Главная Обратная связь

Дисциплины:






Адміністративне право



  1. Загальна характеристика адміністративного права
  2. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  3. Адміністративна відповідальність. Адміністративні стягнення.

 

Адміністративне право – галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають між суб‘єктами при здійсненні виконавчо-розпорядчої діяльності, та суспільні відносини у сфері державного управління.

Особливістю цієї галузі права є те, що в адміністративних правовідносинах однією із сторін завжди виступає держава в особі державного органу чи посадової особи.

Адміністративне право поділяється на дві частини – загальну та особливу.

Загальну частину складають сукупність норм, що мають загальний характер і визначають:

- принципи державного управління,

- методи державного управління,

- порядок та дисципліну управління,

- поняття державної служби,

- правовий статус суб‘єктів адміністративно-правових відносин тощо.

Особливу частину становлять норми, що:

- встановлюють конкретні види адміністративних правопорушень у певних сферах і галузях управління,

- визначають органи (посадові особи) уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення,

- визначають порядок впровадження та виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Джерела адміністративного права: Конституція України; Кодекси України: Митний (2002), Повітряний (1993 зі зм.), Водний (1995 зі зм.), Кодекс України про адміністративні правопорушення (7.12.1984 зі зм. на 2002) та ін.; Закони України «Про державну службу» (16.12.1993 зі зм.на 2001), «Про місцеве самоврядування» (21.05.1997 зі зм. на 2001), «Паро міліцію»(20.12.1990 зі зм. і доп. На 2002), «Про освіту» (233.03.1996); підзаконні акти (укази і розпорядження Президента, постанови Кабінету Міністрів, рішення та накази Міністерств, акти державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування тощо.

Адміністративні правовідносини – це відносини, що виникають між суб‘єктами за їх бажанням або за розпорядженням уповноваженого органу (особи) у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.

Види адмін. правовідносин:

- між вищими і нижчими органами держави (КМ - Міністерство Освіти),

- між непідпорядкованими органами державного управління (Міністерство юстиції – Міністерство внутрішніх справ),

- між органами державного управління та підпорядкованими їм державними підприємствами ті установами (Міністерство освіти – вуз),

- між органами державного управління та недержавними підприємствами, установами, громадськими об’єднаннями (обласне управління юстиції – колегія адвокатів),

- між органами державного управління та громадянами (відділ соціального забезпечення – громадянин, який звертається із заявою).



Сторонами адміністративних правовідносин (суб‘єктами) є:

- орган державного управління (посадова особа),

- об‘єкт, яким управляють, та громадяни (органи державного управління, посадові, фізичні та юридичні особи).

Основний напрямок діяльності державного управління – виконання діючих законів в усіх сферах життя. Держава створює широку мережу виконавчих органів для управління народним господарством, соціально-культурним будівництвом в адміністративно-політичній сері та сфері зовнішніх відносин. Органи державного управління мають розпорядчі повноваження – на підставі законів видають для підлеглих органів та громадян обов‘язкові для виконання нормативні та індивідуальні акти, розраховані як на правомірну, так і на неправомірну поведінку. Тому діяльність цих органів має назву виконавчо-розпорядчої, а самі вони називаються виконавчо-розпорядчими.

Адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або суспільний порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яке законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Ознаками адміністративного правопорушення є:

- протиправність ( порушення загальнообов’язкових правил),

- суспільна шкідливість (заподіяння шкоди суспільним відносинам, що охороняються),

- винність (навмисна чи необережна дія чи бездіяльність),

- адміністративна відповідальність ( (у випадках, передбачених законодавством можуть бути застосовані заходи державного примусу).

Склад адміністративного правопорушення:

1) об‘єкт – це відносини у суспільстві, що охороняються нормами адміністративного права (громадський порядок, власність, порядок управління, використання природних ресурсів тощо),

2) об‘єктивна сторона – наявність самої дії або бездіяльності, протиправних наслідків та причинного зв‘язку між ними, а також місце, час, спосіб і засоби вчинення правопорушення,

3) суб‘єкт – осудна фізична особа (з 16 років), в тому числі посадові особи, юридична особа,

4) суб‘єктивна сторона – психічне ставлення особи до вчиненої нею протиправної дії або бездіяльності, вина особи, мета і мотив її поведінки. Вина може бути:

а) зумисною (прямий умисел і непрямий умисел), б) з необережності (протиправна самонавіяність та протиправна недбалість).

Види адміністративних правопорушень (Кодекс про адміністративні правопорушення):

1) в галузі охорони праці і здоров‘я населення (гл.5),

2) що посягають на власність (гл.6),

3) в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам‘яток історії та культури (гл.7),

4) в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії (гл.8),

5) у сільському господарстві; порушеннях ветеринарно-санітарних правил (гл.9),

6) на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв‘язку (гл.10),

7) в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (гл.11),

8) в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності (гл.12),

9) в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації (гл.13),

10) що посягають на громадський порядок і громадську безпеку (гл.14),

11) що посягають на встановлений порядок управління (гл.15).

Адміністративне правопорушення к переростає в злочин,

- якщо адміністративний проступок набув ознак складу злочину,

- якщо адміністративне правопорушення вчинене вдруге.

 

  1. Адміністративна відповідальністьвид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, як вчинила адміністративне правопорушення (проступок) певного заходу державно-правового примусу – адміністративного стягнення.

Особливості адміністративної відповідальності:

- встановлюється нормативно-правовими актами про адміністративні правопорушення,

- застосовується за порушення винуватим своїх правових обов‘язків (за скоєння адміністративного проступку),

- супроводжується державним та громадським осудженням протиправного діяння і особи правопорушника,

- завжди пов‘язана з негативними для правопорушника наслідками особистого чи особистого характеру,

- позасудовий порядок реалізації (справи про адміністративні правопорушення мають право розглядати міліція, прикордонники, пожежна охорона, адміністративні комісії тощо),

- особливий характер правових наслідків (адміністративне стягнення діє протягом року з моменту його накладання, тоді як кримінальне покарання автоматично тягне за собою судимість, терміни якої залежать від покарання),

- застосовується до організаційно непідпорядкованих суб‘єктів,

- настає після досягнення 16-річного віку,

- суб‘єктами є фізичні та юридичні особи.

Розрізняють фактичні і процесуальні підстави.

Фактична підстава – це наявність у діях чи бездіяльності особи складу адміністративного правопорушення.

Процесуальна підстава – це рішення уповноваженого органу (посадової особи) про притягнення до адміністративної відповідальності конкретної особи.

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративної відповідальності.





sdamzavas.net - 2020 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...