються ключові ідеї і положення Концепції реформи адміністративного права України, а також окремо розглядаються основні напрями та організаційно-правові засоби здійснення адміністративної реформи в Україні.

Враховуючи реальну потребу наближення структури навчальної дисципліни до системи знань у галузі адміністративного права, в Академічному курсі повніше і глибше розкриваються питання, котрі в існуючих підручниках лише поставлені або взагалі відсутні. Серед них, зокрема, питання про:

0 загальноєвропейський контекст становлення адміністративного права, національних джерел адміністративного права й маловідомих сторінок розвитку відповідної науки; 0 розширення предмета адміністративного права з урахуванням єдності управлінських інститутів публічної влади та співвідношення понять виконавчої влади і державного управління, державного управління і державного регулювання;

Слово до читача

О взаємозв'язок сучасної науки адміністративного права з комплексом управлінських та організаційних наук та розвитку порівняльного методу в адміністративному правознавстві;

О розкриття принципово нової суспільної ролі виконавчої влади, що полягає в її служінні інтересам людини, з метою наближення українського адміністративного права до європейських стандартів;

0 концептуальні засади побудови і розвитку системи органів виконавчої влади відповідно до вимог здійснюваної в Україні адміністративної реформи, а також співвідношення функцій і компетенції органів виконавчої влади, місця в їх діяльності адміністративного (вільного) розсуду;

0 характеристику основних видів неюрисдикційних проваджень у діяльності органів виконавчої влади та певних правових презумпцій в адміністративно-процесуальному становищі громадян;

0 розвиток дійових засобів правового захисту громадян у сфері виконавчої влади, передусім з урахуванням створюваної в Україні адміністративної юстиції;

0 особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб та удосконалення механізму накладення адміністративних стягнень; деякі інші питання.

Структура Академічного курсу побудована з урахуванням зазначеної новизни концептуальних позицій авторського колективу, що позначилося на послідовності та обсязі висвітлення змісту науки адміністративного права.

Академічний курс підготовлено авторським колективом, основу якого становлять науковці Інституту держави і права ім. В. М. Ко-рецького НАН України, за участю провідних представників визнаних в Україні наукових шкіл правознавців-адміністративістів.

Голова редакційної колегії професор В. Б. Авер'янов

IJcmyn до академічного курсу

Адміністративне право як самостійна галузь права має давню історію. В усі часи воно так чи інакше пов'язувалося з публічною владою, взаємодією держави, її органів та посадовців з громадянами та іншими учасниками суспільних відносин.

У демократичному суспільстві адміністративне право регулює (опосередковує) передусім діяльність держави щодо виконання законів та інших правових актів держави. Така діяльність держави зазвичай розглядається як здійснення виконавчої влади й органічно поєднується з державним управлінням.

Хоча докладне роз'яснення поняття «державне управління» наводиться нижче (див. § 3 гл. 3), проте доречно зазначити: цей термін застосовується щодо виду діяльності держави, що полягає у здійсненні нею владно-організуючого впливу на ті сфери йгалузі суспільного життя, потреби функціонування і розвитку яких вимагають дійового втручання держави шляхом застосування відповідних повноважень. І головне місце серед них посідають саме повноваження виконавчої влади. Отже, адміністративне право у традиційному для пострадянської свідомості розумінні — це галузь права, що поширюється на суспільні відносини, пов'язані з державним управлінням, тобто з владно-організуючим впливом органів виконавчої влади на різноманітні суспільні процеси.

Необхідність зміни Таке розуміння адміністративного пра-

традиційного погляду ва враховує лише переважно сферу його за-

на адміністративне стосування, а тому не цілком повно і, голо-

право вне> не досить точно відображає основне

суспільне призначення цієї галузі. Тим більше, якщо згадати, що у радянські часи У сфері державного управління домінували адміністративно-командні та примусові методи, з якими і пов'язувалися передусім роль і спрямованість адміністративного права.

Вступ до академічного курсу

На сучасному етапі розвитку українського суспільства в оцінці адміністративного права треба спиратися на нове ставлення до місця і ролі держави у громадянському суспільстві. Конституція України у ст. З проголошує головним обов'язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина,а також встановлює принцип, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави,а вона відповідає перед людиною за свою діяльність. Ця конституційна формула означає підпорядкування усіх державних і правових інститутів суспільства потребам реалізації та захисту прав людини, їх (прав) пріоритетність перед іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави. Відтак головними характеристиками у розумінні адміністративного права мають стати не «управлінська», а тим більше «каральна» його функції, а такі нові функції, як правозабезпечувальна (яка пов'язана із забезпеченням реалізації прав і свобод людини) і правозахисна (яка пов'язана із захистом порушених прав). Саме дві останні функції найповніше відтворюють справжнє суспільне призначення адміністративного права.

Отже, метою адміністративного права має стати саме закріплення таких форм і напрямів діяльності органів виконавчої влади, їх посадових осіб, які б забезпечували функціонування різних суспільних відносин у сфері державного управління на засадах непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина. Такий правовий стандарт взаємовідносин органів виконавчої влади і громадян повинен виходити зі статусу людини як суб'єкта, перед яким виконавча влада відповідальна за свою діяльність.

Правильність і перспективність подібного підходу підтверджується, зокрема, практикою світового співтовариства, зокрема положеннями міжнародно-правових актів. Вони не суперечать меті й принципам діяльності будь-якої демократичної держави. Саме тому органи виконавчої влади повинні зважати не лише на статус громадянина, закріплений у національному законодавстві, а й на відповідні міжнародно-правові акти. Певна річ, їх сприйняття і гарантування у національному законодавстві повинні відбуватися з урахуванням реальних, насамперед економічних можливостей.

Отже, нові політичні та соціально-економічні орієнтири розвитку Української держави вимагають і в науковій площині, й у практиці правореалізації переглянути традиційне визнання провідною рисою адміністративного права лише його спрямованість на регулювання

Вступ до академічного курсу

державного управління. Адже подібна оцінка адміністративного права фактично консервує властиву тоталітарному суспільству ідеологію безмежного владарювання держави, де людині відводиться лише місце підвладного об'єкта управління, на який спрямовані організаційно-розпорядчий вплив і адміністративний примус суб'єкта — державних органів. Цей підхід суперечить проголошеній Конституцією України принципово новій ролі держави у відносинах з людиною.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...