Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема 1. Управління економікою



План

1. Державне управління економікою: функції, принципи.

2. Складові державного управління в сфері економіки.

3. Управління промисловістю.

4. Управління агропромисловим комплексом.

5. Функції та повноваження Міністерства економічного розвитку та торгівлі.

 

1. Державне управління економікою: функції, принципи.

Визначальна роль у забезпеченні суспільного розвитку належить державі, яка здійснює управлінський вплив через систему державного управління.

Державне управління - це цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою і законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.

Однією з основних суспільних функцій держави є економічна, яка полягає у створенні організаційно-правових умов ефективної економічної діяльності суспільства. Відповідно, одним з видів державного управління є управління економікою.

Державне управління економікою - цілеспрямований, організуючий, регулюючий та контролюючий вплив держави в особі її органів і посадових осіб на економічні процеси з метою розвитку економіки шляхом реалізації потреб суспільного розвитку. Його основою є своєчасне і правильне врахування об'єктивних економічних законів, характеру суспільних відносин у конкретний історичний період, розвитку продуктивних сил, ступеня інтегрованості країни у світове економічне співтовариство.

На кожному етапі соціально-економічного розвитку країни державне управління економікою є владним механізмом упровадження державної економічної політики. Державна економічна політика - це комплекс економічних цілей і заходів держави, які забезпечують вирішення стратегічних і тактичних завдань розвитку економічної системи відповідно до інтересів країни. Метою державної економічної політики є досягнення максимально можливого добробуту суспільства шляхом всебічного розвитку соціально-економічної системи країни та забезпечення соціальної і політичної стабільності. Економічна політика держави охоплює всі аспекти функціонування економіки і включає такі види політики: анти циклічну, структурну, інвестиційну, амортизаційну, інноваційну, конкурентну, грошово-кредитну, фінансово-бюджетну, цінову, зовнішньоекономічну, соціальну, регіональну, екологічну.

У процесі вироблення державної економічної політики формується та законодавчо закріплюється сукупність цілей державного управління економікою, реалізацію яких забезпечують органи державної влади. Цілі державного управління економікою лежать у площині забезпечення її ефективного розвитку і визначаються рівнем та середовищем функціонування національної економічної системи з урахуванням можливостей і загроз, сильних і слабких сторін. Такі цілі поділяють на стратегічні, тактичні та оперативні і закріплюють у спеціальних законах, стратегіях економічного розвитку країни, концепціях, програмних документах президента та програмах діяльності уряду тощо. Досягнення цілей державного управління у сфері економіки ґрунтується на конституційних засадах щодо побудови соціально орієнтованої ринкової економіки і здійснюється через реалізацію певної сукупності функцій.



Державне управління економікою, як й іншими сферами суспільної життєдіяльності, базується на використанні таких загальних функцій державного управління, як організація, планування та прогнозування, мотивація, регулювання, контроль.

Організація як функція державного управління економікою полягає у формуванні організаційних положень, які визначають порядок управління та процесуального регулювання: регламентів, нормативів, інструкцій, вимог, відповідальності і т. ін., використання яких дає змогу створювати організаційні умови для функціонування суб'єктів економічної діяльності, встановлювати порядок залучення та використання ресурсів у процесі економічної діяльності, формувати організаційну структуру управління економікою на різних рівнях, налагоджувати взаємозв'язок і взаємодію між об'єктами та суб'єктами державного управління економікою.

Функція планування в державному управлінні економікою полягає в постановці цілей розвитку економіки в цілому та окремих її складових, закріпленні якісних і кількісних критеріїв реалізації цілей, визначенні необхідних для їх досягнення ресурсів, способів і строків, а також форм і методів поетапного контролю за діяльністю економічних агентів, залучених до досягнення поставлених цілей. Для ефективності планування воно має тісно пов'язуватися з прогнозуванням. Функція прогнозування в державному управлінні економікою полягає у виробленні обґрунтованих можливих варіантів розвитку економіки в майбутньому, визначенні шляхів і строків досягнення стратегічних економічних цілей.

Мотивація як функція державного управління економікою полягає в діагностуванні мотивів поведінки учасників економічних відносин з тим, щоб застосувати до них найбільш дієві способи і методи управлінського впливу. На загальнодержавному рівні функція мотивації набуває змісту національної ідеї, яка є мобілізуючим, інтегруючим чинником поведінки економічних агентів.

Важливою функцією державного управління економікою є регулювання. Регулювання можна розглядати у широкому й вузькому розумінні. В широкому розумінні регулювання полягає у встановлені державою певних загальних правил поведінки економічних агентів шляхом прийняття законів та інших нормативно-правових актів. У вузькому розумінні державне регулювання виступає як функція державного управління в конкретних сферах економіки, охоплюючи окремі аспекти економічних відносин. Дієвими важелями державного регулювання економіки є: податкова система, державний бюджет, державні замовлення, митні тарифи, державні цільові програми і т. ін.

Функцію контролю в державному управлінні економікою розглядають з погляду як упорядкування діяльності державних структур, так і гармонізації економічних відносин. Контроль дає можливість виявляти і попереджати відхилення в розвитку економічної системи від визначених параметрів і запроваджувати заходи для приведення її в стан відповідності до них. Функція контролю зорієнтована на забезпечення законності дисципліни, дотримання режиму діяльності і результативності суб'єктів та об'єктів державного управління економікою.

Найбільш ефективні підходи до реалізації цілей та здійснення функцій державного управління економікою узагальнено відображено у принципах державного управління економікою - закономірностях, відносинах, взаємозв'язках, керівних засадах, на яких ґрунтуються його організація та здійснення і які можуть бути сформульовані як певні правила.

Державне управління економікою ґрунтується на таких принципах: об'єктивності управління, демократизму, правової впорядкованості, законності, публічності, поєднання централізації і децентралізації, соціальної спрямованості.

Принцип об'єктивності державного управління економікою є відправним і зумовлює необхідність урахування в усіх управлінських процесах вимог об'єктивних закономірностей та реальних можливостей розвитку економіки. Він виражає залежність системи державного управління економікою від суспільних, законодавчо визначених цілей, які поставлені та вирішуються в певний історичний відрізок часу; характеру, рівня розвитку та закономірностей економічного розвитку країни; наявних засобів і ресурсів, що підлягають залученню до управління економікою; внутрішніх закономірностей функціонування та розвитку управління як певного системного суспільного явища.

Принцип демократизму відтворює народовладдя в державному управлінні економікою і передбачає встановлення глибоких постійних взаємозалежностей між економічними агентами і державою як передумови формування демократичної системи управління, яка б базувалась на демократичних засадах її здійснення і пошуку компромісу між інтересами держави, бізнесу, громадськості.

Принцип правової впорядкованості державного управління економікою об'єктивно зумовлює необхідність головним чином законодавчого закріплення основних аспектів цілей, функцій, структур, процесу, самих принципів державного управління економікою. Доповнюється цей принцип принципом законності державного управління економікою, який передбачає встановлення чіткого в розумінні та послідовного в реалізації режиму повсюдного й повного виконання законів і нормативно-правових актів, які регламентують розвиток економіки.

Серед загальносистемних принципів слід виокремити принцип публічності державного управління економікою, який передбачає: доступність державного управління для громадськості та бізнес-структур; відкритість органів державної влади та органів місцевого самоврядування при виробленні та реалізації механізмів управління економікою; громадський контроль; судовий контроль за дотриманням у процесах державного управління економікою конституційно закріплених інтересів суспільства, підприємницьких структур, прав і свобод громадян.

Принцип поєднання централізації та децентралізації означає, що державне управління економікою має бути побудоване на засадах розумного співвідношення концентрації влади та децентралізації, оскільки порушення цього балансу в будь-який бік призводить до негативних наслідків. Надмірна централізація породжує безініціативність нижчих ланок системи органів виконавчої влади у виробленні та реалізації внутрішньої регіональної економічної політики, а перегини децентралізації призводять до відсутності єдності у формуванні та здійсненні державної економічної політики.

Принцип соціальної спрямованості означає, що державне управління економікою має передбачати підпорядкування економічних цілей досягненню соціальних, виходячи з конституційного закріплення соціальної орієнтації держави (ст. 1 Конституції України).

Принципи державного управління економікою взаємопов'язані і тому надзвичайно важливе їх комплексне, системне застосування у взаємозв'язку один з одним. Оптимальне врахування наведених принципів є передумовою формування дієвих механізмів державного управління економікою.

Механізм державного управління економікою - це сукупність способів, методів, важелів, які використовуються органами державної влади в процесі реалізації функцій щодо забезпечення впливу на економіку з метою досягнення цілей економічної політики держави. Структурно механізм державного управління економікою містить два основних елементи: 1) систему організаційно-правових структур (органів управління всіх рівнів); 2) систему організаційно-правових методів і форм державно-управлінського впливу у сфері економіки.

Організаційно-право в і структури - це суб'єкти державного управління економікою на всіх рівнях. Організаційно-правові методи і форми - це засоби і прийоми, що використовуються суб'єктами управління для реалізації своїх повноважень, тобто методи і форми їх управлінської діяльності.

 

2. Складові державного управління в сфері економіки

Формування Україною власної економічної політики пов'язується з визначенням головних її напрямів на основі принципів демократії, свободи підприємництва й відкритості для інтеграції у світове економічне співтовариство. Ефективна національна економіка є гарантією незалежності держави.

Перехід до ринкового механізму регулювання економічних відносин передбачає: постійне поглиблення правового впливу на економічні процеси, розширення сфери застосування загальнодержавних програм розвитку економіки, приватизації державної та комунальної власності, демонополізації, конкуренції, використання безвідходних технологій (екологізації суспільного виробництва). Вводяться нові адміністративні регулятори — ліцензування, квотування, здійснюється структурна перебудова народного господарства.

Основними напрямами, що охоплює державне керівництво в сфері економіки, є: фінансова політика та її стабілізація; грошово-кредитна політика й зміцнення банківської системи; інноваційно-інвестиційна діяльність; удосконалення приватизаційних процесів; посилення управління державним сектором економіки; зовнішньоекономічна політика та залучення іноземних інвестицій; подолання платіжної кризи; політика доходів і регулювання заробітної плати; стимулювання малого бізнесу; соціальна політика (погашення заборгованості у виплаті заробітної плати, пенсійна реформа, зайнятість населення тощо).

Державне керівництво економікою пов'язано також з дерегуляцією економіки, яка передбачає реформування процедури ліцензування підприємництва, реєстрації підприємств, лібералізацію фінансових операцій, майнових і орендних обмежень.

У нових умовах господарювання важливого значення набуває договірна практика в управлінській діяльності. Це стосується принципів планування спільної чи погодженої діяльності сторін, правового механізму скасування чи зміни раніше прийнятих рішень, спрямованих на здійснення мети договору між сторонами, порядку вирішення спорів між ними й відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, взаємного подання сторонами інформації та різних документів.

Серед органів управління економікою визначальне місце посідає Кабінет Міністрів України, який розробляє й здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, здійснює управління об'єктами державної власності, спрямовує й координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері економіки є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Державне управління в сфері економіки включає організаційно-правові засади управління промисловістю, агропромисловим комплексом, торгівлею, зовнішньоекономічною діяльністю.

Промисловість — провідна галузь господарського комплексу держави, яка має за мету добування та переробку природних багатств. Від стану та розвитку промисловості залежать стан і розвиток інших галузей господарства, соціально-культурного й адміністративно-політичного будівництва, а отже, й рівень життя громадян, розвитку суспільства, держави в цілому. Система органів управління промисловістю складається з: промислових міністерств (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України); інших центральних органів державної виконавчої влади, які мають свої промислові об'єкти; управлінь промисловості місцевих державних адміністрацій; місцевих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих їм державою); адміністрацій промислових об'єднань і промислових підприємств.

Сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке покликано забезпечувати суспільство продовольством і сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку. Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України здійснює державну політику в галузі ветеринарної медицини, охороняє довкілля.

Сфера управління торгівлею охоплює декілька напрямів діяльності — зовнішньоекономічний, торговельний, побутового обслуговування населення. Систему органів у сфері управління торгівлею складають: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Головне управління економіки обласної державної адміністрації, управління економіки районної державної адміністрації, Головне управління економіки Київської міської державної адміністрації, управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації та управління економіки районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

З метою забезпечення всебічного розвитку на взаємовигідній основі економічних відносин з іншими державами в Україні здійснюють правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки й техніки, економічні зв'язки в сфері будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різних послуг. Спеціальним галузевим органом управління цією сферою діяльності є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Свою роботу воно будує, керуючись вимогами законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

 

3. Управління промисловістю.

Центральним органом у цій сфері є Міністерство промислової політики України, утворене Указом Президента України № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24 грудня 2012 року.

Пріоритети діяльності Мінпромполітики затверджені Розпорядженням Кабінету Міністрів України №366-р від 22.02.2008 року:

1. Розроблення проекту Концепції державної промислової політики та забезпечення її реалізації стосовно підприємств, які неефективно працюють.

2. Проведення технологічних та організаційних перетворень на підприємствах, що не підлягають приватизації, з максимальною орієнтацією їх діяльності на виконання державних програм.

3. Визначення найбільш важливих сегментів регіональних промислових комплексів та формування на цій основі відповідних інвестиційних зон для залучення приватного капіталу у їх розвиток.

4. Проведення ефективної приватизації промислових підприємств з метою підвищення продуктивності їх роботи і потенціалу промислового комплексу в цілому.

5. Повернення у державну власність приватизованих з у порушенням законодавства промислових підприємств з метою їх подальшого продажу ефективному власнику.

6. Розвиток виробництва високотехнологічної продукції та послуг на інноваційній основі, підвищення рівня наукового забезпечення розвитку галузей та інноваційної активності промислових підприємств.

Указом Президента України № 389/2013 «Про Міністерство промислової політики України»від 19 липня 2013 рокузатверджено Положення про Міністерство промислової політики України. За яким установлено, що Міністерство промислової політики України є правонаступником Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, що реорганізується.

Основними завданнями Мінпромполітики України є забезпечення формування та реалізація державної промислової політики, зокрема, у сферах машинобудування, машинобудування для агропромислового комплексу, хімічної, гірничо-металургійної, легкої, деревообробної промисловості та інших сферах промисловості відповідно до законів.

Мінпромполітики України відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України;

3) погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, готує в межах своїх повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) готує в межах своїх повноважень зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України;

5) проводить аналіз стану та тенденцій промислового розвитку України, секторів і сфер промисловості, розробляє пропозиції щодо пріоритетів розвитку та реформування промислового сектору економіки, здійснює прогнозування розвитку промислового комплексу України і сфер промисловості та підготовку відповідних планів і програм, забезпечує координацію роботи органів виконавчої влади із зазначених питань;

6) проводить аналіз стану конкурентоспроможності сфер промисловості, визначає напрями діяльності і розробляє заходи щодо її підвищення;

7) здійснює в межах своїх повноважень управління у сфері наукової та інноваційної діяльності, відповідає за рівень науково-технічного розвитку сфер промисловості;

8) виступає в межах своїх повноважень відповідно до законодавства замовником та організовує проведення державних наукової та науково-технічної експертиз;

9) визначає напрями розвитку наукового і науково-технічного потенціалу сфер промисловості, спрямовує і контролює діяльність підпорядкованих йому наукових організацій;

10) формує програми науково-технічного розвитку відповідних сфер промисловості та організовує їх виконання;

11) забезпечує координацію роботи з підготовки та реалізації проектів у промисловому секторі економіки, що передбачають залучення іноземних кредитів під державні гарантії;

12) забезпечує в межах, визначених законодавством, проведення експертизи та відбору інвестиційних проектів у промисловому секторі економіки, що потребують державної підтримки;

13) визначає пріоритети розвитку промисловості, готує пропозиції щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектору економіки;

14) організовує розроблення, освоєння та виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції на основі використання нових високоефективних технологій, устаткування, матеріалів, інформаційного забезпечення;

15) готує пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму забезпечення науково-технічного розвитку сфер промисловості;

16) готує та подає в установленому порядку в межах своїх повноважень пропозиції щодо середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого рівня;

17) доручає державним інноваційним фінансово-кредитним установам проведення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів, що реалізуються в рамках середньострокових пріоритетних напрямів галузевого рівня, і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

18) виконує функції технічного регулювання (стандартизація, метрологія, сертифікація, оцінка (підтвердження) відповідності, управління якістю) у межах повноважень, визначених законом, у промисловому секторі економіки;

19) розробляє та організовує виконання державних цільових програм у промисловому секторі економіки;

20) бере участь у:

підготовці пропозицій щодо визначення обсягів і цільового спрямування бюджетного фінансування наукової та науково-технічної діяльності у сфері промисловості;

формуванні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, державних цільових наукових та науково-технічних програм і державного замовлення;

розробленні державних програм розвитку Автономної Республіки Крим, областей, спрямованих на розвиток промисловості;

розробленні і здійсненні заходів із забезпечення економічної безпеки держави та детінізації економіки;

формуванні та реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції і обмеження монополізму на ринках промислової продукції, сприянні розвитку конкурентних відносин;

формуванні державної інвестиційної політики у промисловому секторі економіки, розробленні пропозицій щодо обсягів державних капітальних вкладень для врахування їх під час розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік, здійсненні контролю за ефективним використанням державних капітальних вкладень;

формуванні державної інноваційної та науково-технічної політики в промисловому секторі економіки;

здійсненні разом з іншими центральними органами виконавчої влади прогнозування індексів цін виробників промислової продукції;

21) здійснює методологічне забезпечення та складає загальнодержавні баланси попиту і пропозиції за основними видами промислової продукції;

22) здійснює у передбачених законом випадках ліцензування певних видів господарської діяльності, видає документи дозвільного характеру, розробляє та погоджує проекти нормативно-правових актів з цих питань;

23) здійснює в межах своїх повноважень видачу документів дозвільного характеру;

24) забезпечує в межах своїх повноважень виконання українською стороною зобов’язань за міжнародними договорами України з ЄС, бере участь у переговорах, спрямованих на розвиток договірних відносин з ЄС;

25) бере участь у встановленому порядку у функціонуванні двосторонніх органів формату Україна – ЄС, утворених в рамках міжнародних договорів;

26) забезпечує в межах своїх повноважень адаптацію законодавства України до законодавства ЄС;

27) забезпечує реалізацію політики з питань розвитку зовнішньої торгівлі промисловою продукцією, аналізує її ефективність з урахуванням кон’юнктурних змін на світовому ринку, розробляє рекомендації для відповідних сфер промисловості щодо розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

28) вживає заходів до розвитку машинобудування, машинобудування для агропромислового комплексу, хімічної, гірничо-металургійної, легкої, деревообробної промисловості та інших сфер промисловості відповідно до законів;

29) бере участь у:

роботі із запровадження та реалізації механізму державної підтримки експорту промислової продукції;

розробленні пропозицій щодо запровадження нових форм економічного співробітництва з іноземними державами у сферах промисловості та поліпшення торговельно-економічних відносин з ними;

забезпеченні в установленому порядку захисту економічних прав і законних інтересів України, її суб’єктів господарювання;

формуванні державної політики у сфері експортного контролю;

формуванні державної оборонно-промислової політики;

розробленні пропозицій щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері військово-технічного співробітництва, визначенні його напрямів, форм і обсягів;

30) організовує та координує в межах своїх повноважень підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів у сферах промисловості;

31) здійснює в установленому порядку контроль за витрачанням бюджетних коштів підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління;

32) спрямовує, координує та контролює в установленому порядку діяльність відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій;

33) бере участь у підготовці та забезпеченні роботи відповідних національних експозицій України на всесвітніх та міжнародних виставках і ярмарках;

34) бере участь у підготовці та проведенні конференцій, симпозіумів, семінарів, міжнародних і національних виставок та інших заходів у сферах промисловості, проводить інформаційну і консультаційну роботу з питань підготовки та проведення таких заходів;

35) бере в установленому порядку участь у підготовці пропозицій щодо затвердження щорічних планів участі вітчизняних промислових підприємств, установ та організацій у міжнародних виставках за кордоном із частковим фінансуванням витрат на їх проведення за рахунок коштів державного бюджету;

36) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо участі України в діяльності відповідних міжнародних організацій, а також щодо призначення представників України в таких організаціях та визначення національних координаторів із співробітництва з ними;

37) інформує та надає роз’яснення щодо здійснення державної промислової політики;

38) забезпечує в межах своїх повноважень впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, створення системи національних інформаційних ресурсів;

39) вживає заходів щодо залучення в установленому порядку громадськості до обговорення питань, що належать до його компетенції;

40) сприяє розвитку соціального діалогу, проведенню консультацій із всеукраїнськими об’єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань розроблення та реалізації державної промислової політики;

41) забезпечує оприлюднення інформації про діяльність Мінпромполітики України;

42) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням в апараті Мінпромполітики України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Мінпромполітики України;

43) здійснює управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, які належать до сфери управління Мінпромполітики України;

44) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, які належать до сфери управління Мінпромполітики України, затверджує їх статути (положення), здійснює контроль за їх дотриманням, у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників;

45) ініціює створення державних господарських об’єднань;

46) утворює в установленому порядку державні холдингові компанії у промисловому секторі економіки, що належать до сфери управління Мінпромполітики України, затверджує їх статути (положення), у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників;

47) бере відповідно до законодавства участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення і денонсації таких договорів, укладає міжнародні договори у сферах промисловості;

48) проводить корпоратизацію державних підприємств, які належать до сфери його управління, у випадках, визначених законодавством;

49) вносить пропозиції Кабінетові Міністрів України щодо призначення і звільнення керівників державних господарських об’єднань;

50) визначає повноважних представників держави в органах управління господарських товариств, корпоративні права держави яких перебувають в його управлінні, забезпечує їх обрання (призначення), надає доручення для голосування з питань порядку денного загальних зборів та засідань наглядових рад;

51) приймає рішення про подальше використання державного майна, що належить до сфери його управління та не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації;

52) приймає у випадках, передбачених законодавством, рішення про передачу об’єктів державної власності, що перебувають у сфері його управління, в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності, передачу об’єктів державної власності від одного підприємства іншому;

53) приймає в установленому порядку рішення про списання та відчуження об’єктів державної власності, що перебувають у сфері його управління;

54) затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (три – п’ять років) державних підприємств, що належать до сфери його управління, та господарських структур, у встановленому порядку здійснює контроль за виконанням цих планів;

55) проводить моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, установ, організацій, а також державних господарських об’єднань, державних холдингових компаній, що належать до сфери його управління, та вживає заходів до поліпшення їх роботи;

56) веде облік об’єктів державної власності, що перебувають у сфері його управління, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об’єктів;

57) здійснює в межах своїх повноважень інші передбачені законом функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

58) сприяє в установленому порядку залученню вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток промисловості;

59) проводить моніторинг та аналітично-інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів господарювання у сферах промисловості на внутрішньому і зовнішньому ринках;

60) забезпечує у межах своїх повноважень здійснення державної політики у сферах:

оборонно-промислового комплексу;

охорони праці;

пожежної безпеки;

охорони навколишнього природного середовища;

захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

вирішення питань цивільної оборони;

61) здійснює відповідне методичне керівництво і контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

62) забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави у межах повноважень, визначених законодавством;

63) здійснює повноваження суб’єкта нормування в будівництві у межах повноважень, визначених законодавством;

64) бере участь у формуванні та реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері енергозбереження та ефективного використання енергетичних ресурсів, а саме:

затверджує галузеві програми підвищення енергоефективності у промисловому секторі економіки;

погоджує норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для промислових підприємств;

розробляє галузеві методики нормування, а також розробляє і затверджує типові норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у сферах промисловості;

65) установлює відомчі заохочувальні відзнаки та затверджує положення про них;

66) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...