Главная Обратная связь

Дисциплины:






Заповніть таблицю порівняльного аналізу



Ознаки   Види примусу
дисциплінарний адміністративний кримінальний
Нормативна основа      
Види заходів примусу      
Суб’єкти, які застосовують примус      
Суб’єкти, до яких застосовується примус      

Задачі:

1. Сержант міліції Хом’юк і позаштатний працівник міліції Чорній затримали небезпечного злочинця, який чинив їм опір з використанням холодної зброї. При затриманні працівники міліції не постраждали.

Які заходи заохочення можуть бути вжиті до цих працівників?

 

2. Громадянин Кравців після відбування встановленого строку покарання за вчинення , умисного злочину, був звільнений з місця позбавлення волі і щодо нього суддею було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік.

Гр. Кравців не погодившись із цим рішенням, подав скаргу у прокуратуру. Який вид адміністративного примусу застосовано.

Чи були в гр. Кравціва підстави для скарги?

 

3. Головний державно-санітарний лікар м.Львова прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи кількох працівників підприємств громадського харчування, що були носіями збудників інфекційного захворювання.

Чи правомірні дії посадової особи?

Чи можна віднести цей захід до заходів адміністративно-правового примусу?

 

4. Гр.Савко, у зв’язку із звільненням із місць позбавлення волі, де він перебував за вироком суду (ч.1 ст.185 КК України) за крадіжку, влаштував у себе вдома гучну кількаденну гулянку. Його сусідка, гр.-ка Павлова, повідомила про це дільничого міліціонера Макаренка і попросила вжити відповідних заходів для відновлення громадського порядку. Макаренко дійсно застав в квартирі Савка групу нетверезих осіб і сліди розгнузданої гулянки.

Дільничий звернувся з вимогою негайно припинити безчинство і заявив, що з метою попередження антигромадських дій він встановить над Савком адміністративний нагляд.

Поясніть, чи правомірне застосування в даному випадку адміністративного нагляду?

 

Законодавство та література до теми:

1. Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”. // ВВРУ. – 1997. - № 52. - Ст.455.

2. Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000р. //Урядовий кур’єр. – 14 червня 2000р. // Офіційний вісник України. 2000. - № 15.- Ст.588.

3. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру від 8 чернвя 2000р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 16 серпня; Офіційний вісник України. 2000.- № 28.- Ст.1155.



4. Закон України "Про захист населення від інфекційних захворювань" від 6 квітня 2000р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 21 червня; Офіційний вісник України. – 2000. - № 17.

5. Закон України "Про забезпечення санітарно-епідемологічного благополуччя населення від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України//ВВРУ, 1994,№ 7,ст.218. (зі змінами).

6. Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 р. // Урядовий кур’єр. – 20 квітня 2006 р.

7. Запорожець І. Заходи адміністративного примусу в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності // Право України. – 2007. – №4.

8. Положення про державну санітарно епідеміологічну службу України. Затв. Постановою КМУ від 19.08.2002р. // Офіційний вісник України. 2002..-№ 34, ст.,1613.

9. Положення “Про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.91р.// Збірник нормативних актів україни з питань правопорядку. – К.1993р.

10. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини // Право України. – 2004. – №4.

11. Коломоєць Т. Адміністративний примус у публічному праві як новітній інститут системи права // Право України. – 2005. – №10.

12. Коломоєць Т. До питання співвідношення державно-правового примусу і суміжних понять // Право України. – 2005. – №1.- С.91-93.

13. Микитюк М. Запобіжні заходи адміністративно-патрульної служби: основні аспекти проблеми // Право України. – 2006. – №2.

 

 

ТЕМА 10. Адміністративна відповідальність (4 год.)

 

1. Поняття, особливості та принципи адміністративної відповідальності. Її місце в системі юридичної відповідальності.

2. Нормативна підстава адміністративної відповідальності. Адміністративний проступок як фактична підстава адміністративної відповідальності та його ознаки.

3. Склад адміністративного проступку. Об‘єкт та об‘єктивна сторона адміністративних проступків.

4. Суб‘єкти та суб‘єктивна сторона адміністративних проступків.

5. Адміністративні стягнення та їх види. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних проступків.

6. Накладення адміністративних стягнень.

 

Контрольні запитання:

1. Назвіть принципи адміністративної відповідальності та розкрийте їх зміст.

2. У яких випадках можливе звільнення особи, яка скоїла адміністративне правопорушення від адміністративної відповідальності?

3. У чому особливість адміністративної відповідальності неповнолітніх, військовослужбовців, іноземців?

4. Вкажіть обставини, що виключають адміністративну відповідальність.

5. Які перспективи удосконалення та подальшої систематизації законодавства про адміністративну відповідальність.

 

Задачі:

1. Головний лікар воєнного госпіталю полковник Гусєв Н. із сином Сергієм, якому виповнилось 16 років, на службовій машині з водієм Птічкиним в суботу 29 липня 2003р. виїхав на полювання. Гусєви пополювали вдало, а Птічкін ні разу не влучив у ціль. Після полювання вони розпалили багаття. У зв’язку з цим головний лісничий Суслов склав три протоколи про порушення правил пожежної безпеки в лісах. Тут же на місці він виніс постанову про накладення на Гусєва Н., Гусєва С. і Птічкіна адміністративного штрафу із конфіскацією мисливської зброї.

Гусєв Н. оскаржив постанову про адміністративне стягнення, мотивуючи це тим, що він є військовослужбовцем і адміністративну відповідальність несе згідно із дисциплінарним статутом.

Дайте правову оцінку цієї ситуації.

 

2. Сидоркін на своєму власному авто разом із своїм товаришем Петровим повертались із пікніка. Водії зустрічного руху подали світловий сигнал, який означає те, що на посту ДАІ працівники міліції зупиняють всіх водіїв. Сидоркін, який перебув в стані сп’яніння, передав керування свого автомобіля Петрову, так як Петров перебував в меншій стадії сп’яніння, але не мав при собі водійських прав.

На посту ДАІ працівники міліції затримали Сидоркіна і Петрова, де після медичного огляду на стан сп’яніння були складені два протоколи про вчинення адміністративного правопорушення. У своєму поясненні Сидоркін вказав, що працівники ДАІ вилучили у нього посвідчення водія неправомірно, так як він працює водієм автобуса і має, крім категорії “В” категорію “С”, а без посвідчення його не допустять до роботи. Постановою суду Сидоркін був позбавлений права керування транспортним засобом категорії “В” і “С” строком на один рік. На Петрова було накладено адміністративний штраф.

Дайте правову оцінку цієї ситуації.

 

3. 10 квітня 2006 р. в районі автостанції №1 м.Пирятина було виявлено гр.Н., у якого були відсутні документи. Затриманий гр. Н. був доставлений у розподільник м.Полтави. У ході перевірки було встановлено, що затриманий є громадянином Російської Федерації і перебуває в Україні нелегально. Рішенням Пирятинського РВ УМВС України у Полтавській області від 26 квітня 2006 р. гр.Н. було визнано незаконним мігрантом з подальшою забороною в’їзду в Україну терміном на 2 роки.

Яка процедура видворення за межі України передбачена чинним законодавством? Як захищаються права та законні інтереси іноземців та осіб без громадянства в Україні?

 

Законодавство і література до теми:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення (із змінами). – К.: Вид. Паливода А.В., 2008 р.

2. Митний кодекс України від11 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №38-38. – Ст. 288.(із змінами)

3. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №34.(із змінами)

4.Закон України „Про виключну (морську) економічну зону України” від 16 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. -№ 21. – Ст. 152 (із змінами).

5.Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 05 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. -№ 34. – Ст.266.(із змінами)

6.Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 24 грудня 1993 року року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст.84.(із змінами)

7. Авер’янов В., Лук’янець Д., Хорощак Н. Потрібні нові концептуальні засади створення проекту Кодексу України про адміністративні проступки // Право України. – 2004. – №11.

8. Банчук О. Концепція Кодексу України про адміністративні проступки стала предметом обговорення // Право України. – 2006. – №7, №8.

9. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР / Уч.пос. - Сверловск, 1989.

10. Берлач А., Стороженко О. Теоретичні проблеми кваліфікації адміністративного делікту // Право України. – 2007. – №10.

11. Бєлєвська О. Особливості адміністративної відповідальності іноземців в Україні // Право України. – 2008. – №9.

12. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. - Львів, 1975.

13. Герасименко Є. Суб'єкти адміністративного проступку // Право України. – 1999. – №4.

14. Герасименко Є. Форми та види вини при вчиненні адміністративного правопорушення // Право України. – 1998. – №7.

15. Грибанова М. Правосуб’єктні підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб // Право України. – 2001. – №12.

16. Громико І., Громико О. Інформаційна зумовленість адміністративних правопорушень // Право України. – 2008. – №12.

17. Гуржій Т. Предмет адміністративного делікту // Право України. – 2006. – №7, №8.

18. Дяченко О. Визначення суб’єкта адміністративного правопорушення та його загальні ознаки // Право України. – 2001. – № 8.

19. Журавель Я. Правовий генезис рішень органів місцевого самоврядування, що передбачають адміністративну відповідальність // Право України. – 2008. – №3.

20. Кінаш Ю., Кутиркін А. Адміністративна відповідальність за куріння у заборонених місцях // Право України. – 2007. – №4.

21. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. - К.: Вища школа, 1975.

22. Коліушко І., Банчук О. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного провопорушення в сучасному українському праві // Право України. – 2008. – №4.

23. Коломоєць Т. Адміністративні штрафи: матеріальні і процесуально-правові характеристики // Право України. – 1999. – №8. – С.90-92.

24. Коломоєць Т. Система адміністративних стягнень за законодавством про адміністративні правопорушення України // Право України. – 2002. – №2. – С.31.

25. Коломоєць Т., Кузенко Л. Функції як важлива складова механізму кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства України // Право України. – 2007. – №3.

26. Коломоєць Т., Федоров І. Принципи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України // Право України. – 2006. – №6.

27. Колпаков В. Кодекс України про адміністративні правопорушення: пошук нової парадигми // Право України. – 2004. – №7.

28. Колпаков В. Стан дослідження проступку в Українському адміністративному праві // Право України. – 2005р. – №6.- С.25.

29. Кротюк В., Іоффе А., Лук’янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення // Право України. – 2000. – №5.

30. Лукьянов В.В. Административные правонарушения и уголовные преступления: в чем различие? // Государство и право. – 1996. – №3. – С.83-92.

31. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку. – К., 2001.

32. Лук’янець Д.М. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності // Право України. – 1999. – №11. – С.117-122.

33. Матіос А. Зміст та сутність адміністративної відповідальності // Право України. – 2006. – №2.

34. Паловський Р.С. Причини вчинення адміністративних правопорушень та умови, що цьому сприяють // Радянське право. – 1986. – № 5.

35. Попов Ю., Кільдюшкіна О. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: проблема системного впорядкування // Право України. – 2006. – №7, №8.

36. Рогаль-Левицька М. Зміст та підстави адміністративної відповідальності за порушення законодавства з фінансових питань // Право України. – 2008. –№5.

37. Рогаль-Левицька М. Особливості адміністративної відповідальності за порушення законодавства з фінансових питань // Право України. – 2006. – №9.

38. Руденко М. Нагляд за виконанням законодавства про адміністративні правопорушення // Право України. – 1991. – №3.

39. Рябець К. Вплив рівня екологічної правосвідомості громадян на кількість адміністративних правопорушень // Право України. – 2008. – №10.

40. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії і практики // Право України. – 1999. – №9.

41. Тараненко С. Щодо поняття неосудності в адміністративному праві // Право України. – 1998. – №6.

 

 

ТЕМА 11. Адміністративний процес (2 год.)

 

1. Поняття та структура адміністративного процесу.

2. Принципи адміністративного процесу.

3. Стадії адміністративного процесу.

 

Контрольні запитання:

1. Чи існують відмінності в принципах адміністративного процесу, що застосовуються до різних видів проваджень?

2. Чим зумовлена багатоманітність проваджень в адміністративному процесі?

3. Які перспективи кодифікації адміністративно-процесуального законодавства в Україні?

4. В чому полягає принцип „одного вікна” і як він реалізовується в Україні?

5. Що таке „управлінські (адміністративні) послуги” і як вони співвідносяться з адміністративним процесом?

 

Законодавство і література до теми:

1. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П.Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.

2. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 536 с.

3. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – К., 2001.

4. Голосніченко І. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів // Право України. –2003. – №10.

5. Галай В. Використання адміністративного оскарження для захисту прав пацієнта // Право України. – 2008. – №8.

6. Гуржій Т. Вихідні засади формування парадигми адміністративно-процесуального права // Право України. – 2007. – №3.

7. Демин А. Понятие административного процесса и кодификация административно-процессуального законодательства Российской Федерации // Государство и право. – 2000. – № 11.

8. Заверуха О. Особливості адміністративного процесу як засобу забезпечення процедури розгляду спору в адміністративному суді // Вісник Львівського університету. Серія юрид. – Вип.39.-Львів, 2004.

9. Колпаков В. Адміністративна деліктоздатність іноземців: проблеми правового регулювання відповідальності // Право України. – 2004. – №1.

10. Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. – Тбилиси, 1987.

11. Колпаков В. Навчальне видання з проблем новітнього адміністративного процесуального права та адміністративного процесу України // Право України. – 2008. – №4.

12. Кудря В. Види проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади та адміністративні (управлінські послуги) // Право України. –2006. – №3.

13. Кузьменко О. Атестаційні провадження в адміністративному процесі // Право України. – 2005. – №11.

14. Кузьменко О. Логіко-методологічні засади детермінації адміністративної процедури // Право України: – 2005. – №1, С. 26.

15. Кузьменко О. Щодо доцільності запровадження інституту адміністративних послуг // Право України. – 2007. – №6.

16. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс // Государство и право. – 1992. – №9.

17. Педько Ю. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення // Право України. – 1999. – №10.

18. Савицкий В.М. Язык процессуального закона. – М., 1988.

19. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид.лит., 1964.

20. Сидоренко М. Чи можливо поставити остаточну крапку в підході до вирішення проблеми адміністративного процесуального права? // Право України. – 2006. – №8.

21. Сорокин В.Д. Проблемы административного процесса. – М.: Юрид.лит., 1968.

22. Старилов Ю.Н. Административный процесс в системе современных представлений об административной юстиции//Государство и право. – 2004. –№6.

23. Стахурський М. Адміністративно-процесуальне законодавство потребує оновлення // Право України. – 2001. – №10.

24. Управленческие процедуры // Лазарев Б.М., Муксинов И.Ш., Ноздрачев А.Ф. и др. – М.: Наука, 1988.

 

 

ТЕМА 12. Провадження в справах про адміністративні правопорушення (2 год.)

 

1. Поняття, правова основа завдання і принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення. Обставини, що виключають провадження. Докази в провадженні. Учасники провадження.

2. Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення. Порушення справи, розгляд справи і прийняття рішення. Оскарження і опротестування постанов і рішень. Виконання постанов і рішень.

3. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

4. Гарантії законності провадження про адміністративні правопорушення.

 

Контрольні запитання:

1. Що спільного і у чому різниця між дисциплінарним і адміністративним провадженням?

2. Які права мають правопорушник і потерпілий при розгляді справи про адміністративні правопорушення?

3. У чому полягає особливість провадження в справах про адміністративні правопорушення, які розглядають судді?

4. Як змінюється суб’єктний склад адміністративно-процесуальних відносин на різних стадіях провадження?

 

Завдання:

1. В адміністративну комісію Галицького району міста Львова 5 січня 2004 року надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина К. за статтею 186-1 КпАП України. З‘ясувавши, що К. перебуває у Львові у відрядженні, секретар адміністративної комісії надіслав матеріали до міста Луцька в адміністративну комісію за місцем проживання правопорушника. 17 березня 2004 року К. повернувся додому і дізнався, що з його заробітної плати відрахували 50 гривень. К. звернувся за роз‘ясненням до прокурора. Що повинен відповісти прокурор?

 

2. Адміністративна комісія розглянула справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив громадянин М. І притягнула його до відповідальності за статтею 191 КпАП України, визначивши стягнення – оплатне вилучення зброї. М. оскаржив постанову адміністративної комісії в суд, але суд не прийняв скарги. Чи правильно зробив суд?

 

3. Громадянин В. був притягнутий до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство і йому було визначено стягнення – 10 діб адміністративного арешту. В. звернувся до судді з проханням відпустити його на похорон брата, який загинув в автомобільній катастрофі. Що повинен зробити суддя?

 

4. Громадянин Н. був затриманий за злісну непокору працівнику міліції 19 травня 2004 року в 17.00. 21 травня 2004 року в 10.00 суддя місцевого суду розглянув справу і наклав адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на 14 діб. Н. звернувся зі скаргою в апеляційний суд, який повернув скаргу без розгляду. Чи було порушення законності в цій справі.?

 

Законодавство і література до теми:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення (із змінами). – К.: Вид. Паливода А.В., 2008 р.

2. Бахрах Д.Н., Ренев Е.В. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989.

3. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення // Право України. – 2002. – №2. – С. 26.

4. Голубєва Г. Керування транспортними засобами з технічними несправностями: адміністративно-деліктний аспект // Право України. – 2008. №3.

5. Гончарук С. Феномен повторності в адміністративно-деліктному законодавстві // Право України. – 2008. – №3.

6. Гребьонкіна Л. Порядок стягнення штрафів // Право України. – 2001. – №2.

7. Иванов В.А. Советский административный юрисдикционный процесс // Советское государство и право. – 1990. - №6. – С.30-37.

8. Заворотько Н.П. Ведення адвокатами справ про адміністративні правопорушення // Радянське право. – 1987. – №4.

9. Кізіма Н. Особливості застосування конфіскації як одного з видів адміністративних стягнень // Право України. – 2001. – №4.

10. Кінаш Я. Відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності // Право України. – 2002. – №5. – с. 34.

11. Коломоєць Т., Сінельник Р. Генеза дослідження адміністративно-правового статусу захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині // Право України. – 2008. – №3.

12. Колпаков В. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок // Право України. – 2005. –№2. – С. 10.

13. Ктіторов М. Докази та адміністративне стягнення: проблеми співвідношення // Право України. – 2007. – №8.

14. Ктіторов М. Системність принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення // Право України. – 2006. – №5.

15. Лошицький М., Короєд С. Вилучення посвідчення водія: заходи забезпечення адміністративного провадження чи незаконні дії працівників ДАІ? // Право України. – 2008. – №4.

16. Лук’янець Д. Проблеми застосування конфіскації як адміністративного стягнення // Право України. – 2006. – №2.

17. Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення: окремі питання // Право України. – 2001. – №1.

18. Миронюк Р. Діяльність органів внутрішніх справ з виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу: порядок та особливості // Право України. – 2001. – №11.

19. Самбор М. Особливості провадження та притягнення до адміністративної відповідальності у справах про адміністративні правопорушення (статті 176, 178 КУпАП) // Право України. – 2008. – №5.

20. Северин О. Комплексний підхід при застосуванні до неповнолітніх правопорушників альтернативних фізичній ізоляції заходів впливу // Право України. – 2006. – №8.

21. Селиванов А., Нимченко В. Рассмотрение в судах дел об административных правонарушениях // Советское государство и право. – 1991. – №7.

22. Фелик В. Особливості компетенції органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення // Право України. – 2008. – №12.

23. Щербак С. Виконавче провадження як одна з правозахисних функцій держави // Право України. – 2001. – №11.

 

ТЕМА 13. Забезпечення законності в державному управлінні (4 год.)

 

Заняття 1.

1. Поняття законності в державному управлінні.

2. Поняття і види способу забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

3. Контроль як спосіб забезпечення законності в державному управлінні, поняття контролю і нагляду, їх співвідношення. Види контролю і нагляду.

4.Державний контроль, його види. Президентський контроль, контроль органів законодавчої і виконавчої влади.

5. Адміністративний нагляд та його види.

6. Громадський контроль.

Контрольні запитання:

1. Розкрийте суть співвідношення таких категорій “контроль”, “нагляд”, ”перевірка виконання”, “інспектування”.

2. Визначте суть принципу законності і дисципліни в державному управлінні.

3. Охарактеризуйте надвідомчий та відомчий контроль.

4. В яких формах здійснюється громадський контроль?

5. Як Верховна Рада України забезпечує законність у діяльності виконавчої влади?

 

Завдання:

1. На підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і Закону України "Про місцеві державні адміністрації”, вкажіть, як забезпечується законність в адміністративно-територіальній одиниці?

 

2. Наказом директора підприємства робітниці Б. за порушення трудової дисципліни оголосили догану із занесенням у трудову книжку, а сторож цього ж підприємства був звільнений з роботи у зв'язку з скороченням штатів під час перебування протягом місяця у лікарні.

Які порушення чинного законодавства допущені в наказі?

 

3. Голова державної адміністрації області скасував наказ директора підприємства, а самого директора звільнив з посади.

Чи правомірні дії голови державної адміністрації?

 

4. Сільська рада прийняла рішення, яким встановила адміністративну відповідальність за порушення громадського порядку. Голова державної адміністрації району своїм розпорядженням скасував це рішення.

Чи правомірні дії сільської ради і голови державної адміністрації району? Чи є порушення закону в даній ситуації?

 

5. У Сихівський РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області 30 червня 2004 р. надійшла письмова заява від мешканців одного з будинків по вул. Стрийській, що з березня 2004 р. працівники кафе “Лілея”, яке розташоване в безпосередній близькості до вікон житлового будинку, порушують встановлений режим роботи (з 12.00 до 22.00 год.), тишу, використовуючи “живу” музику. Дайте правову оцінку дій працівників кафе.

Які заходи можуть бути вжиті до адміністрації кафе?

Законодавство і література до теми:

1. Конституція України. – К., 2006 р.

2. Закон України “Про державну податкову службу в Україні”, від 4 грудня 1990 р. // ВВР України. 1991-№6 (зі змінами).

3. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу України” від 26 січня 1993 року // ВВР України - 1993-№13.

4. Закон України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996, №43; - ст. 212.

5. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №47.- ст. 256.(зі змінами).

6. Закон України “Про забезпечення санітарно-епідеміогологічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994, №27, ст.218; 1997, №6, ст.49; 2002.

7. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 // ВВР України. – 1998.- №20.

8. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р. // ВВР України. 1997 року, №24.(із змінами)

9. Закон України “Про адміністравтиний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994 року.

10. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999року // ВВР України. 1999. - №20-21.(із змінами).

11. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму” від 3 червня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 26 червня 2004р.

12. Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України. Затв. Постановою КМУ від 19.08.2002 р. //Офіційний вісник України. 2002. – № 34.

13. Положення про головне контрольно-ревізійне управління, затверджене Указом Президента України від 28 листопада 2000р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №48.

14. Положення про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004р. // Урядовий кур’єр. – 2004.– 12 квітня.

15. Постанова Кабінету Міністрів України “Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю” від 22 травня 2002р. // Офіційний вісник України. - 2002р.-№21; Урядовий кур’єр. – 2003. – 9 липня.

16. Положення про відомчий контроль, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998р. // Офіційний вісник. – 1998. – №28.

17. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф.. Виконавча влада і державний контроль. – К.: 1999.

18. Андрійко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. – К.: Наукова думка. – 1994.

19. Бахрах Д.Н. Вопросы законности в государственном управлении // Правоведение – 1992. – №3.

20. Бонер А.Т., Квиткин В.Т., Судебный контроль в области государственного управления. – М.: Изд-во Московского ун-та. – 1973.

21. Горбунова Л. Конституційні засади забезпечення законності у нормотворчості // Право України. – 2004. – №7.

22. Гладун З.С. Адміністративно-правові питання державного контролю у сфері охорони здоров’я // Право України. – 2005. – №5. – С. 25.

23. Державний контроль у сфері виконавчої влади (Заг. ред. проф. Авер’янова В.Б.). – К.2000.

24. Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України // Право України. – 2000. - №1.

25. Лагода О. Контрольні процедури в системі адміністративно-процедурної діяльності // Право України. – 2008. – №2.

26. Майданик О. Організаційно-правові форми здійснення порламентського контролю в Україні // Право України. – 2003. – №7.

27. Мартьянов І. Проблеми забезпечення законності в державному управлінні // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 41. – Львів, 2005. – С.142-145.

28. Руденко М. Проблеми розвитку прокуратури України // Право України. – 2003. – №2.

29. Тоненбаум А. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і прогалини в законі // Право України. – 1992. – №2.

 

Заняття 2.

1. Судовий контроль.

2. Нагляд прокуратури як засіб забезпечення законності в державному управлінні.

3. Роль звернень громадян у забезпеченні законності та дисципліни.

 

Контрольні запитання:

1. Які засоби застосовує суд для забезпечення законності у державному управлінні?

2. Вкажіть функції господарського суду по забезпеченню законності і дисципліни у господарській діяльності.

3. Чи має прокурор право в порядку загального нагляду притягнути правопорушника до дисциплінарної і адміністративної відповідальності?

4. Вкажіть строки розгляду скарг громадян державними органами.

Задачі:

1. 15 грудня 2002 року в Франківський районний суд міста Львова від мешканців буд.10 по вул. Бойчука надійшла скарга на рішення правління клубу собаководів від 5 лютого про обладнання майданчика для вигулювання і дрисерування собак в подвір’ї їх будинку. В скарзі вказувалось, що дане рішення створює перешкоди для реалізації права на відпочинок, а також загрозу для життя і здоров’я, особливо дітей.

Суддя відмовив у прийнятті скарги, пояснивши, що колективні скарги судом не розглядаються. Окрім цього, не можна оскаржувати рішення клубу собаководів, оскільки він не є державним органом.

Чи правомірне рішення судді?

 

2. 12 грудня подружжя Василенків запросили до себе друзів на святкування. У квартирі зібралась весела компанія із семи осіб. Вже настала ніч, а вони танцювали і співали. Сусід Тихомиров, який перебував з Василенками у недоброзичливих стосунках, неодноразово стукав їм у стіну і вимагав припинити шумні веселощі, але вони продовжувались. Тоді Тихомиров викликав черговий патруль міліції. Сержанти міліції Михеєнко і Тостов вимагали відчинити двері квартири. Василенко відмовився це зробити на тій підставі, що має конституційне право на недоторканість житла. Міліціонери зламали дверний замок і увійшли у квартиру, щоб навести порядок і скласти протокол за ст.185 КпАП. Василенко від підписання протоколу відмовився.

На наступний день Василенко прийшов на прийом до начальника райвідділу із скаргою на дії працівників міліції. Однак начальник не повірив доказам скарги і наклав на Василенка штраф за злісну непокору співробітникам міліції. Обурений Василенко у цей же день звернувся із письмовою скаргою до суду, в якій просив притягнути до відповідальності службових осіб міліції за свавілля у їх діях.

Яким чином слід вирішити справу?

 

3. У зв’язку з великою кількістю скарг, що надходять у виконавчий комітет місцевої ради, вона своїм рішенням постановила, що скарга буде прийматись тільки після розгляду її керівником відповідного органу, який виніс, на думку скаржника, неправомірне рішення.

Чи законним є рішення виконкому?

 

4. Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2005 р. затвереджена мирова угода, укладена між п. Забілою та представником ПСП «Хлібороб» п. Ларіним, згідно з якою останній передав у власність п. Забілої комбайн СК-5 «Нива». У зв’язку з цим п. Забіла звернулася до інспекції Держтехнагляду з метою реєстрації вказаного технічного засобу, але їй було відмовлено у реєстрації.

Чи мало місце порушення прав п. Забілої? Які подальші дії потрібно вчинити п.Забілій?

 

5. Пенсіонер Глухов приніс 5 липня 2004 року в райвідділ внутрішніх справ заяву про видачу йому ліцензії для придбання мисливської зброї, яка необхідна для охорони фруктового саду, і ліцензії на купівлю газового пістолета для самооборони. До заяви були додані всі необхідні документи. Розглянувши в серпні цього ж року заяву, райвідділ відмовив у видачі ліцензії на придбання мисливської зброї, так як він у травні цього року був поміщений в медичний витверезник. Ліцензію на купівлю газового пістолета йому видали. За цією ліцензією Глухов придбав у спеціальному магазині пістолет, про що була зроблена відповідна помітка в ліцензії. Через місяць дільничий працівник міліції вилучив пістолет Глухова.

Чи правомірним є обмеження права громадянина на придбання, зберігання і користування зброєю?

 

Законодавство і література:

1. Конституція України. – К., 2006 р.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (із змінами). – К.: Вид. Паливода А.В., 2008 р.

3. Кодекс адміністративного судочинства. – К., 2005. (зі змінами).

4. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991р. // ВВРУ—1991 – №33; 1993 – №22.// Урядовий кур’єр. – 2001. – 26 липня.

5. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992р. // ВВР України. 1993. – №8; Голос України – 1994 – 6 квітня; Урядовий кур’єр –1999 –30 жовтня.

6. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.04.1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №23. - Ст.162. (зі змінами).

7. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ” від 24 лютого 1994 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994, №27, ст.218; 1997, №6, ст.49; 2002, №29, ст.190.

8. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. // ВВР України. – 1996. – №49.

9. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996р. із змінами //Урядовий кур’єр. – 17 жовтня 1996р. (зі змінами).

10. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року // ВВР України. – 1999, №20-21.(із змінами)

11. Закон України “Про імміграцію” від 7 червня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 7 липня 2001р.

12. Закон України “Про третейські суди” від 11 травня 2004 року // Урядовий кур’єр. - 2004.-16 червня.

13. Закон України від 7 лютого 2002 р. “Про судоустрій України” // Урядовий кур’єр. – 07 лютого 2002р.

14. Указ Президента України Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування від 7 лютого 2008 року.

15. Указ Президента України “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів”, від 16 листопада 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 24 листопада.

16. Авер’янов В., Лук’янець Д., Педько Ю. Кодекс адміністративного судочинства України: необхідність і шляхи усунення концептуально-понятійних вад // Право України. – 2006. – №3.

17. Бевзенко В. Особливості реалізації адміністративного процесуального статусу суб’єктів владних повноважень в адміністративному процесі України // Право України. – 2008. – №4.

18. Бідей О. Проблеми популяризації адміністративної юстиції як головного інстремента захисту прав і свобод особистості // Право України. – 2008. – №5.

19. Бонер А.Т., Квиткин В.Т. Судебный контроль в области государственного управления. Из-во Московского ун-та,1973.

20. Бородін М. – Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав. // Право України. – 2000. – №7.

21. Гончаренко О. Вища рада юстиції: питання статусу і повноважень // Право України. – 2006. – №2.

22. Грищенко Л. У чому сутність проблематики стану сучасної прокуратури // Право України. – 2004. – №8.

23. Євтеева О. Третейські суди: крок за кроком. // Право України. – 2005. – №3.

24. Кампо В.М., Ткач Г.Й. Про запровадження органів адміністративної юстиції (адміністративних судів) // Право України. – 1992. – №8.

25. Коліушко І., Куйбіда Р. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України. – К.: Факт, 2003.

26. Константий О. Окремі питання оскарження правових актів у порядку адміністративного судочинтсва // Право України. – 2008. – №11.

27. Косюта М. Взаємозв’язки у діяльності прокуратури та Конституційного суду України: проблеми і перспективи // Право України. – 2002. – №6.

28. Кривобок В. Актуальні питання визначення статусу прокуратури України в умовах перехідного періоду // Право України. – 2000. – №10.

29. Мичко М. До питання про загальнонаглядову діяльність // Право України. – 2000. – №4.

30. Медведько О. Якою бути українській прокуратурі? // Урядовий кур’єр. – 15 серпня 2006 р. – С. 5.

31. Подоляка А. Теоретико-правові засади адміністративної юстиції України // Право України. – 2008. – №3.

32. Полюхович В. Адміністративно-правовий захист особи у відносинах з органами державної влади // Право України. – 2003. – № 5. – С. 41-46.

33. Приймак Д. Арбітражні суди України і завдання по удосконалення організації роботи // Право України. – 2000. – №4.

34. Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх вдосконалення // Право України. – 2000. – №7.

35. Пуданс-Шушлебіна К. Правова сутність поняття суб’єкта владних повноважень за Кодексом адміністративного судочинства України // Право України. – 2008. – №7.

36. Руденко М. Проблеми та перспективи прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні // Право України. – 2002. – №6.

37. Сажина В.В. Административная юстиция: к теории и истории вопроса //Советское государство и право. – 1989. – №9.

38. Самсін І. Побудова української моделі адміністративного судочинства: теоретико-практичні проблеми // Право України. – 2006. – №10.

39. Скомороха В. Концепційне правосуддя – веління часу // Право України. – 2001. – №10.

40. Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади // Право України. – 1998. – №3.

41. Стрижак А. Адміністративно-правові відносини у галузі правосуддя: особливості та види // Право України. – 2004. – №7.

42. Сухонос В., Звірко О. Щодо концепції реформування прокуратури України // Право України. – 2004. – №1.

43. Шмигін В. Завдання адміністративного судочинства // Право України – 2005. – №11. – С. 11.

44. Шруб І. Прогалини у законодавчому регулюванні адміністративного судочинства // Право України. – 2008. – №6.

45. Штогун С. Досвід Німеччини в організації адміністративного судочинства // Право України. – 2008. – №2.

46. Штогун С. Досвід Польщі для становлення адміністративного судочинства в Україні // Право України. – 2007. – №4.

47. Штогун С. Правові питання організації адміністративного судочинства // Право України. – 2006. – №4.

 

 

ТЕМА 15. Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері внутрішніх справ (2 год.)

1. Організація державного управління у сфері внутрішніх справ.

2. Система та структура органів внутрішніх справ.

3. Міліція – складова частина орагнів внутрішніх справ. Повноваження і структура міліції.

4. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху.

 

Контрольні запитання:

1. Вкажіть правові основи управління внутрішніми справами.

2. Назвіть складові частини, що входять до Міністерства внутрішніх справ.

3. Дайте визначення поняття – охорона громадського порядку і громадської безпеки.

4. Назвіть форми участі громадськості в охороні громадського порядку і державного порядку.

 

Завдання:

1. З наведеного переліку назвіть права, які має міліція:

а) перевіряти у громадян документи, що посвідчують особу;

б) зупиняти дію нормативних актів місцевих органів влади, що суперечать Конституції України та законам;

в) зберігати, носити та застосовувати зброю;

г) складати протоколи про адміністративні правопорушення;

д) визначати наявність вини осіб, які вчинили злочин;

е) вимагати припинення правопорушення від осіб, що їх вчиняють.

 

2. У разі, коли правопорушник, незважаючи на вимогу співробітника міліції, що оголив зброю, продовжує наближатися, міліціонер:

а) повинен попередити про застосування зброї і лише після цього має право застосувати її;

б) має право застосувати зброю без попередження;

в) має право застосувати зброю, лише якщо наближаються кілька правопорушників.

3. Чи мають право органи внутрішніх справ на проведення негласних оперативно-розшукових заходів (негласне проникнення до квартири, негласне спостереження та відео зйомку в ній, контроль за поштовими відправленнями)?

а) не мають права;

б) мають право для викриття тяжких злочинів;

в) мають право лише з санкції прокурора чи за рішенням суду за наявності достатньої інформації про злочин.

 

Законодавство і спеціальна література до теми:

1. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. //ВВРУ, 1991,№4; 1992, №36; (зі змінами) /“Голос України”. - 1995. - 4 квітня; Урядовий кур’єр. – 2000. - 6 травня; Урядовий кур’єр.-2001.-10 липня; 1994.-№26; 2000.- №10.- №27; 2002.- №26; Урядовий кур’єр.- 2003.- 11 червня.

2. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992р. //ВВР, 1992.- № 22; №39.- 1993.- №11.- 1998.- №26; 1999.-№4; 2000.- №10; Урядовий кур’єр.- 2001.- 24 лютого; 2002.- 19 квітня; 2003.- 11 червня; 19 червня, 23 липня, 9 серпня.

3. Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного контролю” від 22 червня 2000 р. //Урядовий кур’єр.- 2000.- 30 серпня.

4. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р. //ВВРУ, 1993, № 31; Урядовий кур’єр.- 2002.- 7 березня.

5. Закон України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ” //ВВРУ.- 2002.-№16; Урядовий кур’єр.- 2002.- 1 жовтня.

6. Указ Президента України “Про утворення місцевої міліції” від 22 січня 2001//Урядовий кур’єр.- 2001.- 25 січня.

7. Положення про ДАІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів 14 квітня 1997 р. //Офіційний вісник України.- 1997.- №16; 1999.-№1919; 1999.- №42; Урядовий кур’єр.- 2000.- 29 березня.

8. Положення про Міністерство внутрішніх справ, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 року (із наступними змінами) Офіційний вісник України вiд 18.10.2006 - 2006 р.

11. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення. - Х., 1996.

12. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник.- Харків, 1998.

13. Баранник П. Адміністративно-правове та організаційне забезпечення управлінської діяльності в органах внутрішніх справ регіонального рівня // Право України. – 2007. – №10.

14. Баранник П. Теоретико-методологічні засади удосконалення організаційно-управлінської діяльності органів внутрішніх справ // Право україни. – 2006. – №8.

15. Берлач А. Монографія з питань адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні // Право України. – 2006. – №10.

16. Дзюбій О. Правові та інституційні засади співробітництва України і ЄС у сфері юстиції внутрішніх справ // Право України. – 2006. – №1.

17. Дільничний – служба особлива. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 26 червня.

18. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. - Лениздат, 1973 г.

19. Заєць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України, 1999, №9.

20. Конопльов В. Специфіка процесу прийняття управлінських рішень у адміністративній діяльності органів внутрішніх справ // Право України. – 2006. – №7, №8.

21. Міліція працює для громади і разом з нею. /Інтерв’ю з М.Цимбалюком //Урядовий кур”єр, 2002, 17 вересня.

22. Смірнов Ю. За безпеку і спокій наших громадян міліція платить високу ціну//Урядовий кур’єр, 2002, 26 грудня.

23. Сторожук Г. Міліція відстоює наше право жити в цивілізованій державі // Урядовий кур”єр.-2005.-4 червня.

24. Фелик В. Особливості компетенції органів внутрішніх справ щодо забезпеч6ення прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення // Право України. – 2008. – №12.

25. Фелик В. Правове бачення громадського порядку і громадської безпеки, що обумовлює зміни в системі адміністративних служб органів внутрішніх справ // Право України. – 2008. – №2.

26. Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України. – К.: Атіка, 2002. – С. 14.

 

 

ТЕМА 16. Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері оборони і національної безпеки України (2 год.)

 

1. Загальні засади організації оборони України. Воєнна доктрина України.

2. Організація державного управління у сфері безпеки.

3. Управління Збройними Силами України.

4. Управління цивільною обороною. Війська цивільної оборони.

5. Управління прикордонними військами.

6. Державна охорона органів державної влади України та посадових осіб.

7. Комплектування військових формувань.

8. Мобілізаційна підготовка та мобілізація.

Контрольні запитання:

1. Назвіть законодавство про оборону України.

2. перелічіть повноваження Президента України в галузі оборони.

3. Охарактеризуйте правовий стасус Ради Національної безпеки і оборони України.

4. Вкажіть основні положення Воєнної доктрини України.

5. Що включає поняття "організація оборони України"?

6. Назвіть військові формування в Україні.

7. Назвіть основні завдання Генерального штабу Збройних Сил України.

8. Опишіть порядок проходження військової служби.

9. Опишіть порядок проходження альтернативної служби.

Завдання:

1. Дайте аналіз Закону України "Про оборону України".

 

2. Накресліть схему системи органів управління Збройними Силами України.

 

3. Громадянину "Н", який проживав разом з непрацездатними батьками і повнолітньою працездатною сестрою, надана відстрочка від призову на військову службу.

Студенту вищого учбового закладу "В" надана відстрочка до кінця навчання.

Чи законні дії органів, які вирішили питання про відстрочку?

 

4. На підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначте повноваження органів в галузі оборони?

 

Законодавство та література до теми:

1. Конституція України. – К., 2006 р.

2. Закон України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 //ВРУ.- 1992.- № 9, ст.106; 1993.- № 44, ст.420; 1994.-№45; 1995.-№38. Нова ред. 5.Х.2000 р.// Урядовий кур’єр.- 2000.- 27 грудня; 2003.- 23 липня (зі змінами).

3. Закон України "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 р. //ВВРУ.- 1992.- № 9, ст.108, 1993.- № 44.- ст.412. Нова ред. Від 5.Х.2000 р. //ВВРУ.-2000 р.-№48; УК. –2003.- 23 липня (зі змінами).

4. Воєнна доктрина України, від 19 жовтня 1993 р. // Голос України.- 1993.- 29 жовтня.

5. Закон України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року.

6. Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 5 березня 1998 року // Урядовий кур'єр.- 1998.- 4 квітня.

7. Закон України "Про цивільну оборону" від 3 лютого 1993 р.із змінами від 24.03.1999 // ВВРУ, 1993, № 14, ст.124; Урядовий кур"єр.-1999.- 29 квітня.

8. Закон України "Про війська цивільної оборони України" від 24 березня 1999 р. //Урядовий кур'єр.-29 квітня.

9. Закон України "Про правовий режим воєнного стану", від 06.04.2000.//Урядовий кур’єр.- 2000.- 14 червня.

10. Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 року // ВВРУ.- 1992.-№2,ст.5.

11. Закон України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року (зі змінами).

12. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про Міністерство оборони України від 3 серпня 2006 р. N 1080.

13. Закон України "Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб" від 04.03.1998 р.//Урядовий кур’єр.- 1998.- 23 квітня.

14. Закон України "Про державну прикордонну службу України"від 3 квітня 2003 р.//Урядовий кур"єр.- 2003 р.- 7 травня.

15. Положення про прикордонний режим України. Затв. постановою КМУ від 27 липня 1998 року //Урядовий кур'єр.- 1998.- 20 серпня.

16. Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року //Голос України.- 1993.- 12 листопада; 13.05.1999 р.//Урядовий кур"єр.- 1999.- 29 липня.

17. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 р. // Голос України – 12 травня 1992 р. - №87.

18. Закон України "Про статути Збройних Сил України" від 24.03.1999 р. // Урядовий кур'єр.- 1999.- 18 травня.

19. Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12 грудня 1991 року //ВВРУ.- 1992, № 14, ст. 188. В ред. від 18.02.1999//ВВРУ.- 1999 р.-№15; 2000 р.-№34.

20. Закон України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України від 7 березня 2002 р.//Урядовий кур"єр.-2002.- 8 травня.

21. Закон України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами" від 19 червня 2003 // Урядовий кур”єр.-2003.-22 серпня.

22. Закон України “Про чисельність Збройних Сил України на 2008 рік" від 12 лютого 2008 року // Голос України вiд 23.02.2008 - № 36.

23. Указ Президента України "Питання Адміністрації Державної прикордонної служби України" від 4 серпня 2003 р.//Урядовий кур"єр.- 2003.- 7 серпня.

24. Армійські пріоритети. Сто днів діяльності уряду // Урядовий кур”єр.-2005.-14 травня.

25. Коломоєць Т. Грунтовне дослідження адміністративно-правових засад управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави // Право України. – 2008. – №4.

26. Ліпкан В. Адміністративно-правова природа національної безпеки // Право України. – 2007. – №3.

27. Національна безпека починається з державного кордону./Інтерв’ю з М.Литвином/ //Урядовий кур"єр.- 2002.- 2 листопада.

28. Реформування оборонної сфери України - складова інтеграції до європейських структур. /Інтерв’ю з М.В.Білоконем - заступник глави Адміністрації Президента України/ // Урядовий кур"єр.- 2003.- 10 травня.

29. Чікалін В. Три роки до професійної армії // Урядовий кур"єр.- 2002.- 28 травня.

30. Цивільний контроль над Збройними Силами // Урядовий кур"єр.- 2002.-5 квітня.

31. Чікалін В. Перші підсумки експерименту // Урядовий кур”єр.-2005.-2 червня.

32. Чікалін В. Ще один крок до професійної армії // Урядовий кур”єр.-2005.-7 червня.

 

 

ТЕМА 17. Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері юстиції (2 год.)

 

1. Загальна характеристика сфери юстиції.

2. Організація державного управління у сфері юстиції. Система і правовий статус органів юстиції.

3. Організаційно-правові форми управління юстицією:

а) управління нотаріатом;

б) управління органами реєстрації актів цивільного стану;

в) взаємовідносини органів юстиції з адвокатурою.

 

Завдання:

1. Вкажіть повноваження Міністерства юстиції України у веденні відповідних державних реєстрів.

 

2. Назвіть органи і посадові особи, які мають право вчиняти нотаріальні дії.

 

3. На підставі Положення про Міністерство юстиції України вкажіть основні напрями діяльності по забезпеченню покладених на нього завдань.

 

4. Приватний нотаріус вчинив такі дії:

а) видав дублікати документів, що зберігаються в справах нотаріату;

б) видав свідоцтво про право на спадщину;

в) вжив заходів до охорони спадкового майна;

г) засвідчив справжність підпису на документі, призначеному для дії за кордоном.

Чи правомірні дії нотаріуса?

 

5. На підставі результатів перевірки роботи нотаріальних органів міста, начальник обласного управління юстиції анулював реєстраційне посвідчення приватного нотаріуса і скасував постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Чи правомірні дії начальника обласного управління юстиції?

 

Законодавство та література:

1. Конституція України. – К., 2006 р.

2. Закон України "Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. // Урядовий кур’єр. - 2002. - 27 березня.

3. Закон України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. // Голос України.- 1994.- 21 жовтня.

4. Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р. //Голос України 1993.- 5 жовтня; ВВРУ, 1993, №36.

5. Закон України “Про вищу раду юстиції” від 15 січня 1998р. // Урядовий кур’єр, 1998. - 19 лютого. (зі змінами).

6. Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. // Голос України.- 1993. - 29 січня. - ВВРУ. - 1993. - №9. - Урядовий кур’єр. - 2003. - 9 серпня.

7. Закон України "Про органи реєстрації громадянського стану" від 24 грудня 1993 р. //Голос України 1994.- 11 лютого. (зі змінами).

8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про систему органів юстиції” від 30 квітня 1998 р. //Офіційний вісник України.- 1998.- №18.

9. Постанова Кабінету Міністрів України
Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України від 14 листопада 2006 р. N 1577.

10. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, області, Київське та Севастопольське управління юстиції, затверджено наказом Міністерства юстиції України 15 лютого 1999 р. //Офіційний вісник України.- 1999.- №6.

11. Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Затверджене наказом Міністерства юстиції України 5 лютого 1999 року //Офіційний вісник України.-1999.-№4.

12. Закон України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року //Урядовий кур'єр.- 1998.- 23 квітня.

13. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. //Урядовий кур’єр.- 1999.- 3 червня.

14. Указ Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 р. //Урядовий кур'єр.- 1998.- 27 серпня.

15. Указ Президента України "Про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб" від 31 жовтня 1998 року. // Офіційний вісник України. – 1998. - №4.

16. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення в системі органів міністерства юстиції служби громадянства та реєстрації фізичних осіб" від 21 грудня 1998 р.

17. Гончаренко О. Судовий контроль за адміністративними органами: зарубіжний досвід // Право України. – 2008. – №12.

18. Железняк Н. Міністерство юстиції України – провідний орган у забезпеченні реалізації державно-правової політики // Право України.-2000.-№8.

19. Загальне положення про юридичну службу міністерств інших центральних органів державної виконавчої влади, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р.

20. За принципом утвердження справедливості (Інтерв'ю з заступником міністра юстиції Л.Горбуновою) //Урядовий кур'єр.- 1999.- 20 жовтня.

21. Ерух А. Новий закон про нотаріат України // Право України, 1994, № 3-4.

22. Кальний В. Проблеми реформування адвокатури в Україні // Право України, 1998, № 7.

23. Козьяков Ю. Нотаріат у дзеркалі проблем // Право України 1998.- № 6.

24. Логінова С. Якою бути адвокатурі в Україні // Право України.- 1997.- № 8.

25. Назаров І. Підстави та порядок припинення повноважень члена Вищої ради юстиції // Право України. – 2006. – №12.

26. Радіоненко О. Через державну реєстрацію // Урядовий кур’єр.-2005.-21 жовтня.

27. Судове рішення і його виконання. (Інтерв’ю з Міністром юстиції О.Лавріновичем) //Урядовий кур’єр.- 2002.- 30 серпня.

28. Федькович О. Оновлені напрями діяльності органів юстиції у сфері правосуддя // Право України. – 2006. – №9.

 

 





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...